Досягнуті успіхи Європейського Союзу підтверджують життєдайність ідеї європейської інтеграції, доводять високий рівень утвореної інтеграційної системи впорядкування. Інтеграція по-європейськи дійсно є вінцем попереднього політичного, економічного та соціального розвитку Західної Європи.

Геополитика

США та Арктика в контексті українсько-російських відносин
Ольга Будько, 2-й секретар ПУ в США
06.04.2016, 11:09

УДК 327

Summary

The article examines the relations between the US and the Russian Federation on the subject of Arctic co-operation and certain mechanisms, through which these relations are co-ordinated. A set of steps for Ukraine to enhance the US positions on the subject is proposed.

Keywords: Arctic, research, Ukraine's foreign policy

Офіційні особи Сполучених Штатів Америки регулярно публічно засуджують здійснювану Російською Федерацією агресивну діяльність щодо України. США вже застосували до РФ низку різноманітних санкцій, несхвально ставляться до більшості кроків РФ у Сирії та змушені збалансовувати дедалі більш напружені відносини з Росії за рахунок певного пом'якшення політики щодо інших регіональних гравців Східної півкулі, наприклад, КНР та Ірану.

Тим не менше, є сфери, у яких США й надалі продовжуватимуть діалог із РФ. Зокрема, це питання співробітництва та виконання зобов'язань у міжнародних договорах і режимах нерозповсюдження ядерної та іншої зброї масового знищення, співпраці у високотехнологічних галузях, у тому числі дослідження космосу тощо. Крім цього, діють постійні групи за участю обох держав: Рада Безпеки ООН, Постійна Рада ОБСЄ − а також створюються ситуативні контактні групи з актуальних проблем. Нещодавніми прикладами є групи переговорників з іранського питання Р5+1 та з питань знищення хімічної зброї в Сирії. Особливістю роботи таких багатосторонніх об'єднань є те, що основний діалог ведеться по лінії США - РФ, а інші учасники виступають лише певним доповненням до позиції першої чи другої держави. Іншим важливим аспектом є здатність двох названих держав до взаємних поступок, які робляться, як правило, за рахунок або країн-доповнень або третіх, не присутніх за столом переговорів, країн, до числа яких здебільшого потрапляє Україна. При цьому сама присутність за столом переговорів є важливою, адже за умови проактивної позиції наша країна може (і не раз демонструвала це) досягти хоча б того, щоб у цей конкретний раз питання вирішувалось не за її рахунок, а іноді навіть і досягти більшого.

У руслі цієї практики, одним з цікавих питань американсько-російського діалогу є сфера арктичних вод і територій. На цьому напрямі існує декілька ліній співпраці - Арктична Рада (Arctic Council, 1996), Міжнародна Рада з морських досліджень (International Council for Exploration of the Sea, 1902), Група підписантів Угоди про вилов сайди у Беринговому морі (Central Bering Sea Pollock Agreement, 1994). Крім цього, питання американсько-російської співпраці з "арктичних питань" є однією зі сфер діяльності Двосторонньої президентської комісії (Bilateral Presidential Commission, 2009) [1].

Результати аналізу опублікованої вашингтонським Центром стратегічних і міжнародних досліджень (США) доповіді "Нова льодова завіса: стратегія Росії в Арктиці" [2], а також низка публічних заходів, що мали місце протягом підготовки США до перебирання у 2015 р. дворічного головування в Арктичній Раді, дають змогу зробити такі висновки:

- керівні та експертні кола США занепокоєні швидкими темпами відновлення Російською Федерацією військових баз радянських часів, законсервованих у 90-х роках, розміщених в Арктичному поясі, та помітним збільшенням кількості військових контингентів на зовнішньому периметрі російських арктичних територій і активізацією військових навчань. Також увага привертається до концентрації в новоствореному спеціальному федеральному відомстві - Урядовій Комісії РФ з питань Арктики − усіх питань, що стосуються розвитку арктичних територій;

- стратегія США щодо розвитку Арктичного напряму нині перебуває на стадії формування. Слухання, які відбулися у 2014 р. на засіданні Підкомітету з питань Європи, Євразії та нових загроз Комітету у закордонних справах Палати представників Конгресу США, [3] засвідчили помітне відставання США в арктичній зоні на всіх напрямах, як від основних геополітичних суперників (РФ та КНР), так і від інших учасників Арктичної Ради (Данії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швеції);

- ефективність роботи механізмів міжнародної взаємодії в арктичній сфері дедалі знижується. При цьому серед експертних і керівних кіл США немає одностайності щодо шляхів нівелювання впливу цього тренда на зовнішню політику Сполучених Штатів. Адміністрація Б. Обами оголосила про своє сприяння залученню в тому числі неарктичних країн до розвитку арктичних територій. Натомість експертні кола обґрунтовують необхідність пошуку шляхів налагодження конструктивної взаємодії з РФ на двосторонній основі [4].

Тож сучасними пріоритетами, озвученими адміністрацією Б. Обами, залишаються дослідження навколишнього природного середовища Арктики, протидія змінам клімату, підтримка природного балансу в арктичній екосистемі.

