Інституціоналізація кліматичної дипломатії в системі глобального управління

Актуальність дослідження зумовлена перетворенням кліматичної дипломатії на одну з ключових складових глобального врядування у відповідь на загострення кліматичної кризи. Метою дослідження був аналіз процесу інституціоналізації кліматичної дипломатії в контексті трансформації сучасної системи міжнародних відносин. Методологія ґрунтувалась на міждисциплінарному підході, що поєднував порівняльний, типологічний, інтерпретативний, структурно-функціональний методи, а також метод ціннісного аналізу та політичної деконструкції. У ході дослідження було з’ясовано, що кліматична дипломатія еволюціонувала від класичних міжурядових переговорів до поліцентричної моделі глобального управління з активною участю недержавних акторів. Визначено ключові етапи інституціоналізації – від перших екологічних форумів 1970-х рр. до формування складної архітектури угод і механізмів на зразок Кіотського протоколу, Паризької угоди. Проаналізовано структурно-функціональні особливості сучасної дипломатії, яка охоплює переговорні, наукові та координаційні підсистеми, що діють як у межах Організації Об’єднаних Націй, так і поза нею. Встановлено, що нормативна база кліматичної дипломатії формується на принципах глобальної справедливості, інклюзивності та прозорості, однак її реалізація обмежується політичною фрагментацією, браком фінансування та суперечливими інтересами акторів. Виявлено, що інституційна дифузія, нормативна гібридність і використання цифрових технологій стають ключовими трендами розвитку цієї сфери. Теоретичний аналіз показав, що жодна з існуючих парадигм, зокрема інституціоналізм, конструктивізм чи концепція глобального управління, не дає вичерпного пояснення феномену, однак їхнє поєднання створює цілісну картину. Визначено, що кліматична дипломатія є динамічним, багаторівневим процесом, який водночас відображає та формує нову логіку глобального співробітництва. Її подальша інституціоналізація залежить від здатності об’єднувати державних і недержавних акторів навколо спільного бачення кліматичної справедливості. Практичне значення дослідження полягає у формуванні концептуальних засад для вдосконалення кліматичної політики на глобальному та національному рівнях