Історичне минуле

Сингапур в АСЕАН (історико-політичний нарис)
Сергій Шергін, Денис Кобзєв
07.12.2016, 11:20

УДК: 327:339.924

Summary

The article reviews the main issues of relations between Singapore and ASEAN in the historical and political context starting from its entry into the Association of South East Asia Nations. The evolution of relationship between Singapore and the key member-states of ASEAN is considered. The main attention is given to the specific features of relations between Singapore, Malaysia and Indonesia.

Keywords: ASEAN, Singapore, Malaysia, Indonesia, regional integration.

АСЕАН стала першою успішною регіональною організацією, що була сформована у Південно-Східній Азії. У 1961 р. Асоціація Південно-Східної Азії (ASA) була заснована Малайзією, Філіппінами і Таїландом - розпалася через територіальний конфлікт між Малайзією та Філіппінами. Ще одне угрупування - МАФІЛІНДО (MAPHILINDO) (конфедерація Малайзії, Філіппін та Індонезії, запропонована у 1963 р.) - розпалося ще на стадії планування через конфронтаційну політику президента Індонезії Сукарно щодо Малайзії.

На момент формування АСЕАН найбільш зацікавлена у розвитку регіонального співробітництва була Індонезія. У численних промовах і статтях тодішнього міністра закордонних справ Індонезії Адама Маліка підкреслювалась важливість міжрегіонального співробітництва в економічній сфері. Тоді участь Індонезії в АСЕАН мала для Асоціації життєво-важливе значення. Індонезійське населення у 1966 р. налічувало понад 100 мільйонів (Сингапур мав у 1966 р. лише 2,3 млн), тож значні людські ресурси та стратегічне розташування, а також її претензії на регіональне лідерство зумовили провідну роль Джакарти на перших етапах існування АСЕАН.

В організаційному плані держави-члени АСЕАН прагнули добровільно вирішувати, якою мірою та в яких галузях здійснювати регіональне співробітництво. "Декларація АСЕАН", після тривалого обговорення, була підписана у Бангкоку 8 серпня 1967 р. У Декларації не було чітко визначені наміри щодо регіонального співробітництва з політичних чи військових питань. Водночас, на прохання Індонезії, до п'ятого і шостого пунктів преамбули Декларації були включені такі положення: "рішучість забезпечити безпеку від зовнішнього втручання, ...всі іноземні військові бази є тимчасовими і не будуть використовуватися для підриву національної незалежності держав регіону". Загальна концепція регіонального співробітництва щодо протидії комуністичній загрозі була також виключена з Декларації. Держави-члени погодилися обговорювати політичні питання поза формальними рамками Асоціації.

Під час формування АСЕАН виникло два основних питання: по-перше, механізм вирішення суперечок; по-друге, роль Центрального секретаріату - чи має він стати каталізатором інтеграційних процесів, або ж виконувати лише адміністративні функції? Обидва питання було визнано як такі, що можуть у майбутньому привести до суттєвих проблем і політичних розбіжностей. Країни-члени АСЕАН домовились про те, що акцент у рамках формальної структури буде зроблено на економічному, культурному та соціальному розвитку, а також на сприянні розширенню торгівлі та заснуванні спільних підприємств.

У 60-70 рр. минулого століття ставлення "п'ятірки" країн-членів до АСЕАН було дуже різним - від максимального сприяння становленню Асоціації (Індонезія та Таїланд) до небажання приєднуватись (Філіппіни). У свою чергу, офіційний Сингапур вважав, що ніякої шкоди від участі в АСЕАН не буде, а певні вигоди можна згодом отримати. Що стосується Малайзії, то вона зайняла нейтральну позицію стосовно Асоціації. Адміністративний ентузіазм і високий пріоритет, наданий АСЕАН міністром закордонних справ Індонезії А. Маліком та президентом Індонезії Сухарто, значно підтримали організацію у перші роки її існування. А. Малік виступив у ролі головного посередника щодо врегулювання територіального конфлікту між Малайзією та Філіппінами, який загрожував колапсом АСЕАН у перший рік її існування. Отже, без значної підтримки з боку Індонезії у найважчі для АСЕАН роки вона не мала б шансів на політичне існування.

