Досягнуті успіхи Європейського Союзу підтверджують життєдайність ідеї європейської інтеграції, доводять високий рівень утвореної інтеграційної системи впорядкування. Інтеграція по-європейськи дійсно є вінцем попереднього політичного, економічного та соціального розвитку Західної Європи.

Інтеграція

Регіональний вимір безпеки України «шляхом АСЕАН»: корисний досвід чи потенційна можливість створення спільноти безпеки?
Ірина Крупеня
27.03.2017, 23:15

 

341.176(5)+351.861(477)(045)

Summary

Ukrainian crisis requires new and innovative approaches in order to break the enemy's will, not military power. Use the strengths of the aggressor, as it uses the strengths of democracy (rule of law and freedom of speech) against Western democracies, dissolve them inside. The experience of ASEAN and non-traditional method of "ASEAN Way" may be on occasion to return all that through injustice and overwhelming force was stolen.

Keywords: ASEAN, "ADDM" (ASEAN Defence Ministers' Meeting (ADMM), "Weimar Triangle", "Visegrad Group", Organization for Democracy and Economic Development (GUAM), NATO, BSEC, South East Asia (PSA), CEI.

"Природним правом є визволятися від гноблення і трудитися,

аби повернути те, що несправедливістю та переважною силою було забрано".

Пилип Орлик, гетьман України,

письменник, поет, публіцист (1672-1742 рр.)

Сучасна безпекова ситуація України в науково-експертному середовищі отримала назву Українська криза / the Ukrainian crisis (події в/навколо України) і вимагає нових підходів у вибудовуванні механізмів регіональної безпеки, що враховували б тенденції "гібридної війни" та використовували багатосторонню дипломатію для зміцнення власної позиції на міжнародній арені. Досвід Української кризи продемонстрував, що відомі класичні моделі безпеки не працюють. Така ситуація підводить до висновку, що Україні потрібно виходити за межі традиційних безпекових "матриць", коли ми хочемо зберегтися як країна і держава в нинішній, дуже турбулентний, період як для нашого регіону, так і для всього світу. Авторка цієї статті не ставить під сумнів безальтернативність євроатлантичної інтеграції України, водночас в рамках дослідження регіональної безпеки в Південно-Східній Азії (далі - ПСА) вважає за необхідне розглянути альтернативну для України модель безпеки для оцінки переваг, недоліків та перейняття досвіду найкращих світових практик.

Так, наприклад, модель регіональної безпеки, сформована державами Асоціації країн ПСА (далі - АСЕАН), є дієвим механізмом для забезпечення надійності та сталості безпеки за мирного часу і, водночас, інструментом послаблення волі, а не військової моці супротивника, якщо конфлікт все ж таки розпочався.

Важливим є визначення потенційних регіональних організацій, що можуть стати надійною платформою для України в рамках моделі регіональної безпеки. Окрему увагу варто приділити аналізу інституту "Шлях АСЕАН" та його впливу на функціонування моделі регіональної безпеки.

У вітчизняних науково-аналітичних центрах модель регіональної безпеки розглядається порівняно недавно і лише як інструмент гарантування безпеки для країн ПСА, що в період "холодної війни" об'єднувалися для боротьби із комуністичною ідеологією, у постбіполярний період для боротьби із тероризмом, а на сучасному етапі - для стримування боротьби за регіональне лідерство між Китаєм та США.

"Стратегія національної безпеки України" (далі - Стратегія), яку було прийнято 26 травня 2015 р., констатує, що "зовнішні гарантії безпеки забезпечуватимуться шляхом формування мережі союзництва як з окремими державами та регіональними організаціями й ініціативами (шляхом укладення угод про спільну оборону або військову допомогу), так і з міжнародними безпековими організаціями (шляхом участі у механізмах колективної безпеки)". На глобальному рівні ключовими в двосторонній співпраці є США та КНР, на регіональному ОБСЄ, Рада Європи, в Чорноморському регіоні спільна з "європейськими союзниками політика денуклеаризації та демілітаризації Чорноморського регіону". Поряд із тим у Стратегії зазначено, що "на субрегіональному рівні Україна продовжуватиме активно використовувати існуючі формати - "Веймарський трикутник", "Вишеградську групу", ГУАМ, ЦЄІ, ОЧЕС тощо - з метою забезпечення захисту територіальної цілісності та суверенітету держави, реалізації економічних й енергетичних проектів та ініціатив" [1].

