Геополитика

Школа дипломатії США
Людмила Чекаленко
03.11.2017, 13:59

Summary

The article is devoted to US diplomacy. Readers will get acquainted with the bases of activity, functions, mechanisms and training schemes, as well as the main tasks of the United States diplomatic service.

Key words: United States diplomatic service, schools of diplomacy, training schemes.

Глобальна стабільність і процвітаюча, розвинута економіка є життєво важливими для забезпечення безпеки та благополуччя всіх американців. Тому Сполучені Штати тісно співпрацюють з іншими урядами, міжнародними організаціями та місцевими інституціями з метою реалізації поставлених задач, - читаємо в документах Інституту закордонної служби (Foreign Service Institute) Державного департаменту США. Засадами американської дипломатії визначено: Мир, Процвітання, Демократію та Розвиток.

Дипломатія США працює над різноманітними глобальними проблемами, які щоденно постають перед країною та її громадянами. Діяльність дипломатичної служби охоплює ареал від договорів про права людини та торгівлю - до контролю над озброєннями та охорони навколишнього середовища. До того ж дипломати активно працюють зі своїми зарубіжними колегами для забезпечення свободи та можливостей власних громадян. Кожне зовнішньополітичне рішення американського президента та державного секретаря ухвалюється з урахуванням інтересів та захисту американського народу.

На Державний департамент США покладено реалізацію національних інтересів. Заради досягнення цієї мети департамент впроваджує підготовку дипломатів, розширює договірно-правову основу своєї діяльності, надає допомогу країнам, що розвиваються, тощо. Задачі департаменту викладені у щорічних фінансових звітах. У документі за 2016 рік йдеться про те, що покликання департаменту полягає у формуванні та підтримці мирного, процвітаючого, справедливого і демократичного світу та сприянні стабільності й прогресу на користь американського народу та людей у всьому світі. Цю місію департамент реалізує через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), яке інвестує кошти в спільну безпеку та розвиток, що, в кінцевому підсумку, сприятиме успішному розвитку людства [1].

Державний департамент США реалізує зовнішню політику президента та представляє інтереси Сполучених Штатів в інших країнах і міжнародних організаціях. Цілі департаменту можуть диференціюватися щодо різних держав і народів та з часом змінюватися. Водночас протягом років основними напрямами його роботи є кілька політичних завдань, що поділяються на п'ять категорій:

 Захист Сполучених Штатів та американських громадян: від загроз тероризму, зброї масового знищення, інфекційних хвороб, торгівлі наркотиками, злочинності та деградації навколишнього середовища. Американські посольства та консульства за кордоном також забезпечують захист та допомогу американським громадянам за кордоном:

 Просування демократії: підтримувати новостворені демократії та засуджувати режими, що позбавляють своїх громадян права вибирати своїх лідерів на вільних, справедливих і прозорих виборах;

 Захист прав людини: сприяти повазі до прав людини, сприяти верховенству права, відповідальності та боротьбі з безкарністю, сприяти зусиллям з реформування та зміцнення Комісії ООН з прав людини;

 Заохочення економічного зростання та процвітання: підтримувати економічний розвиток через зростання інвестицій та експорту, демократизацію, а також зменшення рівня бідності та боротьби з хворобами завдяки програмам Агентства США з міжнародного розвитку;

 Сприяння міжнародному розумінню американських цінностей та політики: залучати міжнародну аудиторію через офіційні заходи та публічні програми в посольствах, а також програми обмінів між людьми до широкого спектру різноманітних сфер, включаючи мистецтво, культуру, освіту, спорт і науку [2].

Американські дипломати реалізують інтереси США через співробітництво в галузі безпеки, торгівлі, налагодження економічної стабільності, належного управління та сталого розвитку. В дипломатичній діяльності згадуються як найуспішніші програми, так і провальні проекти американської дипломатії. Серед успішних:

- "Мир в Естонії". Організація Північноатлантичного договору (НАТО) забезпечує цій країні безпечне і мирне існування.

 "Процвітання в Руанді та Маврикії". Завдяки багатостороннім програмам, таким як "Power Africa" та "Закон про зростання та можливості в Африці" (AGOA), американська дипломатія сприяє підвищенню економічного зростання та торговельних можливостей згаданих держав, розбудові співробітництва між США та африканськими країнами Руандою і Маврикієм. Американські дипломати створюють політичні, економічні та фінансові засади для інвестування в економіку цих країн, розвиток торгівлі та підприємництва.

