Ганна Чикаленко-Келлер: перша українська жінка-дипломат – учасниця міжнародного форуму

DOI: 10.46493/2663-2675.31(5).2021.74-81

Автори:

Ірина Матяш , Інститут історії України НАН України

Інна Старовойтенко , Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського

Анотація.

У статті вперше відображена дипломатична діяльність Ганни Чикаленко-Келлер (1884−1964) − жінки з європейською освітою, перекладача, публіциста, учасниці міжнародного жіночого руху, популяризатора інформації про Україну на багатьох європейських і світових форумах 1920−1930-х рр. Досліджено три етапи життя Ганни Чикаленко-Келлер – український, закордонний та емігрантський. Відзначено визначальну роль родини Чикаленків і вчителів Ганни у становленні її світоглядних переконань й активної життєвої позиції. Наголошено на тому, що отримана у різних навчальних закладах блискуча освіта дозволила Чикаленко-Келлер не лише вести педагогічну й перекладацьку діяльність, а й вступити на державну службу Української Народної Республіки. Зокрема, увага зосереджена на приході Ганни на дипломатичну службу у складі української місії у Швейцарії, на її посадах і обовʼязках, участі у роботі Міжнародного конгресу Союзу для виборчих прав жінок, що відбувся 6−12 червня 1920 р. у Женеві. Він відкрив нові можливості для нових знайомств, подальших комунікацій та інформування лідерів жіночого руху про українське питання. Поряд з дипломатичною службою, Ганна займалася громадською роботою й стала однією з ініціаторок заснування в Кам’янці-Подільському Української жіночої національної ради, її секретаркою та автором статуту. У статті відображено активність Ганни Чикаленко-Келлер під час її емігрантського періоду, зокрема, у заходах Українського жіночого клубу Женеви, зборах Міжнародного Дорадчого комітету при Високому Комісарі Ліги Націй, Світового союзу українок, до якого вона вступила у 1934-му році й очолила його комітет зовнішніх зв’язків. У статті досліджено об’ємну перекладацьку та наукову діяльність Ганни, якою вона займалася протягом практично усього свого життя

Ключові слова : дипломатична місія, Швейцарія, міжнародний конгрес, М. Василько, прес-бюро, міжнародний жіночий рух

Мова статті : українська

Список пристатейної літератури :

1. Матяш І. Українсько-швейцарські відносини в 1918–1926 рр.: особливості дипломатичної присутності. Український історичний журнал. 2020. № 2. С. 94–106.

2. Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє минуле (1914–1920 роки): науково-популярне видання. Київ: Темпора, 2007. С. 273.

3. ЦДАВО України. Ф. 3766. Оп. 1. Спр. 124. Арк. 13.

4. ЦДАВО України. Ф. 3766. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 100, 106.

5. ЦДАВО України. Ф. 3766. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 18.

6. ЦДАВО України. Ф. 4211. Оп. 1. Спр. 25. Арк. 4.

7. Богачевська-Хомяк М. Білим по білому. Жінки в громадському житті України. 1884−1939. Київ: Либідь, 1995. 309 с.

8. ЦДАВО України. Ф. 4211. Оп. 1. Спр. 25. Арк. 35.

9. ЦДАВО України. Ф. 3965. Оп. 2. Спр. 46. Арк. 7–10.

10. ЦДАВО України. Ф. 3512. Оп. 2. Спр. 5. Арк.11.

11. ЦДАВО України. Ф. 4211. Оп. 1. Спр. 20. Арк. 23.

12. Чикаленко Є. Щоденник (1919−1920). Київ: Темпора, 2011. С. 371.

13. ЦДАВО України. Ф. 3696. Оп. 2. Спр. 369. Арк. 9–11.

14. Українські дипломатичні представництва в Німеччині (1918−1922): документи і матеріали / упоряд. В. Даниленка, Н. Кривець. Київ: Смолоскип, 2012. 323 с.