Досягнуті успіхи Європейського Союзу підтверджують життєдайність ідеї європейської інтеграції, доводять високий рівень утвореної інтеграційної системи впорядкування. Інтеграція по-європейськи дійсно є вінцем попереднього політичного, економічного та соціального розвитку Західної Європи.

Інтеграція

Становище та соціальна роль української національної меншини в Угорщині
Дмитро Ткач
14.07.2017, 13:16

 

УДК: 947: 327 (477 + 479.24)

Summary

The state and the social role of the Ukrainian national minority in Hungary is analyzed in the article. Provision of the community rights and freedoms, guarantee of preservation of native language, culture and national traditions are highlighted.

It is stated that within Ukrainian-Hungarian relations all political and legal conditions to make the national minorities of both countries feel themselves secure, maintain close relationships with the parent nation on one side and to provide all opportunities to develop cultural, educational and national needs of minorities in the country of residence on another side are created. The specific data on enforcement of rights of the Ukrainian national minority in Hungary are given.

Keywords: Ukraine, Hungary, the Ukrainian national minority living in Hungary, enforcement of rights

Становлення української національної меншини в Угорщині має цікаву історію. Ще за часів СРСР було зроблено спробу згуртувати українців, які проживали у цій країні, в громадську організацію та створити їм умови для вивчення рідної мови, розвитку культури та національних традицій. Вже у ті роки Угорщина, що побудову демократичного суспільства за принципами ринкової економіки, надала суттєвої допомоги у становленні української громади. Важливу роль у цій справі відіграла підписана у травні 1991 р. Декларація про принципи співробітництва по забезпеченню прав національних меншин. Цей документ і сьогодні є основою угорсько-українських відносин і політики щодо забезпечення прав національних меншин. На сьогодні створена потужна правова база співробітництва в питаннях, що стосуються української національної меншини в Угорщині, основою якої є українсько-угорські міждержавні, міжурядові та міжвідомчі двосторонні документи. У свою чергу, в Угорщині створена потужна законодавча база забезпечення прав і свобод національних та етнічних меншин. Угорська держава забезпечує права національних меншин, спираючись на відповідні статті Конституції УР, а також прийнято та діє понад десять законів, що забезпечують права національних та етнічних меншин.

Головним принципом, якого дотримується керівництво Угорщини вже багато років у політиці щодо проживаючих у країні національних меншин, є створення зразкових умов для розвитку кожної національної спільноти. Таким чином, це спонукає сусідні держави, де проживають угорські громади, діяти аналогічно.

Починаючи з 1990 року, всі уряди Угорщини у зовнішньополітичній діяльності визначали такі пріоритети: інтеграція до європейських та євроатлантичних структур, розвиток добрих відносин із сусідніми державами та захист прав національних меншин, які проживають за кордоном [1 с.376].

Горбачовська перебудова, початок розпаду СРСР, оксамитові революції кінця 80-х років в Центральній та Східній Європі спонукали угорців до пошуку у регіоні такої країни, на базі якої можливо відпрацювати пілотний проект такого ставлення до угорської національної меншини, яке б відповідало найвищим європейським вимогам.

Такою країною виявилася Україна. По-перше, в УРСР у 1990 році вже були політичні сили, які прагнули до розпаду Радянського Союзу та розбудови незалежної держави. По-друге, така позиція вимагала забезпечення міжнародної підтримки та визнання. По-третє, велика кількість українців проживала та й проживає за кордоном країни і потребує відповідної уваги, а в окремих випадках і захисту з боку прабатьківщини. По-четверте, українські угорці проживають компактно, головним чином, у Берегівському, Ужгородському та Мукачівському районах, що надавало можливість у перспективі створити автономний національний округ.

