Досягнуті успіхи Європейського Союзу підтверджують життєдайність ідеї європейської інтеграції, доводять високий рівень утвореної інтеграційної системи впорядкування. Інтеграція по-європейськи дійсно є вінцем попереднього політичного, економічного та соціального розвитку Західної Європи.

Україна – Греція: історія відносин, сучасні виклики та перспективи співпраці
Інформація "ЗС"
07.06.2017, 11:56

 

З ініціативи Київського Богоявленського Ставропігійного Братства та Інституту філософії імені Григорія Сковороди НАН України за підтримки Міністерства закордонних справ України відбулася Міжнародна науково-практична конференція на тему: "Україна - Греція: історія відносин, сучасні виклики та перспективи співпраці", присвячена 25-річчю встановлення дипломатичних відносин між Україною та Грецькою Республікою.

Для участі у конференції було запрошено представників Міністерства закордонних справ, Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, провідних вищих навчальних закладів, наукових, освітянських, дипломатичних кіл України та Греції, грецьких товариств, політологів-міжнародників, експертів-елліністів. До організації та проведення конференції долучилися Дипломатична академія України при МЗС України, Посольство Грецької Республіки в Україні, Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г. Сковороди НАН України, Київський національний університет імені Т. Шевченка, Маріупольський державний університет, Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського.

Учасників та гостей конференції привітали Вячеслав Ціватий, перший проректор Дипломатичної академії України при МЗС України, заслужений працівник освіти України, кандидат історичних наук, доцент кафедри дипломатичної та консульської служби; Василь Химинець, директор Другого європейського департаменту МЗС України, кандидат історичних наук; Віктор Єленський, заступник голови Комітету з питань культури та духовності Верховної Ради України; Олександр Саган, заступник керівника Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г. Сковороди НАН України, доктор філософських наук, професор Київського національного університету ім. Т. Шевченка; Володимир Казарін, ректор Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського, заслужений працівник освіти України, доктор філологічних наук, професор. Від імені Посла Греції в Україні Г. Пукаміссаса виступив з вітальним словом перед учасниками конференції аташе Посольства з питань культури.

Учасники обговорили українсько-грецькі зв'язки в історичному контексті та проблематику сучасного виміру відносин України і Греції. Дискусія розвивалася за такими напрямами:

· історичні зв'язки, міжетнічні та духовні відносини, діаспора;

· політичний діалог, перспективи торгово-економічної співпраці, взаємодія в міжнародних організаціях;

· культурно-освітня та гуманітарна складові взаємин, народна дипломатія.

Особлива увага була привернута до проблем маріупольських греків (грецької общини Донбасу) та тем, пов'язаних із греками Криму, як таких, що найбільше відповідають меті та змісту конференції. Спікерами наголошувалося, як, важливо і доречно з політичної точки зору, показати, що робила й продовжує робити наукова спільнота України з вивчення та популяризації цієї громади, незважаючи на анексію півострова, адже Крим - це Україна!

Зовнішньо-політичним традиціям формування моделі дипломатії Греції доби раннього нового і Новітнього часу в історико-інституціональному аспекті присвятив свій виступ Вячеслав Ціватий, який нагадав присутнім, що саме Давня Герція є колискою зародження самого явища дипломатії.

Слово "дипломатія" походить від грец. δίπλωμα (у Стародавній Греції так називалися здвоєні дощечки з нанесеними на них написами, що видавалися посланцям як вірчі грамоти і документидля підтвердження їхніх повноважень). Найдавнішою формою мирних міжнародних відносин та міжнародного права у Греції була "проксенія", тобто гостинність. Варто зазначити, що походження цього слова завдячує грецькій мові: πρόξενος у сучасній новогрецькій мові перекладається як "консул" та προξενείο - "консульство". Конфлікти, що виникали між общинами та полісами, вирішували за допомогою спеціально уповноважених, або послів. Зокрема в епоху Гомера їх називали вісниками, а в класичну - старійшинами. Такі основні міста-держави, як Афіни, Спарта і Коринф, обирали послів на народних зборах серед багатих жителів, які відповідали певним вимогам (мали належні ораторські здібності, навіть акторські та яким виповнилося 50 років). Звідси і походить термін "старійшини". Часто посольські доручення отримували вищі посадові особи міст. Інститут проксенії, що отримав у Греції широке розповсюдження, було покладено в основу всіх наступних міжнародних зв'язків. Інша форма міжнародного співробітництва, запроваджена в Давній Греції, має назву συμμαχία, що в перекладі з грецької означає "союз". У Стародавній Греції це були договори щодо військово-політичних союзів. Найвищим союзним органом був σύλλογος, тобто зібрання, товариство. Але відносини між симахіями не завжди були мирні - все ж таки вони псувалися, наслідком чого були війни.

