Досягнуті успіхи Європейського Союзу підтверджують життєдайність ідеї європейської інтеграції, доводять високий рівень утвореної інтеграційної системи впорядкування. Інтеграція по-європейськи дійсно є вінцем попереднього політичного, економічного та соціального розвитку Західної Європи.

Регіональна політика

Проблеми та перспективи формування позитивного міжнародного іміджу України
Леонід Новохатько
27.03.2017, 23:27

 

УДК 327:94

SUMMARY

In the article the problems and prospects of forming a positive image of Ukraine in the world are studied. During the last years there appeared a lot of NGOs, associations, Internet portals, projects that aim to tell the world about Ukraine. Creating and maintaining a positive image of Ukraine should be done on the basis of public policy. With this aim, Ukraine should use the experience of developed countries. Work on the creation of image programs which are able in an updated form to represent Ukraine as a promising and modern state continues and is gaining new momentum.

Keywords: image, character, brand, Ukraine, information space, information warfare.

Сьогодні імідж України на міжнародній арені є стратегічним ресурсом при вирішенні низки назрілих питань.

Протягом останніх років Україна привернула увагу світової спільноти як країна, що бореться за європейські цінності та демократію. Трансформаційні зміни в Україні обговорювалися, аналізувалися та висвітлювалися політичними діячами, науковцями, журналістами та звичайними громадянами. Однак за три роки увага світової спільноти до України багато в чому послабшала через розчарування у можливостях здійснення нею ґрунтовних реформ. Основними причинами погіршення позитивного іміджу України є: повільне втілення реформ у життя, вплив олігархів на політику, внутрішні суперечки та політичні кризи, неефективні заходи щодо боротьби з корупцією.

Необхідно відзначити, що з точки зору іміджелогії термін "імідж" в політичному лексиконі застосовується із середини 90-х років XX століття в контексті "імідж політика". Нині цей термін використовується не лише стосовно політика, а й стосовно держави і влади. Багатоплановість і багатоаспектність взаємодій суб'єктів політичних відносин всередині країни та за її межами зумовили багатофакторність їх впливу на внутрішній і зовнішній образ України, потребувавши вивчення даної проблеми на теоретичному та емпіричному рівнях дослідження. У свою чергу, близьким за значенням "іміджу країни" є категорія "образ країни". Образ країни в даному контексті виступає як найбільш загальна категорія, що охоплює весь обсяг уявлень про країну - від філософського аналізу до прикладних досліджень. Імідж країни в даному випадку є вужчим поняттям, означаючи образ, на який намагаються впливати з метою зміни. Бренд країни вимагає реалізації позитивних характеристик країни з метою отримання прибутку, що, з одного боку, зближує його з іміджем, а з іншого - проводить межу за сферою і метою здійснення. Імідж держави впливає як політично, так і економічно на учасників міжнародної взаємодії. Кожна держава має свій імідж і є брендом. При цьому імідж глави держави, прем'єр-міністра є суб'єктом інформаційної безпеки країни. Лідерство в будь-якій важливій галузі, навіть перемога в конкурсах та спортивних змаганнях, може бути елементом формування позитивного іміджу країни.

