Створення перших органів безпеки й розвідки УНР: історичний досвід та уроки (1917-1918)

Актуальність дослідження зумовлювалась потребою реконструкції процесу становлення національних органів безпеки й розвідки під час формування української державності 1917-1918 років. Метою роботи було визначення історичних передумов, організаційної структури, функцій та результативності перших спеціальних органів безпеки й розвідки Української Народної Республіки. Джерельну базу склали опубліковані наукові праці, нормативні акти періоду та мемуарна спадщина учасників подій, опрацьовані історико-генетичним, історико-системним, ретроспективним і біографічним методами із застосуванням критичного аналізу та зіставлення джерел. Установлено, що перші спроби інституалізації безпекового сектору мали ситуативний характер і реалізовувалися через тимчасові структури – Особливий комітет охорони революції та Крайовий комітет охорони революції в Україні, що залучалися до протидії політичним кризам, збройним заколотам і зовнішньому втручанню. Простежено становлення розвідувальних структур при Генеральному штабі, зокрема формування розвідувального підвідділу в березні 1918 року та його реорганізацію у відділ першого генерал-квартирмейстерства під керівництвом В. В. Колосовського. Проведено аналіз взаємодії українських служб із розвідками Німеччини та Австро-Угорщини, яка не набула рівноправного характеру. Виявлено визначальні чинники недієздатності органів безпеки. Чинниками визначено брак фахових кадрів, недостатнє фінансування, внутрішньополітичні суперечності та недовіру керівництва до спеціальних служб. Домінування соціалістичних орієнтацій і зволікання з розбудовою інституцій безпеки, а також залучення спеціальних служб до внутрішньополітичної боротьби, зокрема у справі банкіра А. Доброго, передували збройному розпуску уряду навесні 1918 року. Обґрунтовано, що відсутність дієздатної розвідки й контррозвідки стала одним із чинників падіння Центральної Ради. Практичне значення роботи полягає в тому, що систематизований фактологічний матеріал і встановлена хронологія становлення безпекового сектору періоду становлення Української Народної Республіки можуть бути використані для підготовки узагальнювальних праць з історії національних спеціальних служб