Завдяки зусиллям угорської та української дипломатії у кінці травня - на початку червня 1991 року в Будапешті, під час візиту голови Верховної Ради України Л.М. Кравчука, було підписано серед дев'яти українсько-угорських документів і Декларацію про принципи співробітництва для забезпечення прав національних меншин. Цей документ і сьогодні є основою угорсько-українських відносин і політики щодо забезпечення прав національних меншин. Декларація на час її прийняття своїми основними засадами була значно прогресивніша Декларації ООН про права осіб, які належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин, що була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у грудні 1992 року, випередивши у часі провідні європейські документи у цій царині: Рамкову конвенцію про захист національних меншин Ради Європи (1995 р.) та Європейську хартію регіональних мов або мов меншин (1993 р.).

Декларація підтвердила намір обох країн виконувати усі норми і зобов'язання, що є в Статуті ООН, документах про права людини ООН, Гельсінському заключному та інших документах про безпеку і співробітництво в Європі.

Цей документ гарантував національним меншинам обох країн широкі права. Особливо варто наголосити на пункті 5 Декларації, в якому і Україна, і Угорщина взяли на себе зобов'язання створити для національних меншин такий статус, який забезпечував би їм ефективну участь у державних справах, включаючи участь у справах, що стосуються захисту і заохочення їхньої самобутності, прийняття і виконання рішень, що мають відношення до регіонів їхнього проживання [3, с. 269-274].

Із цього пункту випливає, що будь-яка із національних меншин, яка проживає в Україні чи Угорщині, має право на створення національно-культурної автономії, а при певних умовах, за згодою центральної влади, також і заснування адміністративно-територіальної автономії.

Важливим положенням, зафіксованим у Декларації, стало заснування Змішаної комісії з представників державних установ і, відповідно, національних меншин обох країн. Комісія була створена 14 травня 1992 р. та діє на підставі Положення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 11 червня 1994 р. "Про Українську частину Змішаної українсько-угорської комісії з питань забезпечення прав національних меншин". За більш ніж 25 років діяльності комісія показала ефективність своєї роботи, її члени спромоглися вирішити велику низку питань забезпечення прав нацменшин обох країн, що значно сприяло зміцненню довіри між Україною та Угорщиною. Підписання цього документа допомогло угорцям підписати аналогічні за змістом декларації з Румунією, Словаччиною та Хорватією.

На сьогодні правовою базою співробітництва в питаннях, що стосуються угорської національної меншини, є міждержавні, міжурядові та міжвідомчі двосторонні документи, укладені Україною з Угорською Республікою, зокрема:

- Договір про основи добросусідства та співробітництва (31.05.1991 р.);

- Декларація про основні напрямки співробітництва в гуманітарній сфері (31. 05. 1991 р.);

- Декларація про принципи співробітництва по забезпеченню прав національних меншин (31. 05. 1991 р. );

- Угода між Урядом України та Урядом Угорської Республіки про співробітництво в галузі культури, освіти та науки (4. 04. 1995 р. );

- Угода про співробітництво у справі повернення культурних цінностей, що потрапили під час Другої світової війни та в наступні роки на територію іншої країни (4. 05. 1995 р.).

Таким чином, можна стверджувати, що в українсько-угорських стосунках створені всі політично-правові умови для того, щоб національні меншини обох країн відчували себе захищеними та, з одного боку, мали тісні стосунки з материнською нацією, з іншого - могли забезпечити в країні проживання всі можливості для розвитку культурних, освітянських та національних потреб нацменшин.

Починаючи з дев'яностих років, Угорщина активно розбудовує та здійснює політику щодо національних меншин, що відповідає найвищим європейським стандартам. В Угорщині створена потужна законодавча база забезпечення прав і свобод національних та етнічних меншин. Угорська держава забезпечує права національних меншин, спираючись на відповідні статті Конституції УР [3, с. 335].

Також прийнято та діє понад десять законів, що забезпечують права національних та етнічних меншин. Серед важливіших - Закон LXXVII "Про права національних та етнічних меншин" (1993 р.) та поправка до нього № 62 (1994 р.), що регламентує утворення органів національного самоврядування; Закон LXXIX "Про загальну освіту (1993 р.).