Серед усіх вище згаданих субрегіональних форматів лише в Організації за демократію та економічний розвиток (далі - ГУАМ) Україна є як засновником, так і учасником. До того ж її штаб-квартира знаходиться в Києві. Саме тому авторка вважає, що саме цю субрегіональну організацію можна в найближчому майбутньому розглядати як платформу, на кшталт АСЕАН в період перших десятиліть існування, для вирішення назрілих загроз та викликів. Співробітництво в рамках ГУАМ здійснюється в політичній, економічній, правоохоронній та гуманітарній сферах [2]. Агресія РФ проти України поставила усі країни-учасниці (Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова) в однакову ситуацію - в різний час територіальна цілісність кожної з них була порушена. Це враховується в рамках їхньої співпраці в межах ГА ООН (взаємопідтримка і об'єднання зусиль для захисту національних інтересів). Відповідно, ГУАМ може виконувати для четвірки ту ж функцію, що й Вишеград для країн-учасниць - посилення політичного голосу на міжнародній арені і привернення уваги ООН до проблем країн із тривалими конфліктами (зони нестабільності, дестабілізація, вимушені переселенці). Про це, зокрема, йшлося під час візиту Президента Петра Порошенка до Азербайджану (головувала в ГУАМ у 2016 році). Окрім того, посилюється економічна співпраця в чотирьох площинах - транспортній, енергетичній, культурній та у створенні ЗВТ [3, с.75].

Загальновідомий факт, що Україна знаходиться на межі двох комплексів безпеки - пострадянського, в якому домінує Росія, та європейського, який на сьогодні збігається з територією ЄС. Росія заявила про свої права на пострадянський регіон уже на початку 1990-х рр., коли у 1993 році визначила ідею "близького зарубіжжя" основним пріоритетом зовнішньої політики РФ з розширенням сфери впливу на щойно унезалежнені держави. Звідси спроби відстояти свою великодержавну ідентичність та отримати визнання у світі як міжнародний гравець через безапеляційний статус регіонального лідера на пострадянському просторі. Власне, створення ГУАМ у 1997 р. можемо вважати першою реакцією "близького зарубіжжя" на нову пострадянську політику Росії. Фахівці у сфері міжнародних відносин також застерігають, що європейський комплекс безпеки не є запорукою невтручання Росії до європейського простору. Це особливо відчувають балтійські країни, що стали об'єктом російської пропаганди та російської "гібридної війни", а також Швеція і Фінляндія, можливе членство яких в НАТО Росія тримає під пильним контролем. Окрім того, Москва продемонструвала, що готова використовувати Калінінград та військову присутність у Білорусії для перетворення теренів Балтії у А2/AD зону для НАТО (зона заборони та обмеженого доступу) [3, с.77].

Подальший інституційний розвиток ГУАМ зможе стати мудрою альтернативною платформою для реалізації проекту регіональної моделі безпеки для України, що опинилася на межі двох комплексів безпеки, до жодного з яких на даний момент не може приєднатися (на Вашингтонському саміті 1999 р. було прийнято список зобов'язань, які повинен виконати кандидат в члени НАТО: вирішити міжнародні суперечки мирними засобами; вирішити етнічні, територіальні та політичні конфлікти відповідно до принципів ОБСЄ тощо) [4] та/або із-за об'єктивних причин не хоче приєднатися (агресія РФ), якщо на практиці буде реалізовано так званий "Шлях АСЕАН".

Постає об'єктивне питання, що таке "Шлях АСЕАН"? Професор Університету міжнародних відносин в США, Вашингтон А. Ачар'я у своїй науковій праці "Створення Співтовариства Безпеки в Південно-Східній Азії: АСЕАН і проблема регіонального порядку" ("Constructing a Security Community in Southeast Asia: ASEAN and problem of regional order") зазначав, що немає офіційного визначення терміну "Шлях АСЕАН" (англ. ASEAN Way). Однак у цій роботі встановлено, що міністр закордонних справ Сінгапуру С. Яякумар (S. Jayakumar), виступаючи на засіданні Регіональної економічної ради (після трьох декад після заснування АСЕАН) запропонував унікальні принципи, що вважаються невід'ємною частиною "Шляху АСЕАН". За його словами, "Шлях АСЕАН" побудований на принципах неформальності, організаційному мінімалізмі, інклюзивності, постійних консультаціях, що ведуть до досягнення консенсусу та мирного врегулювання суперечок. Цей термін на ранніх стадіях його використання підкреслював тісні міжособистісні зв'язки між лідерами країн АСЕАН.

Старший чиновник розвідки Індонезії генерал Алі Моертопо (Ali Moertopo), який був одним із перших, хто формував політику АСЕАН, використав термін "Шлях АСЕАН". На його думку, в 1974 році "успіх АСЕАН був обумовлений систематичними консультаціями". Генерал описав "Шлях АСЕАН" як "факт зустрічі лідерів держав, які представляють інтереси країн-членів АСЕАН протягом семи та більше років і, відповідно, добре знають один одного через особистісні зв'язки". Він критикував такий надмірно індивідуальний підхід і закликав докласти зусиль для подальшої інституціоналізації регіоналізму в ПСА.