Участь Малайзії в АСЕАН відзначалась значно меншим ентузіазмом, ніж участь Індонезії та Таїланду. Малайзія була економічно розвиненішою (займала друге місце за рівнем ВВП на душу населення в АСЕАН) та не очікувала значних економічних зисків від співробітництва в рамках АСЕАН у майбутньому. Претензії Філіппін на штат Сабах, діяльність повстанських рухів на кордоні з Таїландом, відділення Сингапуру від Малайзії, агресивна політика попереднього президента Індонезії Сукарно щодо Малайзії зумовили досить прохолодні відносини Куала-Лумпуру зі своїми партнерами по АСЕАН. З цих та інших причин Малайзія виконувала доволі обмежену роль у перші роки існування АСЕАН.

Участь Філіппін в АСЕАН у перші роки існування Асоціації відзначалась вкрай слабкою активністю. Це, в першу чергу, пояснюється тим, що до 1970 р. зовнішня політика Філіппіни була тісно пов'язана з антикомуністичною позицією Сполучених Штатів, які гарантували безпеку Філіппін. Така ситуація змінилась у 1971р. після поїздки президента США Р. Ніксона до Пекіну. З 1971р. Маніла диверсифікувала свою зовнішню політику і почала проявляти активніший інтерес до розвитку регіонального співробітництва, зокрема у рамках АСЕАН.

Значний ентузіазм Таїланду щодо АСЕАН у перші роки її існування був зумовлений політикою Таната Хомана (Thanat Khoman), тодішнього міністра закордонних справ Таїланду. Т. Хоман мав сильну та професійну команду, тому більшість засідань комітетів, конференцій та зустрічей міністрів проводилось у Бангкоку. Міністр також доклав значних особистих зусиль для врегулювання територіального конфлікту між Малайзією та Філіппінами навколо штату Сабах. Під час формування АСЕАН Таїланд мав один з найміцніших антикомуністичних урядів у Південно-Східній Азії та надавав значну підтримку як адміністративну, так і фінансову становленню АСЕАН, тим самим подаючи гарний приклад іншим державам Асоціації. На момент заснування АСЕАН Таїланд разом з Індонезією виступили основними фундаторами Асоціації.

Аналіз перших років існування АСЕАН доводить, що майже нічого важливого на шляху її політичного й економічного розвитку здійснено не було.

Проте в 1970 р. ситуація для АСЕАН змінюється - Сингапур та Філіппіни починають виявляти значно більший інтерес до її розвитку. Крім того, Малайзія, прагнучи посилити свої позиції у регіоні, стала приділяти більшу увагу регіональній кооперації у рамках АСЕАН. Рішення Сингапуру взяти участь в АСЕАН було обумовлено політичною необхідністю - виходом з Малайзії. На той час Сингапуру необхідно було довести свою спроможність бути незалежною державою. Народна партія дії - правляча політична сила Сингапуру - вела активну зовнішню політику навіть у той час, коли Сингапур був частиною Малайзії. Фактичний засновник Сингапуру - прем'єр-міністр Лі Куан Ю - ефективно використовував свої особисті стосунки з лідерами країн-членів АСЕАН, щоб поліпшити відносини з Індонезією і Малайзією. Політичні механізми АСЕАН також розглядалися як спосіб поліпшення торговельних зав'язків. Водночас варто відзначити, що в перші 5-6 років існування Асоціації позиція Сингапуру до неї була "вичікувальною".

У 1967-69 рр. позиція міністра закордонних справ Сингапуру С. Раджаратнама щодо АСЕАН полягала у переконанні, що Асоціація має значні переваги у наданні допомоги для вирішення економічних і соціальних проблем регіону. В той же час він заявляв, що АСЕАН матиме значні проблеми, коли почне перейматись питаннями політики та безпеки [1].

