Економіка

Розвиток експортного потенціалу як складова модернізації зовнішньоекономічної діяльності
Олександр ВАСИЛЬЄВ
25.04.2013, 15:09

Світовий досвід показує, що модернізація передбачає оптимальне співвідношення сфери послуг (частка яких зростає в постіндустріальних країнах) і сфери виробництва, здатного забезпечити країну якісними промисловими товарами. Наприклад, США, порушивши оптимальне співвідношення цих двох сфер на користь першої, послабили свої позиції на світовому ринку, що призвело до негативного балансу в зовнішній торгівлі, зокрема, з КНР, і швидкого зростання державного боргу.

Для України це питання постало надзвичайно гостро. Вирішення його потребує структурних реформ, диверсифікації та санації.

Починаючи з 90-х років минулого століття, низькотехнологічність свідчила не тільки про наростаючу відсталість (понад 90% господарства становлять III і IV технологічні уклади), а й про вкрай погане ставлення до виробничих фондів. Так звані ефективні власники не проводили модернізацію виробничого потенціалу, а по-хижацьки експлуатували наявні потужності та безперешкодно вивозили прибутки за кордон: за даними Держслужби статистики на 1 січня 2013 р. вивезений капітал становив 64 млрд. доларів. Як наслідок − на чверть скоротився рівень ВВП на душу населення - з 8252 дол. у 1990 р. до 6428 дол. у 2012 році.

В Україні критичною для держави проблемою є стан виробничих потужностей експортоорієнтованих підприємств (у першу чергу в металургії та значною мірою − в хімії). Модернізувати ці застарілі технологічні потужності країна не в змозі. Крім того, розвиткові української експортоорієнтованої низькотехнологічної моделі не сприяє світова кон'юнктура для основної маси традиційних українських експортних товарів. Останніми роками на зовнішні ринки з такою ж експортною продукцією вийшли з оновленими промисловими потужностями Китай, Індія, Росія. Це робить українську продукцію практично неконкурентоспроможною. Навіть відносно високі темпи економічного зростання в Україні були фактично неповноцінними. В умовах низької технологічності та зростаючої виробничо-економічної деградації високі темпи росту практично зводилися нанівець нерівним міждержавним обміном. Він виснажував країну, оскільки супроводжувався перетіканням вартості від "слабкого" низькотехнологічного до "сильного" високотехнологічного виробника.

Це відображається в зовнішньоекономічній діяльності: структура та обсяги експорту не відповідають рівневі України у світовому господарстві. Так, при частці населення близько 0,7 % світового показника, частка у світовому експорті − менше 0,2 %.

Характерною особливістю зовнішньоекономічних зв'язків України в галузі експорту є його сировинна спрямованість. Мало експортується промислових товарів. Не відбулося адаптації до тих процесів "інтелектуалізації", що мають місце у світовій торгівлі. Неадекватні для світової практики умови роботи вітчизняних експортерів (високий рівень податків, складна законодавча база, практична відсутність системи страхування та кредитування тощо) спричиняють скорочення надходжень валюти, накопичення валютних запасів на рахунках в іноземних банках.

Незадовільною також є ситуація щодо обслуговування внутрішнього ринку власним виробничим потенціалом. В Україні як у державі, що розвивається, зворотною стороною домінування експорту є вузькість внутрішнього ринку. Останніми роками країна широко відкрила кордони для імпорту (зокрема, для зниження інфляції). Саме це, у поєднанні із загальною кризою, призвело до суттєвого звуження та навіть блокування внутрішнього ринку.

Ці два фактори - безперспективність реанімації застарілої експортної моделі та слабкого (порівняно з масштабами країни) внутрішнього ринку ставлять перед Україною важку проблему виходу з цієї ситуації. Критичний стан національної економіки, що ускладнюється зовнішніми боргами та гострою нестачею фінансів, обумовлює не екстенсивне нарощування наявного виробничого потенціалу, а радикальну модернізацію, засновану на зміні поколінь технологічних укладів - низьких високими.

Основні підходи до модернізації зовнішньоекономічної діяльності мають визначати стратегію зростання найбільш ефективними шляхами обсягів експорту та включати комплекс взаємопов'язаних соціально-економічних, науково-технічних та організаційно-господарських заходів і завдань, спрямованих на досягнення конкретної кінцевої мети. Модернізація є складовою структурної перебудови народного господарства і повинна сприяти поліпшенню торговельного та платіжного балансу країни шляхом зменшення від'ємного сальдо, стабілізації та зменшення зовнішнього боргу, зміцнення національної валюти.

