Події

Філіп Альфонс Фрайгер Мумм фон Шварценштейн – німецький «дипломат старого загартування»
Людмила Вовчук
22.11.2017, 15:56

УДК 327:94 (430+477) "1918"

Summary

The article reveals the personality of the German baron Philip Alphonse Freiger von Schwarzentein, who devoted his whole life to a diplomatic affair. Special attention is paid to his diplomatic activity in Ukraine during the days of Hetman Р. Skoropadsky. Kyiv business trip was the last in his diplomatic career. For all his years of diplomacy, he has proven himself a professional and influential diplomat who has always fulfilled the tasks of his government.

Keywords: Philip Alfons Freigher Mumm von Schwarzenstein, ambassador, attaché, Germany, Ukraine

Після підписання Брестського договору УНР набула всі права й обов'язки суб'єкта міжнародного права. Завдяки ратифікації цього договору Україна встановила свої дипломатичні представництва у Німеччині, Австро-Угорщині, Туреччині та Болгарії. В українських містах, у свою чергу, знову почали функціонувати дипломатичні представництва та консульства країн Четверного союзу.

Першими серед іноземних представників 2 червня 1918 р. у Києві вручили уповноважувальні документи гетьману Української держави П. Скоропадському німецький посол барон фон Мумм та австро-угорський граф Форгач. У посольських грамотах посли "з доручення своїх урядів потверджують признання нового державного ладу України і висловлюють бажання вступити з українським урядом у ділові зносини" [1].

Посол кайзерівської Німеччини барон Філіп Альфонс Фрайгер Мумм фон Шварценштейн (19 березня 1859 р. - 10 липня 1924 р.) - "дипломат старого загартування" - приїхав до Києва ще за доби Української Народної Республіки [2]. Це був дипломат із великої літери. Людина, яка усе своє життя присвятила служінню Німеччині на дипломатичному поприщі.

Син купця і за сумісництвом генерального консула Данії Якоба Георга Херманна Мумма та Ежені Софі Латтерот, Альфонс Мумм закінчив муніципальну гімназію у Франкфурті, а в подальшому (з 1879 р.) - вивчав право у Геттінгені, Лейпцигу, Гейдельберзі та Берліні, отримавши докторську ступінь юриста, що дало йому можливість у Геттінгені стати членом Ганноверського корпусу, а потім й приєднатися до дипломатичної служби федерального Міністерства закордонних справ.

Дипломатична діяльність Філіпа Альфонса Фрайгер Мумма фон Шварценштейна розпочалася з Лондона, куди він, аташе при посольстві, прибув у 1885 р. Через три роки його було призначено секретарем німецького посольства у Вашингтоні. З 1892 до 1893 рр. виконував дипломатичні функції у Бухаресті, а упродовж 1893 - 1894 рр. - при Святому Престолі. Повернувшись на батьківщину у 1894 р., Мумм став викладачем із надання консультацій у політвідділі Управління в Берліні. Лише з 1898 р., вже як німецький посол, був направлений до Люксембурга. Починаючи з 1899 р., працював посланником Надзвичайної місії знову у Вашингтоні [3].

У 1900 р., через смерть барона Клемансо фон Кеттлера, убитого під час Боксерського повстання у Китаї (повстання проти іноземного втручання в економіку, внутрішню політику та релігійне життя Китаю, що досягло свого максимуму в останні роки правління династії Цин (1636 - 1912 рр.) [4]), Альфонс Фрайгер Мумм фон Шварценштейн був призначений німецьким послом до Пекіна. Тож у липні 1900 р. він виїхав із Генуї та відправився на кораблі до Шанхая, а звідти - до Пекіна.

Представляючи інтереси Німеччини, А. Мумм сприяв вирішенню проблем, до яких призвело Боксерське повстання, й у результаті - підписанню 7 вересня 1901 р. "Завершального або Боксерського протоколу". За цією угодою Китай зобов'язувався: надіслати до Німеччини спеціального посла для вибачення за вбивство німецького посла К. фон Кеттелера, а також поставити йому пам'ятник; відправити до Японії спеціального посла для вибачення за вбивство співробітника японської місії Сугіями; покарати лідерів повстання; поставити пам'ятники на розгромлених іноземних кладовищах; заборонити впродовж 2 років ввезення зброї та боєприпасів до Китаю; сплатити контрибуцію у сумі 450 млн лян; допустити постійну військову охорону у посольському кварталі та ін. [5].