Суттєве значення у цій справі має рішення Уряду про створення Відомства у справах національних та етнічних меншин, головним завданням якого є реалізація угорської державної політики в питаннях національних меншин.

Відповідно до Закону LXXVII (1993 р.) українська меншина на рівні з іншими має право на національний та етнічний ідентитет, право вільно підтримувати зв'язки з історичною батьківщиною і спорідненими націями, право на захист від асиміляції й ряд інших колективних та індивідуальних прав.

Законом гарантовано також право української національної меншини на представництво у Державних Зборах Угорщини.

Згідно з чинним угорським законодавством національною чи етнічною меншиною вважається будь-яка народність, що проживає на території країни понад 100 років, члени якої є угорськими громадянами, мають свою мову, культуру та традиції і яка є в меншості стосовно основного населення [4].

На території Угорської Республіки, за даними Відомства у справах національних та етнічних меншин в Угорщині, проживає близько двох тисяч осіб українського походження. Під час перепису 2001 року українську мову визнали рідною 4885 чоловік, до української національності віднесли себе 5070 осіб, 4779 висловили свою приналежність до української культурної традиції. За даними інших організацій, зокрема Товариства української культури в Угорщині (ТУКУ), угорськими громадянами українського походження вважають себе шість тисяч чоловік [5].

Нині в Угорщині офіційно зареєстровано та діє кілька товариств і культурно-просвітніх організацій української та русинської громад: Товариство української культури в Угорщині (ТУКУ), Державне товариство угорських русинів (ДТУР), Товариство української інтелігенції Угорщини (ТУІУ), Наукове Товариство україністики Угорщини (НТУУ), низка наукових товариств україністики та русиністики. Всі вони є громадськими організаціями.

Найбільш авторитетною та дієвою організацією українців в Угорщині є ТУКУ. У 1991 році було створене Культурне товариство українців та русинів (КТУР) Угорщини як представницький орган українців. Товариство очолив колишній партійний функціонер із Закарпаття О. Русин, який емігрував до Угорщини. Історія замовчує, як йому вдалося це зробити за часів СРСР. Обраний голова української спільноти переніс свій партійний досвід на керівництво громадою, йому були притаманні диктаторський тон, командні методи керівництва. Більшість членів КТУР це не сприйняли і піднялися проти партійного диктату - на чолі демократичної більшості стала Ярослава Хортяні, молода вчителька угорської гімназії з Тернопільщини.

Вони переобрали О. Русина, і хоч той судився з Товариством, писав грізні листи до Києва, КТУР перетворився в демократичну, українськоспрямовану громадську організацію. Автор цих рядків з гордістю згадує і свій особистий внесок до справи становлення Товариства - ще як радянського дипломата.

Після прийняття Закону про національні меншини (1993 р.) було створено Товариство української культури в Угорщині (ТУКУ), головою якого стала Ярослава Хортяні. В 1995 році Товариство поповнилося відділеннями в Сегеді та Комаромі.

Товариство української культури залишилось громадською орга­ні­за­цією, базовою для культурно-освітньої діяльності в Угорщині. Його діяльність, у першу чергу, направлена на турботу про збереження рідної мови, культури, національних традицій, історичних пам'яток.

В Угорщині з січня 1996 року виходить українською та угорською мовами часопис "Громада", єдиний друкований органо української меншини. З січня 2000 р. журнал виходить у кольоровому форматі, що робить його значно привабливішим. Українська спільнота має можливість один раз на місяць представляти свою програму на Угорському телебаченні в рамках спеціальної платформи для національних меншин "Рондо", а також Угорське радіо раз на тиждень транслює півгодинну українську програму.

З 2001 року працює власний інтернет-портал (www.ukrajinci.hu), на якому можна знайти актуальну інформацію українською та угорською мовами про життя і діяльність українських громадських організацій в Угорщині. Інформація подається з фото та відеорядом. На порталі також розміщені номери часопису "Громада", у тому числі й архіви попередніх видань.

