Досягнуті успіхи Європейського Союзу підтверджують життєдайність ідеї європейської інтеграції, доводять високий рівень утвореної інтеграційної системи впорядкування. Інтеграція по-європейськи дійсно є вінцем попереднього політичного, економічного та соціального розвитку Західної Європи.

Інтеграція

Участь Росії в європейських регіональних організаціях можливості для україни
Олена Снігир
26.01.2017, 11:54

 

УДК 327.7 327.83

Summary

The article is devoted to the analysis of participation of Russian Federation in the European international organizations (OSCE, CE, CBSS, BSEC), its goals and the efficiency of use of multilateral platforms for the Russian international agenda. There is considered the level of correspondence of the goals of Russia with the basic goals of the given international organizations and influence of the military conflict between Russia and Ukraine on the policy within the organizations. There are conclusions and recommendations for the Ukrainian authorities at the end of the article.

Keywords: international organizations, foreign policy of Russian Federation, OSCE, CE, CBSS, BSEC.

Членство Росії в міжнародних організаціях - один з пріоритетів її зовнішньої політики. В Європі РФ є учасником багатьох організацій та ініціатив, що зумовлено також і стратегією ЄС, яка передбачала максимальне залучення Росії до різних форматів співпраці. Особливості російської політики щодо участі в міжнародних європейських регіональних організаціях можна спостерігати на прикладі Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), Ради Європи (РЄ), Ради держав Балтійського моря (РДБМ), Організації Чорноморського Економічного Співробітництва (ОЧЕС). Ці чотири організації повною мірою відображають особливості об'єднань в Європі - за метою, за географічною ознакою, за рівнем впливу на міжнародну політику та за рівнем впливу Росії.

Російська агресія щодо України проявила особливості російської участі у них та загострила проблемні аспекти функціонування самих організацій. У цьому контексті для України важливо розуміти можливості Росії та знати можливості для українського впливу на дану сферу російської зовнішньої політики.

Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ)

ОБСЄ є найчисленнішю організацією в Європі (включає 57 держав Європи, Північної Америки та Центральної Азії; має 11 держав-партнерів), головні напрямки її діяльності: попередження конфліктів в регіоні, врегулювання кризових явищ, ліквідація наслідків конфліктів тощо. Сьогодні ОБСЄ здійснює переважно моніторингові місії в конфліктних зонах, моніторинг виборів та моніторинг дотримання прав людини в державах-учасницях.

ОБСЄ, з огляду на політичний вплив, широке географічне представництво та на інструменти діяльності, є пріоритетним напрямком дипломатичної діяльності РФ.

У двох останніх концепціях зовнішньої політики РФ від 2008 та 2013 рр. визначення головної мети російської зовнішньої політики на європейському напрямку залишається незмінним - "створення по-справжньому відкритої, демократичної системи загальнорегіональної колективної безпеки" [1], яка має реалізуватися через "переведення в юридично обов'язкову форму політичних декларацій про неділимість безпеки незалежно від членства держав в будь-яких військово-політичних союзах" [2]. Фактично, мета РФ - впливати на рішення європейських країн та ЄС, зокрема в політико-безпековому сегменті. Росія прагнула набути таких прав через підписання нових юридично зобов'язуючих міжнародних договорів, зокрема через реформування ОБСЄ з наданням цій організації юридичної правосуб'єктності.

У січні 2004 р. РФ запропонувала сформувати єдиний загальноєвропейський простір безпеки на основі ОБСЄ, а у 2008 р. започаткувала ініціативи створення юридично обов'язкового Договору з європейської безпеки. Реагуючи на російські ініціативи, Греція, яка на той момент головувала в ОБСЄ, започаткувала "процес Корфу" з просування діалогу з євроатлантичної та євразійської безпеки та перспективою прийняття статуту ОБСЄ [3]. Потреба вдосконалення роботи ОБСЄ сприймалася усіма країнами-членами, що і зумовило загальне схвалення "процесу Корфу". Водночас держави-члени ЄС і НАТО не вбачали необхідності в переформатуванні основ і механізмів європейської безпеки таким чином, як це пропонувалося проектом ДЄБ. Обидві ідеї певний час активно обговорювалися, однак сьогодні, враховуючи визнання європейськими державами причетності Росії до конфлікту на Сході України, авторитет Росії, як учасника формування спільного безпекового простору, суттєво знизився й її позиції в контексті реформування ОБСЄ послабилися, а ідея ДЄБ взагалі зникла з міжнародного порядку денного. Сама проблема розширення можливостей ОБСЄ та надання цій організації міжнародної правосуб'єктності залишається актуальною [4].

