Тип режиму, внутрішня влада та готовність йти на ризик на міжнародній арені: порівняння Росії та Китаю

Авторитарні держави часто розглядаються як єдина категорія в міжнародних відносинах, незважаючи на внутрішні відмінності та різницю у зовнішній політиці. У цій статті висвітлено різні типи режимів, з особливою увагою до авторитарних режимів, які зазвичай подаються як однорідні, хоча насправді вони надзвичайно різноманітні у підходах до геополітики, міжнародної експансії та прийняття рішень. Основною метою дослідження було з’ясувати, як варіації типу авторитарного режиму та внутрішніх структур влади впливають на моделі міжнародного ризику. Для досягнення цієї мети проведено порівняльний аналіз Росії та Китаю за допомогою рамки Геддеса, Райта та Франца (ГРФ). У персоналістських системах, таких як Росія, повноваження щодо прийняття рішень сильно централізовані навколо лідера, а формальні інститути в таких умовах не мають значної влади. Одночасно така концентрація влади дозволяє лідеру ухвалювати сміливі та дорогі зовнішньополітичні рішення, оскільки внутрішні бар’єри мінімальні через те, що звичайні громадяни не беруть участі у прийнятті рішень у таких режимах. Натомість партійні авторитарні системи, як Китай, функціонують через потужні бюрократичні механізми, планування та контроль. У результаті такі інституціоналізовані партійні режими демонструють більш обмежену та виважену поведінку щодо ризику через організаційний нагляд і колективні структури прийняття рішень. Хоча зовнішня політика таких країн може займати наполегливу позицію, вона більш контрольована, ніж у персоналістських авторитарних системах. Результати дослідження є значущими, оскільки можуть допомогти політикам, аналітикам та фахівцям із безпеки краще розуміти ці режими та їхню зовнішньополітичну поведінку, а також покращити реакцію на майбутні геополітичні кризи