Історичне минуле

Щоденник члена української дипломатичної місії США Ілька Борщака за 1919 – 1920 роки як джерело до історії дипломатії доби Української революції 1917 – 1921 років Частина ІІ
Олександр Кучерук
22.11.2017, 17:04

28/ ІІІ

Приїхав Головко (Головко Іван - кооперативний діяч, випускник Київської духовної семінарії, один із засновників "Об'єднання центральних українських кооперативних організацій за кордоном" (ОЦУКО), утвореної 1919 р. в Женеві. І. Головко представляв український кооперативний союз "Централ". Детальніших біографічних даних не виявлено), якого я не бачив з Відня. Все такий же розумний і енергійний з великою ініціативою. Обходимо з ним різні машинні підприємства, де він студіює риночні умови для укр[аїнської] кооперації. Нахил до юмора у Головка надзвичайний, навіть для українця. Маю до нього завжди велику симпатію.

В Данській місії є урядовець Бузько (Бузько Дмитро: (1891 - 1937) - громадсько-політичний діяч, поет, прозаїк, член Російської партії соціалістів-революціонерів. За участь у всеросійському страйку семінаристів у 1907 р. був засуджений до каторжних робіт, утік за кордон, жив у країнах Європи,у 1917 р. повернувся до Києва, згодом працював у міністерстві міжнародних справ, член української дипломатичної місії до Копенгагена. З 1920 р., повернувшись до УСРР, працював у ВЧК. З 1923 року на літературній роботі. Репресований і розстріляний), якого (слово не прочитано), хочь він давно жив в Данії і добре її знав. Він їде на Україну, причому не ховає своїх симпатій до укр[аїнських] більшовиків. Як не загине, побачимо, в найшвидшому часу його комисаром і він не дурний и буде краще багатьох інших комисарів.

30/ІІІ 1919

Зовсім неочикано померла п. Гехтер (Мова йде про дружину М. Гетера), згоріла в кілька днів. Всі процедури поховання впали на мене. Прийшлося везти довгі перемови з попом православ[ної] церкви, який і чути не може слова "українець". <s>Смерть п. Гехтер зробило сильне вражіння на всю місію</s>.

13/ ІV. Копенгаген

В "Times" з 5/ІV інтерв'ю з Петл[юрою] в Проскурові "Середнього росту, чернуватий, тонкий 40 років ...на лівому боці груди трезубець України, єдину видзнаку, яку носив ...голос його спокійний і поважний" ... "Ми маємо багато ворогів, але найбільший це те що світ не знає нас". "Коли - запитав журналіст - Ви погодитесь з поляками і дістанете допомогу західних держав, чи встигнете перемогти більшовиків на Україні?" "Напевно" - відповів Петлюра. Пятий номер пар[изького] бюлетеню весь знищений цензурою. Проте в 7 № інформація" Совітська армія цілковито знищена на Україні". Який хроніст <s>хто</s> редагує цей бюлетень?

17/ ІV 1919

Від Липинського (1882 - 1931) - громадсько-політичний діяч, дипломат, історик, теоретик українського консерватизму. Один із організаторів Української демократично-хліборобської партії, прихильник гетьмана П. Скоропадського. Посол України в Берліні (1918 - 1919). З 1920 р. в еміграції у Німеччині, згодом розійшовся з П. Сокропадським) надійшла телеграма - всим місіям не доїхавшим повернути на Україну. Голіцинський не знає, що йому робити. "Morning Post" від ІІ/ІV передає, що найвища Рада [країн Антанти] доручила Франції організацію залізниць на Україні "як обставини це дозволять". Резерва не зайва в сучасній обстановці. Одеса евакуйована союзниками. Де Остапенко (1881 - 1937) - державний і громадсько-політичний діяч, економіст, дипломат, член УПСР. Член Української Центральної Ради. Входив до української делегації на Берестейських мирних переговорах (1918), учасник мирних переговорів з Російською Федерацією (1918), міністр торгівлі і промисловості в уряді В. Чехівського, голова Ради Народних Міністрів УНР (лютий - квітень 1919). У 1920 р. приїхав в Україну, згодом арештований, загинув в ув'язненні.), Мацієвич ((1973 - 1942) - державний і громадсько-політичний діяч, дипломат, учений-аграрник, входив до УРДП. Член Української Центральної Ради. У 1918 р. входив до української делегації на мирних переговорах з Російською Федерацією. Міністр міжнародних справ у 1919 р., голова дипломатичної місії УНР в Румунії (1919 - 1923), далі на еміграції, жив у Чехословаччині) є нині дуаєн. Одночасно б'ють Антанту на півночі. Ленін знов переможець. Продовжуючи традицію Миколи І, він одночасно, як в Кримській кампанії б'є франко-англійців під Одесою, Архангельськом. Роля Кавура (італійський державний діяч, прем'єр-міністр Сардинського королівства, відіграв виняткову роль в об'єднанні Італії. Перший прем'єр-міністр Італії (1861) желавшого в 1854 р. для престижу нового п'ємонтського королівства (Сардинське королівство, часто називається також - П'ємонт-Сардинське королівство, об'єднувало більшість італійських земель, існувало з 1720 до 1861 року. Столиця - м. Турин) ... бригаду на підмогу союзників, нині виконуються Венізелосом (грецький державний і політичний діяч поч. ХХ століття. Вісім разів призначався прем'єр-міністром Греції ), який дав грецькі війська, аби показати, що і Греція теж істнує. За це хоче дістати Царгород. Царгорода не дістане і навряд чи бригаду народ побачить.