Парламентська Асамблея ОБСЄ неодноразово фіксувала грубе порушення Росією норм міжнародного права, гуманітарного права та міжнародних договорів. Основоположні принципи ОБСЄ (зафіксовані в Гельсінському заключному акті 1975 р.) порушені Росією ще у 2008 р. окупацією частини Грузії та анексією Криму у 2014 р. Однак, оскільки жодних правових наслідків такого порушення не було передбачено, Росія й далі продовжила свою діяльність в організації.

Попри внутрішні суперечності і кризові явища в ОБСЄ організація залишається важливим механізмом моніторингу та донесення інформації з конфліктних зон, зокрема і з території військових дій на Донбасі. Сьогодні це єдина міжнародна організація, що має можливість інформувати міжнародну спільноту про перебіг подій на Сході України. Водночас, присутність представників Росії в процесі врегулювання та моніторингу на Донбасі є чинником ризику. Теоретично, цілком можливо усунути Росію, як державу-агресора, від діяльності ОБСЄ на території України та від прийняття рішень щодо врегулювання конфлікту на Донбасі. ОБСЄ має такий правовий інструмент - це принцип "консенсус мінус один" [5], що був прийнятий на Празькій зустрічі Ради міністрів ОБСЄ у 1992 р. і застосовувався один раз стосовно колишньої Югославії. Але таке рішення малоймовірне з огляду на вплив Росії, принцип консенсусу в ОБСЄ та, загалом, політико-дипломатичну ситуацію, що склалася навколо російської агресії щодо України.

Внаслідок агресії проти України суттєво знизився "моральний" вплив Росії в ОБСЄ. Водночас, Росія зберігає необхідний інструментальний рівень впливу на діяльність організації. Використовуючи принцип консенсусу, Росія допускає до прийняття в ОБСЄ лише ті рішення, які не перешкоджають її цілям.

Рада Європи (РЄ)

Росія прагне утвердитись в Європі у якості центру прийняття рішень. Оскільки РФ не має достатньо впливу для того, щоб досягти цього в рамках встановленого міжнародного правопорядку, Кремль обрав стратегію його руйнації. Успіх цього довгострокового проекту з переформатування європейського порядку можливий лише за умови лояльності європейських держав. Необхідними передумовами такої лояльності є сприйняття європейцями Росії як договороздатного, хоч і не простого, партнера.

Враховуючи притаманний європейській політиці колективізм, зручним інструментом для Росії є лобіювання потрібних їй колективних рішень на європейських багатосторонніх майданчиках. Важливою загальноєвропейською організацією, яка впливає на формування єдиних підходів в політиці європейських країн, є Рада Європи. (Рада Європи - це суто європейська організація, яка не практикує поширення членства на інші континенти (за винятком Турецької Республіки). Сьогодні до РЄ входять 47 держав. Завдання РЄ - координація законодавств країн-учасниць для забезпечення норм ліберальної демократії, які викладені в Європейській конвенції з прав людини (1950 р.) та Конвенції із захисту прав людини та фундаментальних свобод (1953 р.). Головні статутні органи Ради Європи - Комітет міністрів та Парламентська асамблея. Дорадчі органи - Венеціанська комісія і Конгрес місцевої та регіональної влади Європи. При Раді Європи також діє Європейський суд з прав людини).

Після вступу в РЄ Росія ратифікувала Європейську конвенцію щодо захисту прав людини та основних свобод, Рамочну Конвенцію про захист національних меншин, Європейську хартію місцевого самоуправління та приєдналася до Конвенції з попередження тортур та нелюдського і такого, що принижує гідність, поводження чи покарання. Однак за весь період членства в РЄ ситуація з дотриманням прав людини в Росії не покращувалася і вона залишалася однією з 10-ти країн, в яких працювала моніторингова місія ПАРЄ [6].

