Проблема легітимності міжнародних організацій у публічному дискурсі

Анарбай Раджапов

Проблема легітимності міжнародних організацій у публічному дискурсі

Анотація

Метою дослідження було визначення ключових чинників легітимності міжнародних організацій у публічному дискурсі. Методологічною основою дослідження став комплексний міждисциплінарний підхід, що поєднував політичні науки, організаційну теорію та медіадослідження, дозволяючи дослідити легітимність міжнародних організацій через аналіз нормативно-правових документів, офіційних звітів, відкритих інформаційних платформ і медійного дискурсу. Результати показали, що відповідність міжнародному праву, прозорість управлінських процесів, результативність у досягненні заявлених цілей та дотримання нормативних стандартів є ключовими елементами, що впливають на підтримку міжнародних організацій з боку держав- членів, міжнародної спільноти та громадськості. Зокрема, успішні миротворчі ініціативи, програми боротьби з епідеміями та екологічні проєкти сприяють зміцненню репутації організацій, тоді як невдачі у реагуванні на кризи, недостатня підзвітність чи надмірний вплив окремих донорів можуть послаблювати довіру. Дослідження також виявило, що медіа та громадськість відіграють ключову роль у формуванні образу міжнародних організацій, а негативні наративи, що акцентують увагу на бюрократичних перепонах, конфліктах інтересів або затримках у прийнятті рішень, часто мають сильніший вплив на громадське сприйняття, ніж позитивні повідомлення про успіхи. У цьому контексті особливо важливими є ефективні комунікаційні стратегії, спрямовані на підвищення прозорості, оперативне реагування на критику та взаємодію з громадянським суспільством. Отримані результати дозволили глибше зрозуміти механізми формування легітимності міжнародних організацій у сучасній системі глобального управління. Вони сприяють подальшому розвитку теоретичних концепцій, пов’язаних із довірою до наднаціональних інституцій, динамікою їхньої репутації та роллю комунікації у підтримці чи підриві їхньої легітимності. У цьому контексті дослідження пропонує нові перспективи для подальшого аналізу взаємозв’язків між нормативною раціональністю, політичною легітимізацією та суспільними очікуваннями, що може стати основою для майбутніх наукових розвідок у сфері глобального врядування

Ключові слова

юридична правомірність; інституційна підзвітність; глобальне управління; громадська думка; комунікаційні стратегії

Використані джерела

[1] African Union Peace Fund. (2022). Second continental report on the implementation of Agenda 2063. Retrieved from https://au.int/en/PeaceFund.

[2] Aleyomi, M.B. (2022). Major constraints for regional hegemony: Nigeria and South Africa in perspective. Insight on Africa, 14(2), 139-157. doi: 10.1177/09750878211049485.

[3] Association of Southeast Asian Nations. (2006). Annual report 2005-2006. Jakarta: ASEAN Secretariat.

[4] Association of Southeast Asian Nations. (2010). Annual report 2009: Bridging markets, connecting peoples. Jakarta: ASEAN Secretariat.

[5] Bargués, P., & Morillas, P. (2021). From democratization to fostering resilience: EU intervention and the challenges of building institutions, social trust, and legitimacy in Bosnia and Herzegovina. Democratization, 28(7), 1319-1337. doi: 10.1080/13510347.2021.1900120.

[6] Bekele, T.A. (2021). Problematizing scientization in international organizations. Nordic Journal of Comparative and International Education (NJCIE), 5(3), 6-22. doi: 10.7577/njcie.4492.

[7] Bekele, T.A., Toprak, M., Karkouti, I.M., & Wolsey, T. (2021). Regional intergovernmental organizations in the Global South: Emerging education policy nodes between the global and the national. Education Policy Analysis Archives, 29, 130-130. doi: 10.14507/epaa.29.6763.

[8] Besson, S. (2022). Democratic representation within international organizations: From international good governance to international good government. International Organizations Law Review, 19(3), 489-527. doi: 10.1163/15723747- 19030001.

[9] Binder, M., & Heupel, M. (2021). The politics of legitimation in international organizations. Journal of Global Security Studies, 6(3), article number ogaa033. doi: 10.1093/jogss/ogaa033.

[10] Blackwill, R.D., & Wright, T. (2020). The end of world order and American foreign policy. Retrieved from https://www. cfr.org/report/end-world-order-and-american-foreign-policy.