Важливою складовою при формуванні позитивного іміджу України є культурна дипломатія. Вона є одним із засобів зовнішньополітичного комунікативного обміну для покращення іміджу країни та підвищення її конкурентоспроможності. Можливості культурної дипломатії в нашій країні протягом довгого часу були недооцінені. На сьогодні стратегія державної політики у цій сфері відсутня, що перешкоджає формуванню позитивного іміджу України, зумовлюючи економічні збитки. Україною не створено власних закордонних культурних інституцій та українських центрів. Довгий час були відсутні навіть спроби теоретичних розробок державної стратегії культурної дипломатії. При дипломатичних установах України існували малоефективні культурно-інформаційні центри, діяльність яких через брак коштів, фахівців та ефективної стратегії роботи не відповідала сучасним викликам в інформаційній та культурній сфері, обмежуючись лише поодинокими представницькими заходами. Тому нагальним питанням залишаються заходи з посилення культурної присутності України у світі, розвиток міжкультурних комунікацій та обмінів. Першим кроком у цьому напрямку стало створення в 2015 р. Міністерством культури України проекту концепції Українського інституту Тараса Шевченка як мережевого центру реалізації культурної дипломатії, передусім - у країнах Європи. Інститут матиме низку дорадчих експертних рад за окремими напрямками діяльності. Передбачається використовувати інститут як координуючий центр, що організує свою роботу відповідно до державної стратегії культурної дипломатії. Відтак, культурна дипломатія має посісти гідне місце у зовнішній політиці України як важлива складова гуманітарної стратегії держави та вагомий чинник міжнародної економічної діяльності [1].

Важливе місце у формуванні позитивного міжнародного іміджу України займає Міністерство закордонних справ України. Так, 2 червня 2015 року в Дипломатичній академії України при МЗС відбувся Перший форум культурної дипломатії України. МЗС ініціювало проведення такого заходу з метою створення платформи для взаємодії всіх зацікавлених сторін для просування українського культурного продукту у світі та інтеграції України до світового культурного простору. До кола питань, що обговорювалися під час дискусії, входили, зокрема, проблематика розвитку культурної дипломатії в Україні, поширення культурного продукту України у світі, створення Українського інституту, об'єднання зусиль партнерів задля пошуку ресурсів на реалізацію системних ініціатив культурної дипломатії. Окрім того, МЗС України завершує створення Управління публічної дипломатії. Серед принципів роботи нового управління виокремлюється активна взаємодія з іншими органами влади та недержавним сектором, концентрування на проектній діяльності з покращення іміджу України в світі.

Незважаючи на глобальні політичні трансформації і внутрішні події сприйняття європейцями України мало в чому змінилося. Згідно з дослідженням Інституту світової політики, проведеного в травні-червні 2015 року в шести найбільших країнах ЄС (Великобританії, Іспанії, Італії, Польщі та Франції) серед 6 тисяч осіб віком від 16 до 54 років, Україну з Росією асоціює майже кожен п'ятий. Для кожного десятого Україна асоціюється з бідністю. А новим і тепер головним у цьому асоціативному ряду виявилось слово "війна". Протягом довгих років питанням власного іміджу Україна займалася за залишковим принципом. Незважаючи на те, що від іміджу залежить не тільки кількість туристів, які відвідують країну, а й котирування на біржах, вартість послуг українських компаній, рівень оплати праці українців за кордоном. На жаль, сьогодні в Україні констатуються несистемні спроби сформувати позитивну думку про країну.

Фактори іміджу України можна розділити умовно на внутрішні і зовнішні. Зовнішніми можна назвати: зовнішню політику України, національні інтереси та пріоритети, членство в міжнародних організаціях, розвиток відносин зі стратегічними партнерами, інвестиційний клімат тощо. Серед внутрішніх чинників виокремлюється: добробут населення, дотримання конституційних прав кожного громадянина, рівень корупції, рівень злочинності, рівень тіньового сектора економіки, соціальне самопочуття тощо. Важливими психологічними аспектами сприйняття позитивного іміджу України є: гордість за країну; бажання в ній жити та захищати; щастя, комфорт і проекція свого майбутнього на країну. Серед зовнішніх факторів: цікавість країною і бажання приїхати до неї; робити в ній бізнес та вкладати кошти; комфорт і безпека, пов'язані з Україною.