19/ IV 1919. Копенг[аген]

В "Humanité", від 13/ІV читаю з приводу опущення Одеси. Укр[аїнське] бюро преси (Українське пресове бюро при Посольстві України в Берліні) глузує над світом. Воно хоче нас запевнити, що це більшов[ицькі] війська і особливо, китайські наймити взяли Одессу... Правда в тому, хоч це і неприємно Петлюрі і його сторонникам, що це в більшості укр[аїнські] війська, на чолі з гетьманом (!) Григорєвим (1884 - 1919) - військовий діяч, повстанський отаман, командир Херсонської дивізії Армії Української Народної Республіки, полковник Армії Української Держави (1918), Головний отаман повстанських військ Херсонщини і Таврії (1919). Весною 1919 р. перейшов на сторону більшовиків, потім об'єднався з Н. Махном, вів переговори з А. Денікіним. Загинув у 1919 р.) зайняли Одесу: і ми навіть знаємо, Григорів перебіжчик, колись був з Петл[юрою] але розгніваний, як Винниченко, Петлюр[иною] політикою перейшов до більшовиків. Ялта занята більшовиками. "Politiken" вважає Антант[антську] політику на Україні "наймізернішою <s>справою</s> політикою", але вірніше не "Politiken", а наша місія з Упсалагада (вулиця в Копенгагені - в одному з будинків на цій вулиці працювала українська дипломатична місія у 1919 - 1921 рр.). Левицький багато тут працює і з успіхом оскільки можна в маленькій Данії реалізувати "успіх".

20/ІV <s>Пасха</s> Великдень 1919

Левицький дав у себе сніданок для своєї, нашої і англ[ійської] місії. Були: Левицький з жінкою, Лагутенко (1885 - 1959) - громадсько-політичний діяч, дипломат, мистецтвознавець. На еміграції у Франції), Донцова, Гехтер, Базяк (1887 - 1968) - громадсько-політичний діяч, належав до УСДРП, член Української Центральної Ради. З 1920 р. на еміграції в Австрії, Франції, США), Слабченко, Хлопецький (громадсько-політичний діяч, дипломат. Входив до складу української дипломатичної місії УНР в Лондоні. На еміграції у Франції) (галичанин з англ[ійської] місії), Шафаренко (громадсько-політичний діяч, дипломат, аташе української дипломатичної місії УНР в Лондоні), Стаховский (громадсько-політичний діяч, дипломат, член УСДРП. За освітою лікар. Видавець часопису УСДРП "Боротьба". З травня 1917 р. - губерніальний комісар УНР Поділля. У січні - вересні 1919 р. - перший голова української дипломатичної місії УНР в Лондоні. Згодом на еміграції у Франції, Чехословаччині), Бачинський, Олесницький. Левицький, як робится, тримав за тостом промову на знайому тему "Воскресеніє Христа і воскресеніє України". Я мав довгу розмову з Олесницьким, у якого багато jugement. Левицький лаяв Голіцинського (вже по його уході) хамом. Найгірше тримався Голіцинський.