У культурно-історичному світі Давня Греція і справді була колискою дипломатії. Перша спроба зберегти письмові дипломатичні джерела (дипломатичні архіви) була зроблена через рік після початку грецької революції. Уже в січні 1822 року перша Конституція Греції, відома як Конституція Епідавра, закріпила поняття інституту "канцлера держави", на якого, крім прямої відповідальності закордонних справ країни, покладалася відповідальність за збирання й зберігання дипломатичних документів. У квітні 1833 року Оттон видав королівський указ, який мав сприяти структурній перебудові держави, зміни практично усіх основних установ. Указ передбачає, зокрема, створення Відділу архівів за підтримки "Секретаріату закордонних справ".

Відділ архівів зі своїми повноваженнями був створений в межах Міністерства закордонних справ у 1910 році, і підпорядковувався директору Відділу з питань політики (цивільних питань). Міністерство закордонних справ було першим у списку із семи основних інституцій грецької держави, які були засновані згідно з королівським указом від 3 квітня 1833 року. Тоді отримало назву "Секретаріат Королівського Палацу та Закордонних Справ". У революційний період також існували аналогічні установи як, наприклад, Управління Головного Державного Секретаря, що, окрім ролі координатора і спостерігача, брало на себе відповідальність у вирішенні закордонних справ держави. Таким чином, згідно зі статтею 22 першої Конституції грецької держави (1822 року) (της Επιδαυρου), "виконавчий корпус обирав вісім міністрів, першим серед яких був Головний Державний Секретар у закордонних справах". Згідно зі статтею 25 Конституції 1823 року του Αστρους "виконавчий корпус обирав сім міністрів... та одного Головного Секретаря, до обов'язків якого входили й закордонні справи".

Варто зазначити, що в революційний період та період постійних військових сутичок, коли країна ще не була цілісною, ускладнювався процес її міжнародного визнання. Ці самі фактори вплинули і на те, що тоді не було ще й якісних та добре організованих державних структур (інституцій). Через що й не було цілісного та повноцінного міністерства закордонних справ.

Ситуація значно покращилася, і все почало поступово систематизуватися після приїзду до Греції Іоанніса Каподистрії, котрий прибув до країни 12 січня 1828 року та взяв на себе обов'язки правління. Згідно зі статтею 41 третьої Конституції Греції 1827 року (της Τροιζηνας) "законодавча влада належить лише Главі держави...". Після урядових змін, проведених І. Каподистрія, обов'язки Державного Секретаря та Закордонних Справ взяв на себе Спірідон Трікупіс з лютого 1829 року. З того часу та за часів служби С. Трікупіса було відкрито та сформовано вже на офіційному рівні Список міністрів закордонних справ Греції.

Пізніше, після того, як термін перебування Іоанна Каподистрія при владі закінчився, до влади проходить Оттон з лютого 1833 року. З цього часу формування центральної та регіональної влади новоутвореної держави тимчасово призупинилося. У квітні 1833 року відбулося формування фундаментальних інституцій держави, що складалися з центральних установ управління та установ місцевого самоврядування. Згідно з Конституцією 1844 року (статті 20, 22, 24) посада Державного Секретаря була перейменована в Міністра, а відповідні державні установи - у Міністерства. Ці зміни були більш деталізовані Законом від 7 червня 1846 року "про організацію міністерств". Згідно зі статтею 1 відповідного Закону зберігалася кількість та порядок організації семи класичних міністерств, які були утворені Королівським указом від 3 квітня 1833 року.

Отже, назва "міністерство" для інституції зовнішніх справ була введена саме в цей період та була затверджена у багатьох подальших конституційних та законодавчих текстах. Двадцять років потому була прийнята Резолюція № 7 "...про формування та обов'язки уряду" від 4 лютого 1863 року. Згідно з цією Резолюції було спрощено назву міністерства - замість довгої назви "Секретаріат Королівського Палацу та Закордонних Справ" залишилося лише "Міністерство закордонних прав", яке існує й донині.

Минуло 25 років від дати встановлення українсько-грецьких дипломатичних відносин. Ці чверть століття були доволі непростим періодом, піл час якого обом країнам доводилось стикатися із численними проблемами та викликами. Деякі з них були остаточно вирішені, інші досі чекають на взаємоприйнятну розв'язку, але на цьому етапі історії можна упевнено стверджувати, що грецько-українські стосунки в новітній історичний період піднялися на якісно новий рівень.