Досягнуті успіхи Європейського Союзу підтверджують життєдайність ідеї європейської інтеграції, доводять високий рівень утвореної інтеграційної системи впорядкування. Інтеграція по-європейськи дійсно є вінцем попереднього політичного, економічного та соціального розвитку Західної Європи.

Геополитика

Санкційний поріг президента Трампа
Сергій Толстов
13.09.2017, 16:30

25 липня палата представників Конгресу США ухвалила законопроект H.R. 3364 H.R. (Countering America's Adversaries Through Sanctions Act (An Act to provide congressional review and to counter aggression by the Governments of Iran, the Russian Federation, and North Korea, and for other purposes). 115th Congress (2017-2018). URL: https://www.congress.gov/bill/115th-congress/house-bill/3364/all-info) під назвою "Для забезпечення нагляду з боку Конгресу та протидії агресії з боку урядів Ірану, Російської Федерації та Північної Кореї та для інших цілей" (скорочена робоча назва - "Протидія супротивникам Америки за допомогою закону про санкції").

За прийняття законопроекту проголосували 419 депутатів, проти - 3. Попередній документ аналогічного змісту, схвалений сенатом у червні (S.722), був скасований через порушення процедурних норм.

27 червня обновлений законопроект одержав переконливу підтримку в сенаті (98 - за, 2 - проти) і був направлений президенту Д. Трампу, який підписав його 2 серпня. Відтак документ набув характеру чинного закону і став обов'язковим для виконання усіма органами державної влади США.

Текст документу поєднує під спільним "дахом" низку законодавчих актів і президентських виконавчих наказів, ухвалених упродовж більш ніж 20 останніх років, а також вносить ряд доповнень до законів США, аж до закону про національну безпеку 1947 р.

Поява консолідованого закону про санкції США проти ворожих держав доволі показова. Вона означає не тільки втілення узгодженої двопартійної ініціативи республіканців і демократів з приводу систематизації та посилення санкцій проти найвідвертіших "супротивників Америки", а й свідоме прагнення обмежити повноваження президентської адміністрації у сфері зовнішньої політики та національної безпеки, включно з реагуванням на терористичну загрозу та воєнні приготування Ірану, Росії та КНДР.

По формі документ складається з трьох частин, кожна з яких має власні назву і призначення. Так, санкції проти Ірану об'єднані в формі "Акту про боротьбу з дестабілізуючою діяльністю Ірану 2017 р.", санкції проти Росії - у формі "Акту про боротьбу з російським впливом в Європі та Євразії 2017 р.", санкції проти КНДР - у формі "Акту про заборону і модернізацію санкцій щодо Кореї".

Показово, що в кожному випадку санкції враховують попередні обмеження та регіональну проекцію їх втілення. Приміром, обмеження щодо Ірану розглядаються як продовження політики, започаткованої "Актом про санкції проти Ірану 1996 р.", що передбачає комбіновану протидію іранським військовим програмам та нейтралізацію загроз на Близькому Сході та в Північній Африці.

До розділу про санкції проти Росії включено низку тематичних блоків, що стосуються протидії тероризму та незаконним фінансовим операціям, включно з фінансуванням кіберзлочинності, проявами корупції та ухилянням від раніше запроваджених санкцій.

Текст закону звужує можливості президента США скасовувати санкції без згоди конгресу. Росія розглядається як супротивник США, в одному переліку із так званими "країнами-ізгоями" та міжнародними терористичними угрупованнями. Від чергової градації, що визначає іноземну державу як ворога США, Росію відділяє лише відсутність стану війни. Такі формулювання перекреслюють попередні наміри адміністрації Д. Трампа знайти точки порозуміння з Москвою щодо низки регіональних проблем, адже без згоди конгресу президент не може навіть повернути російським дипломатичним відомствам у США заарештовану за наказом президента Б. Обами нерухомість у Меріленді та Нью-Йорку.

Санкції щодо Росії обумовлені такими діями як "порушення територіальної цілісності України, зухвалі кібератаки і втручання у президентські вибори в США, а також триваюча агресія в Сирії". Відзначено, що Росія просуває свої інтереси в Європі та Євразії "незаконними засобами", "підриває європейську єдність" через вплив на вибори у країнах ЄС, бере участь в корупційних практиках на європейському континенті, веде кампанії з дезінформації за допомогою підконтрольних російській державі ЗМІ, а також переслідування вільної преси та опозиції у себе в країні.

Закон накладає суттєві обмеження на деяких представників російського керівництва, державні компанії та окремі категорії громадян РФ. Передбачається посилення раніше запроваджених санкцій проти російських банків та енергокомпаній. Передбачається скорочення максимального терміну ринкового фінансування російських банків, що потрапили під санкції, до 14 днів, а нафтогазових компаній - до 30 днів.