Шляхи зміцнення та розвитку експортного потенціалу

Аналіз тенденцій розвитку світового господарства виявляє ряд негативних факторів, спроможних стримувати український експорт:

- помітне посилення міжнародної конкуренції;

- зростання державної підтримки експорту в низці зарубіжних країн;

- протекціоністські заходи низки країн із захисту вітчизняних товаровиробників;

- низька конкурентоспроможність української промислової продукції;

- складний фінансовий стан більшості підприємств обробної промисловості, що унеможливлює інвестування в перспективні експортоорієнтовані проекти за рахунок внутрішніх ресурсів;

- недостатній розвиток систем сертифікації та контролю якості експортної продукції при підвищенні вимог до споживчих та екологічних характеристик продукції на світових ринках;

- недостатній рівень досвіду та спеціальних знань щодо умов функціонування світових ринків у більшості українських підприємств;

- низький міжнародний рейтинг надійності України, що обмежує можливості використання іноземних кредитів та інвестицій для розвитку українського експорту.

Модернізація зовнішньоекономічної діяльності повинна бути націлена на збільшення обсягів та підвищення ефективності експорту шляхом:

- вивчення та прогнозування кон'юнктури ринків;

- створення сприятливих умов для експортерів;

- стимулювання інвесторів;

- розширення та переозброєння потужностей для виробництва експортної продукції;

- диверсифікації товарної структури експорту;

- закріплення на традиційних ринках експорту та освоєння нових;

- активізація участі в міжнародному виробничому співробітництві;

- проведення організаційно-правових заходів.

Основні завдання щодо модернізації зовнішньоекономічної діяльності є такими:

- поліпшення механізму та вдосконалення системи управління зовнішньоекономічною діяльністю, упровадження в практику найбільш ефективних форм взаємодії з країнами-партнерами на основі поступового збільшення мобільності товарів, послуг, капіталів і робочої сили;

- зміцнення та розширення зовнішньої торгівлі, забезпечення прогресуючої інтеграції у світовий економічний простір за рахунок нарощування експортного потенціалу;

- підвищення ефективності та збалансованості зовнішньої торгівлі, зміцнення економічної безпеки держави на основі послідовного поліпшення товарної та географічної структури експорту й імпорту;

- удосконалення системи підтримки національного виробника, усунення загрози інтервенціоністських імпортних поставок, запобігання заподіянню матеріальних збитків галузям вітчизняної промисловості відповідно до прийнятих у світовій торгівлі правових норм;

- нарощування експортного потенціалу шляхом зміцнення та розвитку галузей і видів виробництва, орієнтованих на збільшення частки наукомісткої високотехнологічної продукції; доведення її до структурних співвідношень, характерних для розвинених країн;

- поступове, у міру структурної перебудови, збільшення ступеня відкритості економіки;

- збереження обсягів збуту продукції на традиційних ринках;

- освоєння нових регіональних ринків (Китай, країни Південно-Східної Азії, Близького Сходу, Латинської Америки, Африки тощо);

- підвищення рівня обробки традиційної продукції українського експорту, освоєння нових видів продукції високого рівня обробки для виходу на нові товарні та регіональні ринки збуту при зменшенні питомої ваги сировини та напівфабрикатів.

Послідовне вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності при додержанні загальнодержавних інтересів і пріоритетів експортної політики повинно перетворити зовнішньоекономічні зв'язки на активний фактор поглиблення ринкових реформ, включення України до міжнародного поділу праці та світогосподарських інтеграційних процесів, урахування її певних позитивних конкурентних позицій:

- збереження високого рівня кваліфікації низки професійних категорій;

- наявність деяких технологічно розвинених секторів промисловості (в основному ВПК), здатних до освоєння нових видів продукції;

- наявність значного сировинного потенціалу;

- наявність традиційних ринків збуту машинобудівної продукції (країни СНД, ряд країн, що розвиваються).

Найближчими роками Україна не зможе докорінно змінити товарну структуру експортних поставок. Тому продукція чорної металургії, деяка продукція машинобудування, харчової та хімічної промисловості в найближчій перспективі залишаться основним джерелом валютних надходжень та експорту. Спирання на розвинуті власні галузі дає змогу значно зменшити дефіцит платіжного балансу, а в разі належного технологічного переозброєння − зробити їх надійними постачальниками валюти.

