Регіональна політика

Зовнішня політика Федеративної Республіки Бразилія
Ігор Храбан, Олег Барабаш
07.06.2017, 11:43

Зовнішня політика Федеративної Республіки Бразилія

УДК 327:94

Summary

The article deals with the formation of directions of the foreign policy of the Federal Republic of Brazil, defines the principles on which Brazil relies in its international relations and the achievements of the Brazilian economy, foreign and social policies.

Keywords: foreign policy, Latin America, the Federative Republic of Brazil, integration, regional level, global level, leadership, South America

Федеративна Республіка Бразилія (ФРБ) - найбільша держава Латинської Америки (47,5% площі континенту), за своєю території (8,5 млн кв. км) вона посідає п'яте місце в світі, а за кількістю мешканців (202 млн осіб, що становить приблизно половину населення Південної Америки або третину жителів Латинської Америки) - шосте. Це єдина в регіоні самодостатня країна з величезним ресурсним та економічним потенціалом (за рівнем ВВП - перше місце у Латинській Америці та восьме - у світі). Вона може похвалитися банківським і фінансовим сектором світового рівня, третьою за величиною фондовою біржею в світі.

Бразилія має найбільші в Латинській Америці збройні сили з чисельністю особового складу 327 тис. осіб. Фінансування збройних сил відносно ВВП дуже мале та складає лише 1,39 % ВВП. Це пояснюється відсутністю як зовнішніх, так і внутрішніх ворогів та великим розміром Бразилії відносно країн-сусідів. Зараз основними завданнями збройних сил є охорона кордонів та просування економічного розвитку в Амазонії, боротьба з трафіком наркотиків з Андійського регіону та поліційні операції. Однак, втілюючи у життя свої амбіційні зовнішньополітичні плани, 24 березня 2016 р. прийнято багаторічний "План 2016-2019 рр. модернізації Збройних сил Бразилії", що обійдеться уряду в 24,1 млрд дол. США. Крім того, військовий бюджет ФРБ на 2017 рік збільшився на 3,5 млрд дол. США [1].

До кінця XX століття зовнішня політика Бразилії ґрунтувалася на чотирьох принципах: захист великих територій, консолідація і зміцнення республіки, недопущення або врегулювання конфліктів із сусідами та підтримка відсторонених, але теплих відносин зі Сполученими Штатами. Бразилія,одна з держав-засновників Ліги Націй та ООН, направляла війська, щоб воювати разом із союзниками в роки Другої світової війни. Вона ніколи не прагнула домінувати в Латинській Америці. У період правління військових в 1960-1980 рр. Бразилія успішно позиціонувала себе як позаблокова країна та партнер США.

Становлення напрямків розвитку сучасної зовнішньої політики ФРБ пов'язано з відновленням в країні цивільної форми правління та початком демократичних перетворень. Прихід до влади у березні 1985 р. конституційно обраного Президента Ж. Сарнея ознаменувався переглядом попереднього зовнішньополітичного курсу країни. Однак говорити про реальну появу перших паростків перетворення ФРБ на активного геополітичного áктора у міжнародних відносинах можна лише під час президентства Ф. Кардозу (1995-2002 рр.). Чіткіше окреслення сучасна зовнішня політика Бразилії стала отримувати під час перебування при владі Л. Сілви. Цей процес був продовжений і наступним президентом країни Д. Руссефф.

На сьогодні у Бразилії діє сьома конституція, прийнята у 1988 р. Згідно з цією конституцією, Бразилія є федеративною президентською представницькою республікою, де президент є як главою держави (тобто представляє Бразилію у міжнародних відносинах), так і главою уряду (тобто має значну виконавчу владу і назначає міністрів).

Відповідно до ст. 4 Основного закону держави "Федеративна Республіка Бразилія будується в своїх міжнародних відносинах на таких принципах: І - національна незалежність; II - перевага прав людини; III - самовизначення народів; IV - невтручання; V - рівність між державами; VI - захист миру; VII - мирне врегулювання конфліктів; VIII - відмова від тероризму та расизму; IX - співпраця між народами для прогресу людства; X - надання політичного притулку.

Федеративна Республіка Бразилія прагне економічної інтеграції, політичного, соціального і культурного розвитку народів Латинської Америки, розглядаючи формування латиноамериканської спільноти націй.