Росія неодноразово критикувалася з боку РЄ за не виконання взятих на себе зобов'язань. Попри всю критику Росія зберігала усі можливості впливу на рішення цієї організації та зазнавала лише короткострокових санкцій з боку ПАРЄ. Це підтверджують усі етапи історії складних взаємовідносин Росії з Радою Європи:

· у 1999 р. була прийнята резолюція ПАРЄ про конфлікт у Чечні, в якій засуджувалася ситуація з правами людини в регіоні, а в 2000 р. було прийнято дві рекомендації, в яких зазначалося, що коли Росія не виконає вимог ПАРЄ щодо припинення конфлікту та дотримання прав людини в Чечні, продовження її членства в РЄ має бути переглянуто. Тоді ж російська делегація була позбавлена права голосу, а росіяни на знак протесту залишили сесію і не прибули на наступну. В 2001 р. ПАРЄ відновила делегацію Росії в правах.

· у 2009 р. ПАРЄ прийняла резолюція з грузинською поправкою, яка засуджувала визнання РФ незалежності Південної Осетії та Абхазії. Асамблея тоді не підтримала наполягання окремих парламентарів позбавити Росію права голосу і обмежилася лише вимогою скасувати визнання незалежності Абхазії та Південної Осетії.

· у 2012 р. ПАРЄ поставила питання про підвищення рівня моніторингу Росії. Раніше Москва неспокійно сприймала моніторинг з боку ПАРЄ і наполягала на його припиненні. У 2012 р. в ПАРЄ була представлена велика оглядова доповідь по Росії. За декілька днів до сесії стало відомо про вимогу низки делегацій щодо підвищення рівня моніторингу, що спровокувало різку реакцію Кремля - спікер Держдуми Сергій Наришкін відмовився їхати на сесію ПАРЄ.

· у січні 2014 р. ПАРЄ прийняла резолюцію за "справою Магнітського", в якій зазначалося, що у випадку ігнорування Росією міжнародних вимог за цією справою Асамблея рекомендуватиме державам РЄ застосувати адресні санкції щодо окремих осіб, причетних до неї.

Російська агресія щодо України та анексія Криму спричинили найбільше погіршення відносин між Радою Європи та Росією. У квітні 2014 р. ПАРЄ позбавила російську делегацію права голосу до кінця року, участі в роботі керівних органів ПАРЄ і права спостерігати на виборах. Водночас, росіяни могли брати участь у пленарних засіданнях та в роботі комітетів. Російська делегація на знак протесту залишила Асамблею. Повторно ПАРЄ позбавила Росію права голосу в січні 2015 р. У 2016 р. офіційна Москва заявила, що пропустить поточну сесію і повернення делегації бачить можливим лише за умови відновлення усіх повноважень та створення необхідних для діалогу умов. При цьому РФ підтвердила, що не має наміру розривати відносини з Радою Європи в цілому. РЄ, в свою чергу, декларує можливе позбавлення Росії членства, однак не наважується на цей крок, аргументуючи це втратою остаточних інструментів тиску на російський уряд та втратою російськими громадянами можливостей звертатися в ЄСПЛ за захистом. Іншим важливим аргументом збереження російського членства для РЄ є те, що Росія є одним з шести найбільших платників до бюджету Ради Європи. Загальний внесок в 2016 р. склав близько 442,2 млн євро. Внесок РФ - 32,8 млн євро.

Насправді, як показує історія відносин Росії з Радою Європи, можливості впливу останньої на Москву обмежуються: 1). відстороненням Росії від впливу на європейську політику (чим, по суті, і є відсторонення російської делегації від участі у засіданнях та від впливу на тексти резолюцій, які беруться до уваги усіма європейськими урядами); 2). позбавленням Росії членства у РЄ, що означатиме фактичне визнання Росії державою, що протистоїть європейському простору спільних цінностей. Ця формальність може суттєво вплинути на систему міжнародних відносин у Європі, оскільки фактично означатиме визнання європейськими державами провалу "політики максимального залучення Росії". Саме тому Кремль прагне зберегти формальне співробітництво з Радою Європи. Російській владі це потрібно насамперед для збереження сприйняття державами ЄС Росії як непростого, однак договороздатного партнера.