 "Демократія в Перу". Американські дипломати працюють над впровадженням прозорості дій влади, що підтримує права людини та рівні можливості. У Перу американська дипломатія пропонує альтернативні варіанти для розвитку та підтримки верховенства права і зміцнення громадянського суспільства, також допомагаючи країні викорінити наркоторгівлю.

 "Розвиток в Камбоджі". У цій країні американські дипломати співпрацюють із владою та суспільством, щоби задовольнити потреби громадян у кращому доступі до охорони здоров'я, освіти та економічних можливостей. Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) допомагає Камбоджі підвищити врожайність сільського господарства, а також сприяє здоровому харчуванню та збереженню навколишнього середовища тощо.

Водночас згадуються і неуспішні дії дипломатичної служби. У першу чергу називається провал дипломатії в Іраку та Афганістані. Екс-міністр оборони США Роберт Гейтс, виступаючи в Канзаському держуніверситеті (2007 р.), пояснював ситуацію, що склалася, зменшенням уваги до підготовки дипломатичних працівників і нестачею відповідного фінансування. За його словами, фінансування невійськових програм залишається непропорційно незначним порівняно з тим, що країна витрачає на військові потреби. Бюджет для міністерства оборони, не рахуючи операцій в Іраку та Афганістані, становив майже половину трильйона доларів. Загальна сума заявок на державний департамент у закордонних справах становила 36 мільярдів доларів... Існує потреба у різкому збільшенні витрат на цивільні інструменти національної безпеки: дипломатію, стратегічні комунікації, закордонну допомогу, громадянські дії, економічну реконструкцію та розвиток [3].

Отже, неуспішність дій дипломатії в Іраку та Афганістані Р. Гейтс пояснював тим, що дисбаланс між роллю дипломатії та оборони склався в результаті зменшення ролі дипломатії, що спричинено відсутністю широкого розуміння важливості дипломатії, а також відсутностю ресурсів на Державний департамент та інші відомства закордонних справ. До того ж негативну роль відігравала і неузгоджена політика та неузгоджена реакція цих структур на швидкі зміни міжнародних пріоритетів.

Відсутність ресурсів для дипломатії призвела до значного скорочення професійних кадрів, - підкреслюють і в Американській академії дипломатії. Справедливо зазначити, що протягом останніх років Державний департамент і USAID почали відновлюватися за рахунок збільшення кількості посад за ініціативою "Дипломатія 3.0" та "Ініціативи лідерства розвитку в USAID". Ці ініціативи були спрямовані на те, аби до 2014 року збільшити склад закордонної служби на 25% та Агентство США з міжнародного розвитку - на 100% [4]. Тим самим передбачалось заповнити вакантні місця Держдепартаменту та USAID, зменшити залежність від підрядників та, врешті, відновити досвід дипломатичної команди.

Зрозуміло, що збільшення кількості працюючих в дипломатичній сфері не вирішить проблему. Найважливіше полягає в тому, щоби повернути дипломатичній службі відповідний професійний рівень із постійною освітою та підготовкою; службі, яка оперативно і професійно реагує на швидкозмінне геостратегічне середовище. Необхідність у цьому все більше загострюється відповідно до змін динаміки міжнародних відносин, нових технологій та актуальністю лідерства в зовнішній політиці, що стає більш ускладненим ніж це було десять років тому. А для американських дипломатів головна відповідальність полягає в тому, щоб керувати цими змінами.

Наступне, на чому наполягають аналітики, професійна освіта необхідна для підвищення загального рівня роботи американської служби закордонних справ. Для того, щоби вона могла мінімізувати нестабільність та конфлікти, а за наслідками конфлікту виконувати провідну роль у постконфліктній стабілізації. Сама сутність зовнішньої служби вимагає ранньої і постійної професійної освіти та підготовки тих, хто вже працює, і тих, хто є новопризначеним на дипломатичну службу. Повноцінне навчання стало необхідним завданням, оскільки традиційні засоби отримання знань, навичок та ноу-хау дипломатичної професії, особливо тренінги на місцях та практика старших дипломатів, втратили свою ефективність. Нестача кадрів за останні 20 років створила прогалини у кількості середніх посадовців, які повинні надавати практичні поради та практичні знання підростаючому поколінню нових дипломатів.