4/ V 1919

Д. Левицкий про Бачинського "ледачий і страшний егоїст, але честна людина". Він мав з Парижа від Панійка (державний і громадсько-політичний діяч, журналіст, дипломат. Член УНДП, редактор газети "Діло" (1912 - 1918), тижневика Головної Української Ради "Ukrainische Korrespondenz". У листопаді 1918 - січні1919 р. - державний секретар закордонних справ ЗУНР, член делегації на Паризьку мирну конференцію, заступник голови. З 1920 р. на еміграції у Франції, США, Венесуелі) листа, той пише, що галицька справа добре стоїть, а надніпрянська зле. З великим гумором росповів, як Голіц[инський] був з візітом в Берліні у данського посла графа Мольтке (данський державний і громадсько-політичний діяч, міністр закордонних справ. Посол Данії в Німеччині у 1912 - 1924 роках). Дійсно сцени для кино. Соромно навіть записувати - може колись комусь ці рядки попадуться. Бачив Лоського (1874 - 1933) - державний і громадсько-політичний діяч, дипломат, історик права. Належав до УПСФ. Працював у Міністерстві внутрішніх справ та Міністерстві міжнародних справ УНР. Посол УНР та Української Держави у Фінляндії, Швеції та Норвегії з резиденцією в Стокгольмі. З 1920 р. на еміграції в Чехословаччині) - тип bon viveur`а, йому море по коліно, з ним Майданюк (1886 - 1961) - художник, дипломат. Навчався у Краківській академії мистецтв. Секретар української дипломатичної місії у Стокгольмі. Після припинення діяльності місії залишився у Швеції, функціонував як художник), якись "дикий" тип. Голіц[инський] надумав видати якісь бюлетень (суждені нам благі пориви), розіслати всім членам амер[иканського] Конгрессу. "Головне, аби записати їх в входячий і виходячий журнал і щоб в м[іністерст]ві (де це мін[істерст]во) бачили, як ми працюємо...". Слабченко запевнює, що Голіц[инський] рішив з Панейком "біжати" в Америку. В такій обстановці живемо. Левицкий, по словам Голіц[инського] не тримає себе гордо, а це головне у наших доморощених дипломатів. Левицький мав листа, що наша дипломатія в Парижі була у Фоша (1851 - 1929) - французький військовий діяч. Учасник франко-прусської війни. Під час Першої світової війни - командир корпусу, начальник Генерального штабу (1917 р.), голова Військового комітету союзників (1918 р.), голова вищої Військової Ради, фельдмаршал армії (1919 р.), маршал Польщі (1923 р.). У 1919 р. під керівництвом Ф. Фоша на початку 1919 р. Антанта провела, зокрема, французьку військову експедицію в Україну і Крим). В "Temps" від 26/ІV є декларація укр[аїнського] консула в Кишиневі (І. Борщак помиляється - УНР не мала консульського представництва в Кишиневі) (хто це? І.Б.): "Українці не мають жадних вимог, що до Бессарабії. Для них Бессарабія питання дефінітивно (sic.!) вирішено ...".

Голіц[инський] має певні відомости, "що Київ взятий" селянами. Завжди ці міфічні селяне, як міфічні кубанські дивізії в 1914 р. про які казав мені Смаль-Стоцький. В Лондоні 1/V в палаті общин Harmsworth (Alfred Charles William Harmsworth; 1865 - 1922) - англійський бізнесмен і громадський діяч, спеціаліст з пропаганди, засновник масової ділової газети "Daily Mail"), заявив, що не має жадних відомостей що до сучаснього перебування антіб[ільшовицького] укр[аїнського] уряду, "Одесса і Київ завжди в руках моск[овських] більшовиків". Кому більше вірити? Думаю Harmsworthові...

16/ V1919

В місії Левицького бачив кілька часописів з України - з якою жадобою накинувся на них, але увы - вся Україна - це Ровно і Луцьк - це все що залишилося під Директорією. І тілько про це пишуть. Гехтер все питає мене "ну скажіть, чому історія проти нас". Це запитання "глупца" Гейне. Олесницький (1875 - 1933) - державний і громадсько-політичний діяч, дипломат, правник, член УНДП. В жовтні 1918 р. обраний до Української Національної Ради ЗУНР, згодом радник Державного секретаріату закордонних справ ЗУНР. Входив до складу делегації ЗУНР, яка брала участь в урочистому проголошенні Акту Злуки у Києві. 1919 - 1921 рр. радник української дипломатичної місії у Великій Британії , у вересні 1919 - січні 1920 р. - тимчасовий повірений у справах, з липня 1920 р. - голова місії. Згодом повернувся до Галичини, з 1931 р. - депутат польського сейму) приїхав з Відня і росповідає, що Зелений (справжнє прізвище - Данило Терпило: (1886 - 1919) - громадсько-політичний діяч, повстанський отаман, член УПСР. У 1917 р. в с. Трипілля під Києвом створив повстанський загін. Під час антигетьманського повстання на чолі І Дніпровської повстанської дивізії воював на боці Директорії, перейшов на бік більшовиків, а потому знову визнав владу Директорії. Загинув у бою з денікінським військом) під Київом, але не Директорія. Один з членів Директорії по його словам - був дуже здивований, дізнавшись, що в Данії є українська місія. Голіц[инський] прохає Слабченко ...піддержати його перед Директорією... добропорядним.