Яскраво окреслюють досягнення бразильської економіки, зовнішньої та соціальної політики слова президента ФРБ того часу Л. Лули. У жовтні 2005 р, виступаючи в Римі перед італійськими підприємцями, він заявив: "ХIХ століття було століттям Європи, ХХ - століттям США, а XXI стане століттям Бразилії" [2]. При Л. Лулі Бразилія домоглася успіху по лінії Південь-Південь у ближньому і далекому зарубіжжі. Саме за період президентства Л. Сілви ФРБ досягла таких вражаючих успіхів у багатьох сферах життєдіяльності держави.

Зараз Бразилія є членом Міжамериканського договору взаємної допомоги, входить до складу Амазонського пакту, МЕРКОСУР (митний союз з Аргентиною, Уругваєм, Парагваєм та Венесуелою), Групи Ріо, Міжамериканської угоди про взаємну допомогу Tiara. Разом з Аргентиною, Чилі і США Бразилія - один з гарантів перуансько-еквадорського мирного процесу.

На думку деяких бразильських вчених, у пошуку лідерства в регіоні з метою досягнення своїх глобальних інтересів Бразилія знаходиться на чолі миротворчих сил ООН на Гаїті, направляє фінансові ресурси на об'єкти розвитку і соціальні проекти, готує свої збройні сили, прагнучи орієнтувати базові принципи бразильської зовнішньої політики на міжнародну обстановку, що може принести їй великі результати і конкретні переваги для суспільства [3].

У 1991 році Бразилія, Аргентина, Уругвай і Парагвай підписали меморандум про організацію Південноамериканського спільного ринку, який вступив в силу в 1995 році. Згодом до цієї організації на правах асоційованих членів увійшли Чилі та Болівія. Бразилія також проголосила повну прихильність Тлателольському договору, який проголошує Латинську Америку і Карибський регіон без'ядерною зоною.

Також про особливу зацікавленість в південноамериканській інтеграції ФРБ свідчать участь Бразилії в таких угрупованнях, як ЛАЕС (Латиноамериканська економічна система) і ЛАМ (Латиноамериканська асоціація інтеграції), створення з її ініціативи Ла-Платського угруповання та Амазонської групи, її активна діяльність в русі неприєднання і в боротьбі за реорганізацію ОАД (Організація американських держав) і т.д.

Останні роки Бразилія позиціонує себе не тільки в ролі регіонального лідера, а й гучно заявляє про себе на міжнародній політичній арені, претендуючи на почесне місце серед провідних країн світу. При цьому керівництво ФРБ покладається на дипломатію "м'якої сили", без використання військової складової.

Бразилія є членом більшості великих глобальних і регіональних міжнародних організацій - ООН та її органів (таких як Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку, Продовольча і сільськогосподарська організація ООН, Дитячий фонд ООН, Всесвітня організація охорони здоров'я та ін.), Міжнародної організації торгівлі, Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Міждержавної організації країн, що розвиваються (G77) та інших.

Формування в 2008-09 рр. об'єднання БРІК (Бразилія, Росія, Індія, Китай) ознаменувало вихід ФРБ на інтеграційні процеси в світі, що розвиваються на якісно новому рівні. По суті БРІК став першою глобальною організацією Півдня, доступ до якої для розвинених країн Півночі закритий. Природно, на Заході виявилися вкрай стривожені оформленням такого альянсу країн - лідерів "незахідного світу". У зв'язку із приєднанням Південно-Африканської Республіки (ПАР) до БРІК 18 лютого 2011 р. організація отримала абревіатурну назву БРІКС. За підсумками 2014 р. на країни БРІКС припадало 43% населення планети, 21% світового ВВП, 17,3% обсягів міжнародної торгівлі, 12,7% глобального ринку послуг, 20,5% від загальносвітового обсягу прямих іноземних інвестицій, 45% світового сільськогосподарського виробництва [4].

У рамках групи БРІКС, в азіатcько-тихоокеанському напрямку, Бразилія проводить послідовну політику в економічній сфері, особливо з Китаєм. ФРБ першою серед латиноамериканських держав встановила з Китаєм всеосяжні стратегічні партнерські відносини, при цьому обидві країни розглядають один одного як важливих партнерів у співпраці та взаємодії за лінією Південь-Південь. Відносини між Китаєм та Бразилією базуються на так званій концепції "win-win", логіка якої припускає збалансованість торгових та економічних обмінів. Вже у 2006 р. двостороння торгівля склала 16,3 млрд дол. США, а в 2009 р. КНР випередила США і стала найбільшим торговельним партнером Бразилії.