У 1970 р. керівництву Сингапуру стало очевидно, що низка серйозних проблем може затримати прогрес у розвитку економічного співробітництва між країнами АСЕАН. Міністр фінансів Сингапуру Гох Кенг Сві та С. Раджаратнам виступили з промовами, де підкреслили той факт, що рівень економічного розвитку окремих країн АСЕАН значно відрізняється, а чотири країни АСЕАН, крім того, залежать від експорту товарної продукції та природних ресурсів. Саме з цих причин значна частина економічних і соціальних проектів у рамках АСЕАН не стали успішними.

Зокрема С. Раджаратнам зазначав, що "АСЕАН має багато чого зробити на шляху до визначення чітких регіональних інтересів". Він також заявив: "...єдине, що об'єднує країни АСЕАН - це страх перед комунізмом. Водночас побоювання розширення комунізму в регіоні не є достатнім, а відсутність у держав АСЕАН пріоритетів щодо розбудови регіональних економічних зав'язків стало причиною відсутності відчутного прогресу у рамках Асоціації" [2].

На початку 70 рр. Сингапур почав висловлювати стурбованість через значну відмінність у темпах економічного розвитку між Сингапуром і його партнерами в АСЕАН. Дослідники АСЕАН одностайні в тому, що падіння Південного В'єтнаму і швидка військова перемога Ханою у 1975 р. перетворила АСЕАН у набагато динамічнішу організацію. Комуністичний В'єтнам вважався реальною загрозою для материкових країн-членів АСЕАН. Хоча Індонезія і Філіппіни були не так вразливі, ця подія значно стимулювала їхню дипломатичну активність у регіоні.

Країни АСЕАН визнавали, що Південний В'єтнам, Лаос і Камбоджа впали під ударами комунізму частково через слабкість своїх внутрішніх політичних, соціальних і економічних систем. Більшість держав АСЕАН почали докладати значних зусиль, щоб навести лад усередині своїх країн, зокрема в соціально-економічній галузі. Індонезія закликала інші країни АСЕАН імплементувати її програму з національної єдності, що встановлювала рівні економічні можливості та політичну рівність всіх рас і національностей як ключові елементи внутрішньополітичної стабільності.

Сингапур завжди був дуже послідовним у своїй підтримці США та інших західних держав і в своїй опозиції до комунізму. Після перемоги комуністичного В'єтнаму Сингапур зайняв найбільш антикомуністичну позицію в АСЕАН з питань безпеки в регіоні. У 1975-80 рр. Сингапур взяв на себе роль прес-секретаря АСЕАН, називаючи речі своїми іменами у діалозі з партнерами, навіть коли це було неприємно іншим членам Асоціації.

У політичному контексті Лі Куан Ю брав активну безпосередню участь у розв'язанні "камбоджійської проблеми". У більшості випадків антикомуністична позиція Сингапуру з питань безпеки, зокрема по ролі Радянського Союзу в Азії, Камбоджі і Соціалістичній Республіці В'єтнам, висловлювалась дуже чітко. Сингапур не був єдиною країною АСЕАН з компетентним лідером. Водночас, Сингапур був єдиною державою в АСЕАН, яка мала теж саме керівництво з 1959 р., не поділяла кордонів з В'єтнамом і не мала внутрішніх дискусій щодо змісту своїх зовнішньополітичних заяв. Концепція економічного розвитку Сингапуру помітно відрізняється від інших країн-членів АСЕАН. На відміну від інших країн регіону, економіка яких базувалась на трудомісткій промисловості, Сингапур вже на початку 1970-х рр. рухався до високих технологій, капіталомістких підприємств та розвитку фінансового сервісу. Протягом всієї історії АСЕАН політика Сингапуру була спрямована на зменшення конкуренції з країнами Асоціації та сприяння розвитку інших країн АСЕАН.

При цьому Сингапур тривалий час висловлював розчарування з приводу низького рівня економічного співробітництва в АСЕАН. Країна потребувала доступу на регіональні ринки та зниження тарифних бар'єрів між країнами АСЕАН. З початку заснування Асоціації Сингапур активно виступав за створення зони вільної торгівлі АСЕАН, яка б значно лібералізувала регіональну торгівлю. Водночас такі країни, як Малайзія та Індонезія, захищаючи свої трудомісткі галузі економіки, протиставляли цій ідеї вибіркову лібералізацію торгівлі - зменшення тарифних бар'єрів лише на окремі товари.

