Стаття стосується формування сучасної зовнішньої політики Італійської Республіки, окреслює основні шляхи руху сучасної Італії, характеризує прагнення нинішньої влади та особисті погляди її керівників у розумінні місця та ролі Італійської Республіки в постбіполярний світ. Зазначається, що Рим традиційно будував свої зовнішньополітичні пріоритети у трьох географічних районах: Середземномор'ї, трансатлантичному партнерстві та Європі. Ці національні пріоритети незмінні та довговічні навіть в умовах політичної нестабільності. Об’єктивною передумовою реалізації зовнішньої політики Італії є економічні показники держави: потужна промисловість, розвинене сільське господарство та високорозвинений науковий потенціал. Однак слід зазначити, що одним із суперечливих факторів, що впливають на зовнішню політику країни, є обмеження суверенітету Італії у багатьох аспектах та приналежність країни до зони інтересів США, що заважає здійсненню зовнішньої політики країни, особливо після глобальна фінансова криза. 4 березня 2018 року євроскептики перемогли на парламентських виборах - популістський Рух 5 зірок та правоцентристська коаліція, де ультраправа Ліга Півночі набрала найбільше голосів. Одним з найактивніших партнерів України у зовнішньоекономічних зв’язках є Італійська Республіка, яка входить у п’ятірку лідерів за товарообігом, посідає третє місце серед основних партнерів України за обсягом наданих послуг. І хоча «проросійська» Італія відверто не виступає проти України, і навіть під час головування Італії в ЄС Україна отримала статус сусіда, у зовнішньополітичній сфері на тлі поглиблення італійсько-російських відносин з Італією на початку це століття виявило дистанціювання Італії від України, що підтвердили заяви на найвищому урядовому рівні італійських лідерів, які не дали Україні жодних шансів отримати членство в ЄС.