У форматі БРІКС Бразилія також тісно співпрацює з Індією, яка є крупним торговельним партнером Бразилії. Звісно, співпраця не така масштабна як з Китаєм. Однак ФРБ має з цією країною багато спільного. Питання подолання бідності в обох країнах стоїть дуже гостро - співпраця ведеться в науковій, культурній сферах. Вагому роль у розвитку двосторонніх зв'язків відіграють різноманітні спільні проекти щодо розвитку високих технологій, біо- і нанотехнологій, освоєння космічного простору.

Активна співпраця ведеться і в напрямку Африканських країн, зокрема з ПАР. Контакти Бразилії та ПАР помітно охоплюють не тільки торгівлю, але й інші сфери міждержавного співробітництва, зокрема інвестиційні проекти, науку та освіту, військово-технічну й дипломатичну діяльності. У багатьох випадках делегації Бразилії та Південної Африки виступають з узгоджених позицій, нерідко прагнуть говорити від імені своїх континентів. По суті, Бразиліа і Преторія, діючи спільно, претендують на роль виразників інтересів більшості відповідно латиноамериканських і африканських країн.

Бразилія є прихильницею прийняття в ООН спеціальної конвенції по боротьбі з тероризмом, виступаючи за нерозповсюдження ядерної зброї, інших видів зброї масового знищення та їх технологій, будучи членом Договору Тлателолко 1967 р. про без'ядерну зону в Латинській Америці; Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 р., до якого вона приєдналася у 1998 р., водночас володіючи ключовими технологіями, необхідними для виробництва ядерної зброї; і міжнародного режиму контролю над ракетними технологіями (РКРТ). Вона бере участь в міжнародній конвенції за заборону протипіхотних мін, а в рамках Організації американських держав та на латиноамериканському рівні - у всіх конвенціях, що належать до питання обмеження озброєнь, у тому числі й звичайних та присвячених зміцненню заходів довіри між країнами регіону.

ФРБ направляла своїх військовослужбовців у складі військ ООН для збереження миру до Бельгійського Конго, Ліберії, Центральноафриканської Республіки, Кот-д'Івуара, Кіпру, Мозамбіку, Анголи та Східного Тимору. У 2010-2011 рр. ФРБ входила до складу Ради Безпеки ООН в десятий раз. Зараз Бразилія входить до групи країн G4 (разом з Німеччиною, Японією та Індією), що намагаються стати постійними членами Ради Безпеки ООН. Вона має намір організувати країни, що розвиваються, у більш потужну коаліцію в рамках торгових переговорів Дохійського раунду і розширити права голосу для себе та інших у Світовому банку і Міжнародному валютному фонді.

Бразилія намагається зміцнювати співпрацю з країнами Європейського Союзу на дво- і багатосторонній основі (в рамках МЕРКОСУР готова просувати вперед процес формування зони вільної торгівлі з ЄС), прагне встановити тіснішу співпрацю з країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону (АТР), зміцнювати зв'язки з африканськими партнерами, особливо з португаломовними країнами та ПАР.

Іншим свідченням репутаційних успіхів країни було проведення в Ріо-де-Жанейро Чемпіонату світу з футболу 2014 р. і літніх Олімпійських ігор 2016 р.

На нашу думку, особливої уваги потребує розгляд відносин ФРБ зі США. Традиційно США вважали Південну Америку підконтрольною територією, країнам якої вони диктують свої правила гри у всіх сферах життєдіяльності. Однак відома орієнтація Бразилії на США до майже кінця ХХ століття поступово змінилася неприйняттям дипломатичного тиску Сполучених Штатів, бажанням посилення свого зовнішньополітичного потенціалу, здійсненням перших кроків у проведенні самостійної зовнішньої політики.