Рішення російської делегації про свою відсутність на засіданнях ПАРЄ є звичною тактикою росіян у взаємовідносинах з Радою Європи, однак сьогодні такий демарш дозволяє ПАРЄ ухвалювати рішення з вигідними Україні поправками. Відсутність росіян на сесійних засіданнях, в комітетах ПАРЄ та в кулуарах суттєво зменшує можливості проросійського лобі, яке складається в тому числі і з депутатів - представників інших європейських держав [7].

Інституції Ради Європи сьогодні є певними важелями тиску на Росію. Використовуючи інструменти Ради Європи, правозахисники збирають доказову базу та створюють необхідне правове поле для подальшого використання його проти країни-агресора в міжнародних судових органах [8]. Однак, за умов успішного лобіювання власної позиції, ті ж самі інституції Ради Європи стають важелями російського тиску на європейські уряди та інструментами впливу на європейську політику.

Рада держав Балтійського моря (РДБМ) та Організація Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС)

Діяльність Росії в невеликих європейських регіональних організаціях можна розглянути на прикладі співробітництва в межах регіонів Балтійського та Чорного морів. Рада держав Балтійського моря та Організація Чорноморського економічного співробітництва мають багато спільного: об'єднання на основі спільного економічного інтересу, схожі географічні особливості, бажання учасників зберегти довкілля регіону тощо. Склад організацій також подібний - членами є приморські держави, частина з яких входять до складу ЄС та НАТО. Росія - єдина країна, що бере участь і в РДБМ, і в ОЧЕС. В обох цих організаціях Росія опосередковано є партнером ЄС, політика якого значним чином впливає на її діяльність в рамках РДБМ та ОЧЕС. Для співпраці з Росією в Балтійському регіоні ЄС прийняв стратегію "Північний вимір", а в Чорноморському регіоні - "Чорноморську синергію". Після початку російської агресії в Україні ЄС вніс зміни в обидві свої стратегії, обумовивши співпрацю з Росією санкціями. Так, в Чорноморському регіоні згорнуті усі проекти, пов'язані з Кримом, окрім тих, що спрямовані на підтримку громадянського суспільства та людських контактів [9]. Також Європейська Рада ще в липні 2014 р. закликала Європейську Комісію переглянути програми співпраці з Росією з метою прийняття рішення щодо можливого зупинення двосторонніх та регіональних програм співпраці між ЄС та Росією.

ЄС остаточно відмовився від узгодження своєї балтійської політики з Росією, на чому остання наполягала ще з часу прийняття Стратегії ЄС щодо регіону Балтійського моря у 2009 р., і залишив рамковим документом для відносин з РФ стратегію "Північний вимір", оновлена редакція якої визначає, що співробітництво з Росією вестиметься в рамках "відповідних висновків Європейської Ради", і містить детальний перелік сфер співпраці між ЄС та Росією. Головна роль у залученні Росії в Балтійському регіоні відводилася і відводиться Раді держав Балтійського моря.

Порівнюючи балтійське та чорноморське регіональне співробітництво, можна стверджувати, що РДБМ є набагато ефективнішою та функціональнішою організацією, порівняно з ОЧЕС. Значним чином це зумовлено консолідацією більшості держав Балтійського регіону в рамках політики ЄС та невисоким впливом Росії на політику цих країн [10], на відміну від потужніших позицій Росії в ОЧЕС. Для кращого розуміння особливостей діяльності Росії в РДБМ та ОЧЕС доцільно розглянути ці дві організації окремо.