Деякі вчені та політики розглядали "Шлях АСЕАН" як побічний продукт культурної подібності (by-product of cultural similarities) між суспільствами АСЕАН. Міністр закордонних справ Малайзії Мохамад Газалі Шафи (Mohamad Ghazali Shafie) стверджував, що "спільна культурна спадщина", особливо "Kampung" (села), дух "єднання", були не тільки ключовим фактором таємних переговорів між Малайзією та Індонезією задля припинення політики конфронтації, але й також фундаментом заснування АСЕАН.

Філіппінський науковець Естрелла Солідум (Estrella Solidum), один із перших вчених, хто серйозно досліджувати цей термін. Він стверджував, що "Шлях АСЕАН" "складається з елементів культури, які є співзвучними з цінностями країн-членів АСЕАН".

Прем'єр-міністр Малайзії Хусейн Онн (Hussein Onn), пояснюючи принцип неформальності АСЕАН на саміті в 1976 р. на Балі, зазначав, що "АСЕАН змогла поглинути національні відмінності, оскільки вона є відносно неформальною організацією без жорстких процедурних правил і без складного структурного механізму. Фактом є також, що Бангкокська декларація була названа декларацією і не договором (на відміну від Римського договору), оскільки "договір передбачає відсутність довіри". Крім того, слово "асоціація" було вжито, щоб диференціювати АСЕАН від "організації" і тим самим передати відчуття неформальності. Засновники АСЕАН вважали, що така неформальність необхідна, зважаючи на різноманітність поглядів і позицій, яких дотримувались країни-члени АСЕАН" [5, с.63-65].

У вітчизняній політологічній школі є також ряд досліджень, присвячених цим питанням. Згідно з визначенням кандидата політичних наук Є.І. Барщевського, "Шлях АСЕАН" - це нормотворчий інститут АСЕАН, що включає в себе норми невтручання у внутрішні справи, поважання державного суверенітету, м'який інституціоналізм, норму неофіційної дипломатії, вирішення двосторонніх суперечок без залучення АСЕАН та невикористання сили у вирішенні будь-яких суперечок. Норми "Шлях АСЕАН" були вироблені та юридично закріплені в Бангкокському та Куала-Лумпурському договорах [6, с.1]. Вітчизняна дослідниця Н.Д. Городня в своїй праці зазначала, що принципи неформальності, досягнення консенсусу з усіх питань та невтручання країн-учасниць у внутрішні справи одна одної зазнали критики на Заході, але вони були єдино можливими в умовах існування значних відмінностей між країнами-членами АСЕАН, численних внутрішніх і міждержавних суперечностей в ПСА. "Шлях АСЕАН" не був типовим механізмом вирішення конфліктів - натомість технологією їх уникнення. Окрім того, хоч АСЕАН наголошувала на економічній, соціальній і культурній кооперації, вона була, передусім, політичною організацією. Її було створено елітами держав ПСА через політичні обставини, як внутрішні, так і зовнішні, для узгодження позицій з метою збереження регіонального миру, а не для економічної співпраці як ЄС. Головна функція АСЕАН в той час полягала в створенні сприятливої політичної ситуації в регіоні, що було неможливо без переговорного процесу. Врешті політичні успіхи АСЕАН позитивно вплинули на економічний розвиток країн-учасниць. Створення іміджу АСЕАН як території стабільності сприяло залученню до ПСА іноземних, передусім японських, інвестицій [7, с.9].

Окрім того, до Спільноти АСЕАН в різному статусі залучилися великі позарегіональні держави - КНР, Японія, РК, Австралія, США, Індія. Цікавим є формат АРФ (ASEAN Regional Forum) - регіональний форум, що, по суті, зібрав за одним столом очільників північної та південної частин Азії. При форумі створено Раду зі співробітництва в галузі безпеки в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (Council for Security Cooperation in Asia Pacific), яка є реалізацією формату track II diplomacy, що об'єднує експертів та дослідників з різних країн-учасниць задля спільного вироблення безпекових концепцій і розвитку регіону. Такий формат сприяє утвердженню ідей "cooperative security", допомагає просуванню норм мирного співіснування в регіоні та розвитку співпраці в різних площинах. Ще один вид співпраці, покликаний зміцнити довіру між державами і посилити спільну відповідальність за регіон, - зустрічі міністрів оборони (ASEAN Defence Ministers' Meeting (ADMM) як найвищий рівень консультацій та співпраці в галузі безпеки в організації. Досвід розбудови АСЕАН може бути використаний при подальшому інституційному розвитку ГУАМ. Зокрема, потрібно звернути увагу на відкритість АСЕАН до партнерства з іншими організаціями та країнами в форматі діалогового партнерства або ж в форматі "плюс" [3, с.79].