Незважаючи на цілком реальні ідеологічні відмінності у зовнішній політиці, президенти ФРБ Ф. Кардоза і Л. Сілва віддалили Бразилію від програми Сполучених Штатів у Латинській Америці. У 1990-ті рр., коли Південна Америка в основному просувалася у кільватері рекомендацій Вашингтона, що включали вільну торгівлю, демократію і боротьбу з наркотиками, уряд Ф. Кардозу відмовився брати участь у "Плані Колумбія", запропонованому адміністрацією Б. Клінтона, не підтримав ідею зони вільної торгівлі двох Америк, виступив проти ембарго США стосовно Куби і спроби повалення У. Чавеса у Венесуелі у 2002 р, що спочатку була схвалена в Білому домі. Як і Ф. Кардозу, Л. Сілва намагався дистанціюватися від США з регіональних питань, даючи при цьому добро на створення ряду регіональних інститутів, включаючи МЕРКОСУР, Союз південноамериканських націй, Південноамериканську раду з оборони та Співдружність латиноамериканських і карибських держав.

Значно погіршилися відносини ФРБ та США через небачений в історії взаємин цих двох країн прецедент, пов'язаний із шпигунством американських спецслужб проти Бразилії. Президент ФРБ Д. Руссефф відмовив в офіційному візиті президенту США Б. Обамі, що був запланований на жовтень 2013 р. Бразилія розглядала даний факт як загрозу суверенітету своєї держави.

Однак, незважаючи на це, між двома державами зберігаються динамічні відносини, проте їм поки не вдається домогтися декларованого стратегічного партнерства. На думку відомого російського дослідника П. Яковлева, в ширшому контексті еволюція бразильсько-американських відносин постає складним процесом, що включає до себе як об'єктивно існуюче прагнення до поглиблення співпраці, так і неминучу конкуренцію за вплив у Латинській Америці і за позиції на світових ринках цілого ряду товарів. На найближчу перспективу каменем спотикання залишиться проблема постійного членства Бразилії в Раді Безпеки ООН [5].

Серйозний для подальшого стабільного розвитку країни внутріполітичний скандал вибухнув у ФРБ в кінці 2015 р. Він був пов'язаний з початком процесу оголошення імпічменту президенту Бразилії Д. Руссефф. Приводом для початку процедури відсторонення президента від влади були оприлюднені звинувачення у злочинних діях при виконанні обов'язків глави держави, включно з помилками в управлінні, та приховування розкрадання державних коштів. Невдоволення президентом підігрівалося і станом економіки, викликаним лівою політикою правлячої "Партії трудящих" (порт. Partido dos Trabalhadores, РТ).

При цьому слід відзначити, що, на думку деяких аналітиків, особливо російських та лівих лідерів деяких південноамериканських країн, дане рішення стало наслідком не тільки зростаючої внутрішньополітичної нестабільності та кризи у провідних державних інститутах ФРБ, а й організації та проведенням типової "кольорової революції", що інспірована та запущена США. Тим більше, Д. Руссефф відома своїми антиамериканськими поглядами і була прихильницею тісної взаємодії з Москвою як в рамках БРІКС, так і на рівні міждержавного партнерства.

Обов'язки президента країни до закінчення терміну повноважень Д. Руссефф у 2018 р. протягом т.зв. "перехідного періоду" виконуватиме віце-президент М. Темер - голова Партії бразильського демократичного руху (порт. Partido do Movimento Democrático Brasileiro, PMDB), - яка є найвпливовішою політичною силою ФРБ після РТ, у цілому дотримуючись центристських і популістських позицій.

Бразилія та Куба об'єктивно є пріоритетними партнерами України у Латинській Америці. Існує обопільна зацікавленість в активізації роботи над основними українсько-бразильськими проектами у сфері високих технологій, зокрема в космічній та фармакологічній галузях. Перспективною залишається співпраця з Бразилією щодо реалізації спільних запусків космічних апаратів "Циклон-<st1:metricconverter productid="4"" w:st="on">4"</st1:metricconverter> з екваторіального космодрому Алкантара. Хоча будівництво космодрому було припинене з 2013 р., Україна вважає за необхідне продовжувати діалог із Бразилією про відновлення цього проекту [6].

Україна підтримує заявку ФРБ на постійне членство в Раді Безпеки ООН. Не варто забувати, що в Бразилії мешкає третя найбільша українська діаспора з-поміж країн за межами колишнього Радянського Союзу - приблизно 500 тис. осіб.

Таким чином, першим і головним геополітичним завданням для ФРБ у теперішній час стало об'єднання південноамериканських держав, поглиблення двосторонніх відносин із сусідніми країнами і формування ефективних регіональних інститутів, здатних посилити доцентрові тенденції, надати нового імпульсу інтеграційним процесам і підвищити вплив Латинської Америки на світовій арені.