"New York Herald" і інтерв'ю з Марголіним (1877 - 1956) - державний і громадсько-політичний діяч, юрист, дипломат, член УПСФ. З березня 1918 р. - суддя Генерального суду УНР та Сенату Української Держави. Заступник міністра міжнародних справ у кабінетах В. Чехівського і С. Остапенка. Від УНР вів переговори з представниками Антанти в Одесі (1919). У 1919 - 1920 рр. у складі дипломатичної делегації УНР брав участь у роботі Паризької мирної конференції, потім до листопада 1920 р. очолював українську дипломатичну місію в Лондоні. З 1922 р. жив у США) в Парижі: // "Я щасливий заявити, що Петлюра противно всім розповсюдженим чуткам завжди стоить на анті-більш[овицькому] ґрунті і вірний нашим національним змаганням".

"Temps" дістав від нашої місії гроши (пакет 200 000) і по трохи почали в інформаціях торкатися України. 5/V друкує заяву Шульгина "Раковський був під час війни шефом "Румунського Соціаліст[ичного] Уряду", потім високий урядовець Леніна, перше поляк (sic !), нині став українцем. В дійсності це болгарин на німецькій службі. Єдиний уряд Укр[аїни] це уряд Петлюри (а Директорія? І. Б.), до цього представляє написали денікінський уряд не воює з Румунією (а Гасенко?) - його труднощі з Польщею на щастя, ось будуть полагоджені. Блажен хто вірює.

24/V 1919

(Слово не прочитано) з женою уїхали сьогодня в Америку. Нашу місію врешті пустили в Італію. Голіцинського відкликали - додумалися. Шкода невелика - жаль тільки грошів, забраних їми за його "дипломат[ичну] діяльність", а ми всі - за що дістаємо гроші?. Нічого не робимо - я хоч працюю в бібліотеці, а инші. Прямо совісно. Ну де видно, щоби Слабченко, хлопець гарний, але з гимазіальною освітою, був би аташе посольства (без жадної мови) з 4000 в місяць. Дійсно, дофіни режиму.

31/ V 1919. Копенгаген

Поляки заняли Ходоров і Станіславов. Бідна Галичина. Коли раніше [галичани] були мені якісь чужі, а нині бачучи їх страждання, почуваю до них глибоку симпатію. Левицький сумний. Бачинський, як завжди оптиміст "Антанта вигонит поляків". Він рішив сам їхати хоча би з чужим іменем в Америку. Краще б сидів би тут. Користі для укр[аїнської] справи мало буде від його? Не така там потрібна людина. Голіцинський з того часу, як відкликали повеселів. Нагадує мені хлопчину, довольного, що вийшли з неприятної історії. А тут ще залишилась добра квота, як кажуть галичани.

17/VI 1919. Відень.

Знов в Відні. Він весь наповнений українцями: остатна мисія штаб-квартира кав'ярня Кранца. Справі поки не злі, бо клієнтами вважають[ся] добрими. Новини у всіх самі сенсаційні - розмови тільки про портфелі. Потрібно перо <s>Герцена</s> Гоголя і Лейкина, щоби їх описати. Жаль, що Винниченко замість історії укр[аїнської] революції, над якою працює, не дає новели з життя еміграції. Який гарний сюжет.

Зустрів Миколу Левицького "Вся біда, що Чеховський (точніше - Чехівський: (1876 - 1937) - державний і громадсько-політичний діяч, член УСДРП. Член Української Центральної ради від м. Одеси. У грудні 1918 - лютому 1918 р. - голова Ради народних міністрів, міністр міжнародних справ. Прихильник порозуміння з більшовиками, противник зближення з Антантою. Залишився в Україні, один з організаторів Української православної церкви на чолі з митрополитом В. Липківським. Репресований, загинув в ув'язненні) формував місії, тому такі погані". В неділю був "путч" (Йдеться про події 15 червня 1919 року у Відні. Австрійські комуністи призначили на цей день маніфестацію на підтримку Угорської Соціалістичної Республіки. Незважаючи на перешкоди з боку поліції маніфестація відбулася, внаслідок сутичок загинуло 17 осіб, близько 100 поранено) і вбито 12 чол[овік] Навіть і для "dulden" віденців досить терпіти. Стоять чудові ночі - все розцвітає, а як повино добре бути на Україні.