Отже, освіта та навчання дипломатичної служби ХХІ століття мають бути частиною узгодженої моделі професійного розвитку, щоб забезпечити працівникам чітке уявлення про своє покликання: захищати національні інтереси шляхом переговорів, коли це можливо, а у випадку постконфліктної стабілізації, коли це необхідно. Подібно до військових офіцерів та корпоративних лідерів служба дипломатії вимагає далекоглядного мислення і стратегічних дій, планувати та виконувати складні операції, реалізовувати політичні ініціативи та ефективно ними керувати. Професійний розвиток, на думку американських фахівців, має містити, крім постійного практичного навчання, всебічну і чітко визначену навчальну програму з метою досягнення інтелектуальної та оперативної широти і вміння вирішувати нагальні проблеми дня, що впливають на національну безпеку США.

Витоки проблем. "Дипломатія носить бойові черевики". Цей вислів з'явився під час розгортання іракської кампанії. Державний департамент та закордонна служба не були підготовлені до викликів Іраку та мандату іракської операції НСПД-44. Службі бракувало ресурсів, особливо - досвідчених дипломатів. Нагадаємо, що Сполучені Штати скоротили витрати на дипломатію після закінчення холодної війни. У 1990-і роки кадровий склад закордонної служби скоротився, оскільки новачків не приймали на роботу. Агентство США з міжнародного розвитку також зазнало збитків від старіння персоналу та звільнень, а також зменшення фінансування. Водночас, за цей же період Сполучені Штати відкрили 23 нових посольства в державах, що виникли після розпаду Радянського Союзу та Югославії - без надання додаткових ресурсів. У результаті жорсткість у розподіленні фінансів спостерігалася у дипломатичних представництвах в усьому світі, а здатність Америки здійснювати дипломатичні заходи і реалізовувати відповідні завдання погіршилася.

Початкові кроки з відновлення дипломатичної служби за ініціативою Департаменту дипломатичної діяльності спостерігаємо з 2001 р. За підтримки Конгресу у 2002 - 2004 рр. до дипслужби США прийнято понад тисячу волонтерів та спеціалістів і близько 200 державних службовців. Крім того, Конгрес уповноважив наймати 608 спеціалістів із дипломатичної безпеки та 561 консульського службовця, які фінансуються відповідними консульськими зборами. Однак додатковий персонал, призначений для заповнення вакансій, був швидко поглинений непередбачуваними вимогами Іраку, Афганістану та Пакистану. Незважаючи на мандат NSPD-44, із 2005 до 2008 рр. фінансування держави не дозволяло наймати нових працівників, за винятком консульських посад. Як наслідок, дипломатичні структури в усьому світі були позбавлені фахового персоналу, необхідного для кадрової роботи на найвідповідальніших робочих місцях. До кінця 2008 р. 17% позицій дипломатичної служби на посадах високого рівня, за винятком Іраку, були вакантними, а 34% посад середньої ланки були заповнені посадовими особами, які мали ранги нижче займаних посад. Наприкінці 2008 фінансового року 16% всіх структур дипломатичної служби США були вакантними, включаючи 25% внутрішніх позицій [5].

Запроваджене широке волонтерство на дипломатичних посадах призвело до різкого падіння професіоналізму дипломатичної служби в цілому. Навчання не відповідало потребам, а отримані навички не відповідали стандартам. З 44% всіх зарубіжних посад, що відповідно до критеріїв відомства вимагають компетентностей зі знання країни перебування, 25% були вакантними та понад 25% було заповнено тими, хто не опанував необхідними компетентностями. В результаті працівники сучасної закордонної служби не мали достатніх знань, навичок, здібностей та перспектив, необхідних для підготовки кар'єрних дипломатів ХХІ століття.

Ця гостра нестача професіоналів значно посилила проблему навантаження на діючих кадрових дипломатів. Реалізація нового плану наймання на роботу до дипслужби була розпочата Державним департаментом в період президентства Б. Обами. Для реалізації оприлюдненої дипломатичної тріади - розумна сила дипломатії, розвиток та оборона - пропонувалося збільшити персонал закордонної служби з кінця 2008 року на 2700 працівників, а в цілому їх кількість , як передбачалось, складатиме близько 14 600 осіб [5].