Для використання всього іміджевого потенціалу нашої держави, необхідна ефективна державна інформаційна політика і чітко спланована брендінгова кампанія. Вдале поєднання внутрішньої і зовнішньої складових іміджу дозволить позитивно скорегувати імідж України, сформований через військово-політичний конфлікт і складну економічну ситуацію, та створити підстави для формування привабливого бренду. До того ж, сприятливі передумови для цього виникають зараз, коли значна частина світової спільноти вперше ідентифікувала Україну не тільки як батьківщину, наприклад, В. Кличка й А. Шевченка, а й як державу, котра прагне розвитку демократичних інститутів та європейських цінностей. На міжнародному рівні головним завданням залишається поширення культурних досягнень і духовних цінностей країни. Україна має природні передумови для створення внутрішнього і зовнішнього позитивного іміджу країни, тому необхідно повніше використовувати сучасні досягнення України в науці, мистецтві, спорті, більш широко показувати не тільки неповторну природу і сприятливий клімат, але й різноманітність духовного світу, оригінальну палітру багатої етнічної культури нації [2].

Слід також зазначити, що серед осіб, які впливають на імідж України в світі, можна назвати і дружину президента як першу леді. Вона не може бути поза політикою, бозавдяки їй значно посилюється соціальний імідж глави держави. На неї поширюється добровільно взятий на себе відсоток зовнішнього протоколу і відповідальності за внутрішній рейтинг президента. У міжнародній практиці не прийнято робити необхідністю дружинам президентів обов'язкові протокольні функції, але традиційно за ними закріплюється статусне навантаження - турбота про соціальну сферу, гуманітарні питання, участь в офіційних візитах та прийомах високих гостей. Роль першої леді визначається двома складовими: перша складається з особистих здібностей, амбіційності і готовності до публічності, а друга - з волі і бажання президента робити дружину самостійною фігурою та частиною свого соціального іміджу. Професійні команди, що забезпечують реноме перших осіб, добре розуміють, якими великими можливостями володіє жінка, котру називають "першою леді". Вони намагаються максимально використовувати образ дружини - за умови, якщо вона володіє особистими ресурсами: комунікабельністю, освіченістю, культурою мови, смаком тощо. Дружина президента може позитивно вплинути на настрої громадян країни і поліпшити імідж президента.

Сьогодні міжнародний імідж України має перехідний характер, тобто це імідж країни, що перебуває в процесі змін. Відповідно очікування результатів цих змін дуже високі. Україну прагнуть бачити демократичною європейською державою, із ефективною економікою і без корупції. Міжнародна спільнота і далі спостерігає за подіями в Україні, яка демонструє консолідацію українського народу. Демократичні перетворення в країні уможливили розвиток громадянського суспільства та його зміцнення, однак наявність інформаційних кампаній Росії проти України суттєво підривають її міжнародний імідж. Вони сприяють блокуванню сприятливих рішень та ускладнюють діяльність іноземних експертів в Україні тощо. Ескалація, висвітлення та інспірування політичних скандалів, особливо пов'язаних зі сферою антикорупційних операцій і болючими для багатьох соціальних груп політичними реформами, також сприяють погіршенню міжнародного іміджу України [3].

У свою чергу, Україна намагається протидіяти інформаційним кампаніям Росії, спрямованим на дискредитацію її іміджу в світі. Хоча необхідно також враховувати, що через загальну геополітичну ситуацію в світі та доволі складну обстановку в Європі, час від часу, на імідж України негативно впливає низка об'єктивних, незалежних від неї обставин. Таких, наприклад, як референдум в Голландії щодо угоди про асоціацію з ЄС або міграційна криза. Для мінімізації негативного впливу подібних подій на імідж України має бути розроблена чітка програма і мають виділятися необхідні фінансові ресурси. Також поступово повинен формуватися позитивний інформаційний фон перед очима іноземних партнерів.

Отже, термін "інформаційна війна" став звичним як у засобах масової інформації, так і в лексиці політичних сил, під яким часто розуміють "злив компромату" завдяки, в основному, сучасному Інтернету. Саме через нього безконтрольно поширюються компрометуючі матеріали, "вкидається" у суспільство потрібна й своєчасна інформація, яку друковані та електронні ЗМІ тиражують, посилаючись на джерела в Інтернеті. Сьогодні, через відставання в сфері інформаційно-комунікаційних технологій, Україна поки ще програє в інформаційній війні найрозвиненішим країнам світу, що найбільше шкодить її міжнародному іміджу.