Був з доповіддями у Темницького (1879 - 1938) - державний і громадсько-політичний діяч, дипломат. Співзасновник галицької організації "Молода Україна" (1900 - 1902), редактор її однойменного часопису. Від серпня 1914 р. - член Бойової Управи УСС і Головної Української Ради у Львові. Співрацював із Союзом Визволення України. З 1919 р. - заступник міністра міжнародних справ у кабінеті В. Чехівського, міністр міжнародних справ у кабінеті Б. Мартоса. З 1930 р. - депутат польського сейму). Гал[ицький] с[оціал]- д[емократ]. Ну і міністр - слухав мене, слухав, а потім каже, "сам не знаю, яку Вам відповідь дати". Міністр зак[ордонних] справ наш жиє в Відні - добра атестація для Антанти, до якої наші так підлізують (Иншого слова не знаю). Не <s>хотіли</s> вміли в 1917 р. говорити з Ант[антою], як рівні, то говорят нині як лакеї. Так завжди.

Остання "новина" Севрюк (1893 - 1941) - державний і громадсько-політичний діяч, дипломат, належав до УПСР. Член Української Центральної Ради. Входив до української делегації на Берестейських мирних переговорах (1918), посол УНР в Берліні. У 1919 р. - член делегації УНР на Паризьких мирних переговорах. Згодом посол УНР в Римі., потім на еміграції у Франції та Німеччині. Певний час близько співробітничав з І. Борщаком, видавав разом з ним паризьку радянофільську газету "Українські вісті", таємно відвідав УСРР. Співробітничав з розвідками кількох країн) в Швайц[арії] Від імені "Укр[аїни]" прохає "Америк[анського] протекторату" для України. Українець - ім'я його невідоме мені - що це росповів мав самий серйозний вид, а Степаненко додав: "знаємо, хотят в шори взяти". "Humanité" яка поборює Велику Україну, піддержує Галичину (див. № 31/V), бо поляки для них реакція. В франц[узькій] Палаті дебати про евакуацію Одесси. Пішон (1857 - 1933) - французький державний і громадсько-політичний діяч, дипломат. Міністр закордонних справ у кількох урядах. Брав участь у роботі Паризької мирної конференції. В українському питанні виразно виступав на боці Росії) заявив ... ми хочемо билої могутності Росії, а не хочемо її розчленення.

18/VІ 1919. Відень

Семенів (у 1914 - 1918 рр. - представник СВУ в Італії, перекладач, аташе українського посольства у Відні) показав мені "I`Ероса" з Риму, де 24/V надруковано інтерв'ю з Мазуренком (1877 - 1937) - державний і громадсько-політичний діяч. Член УСДРП. Брат Ю. і В. Мазуренків. Член Української Центральної Ради. Працював у міністерстві фінансів, виконував обов'язки міністра. Голова дипломатичної місії УНР в Італії та Австрії (1919). Повернувся в Україну в 1921 р., член КП(б). Репресований на поч. 1930- х рр., страчений у 1937 р), радником Антоновича (1877 - 1945) - державний і громадсько-політичний діяч, історик мистецтва й театру. Один із засновників РУП, входив до УСДРП. Член Української Центральної Ради, товариш голови УЦР. У 1918 р. - міністр морських справ, потім міністр мистецтва. У липні - жовтні 1918 року - генеральний консул Української Держави у Швеції. У 1919 - 1920 роках - голова (після В. Мазуренка) дипломатичної місії УНР в Італії. З 1921 р. - на еміграції у Чехословаччині, ректор Українського вільного університету (Відень), директор Музею визвольної боротьби (Прага). Антонович ще в Швайцарії, а Мазуренко рідний брат більшовика Мазуренка (1885 - 1937) - державний і громадсько-політичний діяч, юрист. Брат С. і В. Мазуренків Один з лідерів УСДРП, пізніше увійшов до Української комуністичної партії (УКП). Викладав у Харківському інституті народного господарства, в 1934 р. репресований, загинув в ув'язненні) з групи Винниченка. Римський Мазуренко теж з лівих с[оціал]-д[емократів], але це не перешкоджає йому приняти кореспондента в доброму готелі "Реґіна", де окрім нього був ...граф Тишкевич (1857 - 1930) - громадсько- політичний діяч, дипломат, меценат. У 1919 році посол УНР у Ватикані, з серпня 1919 р. - голова української делегації на Паризьких мирних переговорах. З 1920 р. жив у Польщі), відомий наш клерикал і посол при папі. Мазуренко - читай Тишкевич, бо сам Мазуренко, оскільки я знаю "не блистает в історичних науках" // преподніс італійцови такі перлини "В 900 р.(?) коли не істнували ще ні Москва, ні Варшава, ні "Russie" (а Русь?), ні Польща вже блимали город Київ і тоді держава Владимира Св[ятого] Князівство мала два імени народне (!) Україна (!) и друге літературне "Русь".