[11] Caretta, M. (2021). The construction of a European identity. Refugees and Europe’s identity crisis. (Master Thesis, University of San Francisco, San Francisco, USA).

[12] Chambers, S. (2021). Truth, deliberative democracy, and the virtues of accuracy: Is fake news destroying the public sphere? Political Studies, 69(1), 147-163. doi: 10.1177/003232171989081.

[13] Charter of Fundamental Rights of the European Union. (2000, December). Retrieved from https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/HTML/?uri=CELEX%3A12012P%2FTXT.

[14] Charter of the United Nations. (1945, October). Retrieved from https://treaties.un.org/doc/publication/ctc/uncharter.pdf.

[15] Cliffe, S., Dwan, R., Wainaina, B., & Zamore, L. (2023). Aid strategies in “politically estranged” settings. London: Chatham House. doi: 10.55317/9781784135485.

[16] Clift, B., & Robles, T.A. (2021). The IMF, tackling inequality, and post-neoliberal “reglobalization”: The paradoxes of political legitimation within economistic parameters. In Reglobalization (pp. 39-54). London: Routledge.

[17] Common Market for Eastern and Southern Africa. (1998). Retrieved from https://www.comesa.int/wp-content/uploads/2019/05/Annual-Report-1998.pdf.

[18] Constitution of the World Health Organization. (1948, April). https://apps.who.int/gb/bd/PDF/bd47/EN/constitution-en.pdf.

[19] Council of Europe. (2008). Activity report 2008. Retrieved from https://book.coe.int/en/activities-annual-report/4136-council-of-europe-activity-report-2008.html.

[20] Council of Europe. (2017). Council of Europe highlights 2017. Retrieved from https://edoc.coe.int/en/annual-activity-report/7631-pdf-council-of-europe-highlights-2017.html.

[21] Debre, M.J., & Dijkstra, H. (2021). Institutional design for a post-liberal order: Why some international organizations live longer than others. European Journal of International Relations, 27(1), 311-339. doi: 10.1177/1354066120962183.

[22] Dellmuth, L., Scholte, J.A., Tallberg, J., & Verhaegen, S. (2022). The elite-citizen gap in international organization legitimacy. American Political Science Review, 116(1), 283-300. doi: 10.1017/S0003055421000824.

[23] Dellmuth, L.M., & Tallberg, J. (2021). Elite communication and the popular legitimacy of international organizations. British Journal of Political Science, 51(3), 1292-1313. doi: 10.1017/S0007123419000620.

[24] Dumdum, O. (2023). Examining the influence of news media and public opinion in international institutions: A political communication approach to studying international organizations. (Doctoral Dissertation, The University of Wisconsin-Madison, Madison, USA).

[25] Dzhyhora, O., Kuchmenko, V., Kovalchuk, V., Melnyk, V., & Hrab, M. (2024). The role of international institutions in stabilising the global legal order: Assessing impact and effectiveness. Multidisciplinary Reviews, 7(10), article number e20242747. doi: 10.31893/multirev.2024247.

[26] Ecker-Ehrhardt, M. (2023). Building bridges or digging the trench? International organizations, social media, and polarized fragmentation. The Review of International Organizations, 20, 157-187. doi: 10.1007/s11558-023-09517-0.

[27] Economic Community of West African States. (2017). Fifty-second ordinary session of the ECOWAS Authority of heads of state and government: Final communiqué. Retrieved from https://docslib.org/doc/5997487/fifty-second-ordinary- session-of-the-ecowas-authority-of-heads-of-state-and-government-16-december-2017-abuja-nigeria-final-c.

[28] Efunniyi, C.P., Abhulimen, A.O., Obiki-Osafiele, A.N., Osundare, O.S., Agu, E.E., & Adeniran, I.A. (2024). Strengthening corporate governance and financial compliance: Enhancing accountability and transparency. Finance & Accounting Research Journal, 6(8), 1597-1616. doi: 10.51594/farj.v6i8.1509.

[29] European Parliament. (2025). What Europe does for me. Retrieved from https://what-europe-does-for-me.europarl. europa.eu/.