Серед проблем, що роблять Україну вразливою в інформаційній війні, можна назвати:

- глобальні інформаційні мережі, що продовжують стрімко розвиватися і перебувають поза контролем;

- вдосконалення засобів і способів доставки інформаційно-пропагандистських матеріалів до аудиторії під час інформаційно-психологічних операцій;

- зростання кількості засобів спеціального програмно-математичного впливу на ресурси інформаційних систем; при цьому самі ці засоби з розвитком глобальних мереж стали широко доступні, що веде до збільшення хакерських атак на інформаційні системи міністерства оборони та інших органів влади;

- появу новітніх систем супутникового зв'язку, технічні характеристики яких усе більше вдосконалюються;

- розвиток науково-дослідницьких програм, спрямованих на створення технічних засобів маніпулювання свідомістю;

- недостатньо ефективну підготовку випускників вищих навчальних закладів за спеціальностями, пов'язаними з інформаційними технологіями;

- низький рівень розвитку комунікацій.

Виходячи із вищезазначених проблем інформаційну політику України необхідно адаптувати до нових умов. Їх сутність полягає в тому, що інформаційну війну, як постійне соціальне явище, на даному етапі розвитку суспільства усунути не можна, але можна контролювати на певному рівні соціальної небезпеки за допомогою державного регулювання. Ситуація, що склалася в сучасному світі і в Україні, вимагає вживання відповідних заходів протидії іноземній інформаційній експансії. Зокрема, необхідно: підвищити ефективність політики інформаційної безпеки в галузі оборони, для чого вдосконалити відповідні структури; перешкоджати маніпулятивним технологіям, що застосовуються для впливу на суспільну свідомість; активно розробляти власні інформаційні технології; вдосконалювати методи безпеки інформаційних і телекомунікаційних систем, а також систем та засобів інформатизації озброєння і військової техніки, систем управління військами та зброєю; готувати фахівців у сфері ведення інформаційної війни.

Україна намагається поліпшити свій імідж у світі та протидіяти інформаційним кампаніям проти неї. У зв'язку з цим необхідно відзначити створення Міністерства інформаційної політики України, а також альтернативних йому недержавних організацій та інституцій. Утім, на сьогодні не доводиться констатувати конкретні позитивні результати роботи в цьому напрямку. Наприклад, на сайті Мінінформполітики практично немає жодних відомостей, чим же займається відомство. Та й сам факт створення такого міністерства досі викликає кулуарні суперечки у чиновників і подив у журналістів.

За даними рейтингу Світового банку "Doing Business", за легкістю ведення бізнесу Україна посіла вісімдесяте місце: корупція, складне оподаткування, бюрократичні перешкоди, що супроводжують отримання різних документів, не сприяють зростанню привабливості нашої країни у західних інвесторів.

Одним із лідерів інституційних змін у сфері стратегічних комунікацій стало Міністерство закордонних справ. 22 грудня 2015 р. у Міністерстві закордонних справ України було створене Управління публічної дипломатії. До його ключових завдань належать: розвиток відносин з громадськістю, громадськими об'єднаннями та медіа інших країн; реалізація іміджевих, культурних та інформаційних проектів України за кордоном та координування заходів інших органів виконавчої влади в цих сферах. Заходи публічної дипломатії в МЗС мають об'єднати і використати синергію трьох напрямів роботи: іміджеві програми (конференції, круглі столи, публічні акції, взаємодія з експертами та громадянським суспільством загалом); культурна дипломатія (реформа системи культурного представництва України за кордоном, реалізація українських культурних проектів за кордоном, сприяння залученню найліпших зарубіжних культурних практик); зв'язки з медіа (активна робота з медіа, управління системою дипломатії в соціальних мережах, управління блогами МЗС, виготовлення контенту та реалізація онлайн-кампаній).