РДБМ є наймасштабнішою серед структур регіональної співпраці в регіоні Балтійського моря. В Балтійському регіоні партнерами Росії виступають Рада міністрів північних країн, Комісія з охорони середовища Балтійського моря (ХЕЛКОМ), Рада Баренцева/Євроарктичного регіону, Арктична Рада, Парламентська конференція Балтійського моря, Організація Субрегіонального співробітництва, Союз балтійських міст, Балтійський форум розвитку, Асоціація торгових палат, Балтійська університетська програма. РДБМ має 12 членів (11 держав + Єврокомісія) та 10 спостерігачів (Існує з 1992 р. Члени - Німеччина, Данія, Латвія, Литва, Норвегія, Польща, Росія, Фінляндія, Швеція, Естонія, Ісландія та Єврокомісія. Спостерігачі - Білорусь, Англія, Іспанія, Італія, Нідерланди, Румунія, Словакія, США, Україна і Франція). Організація має потужну інституційну структуру, що передбачає регулярні консультації на високому політичному рівні. (Вищий орган РДБМ - сесія міністрів іноземних справ (раз на 2 роки). Сесії міністрів чергуються із зустрічами глав урядів держав Балтійського моря. Головування в організації триває 1 рік, черга переходить за принципом ротації. Росія головувала в 2013 р.).

Від початку створення РДБМ мала два пріоритети: 1). забезпечити спільну основу для розвитку регіональної співпраці між партнерами, які мають спільне правове поле та готові об'єднати ресурси (Німеччина, ЄС та Північні країни); 2). залучити Росію до співпраці через численні інституційні зв'язки - наприклад, зв'язки між містами та участь Росії в численних регіональних проектах.

Інтереси Росії в регіональному співробітництві в Балтійському регіоні загалом та в рамках РДБМ, зокрема, знаходилися у площині залучення фінансових ресурсів для економічних, інфраструктурних та освітніх проектів - сама ж РДБМ розглядалася Росією здебільшого як майданчик для дипломатичного діалогу. Поняття стійкого розвитку регіону, що включає розвиток торговельно-економічного співробітництва, здійснення спільних заходів з охорони довкілля, розвиток енергетичних та транспортних мереж, підтримку діяльності демократичних інституцій, сприяння розширенню гуманітарних контактів, - не знаходило розуміння в Москві.

Відмінності у визначенні пріоритетних сфер регіональної співпраці показують різницю у підходах між Росією та іншими її партнерами в РДБМ. Про це свідчить програмний документ головування Росії в РДБМ у 2013 р. [11] Там не згадуються такі важливі для регіону позиції, як збереження довкілля та енергоефективність, а з чотирьох російських пріоритетів - два стосуються регіонального партнерства у сферах модернізації та підприємництва, а ще два взагалі не належать до сфер відповідальності РДБМ - це протидія екстремізму та просування безвізового режиму.

Інтереси Росії можна спостерегти в проектах, які вона лобіювала під час головування: була укладена угода між Внєшекономбанком і німецьким державним банком KfW про спільну програму кредитування малого і середнього бізнесу в північно-західних регіонах Росії (з фондом у $110 млн); велася робота зі створення туристичного кластера на кордоні між Калінінградською областю та Литвою; започатковано проект "Балтійський Артек" та проект з розвитку єврофакультету в Псковському державному університеті. Натомість проект SEBA (Партнерство для модернізації на Південному Сході Балтійського моря), який мав на меті співпрацю для прискореного розвитку Калінінградської області та прилеглих до неї регіонів, показав незадовільні результати через різницю підходів до принципів його здійснення - росіяни готові були отримати фінанси європейських партнерів під реалізацію інфраструктурних проектів, однак останні надання коштів обумовлювали реформуванням правової бази та державних інститутів, відповідальних за створення сприятливого інвестиційного клімату в регіоні та протидію корупції й зловживанню службовим становищем [12].

У деяких сферах пріоритети балтійських країн прямо протилежні стратегії Росії: мова йде, насамперед, про програми диверсифікації енергопостачання та енергоефективності і впровадження нових енергозберігаючих технологій. Замість участі у них Росія просувала двосторонній проект з Німеччиною - "Норд Стрім". Прикладом розбіжностей у баченні стратегічного розвитку є також сприйняття інтернет-мережі росіянами як поля боротьби за сфери впливу, що потребує державного контролю та регулювання, на противагу європейському підходу, який передбачає доступність інтернет-мережі як важливої складової прав людини.

Проте, навіть у пріоритетних для себе сферах, Росія не могла скористатися усіма можливостями співпраці через традиційні перешкоди - протекціонізм, відсутність правових гарантій, корупцію тощо. Це завадило РФ повною мірою використовувати інституційні механізми РДБМ та зумовило перевагу двосторонньої співпраці.