У дипломатичному середовищі США спостерігаються і деякі тривожні моменти: відірваність від громадян країн перебування, оскільки американські посольства перетворюються на недоступні фортеці. Доволі небезпечним для національних інтересів США є також поступове впровадження заходів, спрямованих на уніфікацію закордонних та внутрішніх державних служб. Іншою проблемою бачиться зниження рівня вмотивованості кар'єрним зростанням, що опосередковано викликано кількісним збільшенням політичних призначень на дипломатичні посади. Зазначене знову ж таки знижує планку професійної якості дипломатії. Водночас американські спостерігачі стурбовані також і намаганнями Держдепартаменту відмінити закон про закордонну службу. На їхнє переконання, є необхідним визнати дипломатію як професію та забезпечити підтримку потреб закордонної служби [5].

Навчальний процес. У підготовці професійних кадрів дипломатичної сфери американська школа вирішує такі завдання, як підбір кадрового складу дипломатичної служби, формування відповідного змісту дипломатичної освіти, розробка і впровадження методології навчання. Як бачимо, дипломатична сфера визначається американськими аналітиками як різновимірна і доволі складна діяльність, оскільки дипломатія виконує прогнозно-аналітичну, інформаційно-аналітичну, адміністративно-управлінську та консульську функції. Водночас, на дипломатію покладено і практичні завдання: підготовка пропозицій і рекомендацій, впровадження в життя практичних кроків і відповідних програм.

До Держдепартаменту США на дипломатичну роботу приймаються переважно особи, котрі мають вищу освіту - серед них більшість політологів, магістрів міжнародних відносин, юристів, економістів та істориків. Такий підхід є виправданим, оскільки вивільняє Інститут закордонної служби від додаткового навантаження - навчання загальним дисциплінам. Підготовка американських дипломатів з перших днів орієнтована на конкретну практичну діяльність, тобто конкретну спеціалізацію.

Сутність підготовки полягає у передачі слухачам навичок і вмінь, необхідних у подальшій роботі. Особлива увага надається методам навчання, наближеним до практичної діяльності. Це професійні тренінги, рольові ігри, "мозкові атаки" тощо. Для тих, хто працюватиме безпосередньо з населенням зарубіжних країн, як правило, в консульській службі, впроваджується соціально-психологічний тренінг з метою максимального ознайомлення і наближення аудиторії до умов роботи та перебування у країнах з протилежними світоглядами і мотиваціями.

У дипломатичних колах США часто постає питання щодо змісту підготовки слухачів: вивчати все чи конкретику по кожній країні. В сучасній дипломатії зроблено певний нахил до вивчення національних культур країн перебування, традицій, мови, що на даному етапі загострення політичних, економічних і світоглядних катаклізмів є виправданим. Однак звуження світогляду працівників дипломатичного фронту до однієї країни може позбавити їх спроможності аналізу і прогностичного мислення щодо поточних і майбутніх міжнародних подій.

Підготовку американських дипломатів здійснює Інститут закордонної служби - Foreign Service Institute (далі - FSI) - Державного департаменту (Вошингтон, США): заклад федерального уряду Сполучених Штатів. FSI забезпечує понад 800 навчальних курсів, у т.ч. майже 70 іноземних мов, навчаючи за рік понад 170 тисяч абітурієнтів для Державного департаменту та слухачів з понад 50 інших державних установ та відділень військової служби. Погодьтеся, це значні цифри навіть для такої країни як Сполучені Штати, оскільки поза офіційною школою дипломатії за цим напрямком активно працює значна кількість приватних вищих шкіл, коледжів, усіляких центрів, інших різноманітних структур. Однак основне завдання з підготовки дипломатів покладено на державну установу FSI.

Програми Інституту включають підготовку фахівців федеральних агентств закордонних справ Сполучених Штатів з питань зовнішньої служби та державної служби, а також тренінги для іноземних громадян, які працюють в дипломатичних установах США. Навчання на різноманітних курсах триває від кількох днів до двох років і покликане не тільки підготувати працівників для успішного виконання професійних завдань із метою посилення лідерських позицій США за кордоном, а також для адаптації закордонного персоналу до інших країн та культур. Навчання допомагає також членам сім'ї дипломата підготуватися до особливостей проживання за кордоном. Також надає працівникам та їхнім родичам важливу інформацію про такі актуальні теми як готовність до небезпечних, кризових ситуацій, поведінка під час різноманітних катаклізмів, війни, а також обізнаність з інформацією про кібербезпеку.