Особливої уваги надано російським трубопроводам, зокрема протидії проекту газопроводу "Північний потік-2", що справляє "шкідливий вплив на енергетичну безпеку ЄС, розвиток газового ринку в Центральній і Східній Європі, а також енергореформи в Україні".

Президенту США надається право в координації із союзниками накладати санкції на будь-яку компанію, фізичних і юридичних осіб, які беруть участь в будівництві або обслуговуванні російських експортних нафто- і газопроводів. Передбачається, що обсяг окремих інвестиційних внесків у такі проекти не має перевищувати $1 млн, а в сумі - не більше $5 млн, протягом одного року. За підрахунками консалтингової фірми IHS Markit, загалом Росії належить 90 трубопроводів, що йдуть до 13 країн світу, включаючи п'ять країн-членів ЄС. Відтак обмеження можуть бути поширені ледве не на всю експортну трубопровідну інфраструктуру РФ, що може ускладнити експорт нафти і газу.

Санкції можуть накладатися на осіб і компанії, причетні до кібератак і порушення режиму обмежувальних заходів (зокрема й до тих, хто укладає угоди з російськими компаніями, що перебувають під санкціями). Потенційні штрафні заходи (від заморозки активів до анулювання віз) поширюються не тільки на безпосередньо причетних до перелічених порушень, але й на їх найближчих родичів.

Посилено обмеження на передачу російським компаніям американських технологій із розвідки і видобутку нафти на великих глибинах, на арктичному шельфі та на в сланцевих родовищах. Обмеження поширюються на всі російські компанії з часткою державної участі від 33% і більше.

Міністерству фінансів і розвідувальним відомствам США наказано щорічно надавати конгресу відкриті доповіді про діяльність російських олігархів і підприємств із державною участю, а також про діяльність російських державних ЗМІ (з можливими секретними додатками).

На 2018-2019 рр. передбачено виділення $250 млн спеціальному фонду з протидії незаконному російському впливу в Європі. Крім країн ЄС, на допомогу з цього фонду можуть розраховувати Албанія, Боснія і Герцеговина, Грузія, Македонія, Молдова, Косово, Сербія і Україна.

У разі, якщо президент захоче спасувати санкції, запроваджені указами президента Б. Обами, починаючи з 6 березня 2014 р., він має запросити згоду відповідних комітетів конгресу. Тлумачення режиму санкцій, запроваджених у зв'язку з подіями в Україні, залежатиме від підтвердження того, що "уряд Російської Федерації здійснює кроки в бік реалізації Мінської угоди для розв'язання конфлікту, що триває на сході України" від 11 лютого 2015 р., укладеної за участі лідерів України, Росії, Франції та Німеччини, Мінського протоколу від 5 вересня 2014 р. та будь-яких "подальших нових угод, погоджених урядом України".

Щодо територіальних змін, пов'язаних із застосуванням сили, незаконним вторгненнями та окупацією територій Абхазії, Південної Осетії, Криму, Східної України та Придністров'я, США мають дотримуватися "доктрини Стімсона" відповідно до принципу ex injuria jus non oritur (право не може виникати з правопорушення). В побутовому розумінні це означає, що протиправні дії тієї чи іншої держави не можуть слугувати джерелом права незалежно від тривалості наслідків того чи іншого злочину.

Закон зобов'язує адміністрацію США не пізніше як через рік розробити й подати до відповідних комітетів конгресу всеосяжну національну стратегію боротьби з фінансуванням тероризму та іншими видами незаконної фінансової діяльності. Оновлені версії цієї стратегії мають подаватися до конгресу не пізніше 31 січня 2020 р. і 31 січня 2022 р.

Окрім цього конгрес ухвалив рішення включити міністра фінансів США ("секретаря казначейства") до Ради національної безпеки при Президентові США.

Затверджено окрему дефініцію щодо ролі статті 5 Північноатлантичного договору та безсумнівного підтвердження принципу колективної оборони НАТО. Розділ 292 закону проголошує життєво важливе значення ст. 5 Північноатлантичного договору 1949 р., оскільки вона "слугує критичним стримуючим чинником для потенційних ворожих націй і терористичних організацій". Підтверджено повну прихильність США щодо НАТО включно з безумовним виконанням зобов'язань, закріплених у ст. 5 щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності, свободи і демократії будь-якої країни-члена НАТО.

