Економіка

Росія вводить ембарго. Реакція України
Артур Оганов, Людмила Чекаленко
08.04.2016, 11:11

 

УДК 327+339.98(470+571:477)

У розвитку двосторонніх відносин України з будь-якими країнами повинні бути дотримані загальноприйняті постійно діючі правила взаємодії.

Торговельно-економічні відносини повинні бути паритетними з урахуванням інтересів сторін і повагою суверенітету з усіма його складовими; адекватними потребам країни і вимогам часу; вигідними.

Стосовно двосторонніх відносин із РФ зазначимо таке: Росія не дотримується положень міжнародного права у відносинах з низкою країн, зокрема Україною. Веде війну проти України, хоча наша держава це не визнає на офіційному рівні. Виходячи з цього, на наше переконання, варто:

1. Адекватно відповідати на російське ембарго.

2. Активізувати реалізацію програм переорієнтації на ринки інших країн.

3. Звернутися до ГАТТ/СОТ із необхідною інформацією щодо зазначеного питання; висунути зустрічний позов.

4. Використати механізм дипломатичної роботи за кордоном щодо співпраці з Україною.

5. Зосередити зусилля на дипломатичному напрямі з Казахстаном і Білоруссю щодо поліпшення і поглиблення співпраці з Україною.

Ситуація погіршеного сценарію розвитку подій для України

Є два сценарії: 1) середньої важкості, за якого Україна і Росія знаходять компромісний варіант; 2) погіршений, за якого компромісу не буде.

Слід зазначити, що погіршення торговельно-економічних відносин із Росією позначиться не лише на конкретних підприємствах України, а й на галузях економіки, перш за все - машинобудуванні (вагонобудуванні, виробництві "білої техніки", двигунів, тракторобудуванні тощо).

Росія до останнього часу випереджала інші країни за показниками експорту та імпорту України. У 2013 р. український експорт до РФ становив 24%; до Туреччини - 6%; до Китаю - 4,3%; до Польщі - 4%.

За розрахунками Росії, Україна зможе з 19,2 млрд дол. експорту до країн Митного союзу (далі - МС), зокрема РФ, Білорусі, Казахстану, переорієнтувати на інші напрямки товари на суму 2,9 млрд доларів. Відповідно товари на суму 16,3 млрд дол., або 25,7% загального експорту країни, на інших ринках реалізувати буде неможливо.

З цієї величини, критично важливі для МС поставки, від яких вони не одразу зможуть відмовитися, становитимуть 1-2 млрд доларів. Це переважно машинно-технічна продукція, що надається підприємствами ВПК. Таким чином, максимально можлива виручка України становитиме 14,3-15,3 млрд дол. на рік.

Інвестиційні накопичення, прямі іноземні інвестиції країн СНД та Грузії в економіці України становили 17 млрд дол., із яких 16,7 млрд дол. мають російське походження. З них 60% припадає на сферу телекомунікаційних і фінансових послуг [1].

У 2011-2013 рр. більшість російських компаній уже не розширювали своєї присутності на українському ринку. Асоціація з ЄС, що передбачає достатньо швидкий перехід на технічні стандарти і норми Євросоюзу, буде суттєво стримувати притік інвестицій російських компаній.

У машинобудуванні це матиме наслідки в авіа- та суднобудуванні, що виявило загрозу для українського виробництва двигунів. Інвестиційна діяльність російських компаній, готових прийти в українські переробні сектори, була заморожена керівництвом РФ.

Максимальне скорочення доходів України від транспортних послуг у торгівлі з Росією дорівнюватиме сальдо з цих послуг.

Скорочення трудових ресурсів, трудової міграції в РФ призведе до скорочення грошових переказів, сумарна кількість яких в Україну щорічно становить 11-13 млрд доларів. У разі ембарго - ці суми зменшаться на 60% (втрата 7-8 млрд дол.)

Скорочення поїздок росіян в Україну призведе до зниження рівня їхніх витрат у нашій країні - 1,5-1,6 млрд доларів.

У разі шокового сценарію - втрати України, приблизно протягом двох років, у цілому становитимуть 33 млрд дол., що удвічі перевищує обіцяну МВФ допомогу. У результаті угоди про асоціацію згортатимуться проекти нашої країни з ЄЕП, наприклад, спільне проектування зразків нової техніки. Мінімальні втрати української економіки становитимуть 1,5-2% ВВП [2].

Наслідки для Росії

Згортання торговельно-економічного співробітництва з Україною зумовить серйозні проблеми для Росії.

Україна входить у шістку контрагентів РФ. Експорт уже скоротився до 23,8 млрд доларів. Частка нашої країни в експорті Росії становила 4,5-6%.

В експорті переважає паливо - 59,2% (2013 р.), а також машини і обладнання - 9%; хімічні товари - 7,9%; хімічні сполуки - 5,7%; транспортні засоби - 4%; чорні метали - 3,7%; готове продовольство - 2,4%. Росія може компенсувати непаливний експорт в Україну на рівні 40-45%. Тобто, з 9 млрд дол. РФ здатна переорієнтувати на інші напрями товари на суму 14 млрд доларів. Водночас, вона не зможе реалізувати товари на суму 22,5-24,5% її загального експорту в Україну. Критично важливі товари в такому разі становитимуть 1 млрд дол. (ядерне паливо тощо). Тобто, виручка Росії може скоротитися максимально на 4,5-5 млрд дол. на рік.