Інститут закордонної служби називають "прем'єр-міністром зовнішньополітичного відомства" уряду США, що покликаний забезпечувати професійні можливості навчання, необхідні для успішного розв'язання завдань на міжнародній арені. FSI сприяє набуттю змістовного, регіонального та лінгвістичного досвіду, удосконаленню лідерства, особистій стійкості та новаторському вирішенню проблем. Отже, на FSI покладене стратегічне забезпечення дипломатичного досвіду Державного департаменту США та всіх урядових структур у сфері зовнішньої політики.

Інститут закордонної служби включає чотири інститути за наступними напрямками: лідерство і менеджмент, мовні курси, професійні і регіональні навчання, опанування інформаційними технологіями, що у своєму складі має транзитний центр і офіс адміністративних функцій. Школа мовних студій (The School of Language Studies, SLS) пропонує опанування 70 мовами та проводить тестування більш ніж 100 мовами. Заняття можуть складати від 8 до 44 тижнів, залежно від складності мови та цілей навчання. Школа мовних студій Інституту також підтримує мережу шкіл з вивчення мови в Тайбеї, Йокогамі, Сеулі та бере участь в інших регіональних програмах на Близькому Сході, в Північній Африці та Азії, де пропонуються додаткові 44 тижні навчання за кордоном у разі опанування китайською, японською, корейською та арабською мовами. Програми та курси містять самостійне навчання, заняття молоді та курси дистанційного навчання. FSI є співрозробником шкали оцінки рівня володіння мовою, що використовується урядом США. Школа активно співпрацює з міжвідомчою спільнотою мовних тренерів і тестувальників уряду США та часто проводить тестування разом з іноземними агентствами з мовної підготовки.

Школа професійних та регіональних досліджень (The School of Professional and Area Studies, SPAS) пропонує навчання за спеціалізаціями - такими як консульська справа, управління торговельними зв'язками, політичні та економічні справи, публічна дипломатія, навчання та розвиток персоналу, управління офісом та програми орієнтації. Курси також включають теми з вивчення соціально-культурних моделей, політики, економіки і міжнародних відносин регіонів світу та окремих країн. SPAS забезпечує спеціальні програми в консульській, економічній та комерційній, управлінській, політичній і публічній дипломатії, а також програми, орієнтовані на підготовку нових кадрів для закордонної специфіки. У SPAS також розташований Центр навчання дипломатії (CSCD), де слухачі опановують сучасним дипломатичним досвідом, залучаючи найкращих практиків та лекторів. CSCD проводить порівняльний аналіз, що враховується в навчанні FSI та використовується для підготовки фахівців у міжнародних справах у всіх підрозділах дипломатичної служби.

Школа прикладних інформаційних технологій (The School of Applied Information Technology, SAIT) складається з чотирьох семінарських курсів: покращення опанування професійною програмою; підготовка технологій, що використовуються в Державному департаменті фахівцями з інформаційних технологій; курси IRM, що надають ІТ-менеджери з широкими навичками ІТ-менеджменту, та тренінги.

Школа лідерства та менеджменту (The Leadership and Management School, LMS) пропонує обов'язкове та вибіркове навчання керівників та менеджерів, які переходять на виконавчий рівень; круглі столи та семінари з політичних питань для вищих керівників; навчання в галузі управління кризовими ситуаціями за кордоном та в Національному навчальному центрі з міжнародних питань.

Перехідний центр (The Transition Center, TC) готує співробітників та членів їхніх сімей до ефективної діяльності в системі закордонних справ у всіх питаннях, а також і після завершення їхньої кар'єри. Перехідний центр надає: загальну інформацію та інформацію щодо всіх вітчизняних та закордонних посад; проводить семінари та курси з вивчення життєвих навичок іноземних службовців та підготовки з питань безпеки; здійснює підготовку, консультування та надає іншу допомогу працівникам Державного департаменту та інших установ, що залучають послуги уряду США.