[30] Franck, T.M. (2006). The power of legitimacy and the legitimacy of power: International law in an age of power disequilibrium. American Journal of International Law, 100(1), 88-106. doi: 10.2307/3518832.

[31] Gelot, L., & Söderbaum, F. (2024). Legitimation struggles in international organizations: The case of the African Union. Globalizations, 21(5), 821-838. doi: 10.1080/14747731.2023.2275819.

[32] González-Silva, M., & Rabinovich, N.R. (2021). Some lessons for malaria from the Global Polio Eradication Initiative. Malaria Journal, 20(1), article number 210. doi: 10.1186/s12936-021-03690-6.

[33] Hooijmaaijers, B. (2021). China, the BRICS, and the limitations of reshaping global economic governance. The Pacific Review, 34(1), 29-55. doi: 10.1080/09512748.2019.1649298.

[34] Jobim, N.F. (2023). Brazil in the world. In Brazil after Bolsonaro (pp. 176-190). London: Routledge.

[35] Kgasoane, K. (2021). Factors influencing unconstitutional changes of government and their implications on governance in Africa. (Master Thesis, University of Johannesburg, South Africa).

[36] Lang, B. (2021). Framing and localizing anti-corruption norms in transnational civil society organizations: Transparency International in Portugal. Journal of Civil Society, 17(2), 155-178. doi: 10.1080/17448689.2021.1925405.

[37] Lee, B.T.F., & Sims, J.P. (2024). Legitimacy through diversity: China’s leadership in the BRICS+ expansion for global balance. Fudan Journal of the Humanities and Social Sciences, 18, 265-302. doi: 10.1007/s40647-024-00411-6.

[38] Lenz, T., & Schmidtke, H. (2023). Agents, audiences and peers: Why international organizations diversify their legitimation discourse. International Affairs, 99(3), 921-940. doi: 10.1093/ia/iiac323.

[39] Lenz, T., & Söderbaum, F. (2023). The origins of legitimation strategies in international organizations: Agents, audiences and environments. International Affairs, 99(3), 899-920. doi: 10.1093/ia/iiad110.

[40] Mahapoonyanont, N., & Songsang, N. (2024). Policy learning and adaptation: Lessons from PISA for educational reform worldwide. International Journal of Stress Management (IJSM), 31(4), 26-52. doi: 10.5281/zenodo.14179522.

[41] Moch, E. (2024). The economic and geopolitical significance of the brics nations: A comparative analysis of their global influence in the 21st century. East African Journal of Business and Economics, 7(2), 86-100. doi: 10.37284/ eajbe.7.2.2310.

[42] Mohamed, A.M. (2023). African Union mission and peace keeping process in Mogadishu-Somalia. (Doctoral Dissertation, Kampala International University, Kampala).

[43] Nuruzzaman, M. (2022). “Responsibility to protect” and the BRICS: A decade after the intervention in Libya. Global Studies Quarterly, 2(4), article number ksac051. doi: 10.1093/isagsq/ksac051.

[44] Okorie, U.K. (2024). Role of United Nations and African Union in conflict resolution in Democratic Republic of Congo and Sudan. (Doctoral Dissertation, Vytautas Magnus University, Kaunas, Lithuania).

[45] Organization for Security and Co-operation in Europe. (2005). 2005 annual report on OSCE. Retrieved from https://www.osce.org/secretariat/18847.

[46] Organization of American States. (2000). Annual report of the secretary general 1999-2000. Retrieved from https://library.uog.edu.gy/cgi-bin/koha/opac-MARCdetail.pl?biblionumber=48419.

[47] Pacific Islands Forum. (2018). Working collectively to build a strong blue Pacific. Retrieved from https://forumsec.org/sites/default/files/2024-06/CROP-Annual-Report-2018.pdf.

[48] Pan-African Parliament. (2025). About the Pan-African parliament. Retrieved from https://pap.au.int/en/about.

[49] Panke, D., Polat, G., & Hohlstein, F. (2022). Who performs better? A comparative analysis of problem-solving effectiveness and legitimacy attributions to international organizations. Cooperation and Conflict, 57(4), 433-456. doi: 10.1177/00108367211036916.

[50] Pant, H.V., & Scholz, T. (2022). BRICS: Expiring political relevance and inspiring new coalitions. In Handbook on global governance and regionalism (pp. 148-159). Cheltenham: Edward Elgar Publishing. doi: 10.4337/9781800377561.00020.