Ухвалення закону про санкції спричинило бурхливу реакцію з боку європейців. Представники урядів Франції та ФРН стверджували, що консолідований режим санкцій США проти Росії порушує міжнародне право, оскільки претендує на їх екстериторіальне застосування. Якщо санкції будуть зачіпати не тільки російські, але й також європейські компанії, представники ЄС погрожують зустрічними заходами. За свідченням президента Європейської Комісії Ж.-К. Юнкера (02.08), для ЄС та США важливо не відмовлятися від координації застосування санкцій. Однак, якщо санкції США будуть завдавати шкоди економічним інтересам ЄС, Брюссель залишає за собою право самостійно обирати захисні інструменти й може відреагувати на дії США протягом декількох днів.

Міністр економіки ФРН Б. Ципріс застерігала органи влади США (31.08), що вони не можуть "карати німецькі компанії за їх бізнес-діяльність в іншій країні". Адже на думку європейців, конгрес та адміністрація США відхилилися від спільного курсу щодо РФ, про що йшлося в комюніке саміту "Великої сімки" в Італії (26-27.05).

На думку міністра закордонних справ ФРН З. Габріеля, основні аргументи європейських посадовців зводяться до наступного:

- політичний тиск на Москву має передбачати можливість поетапного скасування санкцій у разі, якщо Москва продемонструє схильність до виконання мінських домовленостей;

- адміністрація Трампа не може використовувати введення обмежувальних заходів щодо європейських компаній з метою лобіювання власних інтересів;

- перш ніж вводити передбачені в законі нові санкції, виконавча влада США має відновити консультації з урядами країн ЄС.

Рішення Конгресу США, пов'язані з упорядкуванням і закріпленням санкцій щодо Росії, можуть суттєво вплинути на подальші відносини між США та Росією та політичний клімат міжнародних відносин у цілому. Їх значення полягає, насамперед, у визнанні та, до певної міри, у закріпленні певних ознак нової "холодної війни". Політичне та економічне стримування Росії посилюється й набуває постійного характеру. Такий підхід навряд чи зможе визначально вплинути на політику Росії на пострадянському просторі, включно з врегулюванням конфлікту на Донбасі. Однак вказана тенденція перекреслює можливість масштабної геополітичної змови між США та Росією.

Інший суттєвий аспект полягає в загостренні протиріч між США та ЄС. Оскільки в теперішньому обсязі санкції не створюють значної загрози для європейських енергетичних компаній, торговельна війна між США і ЄС можлива лише у разі, якщо адміністрація США почне свідоме впровадження нових обмежень і штрафів з метою протидії участі європейських компаній у спільних з Росією газотранспортних і енергетичних проектах.

У контексті теперішньої ситуації можна прогнозувати декілька вірогідних тенденцій:

- адміністрація Д. Трампа не висловлює зацікавленості в подальшому прямому загостренні відносин з Москвою. Це пояснюється намірами знайти прийнятну форму взаємодії між США і РФ у Сирії та схилити Москву до тиску на керівництво КНДР з метою згортання ядерної програми й припинення випробувань балістичних ракет;

- декларування політичної підтримки уряду України у відновленні суверенітету і територіальної цілісності, а також невизнання анексії Криму або відторгнення будь-якої частини території України з використанням військової сили важливе, однак неспроможне запобігти втручанню Москви в конфлікт на Донбасі. Конгрес підтримує зусилля по відновленню українського контролю над кордоном і закликає Росію вивести війська з Донбасу, Грузії та Придністров'я. Проте ці вимоги лише окреслюють довгострокові цілі політики США й стосуються здебільшого мотивації санкцій, що мають гальмувати російську економіку, перешкоджати військовим та енергетичним програмам;

- досягнення компромісу між США та РФ по Україні виглядає вкрай малоймовірним. У разі, якщо конфлікт на Донбасі залишатиметься у форматі бойових дій низького ступеня інтенсивності, на надання Києву масштабної допомоги військовою технікою та озброєннями з боку США очікувати не варто;

- у контексті загострення протиріч між США та ЄС можливе поновлення переговорів на рівні міністрів фінансів і торгівлі та відповідних директоратів Європейської Комісії. Оскільки подальше впровадження обмежень покладається на президента США, можна припустити, що адміністрація Трампа не буде поспішати з застосуванням санкцій стосовно європейських компаній, які беруть участь у спільних з російськими компаніями енергетичних проектах;

- положення закону про санкції можуть призупинити будівництво та введення в експлуатацію газопроводу "Північний потік-2", однак навряд чи зможуть повністю заблокувати реалізацію цього проекту. Організаційна форма та система управління консорціумом із будівництва та експлуатації газопроводу можуть бути скориговані, аби уникнути прямого застосування обмежень проти його європейських учасників.