Регіональна політика

Україна – Велика Британія: дипломатичний шлях тривалістю в століття
Наталія Галібаренко
16.12.2017, 10:07

З.С.: Як дипломатичні зв'язки, що мають практично 100-річну історію, вплинули на розвиток сьогоднішніх контактів?

Н.Г.: У майже 100-річній історії двосторонніх дипломатичних відносин між Україною та Великої Британією були важливі періоди, які формували ставлення Лондона до нашої країни та визначали ключові напрями британської політики щодо України.

Зокрема, варто відзначити діяльність у 1917 році у Києві першого представництва Великої Британії та діяльність в 1919 - 1920 роках у Лондоні першої української дипломатичної місії.

Міжнародна ситуація на початку 1919 року була не сприятливою для України з огляду на небажання Антанти, до якої входила Британія, розглядати її як незалежну державу та надати необхідну фінансово-економічну допомогу. Водночас Директорія не припиняла спроб налагодити конструктивну співпрацю з державами Антанти. З цією метою у січні-лютому 1919 року уряд Української Народної Республіки ухвалив рішення про відправку дипломатичних місій до США, Франції та Великої Британії.

Українська місія прибула до Лондона в травні 1919 року і в першому ж номері свого тижневого бюлетеня заявила, що всі свої зусилля спрямовуватиме на те, щоб здобути визнання УНР британським урядом, отримати матеріальну й політичну підтримку Лондона та встановити взаємовигідні торговельні відносини. Серед першочергових завдань української місії було визначено протистояння російській пропаганді, яка перешкоджала розвитку британсько-українських взаємин.

Однак на практиці реалізація цих завдань просувалася досить важко через тодішні традиційно сильні відносини британської та російської імперій. Перебуваючи у вогні та бурі революції, Україні вкрай важко було підтримувати стабільну внутрішньополітичну ситуацію. Непросто було розбурханій різними, часто протилежно налаштованими політичними силами, державі здобути міжнародне визнання. Будучи фактично відрізаною від України, перебуваючи в інформаційній ізоляції, українській дипломатичній місії в Лондоні випало нелегке завдання на власний розсуд відстоювати інтереси своєї рідної землі.

Незважаючи на те, що українській дипломатичній місії не вдалося досягти формального визнання Британією Української держави у 1919 році, вона все ж зуміла закріпити у британській політичній думці початку ХХ-го століття усвідомлення того, що український народ має право на незалежну державу. Саме з того часу Велика Британія почала розглядати Україну як окреме політичне утворення, навіть в рамках тодішнього СРСР. Не випадково після Другої світової війни, коли Україна стала країною-засновницею ООН, Британія запропонувала СРСР відкрити своє генеральне консульство в Києві. Москва, звичайно ж, не погодилась.

Велика Британія першою серед країн-членів ЄС визнала незалежність України 31 грудня 1991 року. Офіційно дипломатичні відносини були встановлені 10 січня 1992 року. Однак, як вже згадувалось, ми не починали з чистої сторінки, у нас був спільний історичний багаж, що дозволило започаткувати партнерські відносини з перших днів відновлення незалежності України.

З.С.: Які найголовніші результати співпраці за останні 25 років у політичній, економічній, гуманітарній сферах?

Н.Г.: Природно, що протягом останніх 25 років у наших двосторонніх відносинах були періоди як потепління, так й охолодження. Але Україна була, є і залишатиметься й надалі в полі підвищеної уваги Лондона. Російська агресія на сході України та окупація Криму стали тому черговим свідченням. Давайте не забувати, що уряд Великої Британії відіграв ключову роль у питанні запровадження санкцій проти Росії, замороження її участі у форматі "Великої вісімки" та засудження дій Москви на майданчику провідних міжнародних організацій. Британія дотримується чіткої позиції: санкції проти Росії повинні діяти до повного виконання нею Мінських домовленостей. Спроби російської пропагандистської машини перекласти відповідальність за невиконання Мінських угод на Україну не мають успіху ні в уряді Британії, ні в британському суспільстві.

У 2016 році в історії Британії відбулася непересічна подія, яка визначатиме зовнішньополітичні та внутрішньополітичні пріоритети країни, без перебільшення, на десятиріччя. Британія залишає ЄС. Однак Британія не залишає Європу. Україна сьогодні так само відчуває потужну політичну підтримку, навіть незважаючи на те, що Британія не бере участі у Нормандському форматі. Велика Британія надає нашій державі вагому експертну, фінансову та гуманітарну допомогу, орієнтовану на підтримку реформ та в контексті подолання наслідків російської агресії. З іншого боку, деякі питання двостороннього порядку денного перебувають під прямим впливом Brexit. Насамперед це стосується неодноразових пропозицій української сторони щодо спрощення британського візового режиму для громадян України. На жаль, уряд ВБ не готовий йти назустріч Україні через власні плани щодо посилення контролю за міграцією. Враховуючи, що з 2005 року британські громадяни в'їжджають до України без віз, така позиція Лондона не може сприйматися як справедлива. Але, незважаючи на все це, за мірою просування переговорного процесу щодо Brexit продовжуватиметься активна робота з британськими партнерами щодо лібералізації двостороннього візового режиму.