[51] Parnell, T. (2024). Brexit and disinformation. In The Routledge handbook of discourse and disinformation (pp. 187-200). London: Routledge.

[52] Pertiwi, N.Y., & Purwanti, N.D. (2023). Twitter for public organization: Communication and public engagement in the generation unlimited initiative. Indonesia Communication Journal, 12(1), article number 5. doi: 10.7454/jkmi. v12i1.1057.

[53] Pew Research Center. (2024). NATO seen favorably in member states; Confidence in Zelenskyy down in Europe, U.S. Retrieved from https://www.pewresearch.org/global/2024/07/02/nato-seen-favorably-in-member-states-confidence-in-zelenskyy-down-in-europe-us/.

[54] Rautalin, M., Syväterä, J., & Vento, E. (2021). International organizations establishing their scientific authority: Periodizing the legitimation of policy advice by the OECD. International Sociology, 36(1), 3-24. doi: 10.1177/0268580920947871.

[55] Reinsberg, B., & Westerwinter, O. (2021). The global governance of international development: Documenting the rise of multi-stakeholder partnerships and identifying underlying theoretical explanations. The Review of International Organizations, 16(1), 59-94. doi: 10.1007/s11558-019-09362-0.

[56] Reinsberg, B., Stubbs, T., & Kentikelenis, A. (2022). Unimplementable by design? Understanding (non‐) compliance with International Monetary Fund policy conditionality. Governance, 35(3), 689-715. doi: 10.1111/gove.12605.

[57] Schmidtke, H., & Lenz, T. (2024). Expanding or defending legitimacy? Why international organizations intensify self-legitimation. The Review of International Organizations, 19, 753-784. doi: 10.1007/s11558-023-09498-0.

[58] Siposné Kecskeméthy, K., & Sipos, A. (2023). Evolving NATO partnerships in the light of the Madrid and Vilnius summits. In National and international security 2023: Proceedings of the 14th international scientific conference (pp. 396-404). Liptovsky Mikulas: Academy of Armed Forces General Milan Rastislav Stefanik.

[59] Southern African Customs Union. (2012). Annual report 2012: Implementing a common agenda towards regional integration. Retrieved from https://www.slideshare.net/slideshow/annualreport20121/42413871.

[60] Steffek, J. (2023). Triangulating the legitimacy of international organizations: Beliefs, discourses, and actions. International Studies Review, 25(4), article number viad054. doi: 10.1093/isr/viad054.

[61] Toshkov, D., Carroll, B., & Yesilkagit, K. (2022). Government capacity, societal trust or party preferences: what accounts for the variety of national policy responses to the COVID-19 pandemic in Europe? Journal of European Public Policy, 29(7), 1009-1028. doi: 10.1080/13501763.2021.1928270.

[62] TV BRICS. (2025). Retrieved from https://tvbrics.com/en/.

[63] Urbán, Á., & Polyák, G. (2023). How public service media disinformation shapes Hungarian public discourse. Media and Communication, 11(4), 62-72. doi: 10.17645/mac.v11i4.7148.

[64] World Bank. (2024). World development report 2024: The middle-income trap. Washington: World Bank.

[65] Yang, H. (2021). Contesting legitimacy of global governance institutions: The case of the World Health Organization during the coronavirus pandemic. International Studies Review, 23(4), 1813-1834. doi: 10.1093/isr/viab047.

[66] Zapp, M. (2021). The authority of science and the legitimacy of international organisations: OECD, UNESCO and World Bank in global education governance. Compare: A Journal of Comparative and International Education, 51(7), 1022-1041. doi: 10.1080/03057925.2019.1702503.

[67] Zürn, M. (2018). A theory of global governance: Authority, legitimacy, and contestation. Oxford: Oxford University Press. doi: 10.1093/oso/9780198819974.001.0001.

[68] Zürn, M., Tokhi, A., & Binder, M. (2021). The international authority database. Global Policy, 12(4), 430-442. doi: 10.1111/1758-5899.12971.

ЦИТУВАТИ

Rajapov, A. (2025). The legitimacy of international organisations in public discourse. Foreign Affairs, 35(3), 64-75. https://doi.org/10.59214/2663-2675.35(3).2025.64