А.Ф. Мумм був різносторонньою та обдарованою людиною, про що свідчить його пристрасть до фотографії. Так, перебуваючи у Китаї (1900 - 1902 рр.), він зробив багато цікавих фото різних міст цього гіганта, представивши у подальшому цілу колекцію.

Упродовж 1906 - 1911 рр. А. Мумм представляв інтереси Німецької імперії вже у Токіо. Досить цікавим є той факт, що, незважаючи на важливість розвитку двосторонніх відносин із Японією, сам Альфонс Фрайгер Мумм неодноразово зазначав, що німецько-японські відносини є більш віддалені чи нейтральні. І причинами цього стала російсько-японська війна (1904 - 1905 рр.), в якій, як відомо, німецький уряд виступив на боці Росії, та ускладнені відносини Японії зі США у Тихому океані.

Після завершення терміну перебування на посаді німецького посла в Японії, Мумм за станом здоров'я подає у відставку та переїздить до свого маєтку Кастелло Сан-Джорджо у Портофіно. Там він проводить спокійне, розмірене життя зі своєю дружиною Дженні. У 1914 р. він навіть стає почесним громадянином цього муніципалітету в Італії.

Проте з початком Першої світової війни Альфонс Фрайгер Мумм фон Шварценштейн знову повертається до дипломатичної діяльності. Тільки цього разу вже як начальник відділу з питань зовнішньої пропаганди Центрального бюро дипломатичної служби у Берліні.

У березні - листопаді 1918 р., маючи репутацію досвідченого дипломатичного представника, представляє Німецький Рейх у Києві [6], хоча серед українських представників ставлення до нього було неоднозначним. Так, Міністр закордонних справ УНР Дорошенко у своїх спогадах зазначав, що "за звичайно буває, що до якоїсь країни посилають послом чоловіка, що чимсь пов'язаний з цим краєм, знає його, має якесь відношення до політики, якої додержується держава, що його посилає до цієї країни. Але тут німецький уряд мов навмисне вислав людей до Києва, що не мали про Україну ніякісінького поняття, не цікавились нею й дивились на справу української державності з висока. Мум як людина стара і бувала ще якось умів себе держати..." [7]. Проте, якщо деякі іноземні дипломатичні представники знали хоча б трохи українську мову та, власне, традиції, звичаї, особливості життя, то Мумм і його помічники не вважали це за потрібне. Цікавими у даному випадку є спогади болгарського посла у Києві І. Шишманова від 22 травня 1918 р., який після зустрічі з представниками німецького посольства у готелі "Континенталь" писав: "Приходив граф Берхем - посольський радник у Мума. Говорив про Київ з огидою. Звик до комфорту і культурного життя у Лондоні, Парижі і Петербурзі. Одна з причин - вони не знають не те що української, але й російської мови. А тут мало хто розмовляє французькою. Та й дорожнеча тут. Хоче якомога швидше втекти звідси. I оці люди - з їх настроями, хочуть створити Україну! Бідолашна Україно!" [8].

Про незнання української мови Муммом говорив і політичний діяч при гетьманському уряді Д. Донцов. Так, 14 червня 1918 р. на дипломатичному прийомі, організованому на честь берлінського гостя фон Вальдена, він за наказом Мумма повинен був перекласти німецькою мовою виголошену Д. Дорошенком промову. Але Донцов, зайнятий розмовами з колегами, не слухав промову, через що змушений був імпровізувати та говорити від себе [9].

У той же час, повертаючись до основних завдань Альфонса Фрайгер Мумма фон Шварценштейна, варто зазначити, що вже 26 березня 1918 р. зовнішньополітичне відомство Німеччини у телеграмі наголошувало, що головною метою перебування німецьких військ в Україні є забезпечення хлібного експорту з України до Центральних держав, і це необхідно покласти в основу взаємовідносин з українським урядом.