Складова TC - Центр підвищення кваліфікації у сфері міжнародних відносин (TC's Center of Excellence in Foreign Affairs Resilience CEFAR) надає консультації та тренінги, спрямовані на допомогу особам, членам родин та колективам, які працюють у середовищі з високим рівнем стресу та високим рівнем загроз.

Інститут закордонної служби покликаний не тільки оперативно реагувати на запити американської практичної дипломатії, відповідно корегуючи свої навчальні плани й програми, а й розробляти прогнозні сценарії на перспективу. Значна увага надається аналізу впливу внутрішньополітичних факторів на формування зовнішньополітичного курсу країни, процесу прийняття політичних рішень, проблем управління у сфері зовнішньої політики. З цією метою організуються і систематично проводяться спеціальні курси: з системного аналізу у сфері міжнародних відносин; теорії міжнародних відносин; теорії і практики дипломатичних переговорів; політичного аналізу; застосування електронних технологій в практичній роботі дипломатичного відомства; психологічним складовим дипломатичної діяльності тощо.

Викладацький склад інституту забезпечують провідні вчені з відповідних напрямів університетських і науково-дослідних центрів США. Одним з популярних семінарів в зазначеній системі підготовки є спеціальний тренінг-семінар (близько 30 осіб) для керівного складу інших зовнішньополітичних міністерств і відомств, що складається з кількох десятків спецкурсів з питань внутрішньої та зовнішньої політики США і воєнної безпеки. Доволі змістовною є американська система підвищення кваліфікації провідних фахівців, що реалізується шляхом зарахування дипломатичних працівників до штату вищих учбових закладів: направлення дипломатичних співробітників до науково-дослідних інститутів і центрів, а також на навчання до провідних університетів США терміном на один рік. FSI має постійні творчі зв'язки з Гарвардським, Принстонським, Стенфордським та іншими провідними американськими університетами.

Дипломатичний персонал опановує такою тематикою як історія дипломатії (Diplomatic History), засади дипломатичної служби, функції дипломатичної служби (Discover Diplomacy); низкою навчальних програм і тренінгів Центру Фулбрайта (Fulbright Program) та Центру підготовки дипломатів (U.S. Diplomacy Center), а також може скористатися пропозиціями щодо підвищення кваліфікації або опанування початковими знаннями, що пропонуються для всіх бажаючих громадян США, за програмами: Global Youth Issues, Office of Overseas Schools, Youth Exchange Programs. (Привертає увагу поважне ставлення американців до історії дипломатії США. На офіційному сайті інституту розміщено понад 1700 інтерв'ю з провідними американськими дипломатами (середина ХХ - початок ХХІ ст.). Для полегшення опанування інформацією подається спеціально розроблений з цією метою Дипломатичний словник). Для всіх бажаючих стати держслужбовцями, зокрема і дипломатами, проводиться конкурсний відбір. Конкурсна експертиза, що відкрита для всіх заявників, може складатися з письмового тестування, оцінки рівня освіти та досвіду заявника та / або оцінки інших атрибутів, необхідних для успішної роботи на вивільненій посаді.

Американська школа дипломатії дотримується наступного правила: якщо закордонна служба повинна виконувати відповідну місію, встановлену законом, то вона також повинна вдосконалюватися.

Інститут закордонної служби на нинішньому етапі розробив нові програми для підвищення професійної освіти, але не має ресурсів для необхідного масштабу змін. Серед запропонованих схем - дистанційна освіта на вищому рівні, що розпочинається зі вступу на посаду і триває під час просування по службі до вищих посад. Наступний варіант - шестимісячний практичний курс після вступного курсу, що поєднує заняття протягом чотирьох днів на тиждень на кафедрі плюс один день в структурованій програмі в FSI. Водночас, для середньої ланки дипломатичних працівників до процесу навчання рекомендується залучати Бюро людських ресурсів для забезпечення збалансованості довгострокового розвитку кар'єри. Найскладнішим завданням є підготовка вищого кадрового складу, оскільки це пов'язано з кар'єрним зростанням. Перевірку та контроль якості отриманих знань здійснює Експертиза закордонної служби, що є потрібним компонентом у реалізації завдань зовнішньої політики.