Крім цього, за результатами співробітництва Міністерства інформаційної політики, МЗС України та інститутів громадянського суспільства розпочато інформаційний проект Ukraine: Freedom, Dignity, Creativity ("Україна: Свобода, Гідність, Креативність") та відповідну міжнародну кампанію My Ukraine is ("Моя Україна - це...") з популяризації нашої країни за кордоном. У межах кампанії запущено профільний сайт (www.myukrianeis.org) та планується до друку однойменний буклет, що буде перекладений різними мовами світу. Проект передбачає залучення всіх бажаючих, які мають додати свій цікавий факт про Україну. Але, незважаючи на певні практичні кроки щодо інституціалізації публічної дипломатії, результативність у цій сфері поки що є досить помірною. Маємо лише поодинокі випадки створення закордонних закладів з просування міжнародного іміджу та репутації України: Український культурно-інформаційний центр при посольстві України у Франції, Український інститут у Швеції.

Незначні позитивні зрушення в процесі поліпшення міжнародного іміджу України продемонстрував рейтинг національних брендів "Anholt-GfK Nation Brands Index" (NBI)], згідно з яким Україна за рік поліпшила свої показники на 2 позиції (46-е проти 48-о місця). Найбільше змінилися на краще показники у сфері державного управління та сприйняття країни з позицій міжнародної безпеки. "Формування позитивного іміджу України як європейської, демократичної, конкурентоздатної держави" [4] визначено Стратегією сталого розвитку "Україна-2020" ключовим завданням Програми популяризації України у світі та просування інтересів України у світовому інформаційному просторі. Програма чітко окреслила стан справ і коло проблем у сфері формування міжнародного іміджу. При цьому враховуються показники країн-учасників у сферах експорту, державного управління, культури, населення, туризму, імміграції та інвестицій.

Сьогодні Україна асоціюється у світі з боротьбою за свободу і територіальну цілісність, але також із високим рівнем корупції (142-е місце з 175 за індексом сприйняття корупції Transparency International), економічною кризою тощо. Останнє негативно позначається на зацікавленості інвесторів, адже за кордоном відсутня інформація про наявні реформи в Україні та переважає переконання, що країна охоплена нестабільністю. Отже, головною метою Стратегії сталого розвитку "Україна- 2020" є формування довіри до України, а також просування її політичних та економічних інтересів. Перед виконавцями Стратегії постає завдання донести світові правду про Україну, що включає інформацію про її інвестиційну привабливість та про успіх реформ. Проект Державної цільової програми просування інтересів України за кордоном та створення бренду країни на 2016-2018 рр. залишається на стадії затвердження через необхідність економії державних коштів. У даному контексті необхідною є активна позиція держави, координування зусиль та взаємодія з громадянським суспільством.

Помітним успіхом можна назвати розроблення і прийняття 11 жовтня 2016 р. Міністерством інформаційної політики України Концепції популяризації України у світі та просування інтересів України у світовому інформаційному просторі. Метою Концепції є популяризація України у національних і світових інформаційних ресурсах, формування позитивного іміджу України шляхом висвітлення об'єктивної інформації про конкурентні переваги України, забезпечення на міжвідомчому рівні постійної оперативної діяльності з підготовки і поширення у світовому інформаційному просторі об'єктивної інформації про Україну. Реалізація Концепції здійснюватиметься через впровадження міжсекторального підходу до її реалізації, удосконалення інформаційної політики та інституційного середовища. Зокрема, передбачається забезпечення ефективного використання можливостей українських культурно-інформаційних центрів за кордоном, а також зміцнення їх матеріально-технічної бази з метою їх залучення, зокрема, до виготовлення іноземними мовами і розповсюдження інформаційно-іміджевих матеріалів, присвячених Україні.