Бразилія позиціонує себе на міжнародній арені як країна із самостійним зовнішньополітичним курсом, з виробленням і прийняттям важливих політичних рішень. Бразилія "вийшла" за межі Латинської Америки. Країна стала послідовно і планомірно розширювати дипломатичні і торгові відносини практично з усіма, особливо найбільшими, державами світу.

Сьогодні Бразилія - це держава, що є членом великих міжнародних співтовариств, участь у яких сприяє прискоренню її економічного та соціального розвитку. Все це дозволяє говорити про те, що Бразилія має шанси стати однією з провідних держав XXI століття.

ФРБ стала ініціатором кардинального розширення взаємодії країн Латинської Америки з державами Азії, Африки та Євразії, що призвело до створення першої досить авторитетної глобальної організації Півдня - БРІКС.

Ця країна, будучи регіональним центром, прагне врівноважити вплив США в Латинській Америці, розширити свої зв'язки і контакти до рівня, відповідного статусу великої держави в сучасних умовах глобалізації. Хоча особливе місце Бразилії в світовому порядку не ґрунтується на протиставленні себе такій світовій державі як США, а скоріше втілюється у життя в контексті дипломатії "м'якої сили".

Стратегія "м'якої сили" полягає в тому, що Бразилія розглядає себе як державу, здатну в майбутньому перетворитися в супердержаву, не пов'язуючи свою зростаючу роль у світі з використанням військової складової.

Імпічмент президента ФРБ Д. Руссефф, як представника лівого вектору розвитку Бразилії, а також відсторонення PT від влади, не тільки негативно впливає на результати зовнішньополітичної активності ФРБ останніх п'ятнадцяти років, але й суттєво змінює баланс сил у регіоні.

Незважаючи на важливість Бразилії як країни-партнера для України, в сучасних національних і світових наукових дослідженнях України бразильську тематику висвітлено недостатньо, особливо у сфері національної безпеки. Переважна більшість досліджень у зазначеній сфері носить диференційний характер, маючи історико-економічну або історико-політичну аналітичну спрямованість.

Список використаних джерел:

1. Forças Armadas receberão mais verba do Governo Federal: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: tecnodefesa.com.br/forcas-armadas-receberao-mais-verba-do-governo-federal/

2. Масштабные планы Бразилии ("Foreign Affairs", США): [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.rodon.org/polit-121031132616

3. Bijos L., Arruda V. A diplomacia cultural como instrumento de política externa brasileira: [Електронний ресурс] / L. Bijos, V. Arruda - Режим доступу: //http://portalrevistas.ucb.br/index.php/RDL/article/viewFile/2912/1824

4. Стратегия экономического партнерства БРИКС / Официальный сайт председательства Российской Федерации в БРИКС: [Електронний ресурс] - Режим доступу: URL: brics2015.ru/load/382484

5. Яковлев П. Бразилия Дилмы Руссефф: преемственность и перемены в международных делах: [Електронний ресурс] / П. Яковлев - Режим доступу: www.perspektivy.info/table/brazilija_dilmy_russeff_ prejemstvennost_ i_peremeny_v_mezhdunarodnyh_delah_2011-05-19.htm

6. Стратегія зовнішньої політики України: Хто наші головні союзники: [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://ua.112.ua/mnenie/stratehiia-zovnishnoi-polityky-ukrainy-khto-nashi-holovni-soiuznyky-234524.html

 

АНОТАЦІЯ

У статті йдеться про становлення напрямків розвитку сучасної зовнішньої політики Федеративної Республіки Бразилія, окреслюються принципи, на яких грунтується Бразилія в своїх міжнародних відносинах, та досягнення бразильської економіки, зовнішньої та соціальної політики.

Ключові слова: зовнішня політика, Латинська Америка, Федеративна Республіка Бразилія, інтеграція, регіональний рівень, глобальний рівень, лідерство, Південна Америка.

АННОТАЦИЯ

В статье говорится о становлении направлений развития внешней политики Федеративной Республики Бразилия, определяются принципы, на которых основывается Бразилия в своих международных отношениях, и достижения бразильской экономики, внешней и социальной политики.

Ключевые слова: внешняя политика, Латинская Америка, Федеративная Республика Бразилия, интеграция, региональный уровень, глобальный уровень, лидерство, Южная Америка.