Для США будь-які інвестиції в розвиток арктичної інфраструктури є насамперед фінансовими затратами з високим ризиком, ураховуючи відсутність гарантій їх повернення, тому активне інвестування в інфраструктуру Арктики є малоймовірним. Таким чином, переважна більшість заходів із мінімізації потенційної загрози з боку РФ найймовірніше реалізовуватиметься шляхом патрулювання відповідних акваторій мобільними бригадами. Реальні капіталовкладення найвірогідніше, як і дотепер, будуть спрямовані на розвиток інфраструктури Аляски. А на практиці оголошена адміністрацією Б. Обами пріоритетність наукової складової в діяльності США в Арктиці, скоріше за все, й надалі залишатиметься лише гаслом.

Із боку Російської Федерації, для частини населення якої існування і робота в суворих кліматичних умовах є звичним способом життя, триватиме зміцнення військових потужностей для "оборони" своїх арктичних територій. Це підтверджується й оцінками американських експертів, які свідчать про відсутність у російської сторони прагнення до кооперації з іншими партнерами в Арктичній Раді.

Крім цього, триваюче зменшення впливу РФ на процеси глобального розвитку спонукає керівництво країни до збереження іміджу лідера хоча б у якійсь сфері міжнародної діяльності. Тому "історія" успішного освоєння та використання ресурсів Арктики та передова роль Росії в цьому процесі залишається одним із небагатьох "прикладів лідерства".

Економічна ефективність є хоча й важливим, але не визначальним фактором діяльності РФ в Арктиці. Найбільш імовірно, що розбудова інфраструктури, налагодження маршрутів доставки та інші аспекти економічної складової розвитку російської частини арктичного регіону здійснюватимуться в основному за рахунок технічного та людського потенціалу КНР, яка буде також основним покупцем видобутих енергоносіїв і корисних копалин. За такої взаємодії російську і китайську сторони в короткостроковій та середньостроковій перспективах навряд чи хвилюватиме питання оновлення ще радянської видобувної інфраструктури.

Отже, які висновки з наведеного можна зробити для України?

По-перше, нашій державі варто підтримати ідеї США щодо більш активного залучення неарктичних країн до співробітництва в Арктиці, адже Сполучені Штати практично згодні на аутсорсинг вирішення завдань системного дослідження та освоєння своїх арктичних територій (за винятком, можливо, Аляски). Ураховуючи складні умови існування людини на цих територіях, участь у спільних із США проектах передбачатиме використання високих технологій, що дасть змогу застосувати відповідні українські напрацювання.

По-друге, враховуючи певну "універсальність" Арктичної Ради, доцільно взяти курс на набуття статусу офіційного спостерігача в цій організації. Такий крок потенційно може під'єднати Україну до ще одного "вузла" зв'язків, адже розвиток взаємин провідних держав світу в арктичному напрямі, безпосередньо непов'язаному з нашою країною, є важливим при прийнятті ними зовнішньополітичних рішень.

По-третє, у рамках започаткованої реорганізації системи науково-дослідницьких закладів України у зв'язку з прийняттям нового законодавства, що регулює питання освіти та науково-дослідної діяльності, варто сформувати спеціалізований орган, через який здійснювалась би координація процесу участі України в проектах, присвячених дослідженню арктичних вод і територій (ураховуючи наявний у нас досвід Антарктичних експедицій, а також з метою переорієнтації частини потенціалу на час окупації Криму).

Список використаних джерел:

1. US Department of State, Bureau of Oceans and International Environmental and Scientific Affairs [Електронний ресурс, останнє відвідання: 27.01.2016]. − Режим доступу: www.state.gov/e/oes/ocns/opa/arc/

2. Нова льодова завіса: стратегія Росії в Арктиці. - Центр стратегічних і міжнародних досліджень [Електронний ресурс, останнє відвідання: 27.01.2016]. − Режим доступу: csis.org/publication/new-ice-curtain

3. NATIONAL STRATEGY FOR THE ARCTIC REGION. [Електронний ресурс, останнє відвідання: 27.01.2016]. − Режим доступу: https://www.whitehouse.gov/sites/default/files/docs/nat_arctic_strategy.pdf

4. Arctic Science Portal [Електронний ресурс, останнє відвідання: 27.01.2016]. − Режим доступу: https://www.arctic.gov/portal/index.html

АНОТАЦІЯ

У статті досліджено стан і перспективи розвитку відносин між США та РФ стосовно досліджень та освоєння арктичних вод і територій; надано відповідні пропозиції.

Ключові слова: Арктика, дослідження, зовнішня політика України.

АННОТАЦИЯ

В статье исследованы состояние и перспективы развития взаимоотношений между США и РФ по вопросам деятельности в Арктике; даны соответствующие предложения.

Ключевые слова: Арктика, исследования, внешняя политика Украины.

<object classid="clsid:38481807-CA0E-42D2-BF39-B33AF135CC4D" id="ieooui"></object>