Особлива увага надається видавництву української літератури в Угорщині. Для тих, хто недостатньо володіє рідною мовою (передусім стосується дітей), а також угорців, які бажають вивчити українську мову, в 1995 році було видано перший в Угорщині підручник української мови. На відзнаку 125-річчя з дня народження української поетеси Лесі Українки у 1996 році Товариство видало двомовну поетичну збірку "Сім струн", у 1999 році - двомовну збірку поезій Тараса Шевченка "Посланіє", у 2000 році - наукову працю Каміла Нойпауера "Слово о полку Ігоревім", у 2001 році - альбом "10 років Товариству української культури в Угорщині".

Видано двомовні збірки поезій Тараса Шевченка та Лесі Українки, збірку поезій української поетеси, яка живе в Угорщині, Валентини Зінченко "Мальви на рушнику". Побачила світ підготовлена Ярославою Хортяні документальна праця про голодомор 1932-1933 років в Україні під назвою "Прихована правда", а також історичне дослідження Каміла Нoйпауера "Показання свідка". Самоврядування українців організувало міжнародну історичну конференцію "Пам'яті невинних жертв", матеріали якої вийшли друком у 2007 році.

У лютому 2008 року відбулася презентація першого в Угорщині українського музичного диску під назвою "До верб і тополь". Це плід творчої співпраці колективу українських авторів і виконавців, які проживають в Угорщині.

14 червня 2014 року в Будапешті пройшла презентація аудіо альбому "Пам'яті Тараса Шевченка", на якому поезія угорською мовою звучить у виконанні відомих угорських акторів.

Видатною подією в житті української громади стало відкриття Товариством за підтримкою Посольства України в УР меморіальної дошки на честь 160-річчя виходу в світ у Будапешті альманаху "Русалка Дністрова" - маніфесту національного відродження 3ахідної України. Значимість цієї події полягає в тому, що це - перше друковане увічнення явища української культури в Угорщині. За ініціативи ТУКУ, згідно з рекомендаціями Змішаної українсько-угорської комісії з питань забезпечення прав національних меншин, цей день визначений як День української культури в Угорщині [6, с. 23].

Товариство української культури встановило меморіальні дошки: в Токаї на честь перебування в Угорщині відомого українського письменника і філософа Григорія Сковороди; на території Абатства в м. Тігонь (біля Балатона) з метою увічнення пам'яті дружини угорського короля Андраша Анастасії, доньки Ярослава Мудрого. 25 лютого 2003 року відкрито пам'ятну дошку на стіні відомого будапештського концертного центру "Пешті Вігадо" на честь українських музикантів, які у 20-30-их роках минулого століття виступали з концертами у Будапешті. ТУКУ були організовані міжнародні конференції: "Роль М. Грушевського у відродженні української національної свідомості", "Від "Енеїди" І. Котляревського до "Русалки Дністрової", європейська конференція української молоді "Українська молодь на порозі ХХІ століття".

При Товаристві з 1995 р. в Будапешті існує недільна школа, в якій навчається близько 30 учнів. Аналогічні школи діють у містах Комаромі та Сегеді. Фінансування цих шкіл здійснюється Міністерством освіти Угорщини. Щорічно на їхнє утримання виділяється понад 600 тисяч форинтів [7, с. 246]. Україна постійно допомагає забезпечувати школи підручниками.

12 квітня 2000 р., відповідно до рекомендацій Змішаної українсько-угорської комісії з питань забезпечення прав національних меншин, при ТУКУ створено з допомогою угорської держави дослідницький Інститут україністики.

Товариством відзначаються Новий рік, Різдвяні та Великодні свята, проводяться Шевченківські вечори, вечори пам'яті трагедії на ЧАЕС, фестивалі та конкурси, художні виставки, спільні літургії українською мовою у греко-католицькій церкві в Будапешті тощо. Українською громадою за ініціативи ТУКУ була організована гуманітарна допомога потерпілим від повені жителям Закарпаття.