У цьому контексті зазначимо, що, наприклад, в США над підтримкою іміджу країни працюють тисячі людей, витрати обчислюються мільярдом доларів щорічно. Об'єднані Арабські Емірати витрачають до 5% держбюджету на формування позитивного образу за кордоном. Це приблизно 6 млрд дол. Туреччина рекламує свій туризм, щорічно витрачаючи з цієюметою величезні кошти. Виділені фінанси не розкрадають, а спрямовують безпосередньо на вирішення поставлених завдань і досягнення цілей, тому кожна з перерахованих вище країн в цьому напрямку досягла успіху. США позиціонують себе як країну з розвиненою демократією, де гарантуються свобода слова і захист капіталу інвестора, ОАЕ - як країна з розвиненим бізнесом і туристичною інфраструктурою, а в Туреччині щорічно відпочивають понад 30 мільйонів людей. У середньому кожен турист витрачає близько 900 доларів за відпочинок.

У цьому контексті відзначимо, що згідно зі Світовим рейтингом культурної дипломатії США знаходяться на восьмій позиції, поступаючись семи країнам ЄС. Однак, володіючи найсприятливішим міжнародним брендом, США одночасно викликає негативні емоції у світової громадськості. Громадяни інших країн переважно критикують зовнішньополітичні дії США, включно із військовими інтервенціями, нав'язуванням вільної торгівлі та неприйняттям екологічних стандартів, однак, у той же час, використовують американські продукти та товари. Це свідчить про те, що негативний міжнародний імідж у політичній сфері не є перешкодою для здійснення ефективної торгової чи культурної політики. Так, США посідають друге місце за світовими обсягами туризму, за даними Всесвітньої туристичної організації, та четверте місце за обсягами експорту товарів. Національний бренд, що складається із багатьох факторів, може включати низхідні тенденції у одному аспекті (негативна громадська думка про зовнішню політику держави), які не вливають на інші сфери чи навіть компенсуються ними (наприклад, популярністю певних товарів на світовому ринку), що особливо яскраво проявляється на прикладі США [5].

Україна має в наявності декілька імідж-ресурсів, які вона може розвивати та використовувати в контексті подальшого покращення іміджу країни в світі. Так, Україна має надзвичайно вигідне геополітичне положення, що обумовлює європейську інтеграцію в процесі глобалізації сучасного світу. Важливу роль у формуванні позитивного іміджу може зіграти українська діаспора. Сьогодні необхідна єдність української громадськості на теренах і за межами України з метою відстоювання інтересів українства у всьому світі. Українська діаспора у світі налічує понад 20 млн українців. Україна має працездатне народонаселення, кваліфіковані кадри, культурну та освічену націю, яка має великий науковий та інтелектуальний потенціал. Усім відомі наші наукові досягнення у сфері ракето- та літакобудування, космічних досліджень. Україна має відомих спортсменів, які стали олімпійськими чемпіонами.

Імідж України на основі національної ідеї здатний вивести нашу країну на новий рівень розвитку. Створення та підтримка позитивного іміджу України має стати основою державної політики. З цією метою Україна повинна використовувати досвід розвинених держав світу. Можна багато чого підкреслити і внести національну специфіку до розвитку іміджу країни. Наприклад, такі бренди як "американська мрія", "велика нація" тощо стали усталеними категоріями, з якими асоціюються країни та їх досягнення. Україна як велика держава, котра змогла відстояти своє право стати справді вільною, незалежною і демократичною, здатна створити власний бренд, що дозволить покращити її міжнародний імідж. Формування позитивного іміджу України в світі залучить інвестиції до економіки країни, створить нові робочі місця і поліпшить інфраструктуру. Відтак, імідж України має базуватися на національній ідеї, відображаючи національні інтереси країни, її пріоритети у внутрішній, зовнішній політиці і бачення місця України в світі. Робота над створенням іміджевих програм, що спроможні в оновленому вигляді представити Україну як перспективну та модерну державу, триває і набирає нових обертів.