У 1976 р. на нараді глав урядів країн-членів АСЕАН було запропоновано схвалити регіональну схему розвитку промислового співробітництва. Сингапур був не надто зацікавлений у розбудові регіонального промислового розвитку під егідою уряду. Республіка завжди виступала за активнішу участь приватного сектора в регіональних проектах АСЕАН та зменшення впливу держави на реалізацію таких проектів. Сингапур, однак, погодився взяти участь у промисловій схемі співпраці та в обмін, отримав проект будівництва регіонального дизельного заводу. Але Індонезія заблокувала проект АСЕАН з виробництва дизельних двигунів, які могли скласти конкуренцію двигунам, що вже виготовлялись Індонезією. Розбіжності з цього приводу та інших питань призвели до рішення Сингапуру змінити статус дизельного заводу з проекту АСЕАН на національний проект, що дозволило б реалізувати дизельне паливо на зовнішніх ринках. Подальші переговори "в дусі єдності АСЕАН" і в надії на збереження "принципу консенсусу" призвели до того, що республіка таки погодилась зберегти статус заводу як проекту АСЕАН [3]. Цей випадок проілюстрував основну несумісність сингапурської моделі вільної економічної конкуренції та політики АСЕАН, що прагнула надати регіональним виробникам ексклюзивні маркетингові права в Південно-Східній Азії.

Цей та інші випадки стали причиною висунення Сингапуром ініціативи щодо перегляду принципу "консенсусу АСЕАН" в економічній сфері, зокрема на нараді міністрів економіки АСЕАН у квітні 1980 р. Лі Куан Ю запропонував таке: "Одним з базових принципів АСЕАН є принцип прийняття рішення на основі консенсусу. Консенсус гарантує, що національні інтереси будь-якого члена не будуть знехтувані. Я вважаю, що настав час для більш широкого трактування визначення "консенсусу" з тим, щоб розширити сфери співпраці. Коли четверо згодні, а один не заперечує, це як і раніше можна вважати консенсусом - і четверо можуть приступити до реалізації нової регіональної схеми співпраці. Схема АСЕАН "п'ять мінус один" може принести користь чотирьом учасникам, не порушуючи інтересів одного, який утримався. При цьому один, який утримався, може пізніше приєднатись до такої регіональної схеми співпраці. Успіх Європейської валютної системи (European Monetary System) продемонстрував цінність такого підходу. До тиго часу, поки національні інтереси членів АСЕАН, ще не готових до участі у певних схемах регіональної співпраці, не порушуються - право вето не має бути використано" [4].

Економічний внесок Сингапуру до розвитку регіону є незаперечним, при цьому на перших етапах існування АСЕАН він не давав республіці значних економічних переваг. Високоефективний та розвинений в економічному і технічному плані Сингапур значно сприяв перетворенню економік інших країн Асоціації [5]. Роль Сингапуру в АСЕАН трансформувалась з країни-конкурента у країну, що надає фінансові, освітні, логістичні та експертні послуги для інших членів Асоціації.

У контексті політики безпеки доцільно відзначити, що Сингапур завжди займав радикальну антикомуністичну позицію. Однією з основних причин створення АСЕАН було протистояння поширенню комунізму в Південно-Східній Азії. Під час своїх виступів міністр закордонних справ Сінгапуру С. Раджаратнам неодноразово попереджав про наміри Соціалістичної Республіки В'єтнам та СРСР у регіоні. Глава зовнішньополітичного відомства Сінгапуру зазначав, що війни, розв'язані В'єтнамом та СРСР в Південно-Східній Азії, можуть призвести до десятиліть нестабільності та кризи в регіоні АСЕАН.

Сингапур завжди був активним поборником суворого дотримання норм міжнародного права, зокрема щодо державного суверенітету та територіальної цілісності. Так, у промові міністра закордонних справ Сінгапуру К. Шанмугам у парламенті країни 5 березня 2014 р. було підкреслено, що "Сінгапур виступає проти анексії Криму Росією і закликає всі сторони дотримуватися міжнародного права... Сінгапур виступає проти анексії будь-якої країни або території, оскільки це суперечить нормам міжнародного права. Ми також заперечуємо проти будь-якого вторгнення до суверенної країни під будь-яким приводом" [6].