Всі ці та інші заходи, які проводить Товариство, знайшли підтримку в рішеннях Змішаної українсько-угорської комісії з питань забезпечення прав національних меншин.

Товариство української інтелігенції утворено в 1995 р. За словами його голови, організація налічує 120 членів. Діяльність Товариства зводиться до вимог його керівництва одержати фінансову допомогу від угорської держави на функціонування цієї організації, що за неофіційними даними фактично нараховує всього близько 20 чоловік.

З метою сприяння розвитку українознавства в Угорщині створено також Наукове товариство україністики Угорщини. До його організації також залучено українські організації, угорська влада надала УКРІН відповідне приміщення. Голова Наукового товариства україністики Угорщини О. Ковач, викладач кафедри балтійської філології та східнослов'янських мов Будапештського університету ім. Л. Етваша - досвідчений спеціаліст у галузі українознавства. Засновниками Товариства виступили відомі україністи Угорщини та зарубіжжя, а також Львівський інститут українознавства ім. І. Крип'якевича, Львівський інститут народознавства АН України, Ужгородський державний університет, письменники, науковці та діячі культури, угорські та українські підприємці.

Особливістю української діаспори в Угорщині є те, що тут діє також Державне товариство угорських русинів (ДТУР), утворене в 1993 р. Воно об'єднує понад тисячу русинів Угорщини, які компактно проживають у Північно-Східній частині Угорщини, а в 1994 році створило орган самоврядування. До цієї організації входять, головним чином, жителі села Комлошка, розташованого поблизу м. Мішкольц. Більшість з них вже не говорить рідною мовою. В самому селі працює восьмирічна школа, в якій викладається словацька мова як іноземна. За результатами виборів до органів самоврядування національних та етнічних меншин Угорщини 12 жовтня 2014 р. ДТУР здобуло 100 депутатських мандатів, решта менших русинських організацій - 59 мандатів. Державне самоврядування русинів Угорщини, сформоване 28 жовтня 2014 р., очолив Віктор Крамаренко.

На жаль, організація не підтримує культурних, освітянських, гуманітарних зв'язків із Україною. Колишній голова ДСРУ Г. Гаттінгер підтримував тільки контакти з представниками політичного русинства Закарпаття. Саме за сприяння Г. Гаттінгера була організована перша прес-конференція так званого тимчасового уряду Підкарпатської Русі в Будапешті. ДСРУ видає свою газету '"Русинський живот", має, як і українська меншина, свій ефірний час на телебаченні та радіо. Однак є великий сумнів в тому, що кошти, виділені угорським урядом на цю організацію, приносять якусь користь. Мова, якою готуються ці матеріали, в Угорщині зрозуміла в кращому випадку кільком десяткам русинів.

Радикальні погляди керівництва цієї організації стосовно русинів, як про відмінний від українців народ, суперечать об'єктивним науковим даним щодо походження і характеру культурних особливостей та етнічної належності українського населення Закарпаття, а також міжнародно-правовим документам у сфері міжнаціональних відносин, створюють додаткові проблеми для консолідації української меншини в Угорщині.

Що ж до становища української національної меншини в Угорщині, то варто відзначити, що не-зважаючи на право тільки русин згідно з угорським законодавством розраховувати на статус корінної нації, угорська держава визнає за українцями це соціальне становище також. Пов'язано це, в першу чергу, з наявністю в Україні великої за чисельністю угорської національної меншини. Угорці, надаючи місцевим українцям повні права автохтонної нації, тим самим спонукають українську владу слідувати принципу взаємності. У цьому зв'язку, слід відзначити, українське законодавство дійсно створює можливості європейського рівня для розвитку культури, освіти, національних традицій національних меншин, у т.ч. угорської, але реалізація цих прав, щоправда, пов'язана з великими фінансовими затратами, на які, на жаль, у нашої держави не завжди вистачає відповідних коштів.

Особливою подією в житті української діаспори було те, що в результаті виборів до органів самоврядування національних меншин 18 жовтня 1998 р. в Угорщині, в містах Будапешті, Сегеді та Комаромі, було створено п'ять органів самоврядування української меншини.

