Вікторія Орлик
10-го листопада 2011 р. робоча група з приєднання Росії до СОТ завершила переговори та оприлюднила звіт з інформацією про умови вступу РФ до лав організації. Пакет документів передано на розгляд міністерської конференції СОТ (15-17 грудня ц.р.) та, у випадку схвалення, для подальшої ратифікації Росією до 15 червня 2012 р.
Частка і значення російської економіки та торгівлі в глобальному вимірі багато в чому зумовили непростий 18-річний шлях РФ до СОТ, протягом якого змінилися міжнародні політичні реалії, відбулися істотні перетворення в економічному розкладі всередині РФ, іншими стали прогнози перспектив глобального розвитку.
Довгий шлях до СОТ, наявність цілого спектру оцінок вступу від економістів і політиків, різкі заяви політичного керівництва Росії створили навколо даного питання доволі суперечливу ситуацію, коли складно однозначно говорити про вигоди чи недоліки цієї події.
На думку більшості експертів, сам по собі вступ до СОТ не є мінусом, чи плюсом. Це, швидше, цілий комплекс інструментів та можливостей, що може призвести як до посилення та економічного зростання держави, так і до істотних втрат - в залежності від змісту конкретних домовленостей, волі до їх виконання та вміння застосовувати в конкретних ситуаціях.
Головними "отримувачами вигоди" від членства Росії і СОТ називають споживачів, які завдяки зниженню митних тарифів та відміни квот отримають доступ до імпортованої продукції. А природне зростання конкуренції стимулюватиме вітчизняних виробників підвищувати якість продукції та послуг, розширяти асортимент споживчих товарів, запевняють прихильники СОТ. В першу чергу, мова йде про продукцію галузей, активно підтримуваних державними програмами та антидемпінговими заходами, зокрема, автомобільної та сільськогосподарської, сфери страхування та банківського сектору, де найбільш оптимістично налаштовані експерти передрікають відчутне зниження кредитних ставок.
Проте досвід українських споживачів є не надто позитивним в цьому плані, і свідчить, що розширення асортименту не завжди означає його високу якість, і, тим більше, зниження цін, адже продавці навряд чи впустять шанс отримати додатковий прибуток. Та й остаточна ціна на імпортну продукцію набагато більше залежить від внутрішніх "корупційних" складових, аніж від офіційних митних зборів. Це ж твердження є справедливим і щодо сподівань відносно притоку інвестицій як наслідку приєднання до СОТ.
З іншого боку, цілим секторам російської економіки необхідно переглядати свої стратегічні плани. Насамперед, це стосуватиметься авіаційної галузі, страхового та фінансового секторів, де очікується масштабний наступ потужних західних структур, агропромислового комплексу, який чи не найбільше потребує державної підтримки.
Щодо автовиробників, які були чи не найактивнішими противниками вступу до СОТ, протягом останніх років ситуація істотним чином змінилася, оскільки нині значна части виробничих потужностей працює над зборкою іномарок, а закордонні концерни все більше прагнуть виробляти безпосередньо в Росії, аніж долати усі ввізні перешкоди.
Те ж саме спостерігається і в сфері програмного забезпечення та захисту інтелектуальних прав. Розвиток власної ІТ-індустрії вимагає рішучих дій у боротьбі з піратством, що повністю співпадає з вимогами та принципами роботи СОТ.
Разом з тим, російським переговірникам вдалося відстояти доволі серйозні протекціоністські позиції: 7-річний перехідний період, заходи з підтримки сільськогосподарського сектору, право регулювання внутрішніх цін на газ та ін., що дозволило російським переговірникам заявляти про те, що Росія увійде до СОТ фактично на своїх умовах.
Більше того, російська сторона оголосила про наміри використовувати своє майбутнє членство в СОТ для досягнення власних цілей. Так, було заявлено про намір проаналізувати, наскільки вимоги Третього енергетичного пакету ЄС, зокрема в частині обмеження доступу "Газпрому" до газорозподільних мереж Європи, відповідає принципам вільної торгівлі.
Розмови про можливість України перешкодити планам Росії і в такий спосіб намагатися отримати певні поступки з гострих питань російсько-українського діалогу, нині виглядають як свідомі спекуляції. Порівняння з Грузією в даному випадку є абсолютно некоректними.
Вступ до СОТ багато в чому є рішенням політичним, таким, що приймається і з точки зору політичної доцільності та узгоджується з лідерами провідних країн, і найголовніше, відповідає інтересам світових політичних і економічних гравців, тим більше коли мова йде про економіку масштабу російської. А отже, раптові претензії України на завершальному етапі можуть викликати лише роздратування як з боку ЄС, так і інших партнерів.
Включення Росії, яка відіграє провідну роль в економіці України, до системи уніфікованих торгових правил, учасником якої вже є Україна, відкриває низку можливостей в цивілізований, правовий та міжнародно визнаний спосіб домагатися врахування своїх інтересів при з'ясуванні гострих питань двосторонньої взаємодії. Крім того, безумовні зміни в конфігурації російської зовнішньоекономічної діяльності внаслідок приєднання до СОТ можуть створити нові важелі впливу.
З іншого боку, можна очікувати на новий етап дискусій щодо можливостей приєднання України до Митного союзу, оскільки майбутнє членство РФ в СОТ створює нову ситуацію довкола умов і принципів функціонування даного об'єднання.