В ХV в. (!), коли вигнано татар, які довгі роки спустошували край, королівства Галицьке і Волинське з'єдналися в Велике князівство Руське (Ruthénie !)... Папер звичайно все терпить "non erubescit" а італійци сказане розуміють, як я в китайській мові, а проте є в Римі кілька освічених росіян, які, певно, не залишають без відповіді ці історичні перлини.

22/VІ 1919

Зустрів так званого "Калістрата", продукт нашої Руїни. Справжнє його ім'я Іван Чалий, принаймі так кажуть бувший богатий землевласник і російський офіцер. Потім отаман загону Чорних Гайдамаків, різавші в Проскурові жидів, нині в Відні. Страшний тип - матеріали для психіатра; ненавидить галичан. Як всі анархистичні натури ненавидять порядок. З цікавости довго розмовляв з ним. Розповідав мені, як завжди страждав за укр[аїнську] ідею, а закінчив "а все таки буде федерація з Росією..." от тобі і раз. В своєму готелі вимагає, щоби всі його розуміли "повинні всі розуміти укр[аїнську] мову". Уважав усе це наслідки російської інвазії. Кооператор Степаненко (1873 - 1924) - громадсько-політичний і кооперативний діяч. Член РУП, співзасновник Української народної партії (1902), редактор газети "Село" (1909 - 1911). Член Української Центральної Ради від кооперативних організацій. В 1919 р. призначений економічним радником посольства УНР у Відні. В 1922 р. повернувся в Україну, був висланий до Росії) розгулює по вулиці з великою червоною розою в петлиці и зранку приймає покоївку в готелі в костюмі Адама.

Добре пропагандують Україну, а з Швейцарії пишуть, що якись Перепелиця (1884 - 1932) - державний і громадсько-політичний діяч, економіст. Член УПСР. Міністр фінансів (січень - лютий 1918), фахівець з фінансової кооперації), кооператор, б'є рекорд шаленими витратами. А десь там на Україні люди б'ються на смерть... Заходив в укр[аїнський] робітничий клуб, <s>галичани-симпатичний народ</s>, из великим задоволення провів вечер.

Сюди має приїхати Бачинський. Говорив довго з Жуком (1880 - 1968) - громадський і політичний діяч, кооператор, публіцист. Один із засновників РУП, згодом провідний діяч УСДРП. З початком Першої світової війни один з засновників СВУ. В 1918 р. - у складі українського посольства у Відні. В 1930 р. відійшов від політичної діяльності, жив у Львові) здорова, розумна голова з селянськими методами, але чи це швидче плюс. До решті це не мішає йому дружити з Липинським і спільно працювати. Як протест признання Колчака деменував д-р Морисон (1887 - 1976) - американський історик. Учасник Першої світової війни, у січні - червні 1919 р. - експерт з питань Балтії і Фінляндії в складі американської делегації на Паризькій мирній конференції. Згодом професор Оксфордського університету в Англії і Гарвардського університету у США. Автор праць з історії флоту) проф[есор] Гарварск[ого] унів[ерситету], член рос[ійського] відділу в амер[иканській] делегації в Парижі.

25/VІ 1919 Відень

Огюст Говен, старий публіцист, пише в найстаріший франц[узькій] часописі "Journal des Débats" 19/VІ "наша політика свідок того що зовуть (!) Україною не піддається дефініції (indéfinissable). Наша дипломатія не встигла зробити собі опинію ні про людей, ні про справи на Україні. Вона кидалася то в оден то в другий бік. І врешті поступово викликала обурення у всіх. "Рейтар" розпис[ав] по світові що Гасенко пред'явив ультиматум Румунії і не діставши відповиди виїхав з місією. Ще бракувало румун. Але Гасенко це мішанина П'єр Гюнта, Хлестакова і Фальстафа може про цей ультиматум "made by Hasenko" тут в Відні нічого не знають, а у Кранца кооператор Степаненко з задоволенням говорив "так і потрібно циганам". Хомяк теж вважає це "поважним кроком". Отже оточені поляками, румунами, Денікіним і більшовиками, що зробить Директорія?

Чечель голосить, що румуни в згоді з совітами які "визнають самостійну Радянську Україну". Але "Temps" твердить про союз румун, Петлюри і поляків проти більшовиків значить на кошт уступлення румунам Буковини та Бессарабії, а Польщі Західних Земель. Ось ділема. Здається "громадянство" в Відні за малим винятком йде за порадою "Temps" а не Чечеля.