Важливою історичною віхою для українців Угорщини став день 24 січня 1999 р., коли в Будапешті вперше за всю історію було обрано Державний орган самоврядування українців Угорщини (ДОСУУ) на чолі з Я. Гортяні, яка на той час була одночасно і головою Товариства української культури в Угорщині. Таким чином, українська меншина в Угорщині домоглася офіційного представницького органу на найвищому державному рівні. Сьогодні діє вже 16 органів місцевого українського національного самоврядування в Угорщині. Вони працюють як осередки української меншини - об'єднують навколо себе місцевих українців, проводять культурні та освітні заходи.

Щодо Ярослави Хортяні, то на парламентських виборах навесні 2014 року її обрано речником української національної меншини в угорському парламенті. У зв'язку з цим, відповідно до чинного законодавства, вона позбулася свого депутатського мандату Державного самоврядування українців Угорщини.

28 жовтня цього ж року головою ДОСУУ було обрано Юрія Кравченка. Створення органів самоврядування української меншини в Угорщині має не лише юридичне, а й політичне значення - українська громада стала рівноправним, з іншими національними та етнічними меншинами, державотворчим чинником. Слід зазначити, що кількість громадян, які проголосували на виборах в органи самоврядування за українців, значно перевищувала чисельність української громади, що говорить про значний авторитет як України в Угорщині, так і української нацменшини.

Зі зміною статусу українська меншина, згідно з чинним законодавством Угорщини, одержала і належне матеріальне забезпечення. Фінансується Державне само­вря­дування українців з бюджету угорського парламенту.

У 1999 р. тільки на підтримку діяльності Державного органу самоврядування українців Угорщини було виділено 13 мільйонів форинтів, у 2000 р. - 14 мільйонів форинтів, у 2001 р. - майже 15 мільйонів форинтів (один долар США дорівнює 290 форинтам). У 2003 році на ці ж цілі було виділено 159,7 мільйонів форинтів, із них 100 мільйонів форинтів було виділено на облаштування приміщення, вякому розташувалося Товариство української культури Угорщини та Державного органу самоврядування українців Угорщини. У наступному 2004 році на потреби української громади було надано 68,4 мільйонів форинтів [8]. У 2017 році угорський уряд виділив українській громаді 90 мільйонів форинтів на утримання її структур, 10 мільйонів форинтів надали на реалізацію окремих програм та 45 мільйонів форинтів на фінансування відпочинку 700 українських дітей із зони АТО.

З метою координації діяльності українських національних організацій на республіканському рівні постала необхідність створення централізованого органу. Для цього Державним самоврядуванням українців Угорщини було засновано Центр української культури та документації, який забезпечує культурну діяльність Державного самоврядування, організовує й направляє проведення культурних заходів відповідно до річного плану.

Досвід України та Угорщини новітньої доби щодо захисту прав національних меншин є дійсно унікальним для Європи. Подолавши накопичену за радянських часів недовіру один до одного, дві країни за допомогою переговорів, консультацій, наукових конференцій створили такі механізми співробітництва, що допомогли вирішити спільно проблемні питання у делікатній сфері нацменшин, не доводячи їх до конфлікту.

Повчальним є і те, що диспропорція між угорською національною меншиною в Україні та українською в Угорщині ніяк не вплинула на ствердження рівноправного співробітництва. Більш того, отримавши широкі права та можливості для вивчення рідної мови, культури, національних традицій, встановивши тісніші контакти з етнічною Батьківщиною, створивши свої громадські організації, українська національна меншина стала впливовим чинником зміцнення добросусідських відносин і взаємопорозуміння між Україною та Угорщиною.