Надалі Мумм фон Шварценштейн доповів рейхсканцлеру Німеччини Г. фон Гертлінгу план щодо забезпечення безперешкодної заготівлі українського збіжжя. Окрім того, під час зустрічей з міністром земельних справ і харчування Української Народної Республіки М. Ковалевським і головою Ради народних міністрів УНР В. Голубовичем висловлював побажання щодо відновлення приватної власності на землю, необхідності зміни соціально-економічної політики УЦР. А 2 квітня Мумм фон Шварценштейн надіслав листа В. Голубовичу, в якому висловлював невдоволення зривом заходів щодо заготівлі продуктів.

А. Мумм очолював німецьку делегацію у Києві в роботі спільної українсько-німецько-австрійської комісії з вироблення та підписання умов взаємного товарообміну. У підсумку між сторонами були укладені Економічний договір (від 23 квітня до 31 липня 1918 р.) та Господарська угода (від 10 вересня 1918 р. до 30 червня 1919 р.) про поставки Центральним державам великих обсягів зерна, фуражу, олії, м'яса, цукру та інших продовольчих товарів, залізної, марганцевої руд, деревини тощо, а також поставок з Центральних держав вугілля, нафти, нафтопродуктів, сільськогосподарських машин, техніки тощо.

З приводу ратифікації українсько-німецької фінансової угоди від 15 травня 1918 р., згідно з якою Україна надавала Німеччині й Австро-Угорщині позику у сумі 400 млн карбованців для вирішення важливого питання платіжних засобів в Україні, Мумм фон Шварценштейн у своєму донесенні до МЗС Німеччини писав: "Під час переговорів у справах валюти й державного емісійного банку ми виходили з усвідомлення того факту, що засаднича політична ідея виплекати Україну як максимально незалежну від Росії державу має позначитися також на валютній царині, оскільки валюта належить до найважливіших факторів, які визначають ступінь залежності чи незалежності країни. Якщо, попри національні інтереси України, на її території залишиться в обігу російський рубль, то незалежність України від Росії буде піддано сумніву. Запровадження власної, незалежної від російського рубля, валюти забезпечуватиме тривалість відділення України від Росії" [6].

Про впливовість даного представника говорить і той факт, коли після перевороту в Україні, що стався, як відомо, не без участі Мумма (був серед учасників наради вищих військових і дипломатичних представників Німеччини й Австро-Угорщини 23-24 квітня 1918 р. у Києві, які різко виступили проти УЦР та її соціалістичної орієнтації [6]), до влади прийшов гетьман П. Скоропадський, то Альфонс Мумм своєю особою намагався замінити все керівництво українського зовнішньополітичного відомства. Німецький дипломат систематично ставив міністра закордонних справ Української Держави у позицію прохача та вносив істотні корективи у конфігурацію консульського корпусу у Києві. Та й призначення Дмитра Дорошенка на посаду міністра, а не "керуючого МЗС", відбулося лише після запевнень посла А. Мумма, який намагався контролювати діяльність гетьманського Кабінету Міністрів, у лояльності керівника зовнішньополітичного відомства до Німеччини [1].

Іншим яскравим прикладом може слугувати звернення-лист вчителя Мізяківської 2-класної школи Вінницького повіту В.Т. Ільницького через Вінницьку філію Національного Союзу до німецького посольстваз проханням посприяти перегляду судової справи проти його брата, якого безпідставно, керуючись "наклепами непевних людей", звинуватили у протистоянні німецькій владі в Україні та за постановою німецького суду в м. Миколаєві вислали за межі батьківщини на примусові роботи [10]. На жаль, подальша доля цієї справи не відома.

7 вересня 1918 р. до барона фон Мумма з вербальною нотою звертався голова Ради міністрів УНР з проханням посприяти вирішенню питання захисту українського населення у Московії, які піддавалися арештам і розстрілам на підставі однакового звинувачення. Саме А. Мумм мав звернутися до німецького уряду з тим, щоб "...високе правительство вжило весь свій високий авторитет по захисту невинних українців..." і щоб "українці, як дружня німецькому уряду нація, мали такі ж права як і німці" [11].