Таким чином, питання створення позитивного іміджу України в світі залишається відкритим, бо іміджевий потенціал України повністю не використовується. Для його ефективного залучення необхідна продумана державна політика, підкріплена відповідним фінансуванням, узгоджені дії владних структур та громадських організацій, опора на інтелектуальний та культурний потенціали суспільства - і все це має бути підкріплено рекламно-інформаційними засобами і технологіями. Важливим напрямком зовнішньої політики України повинно стати активне просування до світового простору інформації про потенціал і перспективи розвитку України, про позитивні зрушення у суспільстві та переваги українського ринку. Іміджева дипломатія держави, поруч із публічною та культурною дипломатією, є одними із головних засобів формування позитивного іміджу про державу за кордоном та дозволяє ефективно використовувати власну м'яку силу. Формування позитивного міжнародного іміджу України вимагає використання державних інструментів публічної дипломатії за допомогою профільних міністерств - Міністерства культури України, Міністерства закордонних справ України, а також Міністерства інформаційної політики України.

Список використаних джерел:

1 . Мусієнко І. В. Культурна дипломатія України в контексті проблем євроінтеграції та міжнародних економічних стосунків [Електроний ресурс] / І. В. Мусієнко // "Розвиток суспільних наук: європейські практики та національні перспективи" : (м. Львов, 25-26 грудня 2015 року). - Львів, 2015. - С.118-121. - Режим доступу: repository.kpi.kharkov.ua/bitstream/KhPI-Press/20830/3/2015_Musiienko_Kulturna_dyplomatiia.pdf

2. Желдак Ю. Государственный брендинг: как использовать туристов для популяризации Украины в мире [Електроний ресурс] Ю. Желдак / Forbes. - 17.11.2015. - Режим доступу: forbes.net.ua/opinions/1405367-gosudarstvennyj-brending-kak-ispolzovat-turistov-dlya-populyarizacii-ukrainy-v-mire

3. А. Лелонек. Российская агрессия против Украины в 2017 году [Електроний ресурс] А. Лелонек / 20 Khvylyn. ua. - 13.01.2017. - Режим доступу: www.20khvylyn.com/next/prognos/prognos_19845.html

4. Про Стратегію сталого розвитку "Україна-2020": Указ Президента України № 5/2015 від 12.01.2015 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5/2015

5. Гавриленко І.І. Іміджева дипломатія як метод підтримання глобального лідерства США [Електроний ресурс] І.І. Гавриленко // Міжнародні відносини. Серія "Політичні науки". - №7 (2015) journals.iir.kiev.ua/index.php/pol_n/issue/view/138

 

АНОТАЦІЯ

В статті досліджено проблеми та перспективи формування позитивного іміджу України в світі. Сьогодні з'явилося чимало громадських організацій, об'єднань, інтернет-порталів, проектів, що ставлять собі за мету розповісти світу про Україну. Створення та підтримка позитивного іміджу України має стати основою державної політики. З цією метою Україна повинна використовувати досвід розвинених держав світу. Робота над створенням іміджевих програм, що спроможні в оновленому вигляді представити Україну як перспективну та модерну державу триває і набирає нових обертів.

Ключові слова: імідж, образ, бренд, Україна, інформаційний простір, інформаційна війна.

АННОТАЦИЯ

В статье исследованы проблемы и перспективы формирования положительного имиджа Украины в мире. Сегодня появилось немало общественных организаций, объединений, интернет-порталов, проектов, ставящие своей целью рассказать миру об Украине. Создание и поддержка положительного имиджа Украины должно стать основой государственной политики. С этой целью Украина должна использовать опыт развитых государств мира. Работа над созданием имиджевых программ, которые способны в обновленном виде представить Украину как перспективную и модерна государство, продолжается и набирает новые обороты.

Ключевые слова: имидж, образ, бренд, Украина, информационное пространство, информационная война.