27/VІ 1919

З антісемітської французької "Libre Parole", часописі блаженної памяти Дрюмона (1844 - 1917) - журналіст, полеміст і письменник, засновник газети La Libre Parole, виразник французького варіанту антисионізму та атисиметизму), від 23/VІ "Український нарід не хоче жити з Росією, а власним життям як з політичного і з релігійного боку". Автор - старий віконт де Гішен (1847 - 1924) - британський дипломат, посол Великобританії в Сербії, Австро-Угорщині, Німеччині), дипломат у відставці та автор кількох історичних праць).

30/VІ

В Парижі відбувається <s>міжнародна</s> антантська и невтральна кооперативна конференція (у червні 1919 в Парижі відбувся Міжнародний кооперативний конгрес, делегатами від УНР були М. Грушевський та Д. Ісаєвич, останній виступав з доповіддю "Українська кооперація" як економічний радник української делегації на Паризьких мирних переговорах). Від України там Грушевський.

8/VІІ 1919. Відень

Бюлетень пар[ижської] делегації сповіщає про "надзвичайне важливе відкриття для укр[аїнського] питання (importante découverte) графа Тишкевича. Cправа йде про копії карт з Homann-а (Johann Baptist Homann; 1664 - 1724) - німецький географ і картограф, відомий своїм Великим атласом світу (1716), де вміщено карти України) и Біплана (Guillaume Le Vasseur de Beauplan; бл. 1600 - 1673) - французький інженер і картограф. У пер. пол. XVII ст. перебував на польській службі, збудував і реконструював низку фортифікаційних об'єктів на території України. Автор багатьох карт, зокрема України та її частин, опублікував "Опис України" (1651), знайдені в монастирі Einsiedeln... Але ці карти маються у всіх великих кнbгозбірнях, відомі и про найцікавіше опубліковані Кордтом (йдеться про праці В. Кордта: "Материалы по истории русской картографии": "Серия 1, выпуск 1: Карты всей России и южных ее областей до половины 17 в." (Киев, 1899); "Серия 1, выпуск 2: Карты всей России и Западных ее областей и Сибири" (Киев, 1906); "Боплан и его труды по картографии Южной России" (1911) в Київі років 10-15 року. От так у нас робляться "валикі відкриття". І кого цим дурять?. Задаєш собі питання, чому у нас все якось так виходить на блеф - Гасенко "дипломат", а Тишкевич "вчений". Чужих не обманеш усіх, а обманивати себе це найгірший и найнепрофисійніший вид обману, запевнив ще Сен-Симон, бо не приносит жадної користі, а тільки шкоду. Невже блеф є найнеобхіднішим елементом українства ? <s>Петлюра</s> Сидоренко - принаймні як пише бюллетень - вручив Пашичу (1845 - 1926) - сербський і югославський державний і громадсько-політичний діяч, дипломат, ідеолог "Великої Сербії". Кілька разів був прем'єр-міністром республіки Сербії та Королівства сербів, хорватів и словенців) (!) автократичного листа від Петлюри. Чому Пашичу ? Приятелю Пелікана (1861 - 1931) - російський громадсько-політичний праворадикальний діяч, монархіст, виразник чорносотенського руху) і Шульгина (Шульгин Василий Витальевич: (1878 - 1976) - російський громадсько-політичний праворадикальний діяч, журналіст, монархіст. Вороже ставився до української державної самостійності. Брав учать у створенні збройних сил півдня Росії. З 1922 року в еміграції)?

У фр[анцузькому] часописі "Lelibertaire" від 20/VІ сенатор и член закордонної ком[ісії] Люсьєн Корне (1865 - 1922) - французький державний і громадсько-політичний діяч, належав до радикально-соціалістичної парламентської групи, сенатор у 1909 - 1922 рр.) присвячує статтю Україні, де пише "Всім відомо, що Петлюра відібрав Київ у більшовиків" Коли? У Римі виходить орган нашої групи "La voce della Ukraina". Слабо.