Як бачимо, дипломатична служба США стикається з подібними проблемами, що виникають перед дипслужбою нашої держави. Можливо, українській дипломатії стане в нагоді як позитивний, так і негативний досвід американської закордонної служби, що реалізується на засадах впровадження Миру, Процвітання, Демократії та Розвитку.

На завершення наведемо основні висновки і пропозиції провідних фахівців американської дипломатичної служби:

1. Нагальною необхідністю і найважливішою вимогою дипломатії США на сучасному етапі є забезпечення працівників дипломатичної служби якісною професійною підготовкою. Для цього пропонується:

- створити і реалізувати широку систему професійної дипломатичної освіти;

- розробити довгострокову програму академічної підготовки в галузі дипломатії (або в Інституті закордонної служби, або через угоду про співпрацю з провідними університетами США);

- ввести офіційне зобов'язання для кожного працівника зовнішньополітичного відомства пройти щорічний навчальний курс, пов'язаний з його кар'єрою до того, як він претендуватиме на вищу посаду;

- з метою опанування знаннями запровадити через веб-сайт спеціальний освітній ресурс, що містить такі кошики, як: сучасні дипломати і ветерани дипломатичної служби; функції дипломатичного корпусу; ознайомлення з географією розташування посольств і консульств; проблеми, що вирішують дипломати США; шляхи дипломатичного сприяння Сполученими Штатами розвиткові безпечного, демократичного і процвітаючого світу.

2. Скорочення витрат на дипломатичну службу Державного департаменту є неприпустимим і є серйозним ризиком для американської безпеки. Необхідно ліквідувати фінансовий дисбаланс між оборонною складовою держави та її дипломатією.

3. Повернути дипломатичній службі впливовий статус, що складається з двох компонентів: 1) з метою розширення кар'єрної мобільності взяти під свій контроль позиції вищих державних службовців; 2) запровадити новий варіант кар'єрного зростання для працівників державної служби - "Програму кар'єрної політики" для внутрішніх посад, що включатиме ранжування, мобільність та підвищення конкурентоспроможності.

4. Поради від бізнесових кіл: розробити і впровадити інтегровану щомісячну навчальну програму для представників комерційної дипломатії, а також програми обміну з зарубіжними колегами. Такий навчальний курс має охопити посадових осіб та представників місцевого персоналу від інших агентств, які займаються комерційною дипломатією [6].

Список використаних джерел:

1. State.gov. DipNote: DipNote: The official blog of the Department of State - https://diplomacy.state.gov/discoverdiplomacy/diplomacy101/issues/170606.htm

2. https://diplomacy.state.gov/discoverdiplomacy/diplomacy101/issues/170609.htm

2. https://diplomacy.state.gov/discoverdiplomacy/diplomacy101/issues/267356.htm

3. Міністр оборони Роберт М. Гейтс, Канзаський державний університет, 26 листопада 2007 р. - https://diplomacy.state.gov/discoverdiplomacy/diplomacy101/issues/170606.htm.

4. Ronald E. Neumann, a retired Senior Foreign Service officer who served as ambassador to Algeria, Bahrain and Afghanistan, is president of the American Academy of Diplomacy. American Diplomacy at Risk". - https://www.academyofdiplomacy.org/publication/american-diplomacy-at-risk/

5. "Доповідь про стратегію кадрової політики на 2010 рік". - State.gov. DipNote: DipNote: The official blog of the Department of State - https://diplomacy.state.gov/discoverdiplomacy/diplomacy101/issues/170606.htm

6. Education & Exchanges. - https://eca.state.gov/programs-initiatives/youth-programs; "Support for American Jobs - Parts I & II". - www.uscib.org/uscib-content/uploads/2017/07/Support-For-American-Jobs-II.pdf.

 

АНОТАЦІЯ

Стаття присвячена дипломатії США. Читачі ознайомляться із засадами, функціями, механізмами і схемами навчання, а також з основними задачами дипломатичної служби Сполучених Штатів Америки.

Ключові слова: дипломатія США, дипломатичні школи, схеми навчання.

АННОТАЦИЯ

Статья посвящена дипломатии США. Читатели ознакомятся с основами, функциями, механизмами и схемами обучения, а также с основными задачами дипломатической службы Соединенных Штатов Америки.

Ключевые слова: дипломатия США, дипломатические школы, схемы обучения.