(Завершення статті - у наступному номері "З.С.")

Список використаних джерел:

1. Концепция внешней политики Российской Федерации. 15 июля 2008 года. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: kremlin.ru/acts/news/785

2. Концепция внешней политики Российской Федерации. Утверждена Президентом Российской Федерации В.В. Путиным 12 февраля 2013 г. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.pircenter.org/media/content/files/9/13617765900.pdf

3. Снігир О.В. "Російські ініціативи для загальноєвропейської безпеки". Аналітична записка [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.niss.gov.ua/articles/254/

4. Renewing dialogue, rebuilding trust, restoring security. The priorities of the German OSCE Chairmanship in 2016 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.osce.org/cio/215791

5. The procedures and mechanisms of the OSCE [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.cvce.eu/content/publication/2006/2/16/32a78695-6b86-46d0-98cc-e6db63fd4037/publishable_en.pdf

6. Jean-Pierre Massias. Russia and the Council of Europe: Ten Years Wasted? / Massias J.-P. // Russie.Nei.Visions. - 2007. - №15. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.ifri.org/sites/default/files/atoms/files/ifri_CE_massias_ang_jan2007.pdf

7. Сидоренко Сергій. Напівперемога України в ПАРЄ: як Росія постраждала від власних контрсанкцій [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.eurointegration.com.ua/articles/2016/01/27/7043946/

8. Даниленко Сергій. Про відкриту лекцію "Роль Ради Європи у врегулювання Кримської кризи" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.iir.edu.ua/press_center/news/council_of_europe_conference/

9. Joint Staff Working Document. Black Sea Synergy: review of a regional cooperation initiative. Brussels, 20.1.2015 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://ec.europa.eu/maritimeaffairs/sites/maritimeaffairs/files/docs/body/swd_2015_6_en.pdf

10. Andrey Makarychev. The Baltic Sea Region: Does Russia Fit In? (Hint: In Many Indices its Way Worse than the Worse Performing) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.ponarseurasia.org/article/baltic-sea-region-does-russia-fit-hint-many-indices-its-way-worse-worse-performing

11. The Russian Presidency of the Council of the Baltic Sea States (July 2012 - June 2013) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.cbss.org/wp-content/uploads/2013/04/The-Russian-Presidency-Priorities.pdf

12. А.А. Сергунин. Россия и Европейский Союз в Балтийском регионе: тернистый путь к партнерству / Сергунин А. // Балтийский регион. 2013 № 4 (18). С.61 (с.53-66) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: cyberleninka.ru/article/n/rossiya-i-evropeyskiy-soyuz-v-baltiyskom-regione-ternistyy-put-k-partnerstvu

АНОТАЦІЯ

В статті розглядається участь Росії в міжнародних європейських організаціях (ОБСЄ, РЄ, РДБМ та ОЧЕС), аналізуються цілі та ефективність використання багатосторонніх майданчиків для просування російського зовнішньополітичного порядку денного. Розглядається співвідношення цілей Росії з первинними цілями організацій та зміни в політиці організацій після розгортання збройного російсько-українського конфлікту. В кінці статті, на підставі отриманих висновків, даються рекомендації щодо можливостей України у протистоянні російському впливу у вищеназваних організаціях.

Ключові слова: міжнародні організації, зовнішня політика Росії, ОБСЄ, РЄ, РДБМ, ОЧЕС.

АННОТАЦИЯ

В статье рассматривается участие России в международных организациях (ОБСЕ, СЕ, СГБМ и ОЧЕС), анализируются цели и эффективность использования многосторонних площадок для продвижения российского внешнеполитического порядка дня. Рассматривается соответствие целей России с основоположными целями организаций и изменения в политике организаций после развертывания вооруженного российско-украинского конфликта. В конце статьи, на основании полученных выводов, даются рекомендации относительно возможностей Украины противостоять российскому влиянию в вышеназванных организациях.

Ключевые слова: международные организации, внешняя политика Российской Федерации, ОБСЕ, СЕ, СГБМ, ОЧЕС.

<object classid="clsid:38481807-CA0E-42D2-BF39-B33AF135CC4D" id="ieooui"></object>