Можливості компенсації РФ криються у власних спроможностях, а також в імпорті третіх країн.

Критичний обсяг імпорту становитиме до 2 млрд дол. (ВПК тощо). Інший імпорт заміщується 13,8 млрд дол. за рахунок власного російського виробництва, "ефекту Криму", зниження некритичного вжитку, імпортом з країн СНД, імпортом із далекого зарубіжжя (48%). При цьому, сумарні витрати на транспорт становитимуть до 2,6 млрд доларів.

Втрати у фінансово-кредитній і майновій сферах будуть значними. Вилучення російської власності (а РФ це передбачає реально), використання депозитів російських резидентів тощо, з чого максимальна сума ризиків становитиме 45-50 млрд доларів.

Українські трударі заробляють у Росії до 15 млрд дол. на рік. Однак через різноманітні обмеження, вилучення, грабунки, у них залишається 8,5 млрд доларів. Слід додати, що замінити українських трудових мігрантів не зможуть інші громадян з СНД, оскільки перші мають вищий професійний рівень. Вказане призведе до значної кількості вакансій кваліфікованої робочої сили. Унаслідок цього російська економіка зазнає відчутних втрат.

Переорієнтація української продукції на інші ринки

У зв'язку із загостренням відносин з Російською Федерацією, беручи до уваги геополітичні особливості регіонів традиційного українського експорту - Центральної Азії та Причорномор'я, де РФ має значний вплив, деякі країни Близького Сходу, Аравійського півострова та Африканського континенту видаються перспективними ринками збуту продукції вітчизняних товаровиробників.

При вивченні питання виходу на ринки країн вказаних регіонів, варто враховувати низку факторів, які безпосередньо впливають на кон'юнктуру. Соціокультурні особливості, зокрема рівень добробуту, традиції та релігія, є чи не головними чинниками при формуванні товарних пропозицій. Крім цього, географічна віддаленість та історична залежність багатьох країн від колишніх метрополій подекуди ускладнюють конкурентну боротьбу за ринки збуту. Водночас, політико-безпекова ситуація в окремих державах і субрегіонах залишається визначальним чинником при прийнятті рішень. Окремими чинниками, що впливають на кон'юнктуру ринку, особливо продуктів харчування, є кліматичні умови, ландшафтні та агрономічні особливості.

Аналіз структури торгівлі України із державами Близького Сходу та Африки у 2015 р. свідчить про те, що основними товарними групами є продукція аграрного сектору, зокрема зерновi культури. Основними їх імпортерами є держави Арабського Магрибу (Алжир, Єгипет, Лівія, Марокко, Туніс), де частка цієї продукції в загальному товарообороті в середньому становить понад 30%; Східної Африки (Джибуті, Кенія) - більше 45%; а також країни Субекваторіальної Африки, частка зернових в експортних поставках до яких сягає 70-90% (Замбія, Мозамбік, Намібія, ПАР). Основним споживачем українських зернових на Аравійському півострові є Королівство Саудівська Аравія (50% українського експорту до КСА).

Експорт за товарною класифікацією - м'ясо та їстівні субпродукти, перевищує 20% у загальному експорті українських товарів до африканських країн: Конго, Демократичної Республіки Конго, Ліберії та Сомалі. Лідерами за часткою зазначеної продукції у двосторонній торгівлі є країни Близького Сходу та Аравійського півострова, зокрема Кувейт (40%), Бахрейн (16,7%) та Ірак (12%) [3].

Важливою товарною позицією українського експорту є жири та олії тваринного або рослинного походження в торгівлі з країнами Африки (Алжир - 25%, Маврикій -50%, Сейшельські Острови - 55%, Судан - 82%, Танзанія - 31%). Найбільшими споживачами в регіоні Близького Сходу є Йорданія та Ліван (20%). Лідерами за часткою зазначеної продукції в українському експорті серед держав Аравійського півострова є Оман (90%), Бахрейн (23%) та ОАЕ (15%) [3].

Окремою групою товарів, яка може стати предметом експорту до країн Африки, є фармакологічна продукція, а саме - базові ліки та засоби надання першої медичної допомоги, особливо для таких країн, як Гвінея та Малі, куди свого часу постачалися ліки з колишнього СРСР.

Ураховуючи перспективи розвитку сільського господарства і прийняті відповідні державні програми, цілком імовірна реалізація техніки для сільськогосподарського виробництва у Кот-д'Івуарі, Сенегалі, Гвінеї-Бісау, Конго, де є значний попит на мінеральні добрива.

Як свідчить іноземний досвід, сприяти виходу на ринки інших держав може, у першу чергу, активна позиція товаровиробників шляхом участі у виставках, ярмарках та інших промоційних заходах; вивчення питань створення спільних чи інших форм підприємств, як того вимагає місцеве законодавство; а також відкриття представництв компаній або регіональних економічних представництв ТПП.

Список використаних джерел:

1. Эмбарго РФ на украинскую продукцию приведет к сокращению украинского экспорта на $140-205 млн, − замминистра экономразвития [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://censor.net.ua/n360171

2. Украина обжалует во Всемирной торговой организации все незаконные действия России [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://censor.net.ua/n364553

3. Украина готовится отреагировать на введение РФ эмбарго: мы не можем допустить, чтобы наши компании страдали от импорта из России - Минэкономразвития [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://censor.net.ua/n364553

4. Сайт Державної служби статистики [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/