ПОЛІТОЛОГІЧНИЙ ВИМІР ВІЙН І ВІЙСЬКОВИХ КОНФЛІКТІВ

Випуск: Зовнішні справи, №11-12,2020

Doi: 10.46493/2663-2675-2020-11-12-1

Автори:

Сергій Шергін, доктор політичних наук, професор, професор Київського міжнародного університету ,

У статті війни та конфлікти класифікуються з точки зору теорії політології. Основна увага приділяється парадигмальній та концептуальній інтерпретації сучасних військових конфліктів у міжнародних відносинах. Ці аспекти витоків конфліктів та воєн знайшли своє відображення в класичній політичній науці та постмодерністських концепціях, авторами яких насамперед є зарубіжні вчені. Насправді всі вони, незважаючи на свою приналежність до різних академічних шкіл, визнають держави головними предметами військових конфліктів. Більше того, класифікація воєн та конфліктів продовжує залишатися головним моментом у політичній науці. Центральним пунктом політичних досліджень є питання шляхів і засобів регулювання міжнародних конфліктів. У цьому контексті проблема трансформації локальних та регіональних конфліктів у повномасштабну (глобальну) війну має особливе наукове значення. Виникнення неурядових суб'єктів світової політики та нові форми воєн спричинили необхідність брати коригувальні заходи при аналізі цих явищ. Однак об'єктивні причини військових конфліктів, а також фактори та можливості їх перетворення у повномасштабні війни не залежать від постулатів політології.

Ключові слова : військовий конфлікт, війна, держава, цивілізація, міжнародні відносини, парадигми, концепції

Мова статті : Українська

Завантажити статтю

Список пристатейної літератури :

1. Aron P. Paix et Guerre entre les nations. – Paris : Colmann-Levy, 1966. – 794 p.

2. Morgenthau H. Politics among Nations. The Struggle for Power and Peace. 3rd edition. – N.Y. : Alfred A. Knopf, 1963. – 630 p.

3. Циганков П. А. Теория международных отношений: Учеб. пособие. – М. : Гардарики, 2003. – 590 с.

4. Bell D. The End of Ideology : On the Exhaustion of Political Ideas in the Fifties . 2 nd ed. – Cambridge ; London : Harward University Press, 1988. – 540 p.

5. Keohane R., Nye J.  Power and Interdependence. – 2 nd ed. – N.Y. : Harper Collins Publ., 1989. – 315 p.

6. Hoffman F. Conflict in the 21 st Century: The Rise of Hybrid War . – Arlington: Potomac Institute for Policy Strategies, 2007. – 72 р.

7. Mandell L. The Third Wave of Globalization Theory // International Studies Review. – Vol. 9. No 2, 2007. – P. 173 – 196.

8.  Rácz A. Russia’s Hybrid War in Ukraine:Breaking the Enemy’s Ability to Resist. – The Finnish Institute of  International Affairs. – [Електронний ресурс]. – 2015. – Режим доступу: : http://www.fiia.fi/en/publication/514/russia_s_hybrid_war_in_ukraine/

9. За матералами: Гібридна війна. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://tribuna.pl.ua/news/5-oznak-gibridnoyi-vijni; http://journals.iir.kiev.ua/index.php/pol_n/article/view/2489/2220; https://tyzhden.ua/World/222024

10. Світова гібридна війна: Український фронт. (під головн. ред. В. П. Горбуліна). – Київ : НІСД, 2017. – 496 с.

11. Сальников В. И. ЛНР и ДНР: в поисках методологии исследования // Журнал исторических, политологических и международных исследований. –  № 3 (59), 2016. – С. 89 – 95.

12. Дудчак А. В., Маначинский А. Я. Третья мировая: «Демократическая» война, как механизм ненасильственного передела мировых ресурсов. – К. : ЧП «Золотые ворота», 2011. – 293 с.

13. Военная сила в международных отношениях. Учебное пособие / Под общ. ред. В. И. Анненкова. М. : Русавиа, 2009. – 490 с.