Отже, Україна може скористатися досвідом країн субрегіону ПСА, взявши за основу формат ГУАМ та "Шлях АСЕАН" як нетрадиційний підхід до проблеми. Це дозволить використовувати сильні сторони РФ (модернізовану армію та дипломатію) супроти неї так, як Росія використовує сильні сторони демократії (верховенство права та свободу слова) проти західних демократій, розкладаючи їх зсередини. З одного боку, Україна завдяки азійському методу активізує переговорний процес в межах субрегіону, залучаючи представників неофіційної дипломатії через науково-дослідні установи і в такий спосіб знімаючи "градус напруги" із РФ: зможе інформувати західні суспільства про реальний стан речей на Донбасі, порушення прав людини в Криму, призупинить подальшу агресію. З іншого боку, забезпечить повагу державного суверенітету та повернення втрачених територій мирним способом. Поряд із тим, використовуючи досвід "АСЕАН+", Україна могла б взяти на себе ініціативу з розвитку форматів "ГУАМ+" зі США, Китаєм та іншими великими світовими гравцями, а також посилити свої позицій в регіональних організаціях та в ООН.

Список використаних джерел:

1. Стратегія національної безпеки України [Електронний ресурс]. - 2015. - Режим доступу до ресурсу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/287/2015.

2. Співробітництво в рамках Організації за демократію та економічний розвиток - ГУАМ / Міністерство закордонних справ України. [Електронний ресурс]. - Режим доступу до ресурсу: mfa.gov.ua/ua/about-ukraine/international-organizations/guam.

3. Безпека перехідного періоду. Як протидіяти агресії з обмеженими ресурсами / [С. Солодкий, О. Семеній, Л. Літра та ін.]. - Київ: Інститут світової політики, 2016. - 111 с.

4. Расширение НАТО / Материал из Википедии [Электронный ресурс]. - Режим доступа: https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D1%81%D1%88%D0%B8%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5_%D0%9D%D0%90%D0%A2%D0%9E.

5. Acharya A. Constructing a Security Community in Southeast Asia: ASEAN and problem of regional order / A. Acharya. - London: Taylor & Francis, 2003. - 255 p.

6. Барщевський Є. І. Компаративний аналіз впливу Азійської фінансової кризи та Світової фінансової кризи на АСЕАН та нормотворчий інститут "Шлях АСЕАН" / Є.І. Барщевський // Вісник Маріупольського державного університету. - 2013. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу до ресурсу: file:///C:/Users/Iryna/Downloads/Vmdu_ip_2013_7-8_19.pdf.

7. Городня Н.Д. АСЕАН: утворення й етапи розвитку / Н.Д. Городня // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. - 2010. - Вип.102. - С.7-10.

 

АНОТАЦІЯ

Українська криза вимагає нових нетрадиційних підходів, щоб зламати волю супротивника, а не військову міць. Використовувати сильні сторони агресора, як він використовує сильні сторони демократії (верховенство права та свободу слова) проти західних демократій, розкладаючи їх зсередини. Досвід країн АСЕАН та нетрадиційний метод "Шлях АСЕАН" може стати при нагоді, аби повернути те, що несправедливістю та переважаючою силою було забрано.

Ключові слова: АСЕАН, "АДДМ" (ASEAN Defence Ministers' Meeting (ADMM), "Веймарський трикутник", "Вишеградська група", Організація за демократію та економічний розвиток (ГУАМ), НАТО, ОЧЕС, Південно-Східна Азія (ПСА), ЦЄІ.

АННОТАЦИЯ

Украинский кризис требует новых нетрадиционных подходов, чтобы сломить волю противника, а не военную мощь. Использовать сильные стороны агрессора, как он использует сильные стороны демократии (верховенство права и свободу слова) против западных демократий, раскладывая их изнутри. Опыт стран АСЕАН и нетрадиционный метод "Путь АСЕАН" могут помочь, чтобы вернуть то, что несправедливостью и подавляющей силой забрали.

Ключевые слова: АСЕАН, "АДДМ" (ASEAN Defence Ministers' Meeting (ADMM), "Веймарский треугольник", "Вышеградская группа", Организация за демократию и экономическое развитие (ГУАМ), НАТО, ОЧЭС, Юго-Восточная Азия (ЮВА), ЦЕИ.