26/УІІ 1919. Видень

"Temps" від 21 друкує інтерв'ю з Сидоренком "ми гарячо протестуємо з приводу рішення Найв[ищої] Ради виддати Галичину полякам. Східна Галичина є українська земля", а у Кранца все чутки що Петлюра хочет чи вже погодився з поляками. <s>(Хомик).</s>

9/VІІІ

Прибув Атамановский (Отамановський Валентин: (1893 - 1964) - державний і громадсько-політичний діяч, історик, краєзнавець, член УРСС. член Української Центральної Ради. Один із засновників Військового клубу ім. Полуботка, учасник бою під Крутами. Заарештований і засуджений та висланий в Росію. В 1958 р. повернувся в Україну) з України, який зібрав нас коло себе в Гофбурзі авдіторно, розповідаючи про стан справи. Все по його словам добре і за кілька часу вся Україна буде звільнена. Петлюра має оголосити себе гетьманом. Вечером я запитав Чечеля хто такий Атамановский "це український чорносотенець. Ми - себто Соц[іал]-р[еволюціонери] не споримо, що він українець, це укр[аїнський] Пуришкевич" (1870 - 1920) - російський праворадикальний політик, один з лідерів чорносотенського руху, депутат російської Державної думи). І знов повторив, що рятунок в угоді з совітами. Його піддержав Хомик (1881 - 1921) - письменник і журналіст, педагог, дипломат. З січня 1919 р. призначений до складу дипломатичної місії УНР на Паризьких мирних переговорах). Храпко (громадський діяч, адвокат, дипломат. Одружений з племінницею М. Драгоманова - Оксаною. Працював в українському консульстві в Петрограді, в міністерстві міжнародних справ у Києві, потім в українському посольстві у Відні. У 1920 р. за дорученням уряду провів формальну ліквідацію посольства УНР у Софії. Згодом на еміграції у Франції) зайшов до нас в готель і приніс вістку, що Липинський усунувся в демісію через вбивство Болбачана (1883 - 1919) - військовий діяч, полковник. Учасник українізації в російській армії у 1917 - 1918 рр., командир 1-го Республіканського полку, 2-го Запорізького кінного полку. В час антигетьманського повстання командував Запорізькою дивізією та Лівобережною групою армій УНР, провів вдалий похід на Крим. Страчений за вироком суду в червні 1919 р. за участь в антидержавному заколоті) замість Сидоренка призначений в Париж Тишкевич.

20/ УІІІ 1919. Відень

В Карлсбаді з'їзд "наших дипломатів" (6 - 14 червня 1919 р. в м. Карсбаді (нині Карлові Вари, Чехія) проходила нарада представників дипломатичного корпусу УНР за участю міністра міжнардних справ УНР В. Темницького. Розглядалися питання міжнародного становища та визначено завдання української дипломатії) - чім не калсбадські постанови (рішення, прийняті в Карлсбаді влітку 1819 р. на нараді представників німецьких держав для придушення нових суспільно-політичних рухів, збереження та зміцнення влади тощо) Меттерніха (1773 - 1859) - німецький та австрійський політичний діяч, дипломат, міністр. Був одним з найбільш важливих дипломатів свого часу. Один з керівників політичного переустрою Європи після Наполеонівських війн)? Головує "великий дипломат" Темницький, на відозвах якого до Антанти помічено "Видень", при ньому його "еminence grise" Жук, а далі Василько (1868 - 1924) - державний і громадсько-політичний діяч, дипломат. Депутат австрійського парламенту, член Української Національної Ради ЗУНР, дипломатичний представник ЗУНР у Відні. Голова (другий) української делегації на Паризьких мирних переговорах у 1919 р. посол УНР у Швейцарії, Німеччині, у Ватикані), Яковлев (1872 - 1955) - громадсько-політичний діяч правник, дипломат. Член Української Центральної Ради, посол УНР в Австро-Угорщині, Потім в Голландії і Бельгії. З 1923 р. на еміграції, викладач, згодом ректор Української господарської академії (Прага), після Другої світової війни у США), Левицький, Олесницкий (1875 - 1933) - державний і громадсько-політичний діяч, дипломат. Член Української національної ради ЗУНР, делегат Трудового конгресу в Києві від ЗУНР (1919), зачитував Акт Злуки на Софійському майдані (французькою мовою). Заступник, голова української дипломатичної місії у Великій Британії). У 1930 р. обраний до польського парламенту и дії minores. У Кранца запевнюють і як завжди з "певних джерел", що дипломати виддали данину ресторанам і жінкам. Подаю це для характеристики Кранца, то нині це "громадська опинія свідомого українства (так назвав це Микола Левицький, той // самий, що підписував мир в Бересті, а потім їздив в Париж і дуже був здивований, що нас не пускають. В Берні в фр[анцузькій] амбасаді говорив по-німецки - це в наші часи, коли француз чути не може мови ( Канта і Гейне)".

"La grande Trаhison" "Укр[аїнського] прапора" - остання тема Кранца. Так називається новий галицький орган в Видні, де Кость Левицький ясно написав про федерацію з ...Росією. Хомик довго сьогодні переконував в зрадницькій політиці Петрушевича, який тягне до Денікіна .