Політичне русинство: історична ретроспектива його виникнення та геополітичної трансформації

Михайло Харишин

Політичне русинство: історична ретроспектива його виникнення та геополітичної трансформації

Анотація

З розпадом Радянського Союзу, а особливо з початком російської агресії проти Української держави, питання «політичного русинства», як і русинізму загалом, стало сьогодні дієвим інструментом шантажу та знищення з боку Росії широкого кола країн Центральної та Східної Європи. За словами автора статті, це насамперед Україна, Словаччина, Польща та Румунія, Чехія, Молдова та балканські держави, де проживає велика україно-русинська громада. З огляду на геополітичні завдання, які ставлять перед собою провідні політичні суб’єкти, центр такого впливу, на думку автора, може зміщуватися, хоча Україна завжди залишається серед ключових цілей. Питання протидії сучасним викликам і загрозам, серед яких політичний русинизм тощо, – закликає до більш уважного вивчення цієї проблеми. Він має на меті коротко висвітлити основні етапи становлення та розвитку політичного русинства, показати деякі практичні кроки ідеологів русинізму, якими керуються спецслужби сусідніх держав з метою дестабілізації ситуації в Україні. У статті аналізуються витоки політичного русинізму, основні ідеологічні засади, зокрема сучасної форми «неорусинізму». Автор демонструє історичний зв’язок між російським використанням русинізму та сучасною ситуацією в регіоні. На думку автора, глибоке розуміння природи політичного русинізму дозволить різним зацікавленим інституціям України, зокрема державним органам, ефективно нейтралізувати та запобігати, в тому числі в рамках багатоформатнихміжнародних платформ, спробам окремих сусідніх держав, насамперед Росії, дестабілізувати ситуацію в Україні, використовуючи це явище як один із ефективних інструментів гібридної війни

Ключові слова

русинізм, політичний русинізм, «руський мир», Підкарпатська Русь, Карпатська Україна, Закарпаття, національна ідентичність

Використані джерела

1. Зан М. Політична репрезентація русинської етноідентичності на Закарпатті в українському науковому дискурсі. Політикус. 2020. Вип. 1. С. 82–89.

2. Русини. Входження до Угоршини. URL: https://znaimo.com.ua/%D0%A0%D1%83%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%B8 (дата звернення: 10.09.2021).

3. Верига В. Нариси з історії України (кінець XVIII – початок XIX ст.). Львів, 1996. С. 166–177.

4. Ізборнік. Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II) / гол. ред. В. Кубійович. Париж, Нью-Йорк, 1957. Т. 2. С. 714–729.

5. Стеблій Ф. Руські Ради в Галичині. Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В.А. Смолій (голова) та ін. Київ: Інститут історії України НАН України, 2012. Т. 9.

6. На Верховині. Збірник творів письменників дорадянського Закарпаття / Упор. О.В. Мишанич. Ужгород: Карпати, 1984. 528 с.

7. Ванат І. Нариси новітньої історії українців Східної Словаччини. Т.1 (1918–1938). Пряшів: Словацьке педагогічне видавництво в Братіславі, 1979. С. 67–68.

8. Політична історія України. ХХ століття: у 6-ти томах / редкол. І.Ф. Курас та ін. Київ: Генеза, 2003. Т. 5. 696 с.

9. Волошин А. Спомини. Ужгород, 1923. 96 с. (Книжка «Русина». Чис. 10).

10. Вегеш М. Громадсько-політичні взаємовідносини Східної Галичини і Закарпаття в 1918-1919 роках. (матеріали до спецкурсу для студентів історичного факультету). Ужгород, 1996. С. 28–30.

11. Бращайко М. Виступ на Сеймі Карпатської України (15 березня 1939 року). URL: http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/ doc2/1939(03)15.seim_karp.ukr.php (дата звернення: 14.09.2021).

12. Витяг із доповіді Й. Сталіна на XVIII з’їзді ВКП(б) про Карпатську Україну від 10 березня 1939 р. URL: http://1939. in.ua/chronicle/vytjah-iz-dopovidi-j-stalina-na-xviii-zjizdi-vkp-b-pro-karpatsku-ukrajinu (дата звернення: 12.09.2021).

13. Довгей В. Від Бескидів до Катині. Погляд за лаштунки. Львів: ЛвЦНТЕІ, 2006. С. 3–13.

14. До 80-річчя проголошення незалежності Карпатської України. URL: https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/ bibliotekaryam/do-80-richchya-progoloshennya-nezalezhnosti-karpatskoyi-ukrayiny (дата звернення: 17.09.2021).

15. Вторая мировая война в Закарпатье началась с Карпатской Украины. URL: http://argumentua.com/stati/vtorayamirovaya-voina-v-zakarpate-nachalas-s-karpatskoi-ukrainy (дата обращения: 14.09.2021)

16. Дипломатический словарь: в 3-х томах / гл. ред. А.А. Громыко. Москва, 1986. Т. 3. С. 346.

17. Політична історія України. ХХ століття: у 6-ти томах. Київ: Генеза, 2003. Т. 6. С. 15.

18. Размышления Русина-Лемка. Карпатска Русь від 03.01.1969.

19. Гавриш О. Україна і Росія. Ставка Кремля на русинського «прем’єра» без портфеля. URL: https://www.radiosvoboda. org/a/28546663.html (дата звернення: 11.09.2021).

20. Адамович С. Роль Комуністичної партії України в процесі становлення політичного русинства на Закарпатті. Вісник Прикарпатського університету. Історія. 2009. Вип. ХVІ. С. 17–28.

21. Зозуляк А. Жебы плоди наших отців не пропали. І Світовий конгрес русинів. Русин. 1991, ч. 2; Русины: новый ци оновленый народ? (З виступу проф. Павла Роберта Магочия на першім Світовім конгресі русинів в Меджилабірцях). Русин. 1991, ч. 2.

22. Мєдєши Л. Перши шветови конгрес о русинским язику. Русин. 1994, ч. 1; 1994, ч. 2.

23. Фединишинець В. Історична метафора професора Магочія. Ужгород: Патент, 1995. С. 115.

ЦИТУВАТИ

Kharyshyn, М. (2021). Political Rusynism: Historical Retrospective of Its Origin and Geopolitical Transformation. Foreign Affairs, 31(6), 9-19. 10.46493/2663-2675.31(6).2021.9-19