Проте вже восени 1918 р. Мумм фон Шварценштейн пішов у відставку, переїхавши до свого родинного маєтку у Портофіно, де й помер 10 липня 1924 р. Київське відрядження стало останнім у його дипломатичній кар'єрі. За всі роки своєї дипломатичної практики він зарекомендував себе професійним дипломатом, який завжди виконував завдання свого уряду. Він був людиною честолюбною та схильною до лестощів (на думку П.П. Скоропадського). Він сприймався по-різному, але, незважаючи на це, був надзвичайно впливовим дипломатом, який відіграв важливу роль у становленні міжнародних відносин Української Держави часів Гетьманату.

Як епілог хотілося б навести фрагмент промови А. Мумма на дипломатичному прийомі 21 травня 1918 р.: "Надіюся, що наше теперішнє спільне перебування стане символом спільности українських і німецьких інтересів. При нашій і наших вірних союзників помочи збудуває собі український народ серед світової війни свою рідну хату. Німеччина слідила зі співчуттям за боротьбою України за своє державне відродження і рішилася в рішаючу хвилю подати Україні руку. Се рішення вказує буддучину. Ми надіємся і віримо, що по побідно скінченій війні, з військової помочі, принесеній молодій державі, розвинеться постійна мирна, спільна праця з Німеччиною на ниві культурній, господарській і політичній...." [11].

Список використаних джерел:

1. Нова Рада. 1918. 4 червня/22 травня.

2. Матяш І.Б. Українська консульська служба 1917 - 1923 рр. як державний інститут: становлення, функціонування, персоналії. Київ: Інститут історії України, 2016. 482 с., с. 346-347, 349, 349.

3. Alfons Mumm von Schwarzenstein [Електронний ресурс]. URL: https://de.wikipedia.org/wiki/Alfons_Mumm_von_Schwarzenstein

4. Цей день в історії. Боксерське повстання. [Електронний ресурс]. URL: www.jnsm.com.ua/cgi-bin/m/tm.pl

5. История дипломатии: [cб.] / Сост. А. Лактионов. Москва: АСТ, 2005. С. 709- 710.

6. Кулинич І.М., Кривець Н.В. Мумм фон Шварценштайн // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В.А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. Київ: В-во "Наукова думка", 2010. С. 127, С.128.

7. Дорошенко Д. Мої спогади про недавнє-минуле (1914 - 1920). Мюнхен: Українське видавництво, 1969. С. 267-268.

8. Шишманов І. (посол Болгарії в Українській Державі). Щоденник (травень - червень 1918 р.) Переклад М.Г. Станчева [Електронний ресурс] // Особистий сайт П. Гай-Нижника. URL: www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc2/1918(05-06).shyshmanov.php

9. Донцов Д. Рік 1918. Київ-Торонто: Вид-во "Гомін України", 1954. С. 21.

10. Центральний держархів вищих органів влади й управління України. Ф.3669. Оп.1. Cпр.18. Арк.19-19зв.

11. Нова Рада. 1918. 20/7 вересня; Нова Рада. 1918. 24/11 травня

 

Анотація

Стаття розкриває особистість німецького барона Філіпа Альфонса Фрайгер фон Шварценштейна, який усе своє життя присвятив дипломатичній справі. Особлива увага акцентується на його дипломатичній діяльності в Україні за часів гетьмана П. Скоропадського. Київське відрядження стало останнім у його дипломатичній кар'єрі. За всі роки своєї дипломатичної практики він зарекомендував себе професійним і впливовим дипломатом, який завжди виконував завдання свого уряду.

Ключові слова: Філіп Альфонс Фрайгер Мумм фон Шварценштейн, посол, аташе, Німеччина, Україна.

Аннотация

Статья раскрывает личность немецкого барона Филиппа Альфонса Фрайгер фон Шварценштейна, который всю свою жизнь посвятил дипломатическому делу. Особое внимание акцентируется на его дипломатической деятельности в Украине во времена гетмана П. Скоропадского. Киевская командировка стала последней в его дипломатической карьере. За все годы своей дипломатической практики он зарекомендовал себя профессиональным и влиятельным дипломатом, всегда выполнявшим задания своего правительства.

Ключевые слова: Филипп Альфонс Фрайгер Мумм фон Шварценштейн, посол, атташе, Германия, Украина.