Щодо політичного діалогу з британською стороною, то факти говорять самі за себе. У 2016 році відбулися шість зустрічей та контактів на рівні Президента України та Прем'єр-міністра Великої Британії, а також глав зовнішньополітичних відомств.

2017 рік став одним з найпродуктивніших в історії наших двосторонніх відносин - відбувся перший за останні 22 роки офіційний візит Президента України до Великої Британії. Вперше в історії двосторонніх відносин була проведена міжнародна конференція в Лондоні, присвячена реформам в Україні, за участі Прем'єр-міністра України та міністрів українського уряду.

Підтримується активний міжпарламентський діалог. Так, делегація Комітету у закордонних справах Парламенту Великої Британії за останні два роки двічі відвідала схід України та на місці ознайомилася з ситуацією на Донбасі.

Лондон добре обізнаний із ситуацією в Україні, усвідомлює всю складність завдань, які стоять перед нами в контексті реформування країни в умовах російської агресії. В 2016 році Україна отримала понад 30 мільйонів фунтів стерлінгів у вигляді технічної допомоги на проведення реформ. Очікується, що наступного року обсяги британської технічної допомоги Україні перевищать 40 мільйонів фунтів стерлінгів.

Уряд Великої Британії ухвалив рішення продовжити програму підготовки українських військовослужбовців на 2018 рік. На сьогодні загальна кількість підготовлених британськими інструкторами військових Збройних сил України складає понад 5 тисяч осіб. Така співпраця є взаємовигідною: як країна-член НАТО британська сторона ділиться з нами передовими практиками і технологіями, а в наших бійців є досвід реальних бойових дій з потужним противником, що становить підвищений інтерес для британців. У нас є реальні можливості для нарощування допомоги з боку британського уряду по військовій лінії, зокрема щодо постачань озброєнь та військових технологій.

Необхідно також нагадати, що, незважаючи на Brexit, Сполучене Королівство залишається постійним членом РБ ООН, Великої сімки, НАТО, ОБСЄ, Ради Європи та активно надає підтримку українській стороні в рамках цих міжнародних структур. Можна з упевненістю сказати, що, за будь-якого розвитку подій, курс на підтримку України британською стороною буде збережений.

За останні 25 років наші відносини переживали різні періоди, але чітко засвідчили, що українсько-британське партнерство не є ситуативним, оскільки побудоване на міцних засадах європейських цінностей. Допоки існує політична воля з обох сторін, ми можемо бути впевнені у завтрашньому дні.

З.С.: Як вихід ВБ з ЄС впливатиме на подальшу перспективу наших двосторонніх контактів, враховуючи, що у 2017-му Угода про Асоціацію Україна - ЄС запрацювала у повному обсязі?

Н.Г.: Рішення Британії про вихід з ЄС не означає, що Лондон самоусувається від європейських справ.

Переговори щодо виходу Британії з ЄС розпочалися в березні цього року і мають завершитися орієнтовно в березні 2019 року. В британському суспільстві тривають дискусії щодо майбутньої моделі відносин з ЄС. Судячи з прагнення британської сторони зберегти певний доступ до Спільного ринку ЄС, але залишити за собою повний контроль за міграційними потоками, швидше за все буде розроблено окрему "британську модель" співпраці з ЄС. Як ми пересвідчуємося, переговори у форматі Британія - "ЄС двадцяти семи" на сьогодні не є простими. Однак до моменту виходу з Євросоюзу Велика Британія залишатиметься повноцінним учасником усіх діючих для неї договорів в рамках ЄС, включаючи Угоду про асоціацію з Україною.

До того ж, українська сторона вже порушила питання щодо започаткування обговорення нових правових рамок, які регулюватимуть наші торговельно-економічні відносини після виходу Британії з ЄС. Зокрема, всі свідомі того, що до моменту офіційного завершення Brexit укладати будь-які двосторонні угоди уряд Великої Британії не має права. Але це не заважає Україні та Великій Британії вести експертний діалог. Україна пропонуватиме створити зону вільної торгівлі з Великою Британією. Мінімум, на що розраховує українська сторона, - це збереження на двосторонньому рівні усіх переваг, які нам дає Угода про асоціацію з ЄС.

Британія занесла Україну до переліку перспективних 40 країн, з якими після реалізації Brexit вона планує посилити економічну взаємодію і сформувати нову модель торговельних відносин. Серед найперспективніших сфер британський бізнес в Україні розглядає сільське господарство, енергетичну та банківську галузі, IT-сектор. Головне, що потрібно для британських інвестицій - чіткі та прозорі правила гри. Саме над цим і працює уряд України.