Ще у 1995 р. міністри закордонних справ України Г. Удовенко і Угорщини Л. Ковач направили листа Мігелю А. Маргінесу, голові Парламентської асамблеї Ради Європи, у якому писали: "Гадаємо, що українсько-угорська діяльність у сфері захисту прав національних меншин є достойним прикладом для наслідування у всій Європі, і ці зусилля, помножені на активність РЄ та інших міжнародних організацій, створять належне підгрунття для ефективного і найповнішого задоволення потреб національних меншин" [9, с. 111].

У цілому, коли оцінювати ситуацію, що склалася за роки існування незалежної України навколо української національної меншини в Угорщині, можна однозначно стверджувати про досягнення обома країнами загальновизнаних позитивних результатів. І, попри ще існуючі проблеми, можна констатувати, що становище української національної меншини в Угорщині відповідає європейським вимогам.

Список використаних джерел:

1. Ткач Д. Сучасна Угорщина в контексті суспільних трансформацій. Монографія. - К.: МАУП, 2004. - 480 с.

2. Декларація про принципи співробітництва між Українською Радянською Соціалістичною Республікою та Угорською Республікою по забезпеченню прав національних меншостей // Збірник чинних міжнародних

договорів України. - Т.1. - К., 2001. - С. 269-274.

3. Конституція Республіки Угорщина // Конституції нових держав Європи та Азії. - К.: Укр. прав. фундація "Право", 1996. - С. 309 - 339.

4. 1993. évi LXXVII. Törvény а nemzeti és etnikai kisebbségek jogairól

5. Українці Угорщини [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://ukrainiansinmd.wordpress.com/2014/12/25/українці-угорщини/ Назва з екрану.

6. Про Сьоме засідання Міжурядової українсько-угорської комісії з питань забезпечення прав національних меншин. 17 березня 1997 р. // Архів МЗС України. Справа 800 - Д 49/і - 1997 р. - 105 с.

7. J 1397 számú. Beszámólo. A Magyar Köztársaság területén élö nemzeti és etnikai kisebségek helyzetéröl. - Bp., 2003. - 489 о.

<st1:metricconverter productid="8. A" w:st="on">8. A</st1:metricconverter> Magyar Köztársaság területén élő nemzeti és etnikai kisebbségek helyzetéről (2003. február-2005. február) Budapest, 2005. június [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://miris.eurac.edu/mugs2/do/blob.pdf?type=pdf&serial=1131640919000/ Назва з екрану.

9. Лист Г. Удовенка і Л. Ковача Мігелю А. Маргінесу, голові Парламентської асамблеї Ради Європи. 14 квітня 1995 р. // Архів МЗС України. Справа 110, T.1 - 544 - 1995 р. - 151 с.

АНОТАЦІЯ

У статті аналізується становище та соціальна роль української національної меншини в Угорщині, забезпечення прав та свобод цієї спільноти, гарантування збереження рідної мови, культури, національних традицій. Стверджується, що в українсько-угорських стосунках створені всі політично-правові умови для того, щоб національні меншини обох країн відчували себе захищеними та, з одного боку, мали тісні стосунки з материнською нацією, з іншого - могли забезпечити в країні проживання всі можливості для розвитку культурних, освітянських та національних потреб нацменшин. Приводяться конкретні дані про забезпечення права української національної меншини в Угорщині.

Ключові слова: Україна, Угорщина, українська національна меншина, яка проживає в Угорщині, забезпечення її прав.

АННОТАЦИЯ

В статье анализируется положение и социальная роль украинского национального меньшинства в Венгрии, обеспечение прав и свобод этого сообщества, гарантирование сохранения родного языка, культуры, национальных традиций. Утверждается, что в украинско-венгерских отношениях созданы все политически-правовые условия для того, чтобы национальные меньшинства обеих стран чувствовали себя защищенными и, с одной стороны, имели тесные отношения с материнской нацией, с другой - могла обеспечить в стране проживания все возможности для развития культурных, образовательных и национальных потребностей нацменьшинств. Приводятся конкретные данные об обеспечении права украинского национального меньшинства в Венгрии.

Ключевые слова: Украина, Венгрия, украинская национальная меншина, которая проживает в Венгрии, обеспечения ее прав.