Поряд із традиційними видами експорту необхідно створювати й виробництво нових видів продукції, що ґрунтуються на новітніх досягненнях науки і техніки. Іноземні кредити доцільно спрямувати, насамперед, у галузі, пов'язані з нарощуванням експортного потенціалу, переоснащенням сільськогосподарського та переробного виробництва, створенням сервісної інфраструктури.

На всіх етапах модернізації зовнішньоекономічної діяльності країни заслуговують на увагу потенційні можливості щодо надання сусіднім державам на взаємовигідних умовах транспортних та експедиційних послуг з обслуговування вантажопотоків, що проходять територією України.

Розвиток експортного потенціалу тісно пов'язаний із кардинальним підвищенням якості продукції, що значною мірою диктується технічним рівнем виробництва та якістю комплектуючих і сировини. Тому необхідним є проведення постійного аналізу технічного рівня та якості продукції, що передбачає оснащення підприємств сучасними засобами виміру та контролю технологічних процесів, випробувальним обладнанням, стендами та приладами. Для проведення ефективної модернізації народного господарства України необхідним є технічне переоснащення проектно-конструкторських організацій, широке впровадження сучасних автоматизованих методів проектування, моделювання та конструювання, автоматизації експериментальних робіт і випробувань. Потребує уваги підготовка нормативних документів із стандартизації та сертифікації експортної продукції з урахуванням вимог і правил ГАТТ/СОТ та стандартів ЄС.

Організаційно-правові заходи, фінансова підтримка експорту, стимулювання інвесторів

Організаційно-правові заходи з боку державних структур мають на меті стимулювання та створення передумов для зростання українського експорту та підтримки вітчизняних товаровиробників. Модернізація зовнішньоекономічної діяльності повинна передбачати більш активне й чітке застосування з боку держави найважливіших економічних, правових та адміністративних важелів, спрямованих на пріоритетний розвиток зовнішньоекономічної сфери і, у першу чергу, експортної діяльності з урахуванням вимог ГАТТ/СОТ.

Фінансова підтримка експорту з боку держави повинна передбачати:

- виділення цільових коштів з бюджету для забезпечення державної підтримки експортної діяльності підприємств (у формі застави під залучені уповноваженими банками кредити для поповнення обігових коштів експортерів);

- страхування експортних кредитів для забезпечення захисту експортерів від комерційних (банківських) і політичних ризиків;

- надання гарантій за кредитами на експортоорієнтовані інвестиційні проекти.

Обсяги державної фінансової підтримки експорту повинні досягти рівня аналогічних асигнувань у промислово розвинених країнах.

У сфері валютної та кредитної політики:

- забезпечення стабільності курсу гривні, зменшення валютних ризиків, пов'язаних з її нестабільністю, підтримання паритету купівельної спроможності гривні;

- покращення валютного обслуговування учасників зовнішньоекономічних операцій і зменшення можливостей щодо спекулятивних дій на валютному ринку;

- створення Фонду прямих інвестицій; підтримки експортного та імпортозамінного виробництва за рахунок частки вартості експорту; коштів по іноземних кредитних лініях і займах; коштів від випуску державних займів, що компенсуються підприємствами-експортерами;

- здійснення цільового державного кредитування експортного виробництва;

- уведення пільгового кредитування виробництв, зорієнтованих на експорт наукомісткої та високотехнологічної продукції.

У сфері страхування:

- формування страхового фонду в рамках акціонерних товариств, які об'єднують виробників і фінансові інституції для покриття можливих збитків у зв'язку з форс-мажорними обставинами;

- надання державних гарантій щодо кредитів на участь у міжнародних тендерах;

- надання державних гарантій банкам, які фінансують експортні поставки на основі комерційного кредиту терміном понад 6 місяців;

- забезпечення страхування операцій з освоєння зовнішніх ринків.

У сфері податкової політики:

- зменшення податків для всіх суб'єктів господарської діяльності;

- ліквідація податкових пільг усім суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності;

- забезпечення своєчасного та повного повернення ПДВ при експорті вітчизняної продукції.

Державна політика стосовно стимулювання інвесторів повинна бути зорієнтована на істотне збільшення іноземних інвестицій, насамперед, у пріоритетні галузі економіки України для сприяння модернізації та підвищення технологічного рівня виробництва, забезпечення просування українських товарів і послуг на міжнародні ринки. Перевага повинна надаватися прямим іноземним інвестиціям з метою створення сприятливого клімату для їх залучення.

