Людмила ЧЕКАЛЕНКО, Марія ВАСИЛЬЄВА
Дотримання прав і свобод людини є квінтесенцією існування людства. Відповідні положення закріплені в міжнародних документах – Загальній декларації прав людини ООН (1948 р.), Хартії фундаментальних прав Європейського Союзу (2007 р.), Європейській конвенції з прав людини Ради Європи (1953 р.) та ін. Завдяки широкому міжнародному визнанню Загальної декларації прав людини ООН, у конституціях понад 120 країн світу перелік і сутність прав і свобод, що містяться в документі, перетворилися на загальновизнані норми міжнародного права – міжнародні стандарти прав людини. Останнім часом увага міжнародної спільноти до проблем особистості, захисту та дотримання прав людини дедалі зростає. У державотворенні України розуміння цієї проблеми посідає чільне місце, оскільки сприяє відродженню національної самосвідомості, повноцінному розвитку громадян. Водночас, уважне прочитання положень загальновизнаних норм міжнародного права щодо стандартів дотримання прав людини наштовхує на розуміння глибокого провалля між заявленими нормами та дійсністю, тобто реалізацією цих норм на практиці.
Продовження читайте в журналі "Зовнішні Справи" №1, 2012 р.
