Історична значимість Німеччини, Франції та Бельгії у створенні Європейського Союзу

Актуальність статті зумовлена необхідністю вивчення позитивного досвіду європейських країн задля його використання у зовнішній політиці України при участі у міжнародних об’єднаннях, у відносинах з країнами-учасницями Європейського Союзу. Метою статті є дослідження ролі зовнішньої політики Німеччини, Франції, Бельгії у формуванні Європейського Союзу, а також проведення ґрунтовної оцінки результатів такої політики. Для реалізації цієї мети використовувались зокрема такі методи, як: діалектичний матеріалізм, факторний дискурс-аналіз, метод дедукції та індукції, аналізу та синтезу, метод системного та структурно- функціонального аналізу, компаративний метод. У статті досліджуються цілі та завдання, роль та місце трьох держав: Німеччини, Франції та Бельгії в історії створення Європейського Союзу. Охарактеризовані інтереси кожної з держав, визначені особливості їх державної політики та її впливу на поглиблення європейської інтеграції. Аналізуються підходи країн до організації Європейського Союзу, їх спільні та відмінні риси. Визначаються особливості відносин Німеччини, Франції, Бельгії у процесі їхньої співпраці. Констатується, що дані країни стали ведучими ініціаторами поглиблення інтеграції в Європі. Досліджено, що відносини Франції та Німеччини в кінці XX ст. стали прикладом співробітництва у питаннях європейської безпеки. Встановлено, що Франція є автором успішно втілених у Європейському союзі проектів та затверджених правових актів. Відзначається, що не зважаючи на невелику територію, значний політичний вплив здійснила Бельгія, а союз Бенілюксу став прикладом економічного об’єднання в процесі створення Європейського Союзу. Отримані у статті висновки розвивають політичну науку і сприяють вирішенню практичних питань щодо розвитку Україною власних інтеграційних процесів, а також захисту власних інтересів при побудові зовнішньої політики. Матеріал може слугувати базою щодо навчального процесу при підготовці політологів, фахівців-міжнародників, а також в роботі над науковою літературою