Необхідно забезпечити спрямування іноземних кредитів, які надаються під гарантії Кабінету Міністрів України, насамперед на придбання новітніх технологій, ноу-хау, що підвищують конкурентоспроможність української продукції та послуг; розширити сферу залучення іноземних кредитів під обігові кошти в частині проектів, якими передбачається нарощування експорту українських товарів і послуг; надавати гарантії Кабміну тільки стосовно кредитних проектів, що здійснюються на умовах валютної самоокупності шляхом експорту продукції та імпортозаміщення (за винятком централізованої закупівлі лікарських протиепідемічних засобів тощо); спрямовувати іноземні кредити та міжнародну технічну допомогу, насамперед у галузі, пов'язані зі структурною перебудовою. Перш за все, у наукомісткі та високотехнологічні виробництва. Важливо також забезпечити недопущення невиправданих пільг, особливо у сфері оподаткування, для всіх без винятку підприємств з іноземними інвестиціями, а також проведення незалежної експертизи інвестиційних проектів.

Шляхи та механізми модернізації зовнішньоекономічної діяльності

Модернізація зовнішньоекономічної діяльності вимагає створення економічних та матеріально-технічних передумов для вирішення перспективних завдань. Вони пов'язані як із товарною, так і географічною диверсифікацією експорту на основі відповідних змін у структурі та матеріально-технічній базі виробництва. Актуальним виглядає забезпечення процесу регіональної диверсифікації зовнішньої торгівлі з одночасною інтенсифікацією зовнішньоекономічної політики України. Насамперед − щодо країн ЄС та СНД, передусім РФ. А також освоєння нових ринків Азійсько-Тихоокеанського, Південно-Американського регіонів, Африки тощо.

Пріоритетними для України є взаємовигідні та стабільні торговельні зв'язки з країнами СНД як на поточний період, так і на більш далеку перспективу. Експортні поставки до цих країн є умовою забезпечення в доцільних межах потреб у продукції критичного імпорту, оптимального завантаження виробничих потужностей. Першочергової уваги заслуговує зміцнення на взаємовигідних умовах коопераційних виробничих зв'язків на базі, що склалася раніше; традиційна внутрішньо-міжгалузева спеціалізація; розвиток прямих договірних виробничих відносин.

Модернізація зовнішньоекономічної діяльності потребує проведення пошукових науково-дослідних робіт, економіко-статистичних розрахунків, соціологічних досліджень тощо. Вони повинні забезпечувати постійний моніторинг експортного потенціалу країни, проблем і перспектив експортної діяльності. Зокрема, доцільно створити науково-дослідну базу для системного вивчення стану світових ринків товарів і послуг та маркетингового забезпечення діяльності українських експортерів. До цієї роботи повинні бути залучені посольства України за кордоном, представництва українських фінансово-промислових структур, Торгово-промислова палата, НАН України, ДВНЗ (для вивчення кон'юнктури товарів на світових ринках, проведення кваліфікованої цінової експертизи зовнішньоторговельних контрактів із наданням відповідних рекомендацій та аналітичних матеріалів суб'єктами господарювання, структурам виконавчої влади).

Необхідно створити сучасну систему зовнішньоторговельної інформації стосовно державних і регіональних програм, українського законодавства, діяльності українських представництв за кордоном, міжнародних інформаційних масивів і баз даних для надання вітчизняним товаровиробникам інформаційно-методичної допомоги з правил і процедур роботи на світових ринках, подолання технічних бар'єрів у торгівлі.

Зміцнення та розвиток експортного потенціалу України набуває особливого значення на сучасному етапі економічних перетворень − як фактор підтримки багатьох галузей виробництва та джерело надходження валюти для задоволення виробничих і соціально-економічних потреб. Цілеспрямований розвиток експортного виробництва стає важливим елементом структурної перебудови економіки, спрямованої на технологічну модернізацію та підвищення конкурентоспроможності країни.

Науково-технологічний підйом в Україні можливий на базі ще не до кінця втраченої науково-технічної спадщини країни, колись потужного конгломерату українсько-російських інноваційних взаємодій, зокрема, у рамках Міжнародної асоціації академій наук (МААН), галузевих організацій і підприємств, окремих науковців та підприємців.

Формування альянсу в межах СНД, а особливо у межах МС (зокрема, українсько-російського альянсу) суттєво вплинуло б на вирішення актуальних проблем модернізації традиційної індустрії, переведення взаємодіючих країн на інноваційну основу. Адже побудова постіндустріальної економіки можлива лише на базі повноцінної індустріальної економіки.