Транскордонний регіоналізм в євроінтеграційних стратегіях: концептуальний вимір

На рубежі тисячоліть проблеми кордонів та прикордонних територій у зв’язку з переосмисленням місця і ролі національних держав та наддержавних утворень опинилися у фокусі соціального аналізу. Наукова увага до транскордонних стратегій євроінтеграційних процесів обумовлюється як новим баченням феномена регіоналізму, так і особливостями територіальних ідентичностей. Актуальність дослідження транскордонного регіоналізму полягає в усвідомленні підвищення питомої ваги територіальності у сучасному світоустрої та необхідності знаходження алгоритмів відповідей на виклики нашого часу, які позначені «прив’язкою до території». Метою статті є теоретико-методологічне дослідження моделей та концепцій транскордонного співробітництва, які формуються під впливом взаємопов’язаних процесів глобалізації й регіоналізації в європейському просторі. Сучасні умови функціонування країн в контексті прикордонної співпраці зумовлюють потребу обґрунтування концептуальних підходів до розкриття сутності транскордонного регіону як методологічного конструкту. Застосування геополітичної та геоісторичної методології обумовлює репрезентацію сутнісних характеристик транскордонного регіоналізму, визначення ролі і місця прикордонних регіонів в євроінтеграційних стратегіях. В результаті дослідження доведено, що ефективність транскордонного співробітництва залежить від того, якою мірою в процесі створення єврорегіонів враховуються історичні традиції, ментальність та суспільні настрої населення прикордонних ареалів. З’ясовано, що мінімізація ризиків, зумовлених тривалим розвитком соціумів у складі різних державних організацій, перебуває у прямій залежності від ступеня наукового осмислення специфіки, потенціалу та можливостей транскордонних регіонів, варіативності ціннісних орієнтацій та поведінкових стереотипів. Визначено, що «прозорість» кордонів – потужний ресурс для збалансованого розвитку держав, збільшення ролі транскордонної динаміки у сфері економіки, культури, екології. Практична значимість дослідження обумовлюється репрезентацією просторових тенденцій узгодження євроінтеграційних стратегій, розвитку самобутності регіонів, децентралізації прийняття рішень. Примноження наукових знань про транскордонний регіоналізм допоможе краще усвідомити роль і місце України в сучасному світі і наблизити її до входження у європейський політичний простір