Під час останніх самітів країн-членів АСЕАН в Малайзії (Куала-Лумпур, 2015 р.) і Лаосі (В'єнтьян, 2016 р.) керівництво Сингапуру підтвердило свої позиції щодо посилення боротьби з міжнародним тероризмом і закликало асеановську "десятку" докласти необхідних зусиль для запобігання міжнародних конфліктів з метою збереження територіальної цілісності і суверенітету держав [7].

Отже, Сингапур із самого початку мав надзвичайно важливе значення для розвитку, функціонування, політичного та економічного виживання АСЕАН і завжди вдало використовував свої позиції в організації, що давало йому можливість посилити і мобілізувати світову громадську думку з міжнародних питань на свою користь. Конструктивна та чітка політична позиція Сингапуру з багатьох міжнародних питань має тенденцію посилення впливу на інші країни-члени Асоціації, які часто-густо вагаються висловлювати свої позиції з актуальних міжнародно-політичних проблем. Зокрема можна навести приклад позиції Сингапуру щодо окупації СРСР Афганістану (1979-1988 рр.), а також щодо анексії Російською Федерацією Криму в 2014 р.

Довідково: дипломатичні відносини між Україною та Сингапуром встановлені 31.03.1992 р. Найвищій обсяг двосторонньої торгівлі зафіксований в 2008 р. - 532 млрд дол. У 2014 р. цей показник становив 168 млрд дол. У грудні 2014 р. відбувся робочий візит Президента України П. Порошенка до Сінгапуру, а в травні 2015 р. Міністр закордонних справ Сінгапуру К. Шанмугам з офіційним візитом відвідав нашу країну і мав зустріч з Президентом і Прем'єр-міністром України. Також відбулись переговори між К. Шанмугамом і Міністром закордонних справ України П. Клімкіним. Сінгапурська сторона підтвердила свою позицію засудження агресії Російської Федерації проти України. У ході візиту відбувся обмін думками з регіональних проблем, були окреслені перспективні напрями співробітництва.

Список використаних джерел:

1."StraitsTimes".- 1969. - December 19, - P. 1.

2.Там само. - С 1.

3. Susumu Awanohara. -"Keeping the Team Together'' // "Far Eastern Economic Review". - May 2. - 1980.- P. 153.

4. Вступне слово Прем'єр-міністра Сінгапуру Лі Куан Ю, на відкритті 9-ї Зустрічі міністрів економік АСЕАН, 21 квітня, 1980 року, Сінгапур.

5.RajaratnamS. "Defend Our System While We Can" // "Mirror". - 1980. - April 15. - P. 1.

6."Straits Times". - 2014. - March 5. - P. 1.

7. У Малайзії відбувається саміт АСЕАН: сторони підписали угоду. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.5.ua/svit/u-malaizii-vidbuvaietsia-samit-asean-storony

Анотація

У статті розглядаються основні проблеми відносин між Сингапуром і АСЕАН в історичному та політичному контексті, починаючи з його вступу в Асоціацію держав Південно-Східної Азії. Розглянуто еволюцію відносин між Сингапуром і провідними країнами-членами АСЕАН. Головну увагу приділено особливостям відносин між Сингапуром, Малайзією та Індонезією.

Ключові слова: АСЕАН, Сингапур, Малайзія, Індонезія, регіональна інтеграція.

Аннотация

В статье рассматриваются основные проблемы отношений между Сингапуром и АСЕАН в историческом и политическом контексте, начиная с его вступления в Ассоциацию государств Юго-Восточной Азии. Рассмотрена эволюция отношений между Сингапуром и ведущими странами-членами АСЕАН. Главное внимание уделено особенностям отношений между Сингапуром, Малайзией и Индонезией.

Ключевые слова: АСЕАН, Сингапур, Малайзия, Индонезия, региональная интеграция.

<xml> </xml><object classid="clsid:38481807-CA0E-42D2-BF39-B33AF135CC4D" id="ieooui"></object>