Право

Про обумовленість радикальних змін у розумінні владою і суспільством права громадян на інформацію
Олександр Соснін
27.11.2014, 11:04

УДК 342.7

Summary

This article examines the conditions under which changes occur in the information and communication human activity. Due to the need for serious research in this direction. Reveals a wide range of humanitarian problematic issues waiting for a speedy solution.

Keywords: information and communications techologie, information resources, creative class,national information legislation

Останні десятиріччя ми часто називаємо "епохою змін", що є, безумовно, правильно, однак, і достатньо умовно. Оглядаючи минулі роки, важко визначити і назвати конкретно, коли відбулося ініціювання тих або інших стартових процесів з реалізації успадкованих суспільством інноваційних ідей або перетворень в управлінні державою і, як наслідок, алгоритмів їх технологічної реалізації.

Незаперечним є те, що основною рушійною силою нашого життя ми сьогодні визнаємо революційні зміни в інформаційно-комунікаційній діяльності людини. Генеруючи різноманітні форми "горизонтальних" соціально-політичних зв'язків через новітні можливості інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), приміром, так звані мережеві технології[1], вона послідовно розширює свої громадянські права і свободи. Зокрема, право на інформацію, яке людство століттями вибудовувало як цивілізаційну ознаку через успадковані традиції, умови і реалії життя, що складалися в її інформаційно-комунікаційному середовищі. Розширення його меж було результатом еволюційного розвитку суспільства під впливом науково-технічних революцій. Вони постійно відбувалися в процесі розвитку людської цивілізації та послідовно змінювали як засоби і технології промислових виробництв, так і людську комунікацію через розвиток засобів обробки і передачі інформації.

Відомо, що першу інформаційну революцію ми пов'язуємо з появою писемності, яка уможливила саму реальність передачі інформації про досвід і знання від покоління до покоління через її фікса­цію знаками. Саме це зруйнувало монополію вузького кола людей на знання, які передавалися виключно утаємничено та усно. Система запису знань знаками (ієрогліфами, буквами, формулами тощо) вимагала від людини відповідального свідчення про набутий досвід і знання й обумовила появу такого феномена культури, як інформація. Про її значення для розвитку людського су­спільства і держав під тим або іншим приводом йшлося в усі часи - інша справа, що цей ресурс розвитку людства не завжди йменувався інформацією.

Другу інформаційну революцію у XV ст. викликав винахід друкарського верстата, за допомогою якого почалося стрімке задоволення потре­б людства в знаннях через книговидання - зростаючі наклади постійно розширювали доступ до інформації необмеженій кількості осіб.

Третю інформаційну революцію (кінець XIХ - початок XX ст.) пов'язуємо з винаходом телеграфу, телефону, радіо, телебачення, які дали змогу людству оперативно та у великих обсягах тиражувати і передавати звукову та візуальну інформацію на великі відстані. Перші слова, які винахідник телефону О. Белл випадково вимовив своєму помічникові через апарат: "Уотсоне, ідіть до мене. Ви мені потрібні", - стали лейтмотивом усіх подальших процесів розвитку людської комунікації.

Наприкінці ХХ ст., коли людство підійшло до тієї межі споживання матеріальних і природних ресурсів, за якою на планеті щосекунди могли спрацювати механізми захисту і знищити людство в природному катаклізмі, розпочався процес становлення інформаційної цивілізації, ресурсом розвитку якої ставали інформація і знання.

Наука про інформацію виросла з практичних потреб електро- і радіозв'язку. Науково-технічний прогрес у цій сфері обумовив появу одиниці інформації (1 біт), революційні зміни в засобах комунікації взагалі та появу постіндустріальної парадигми розвитку людства та четвертої інформаційної революції через винахід комп'ютера. Він надав людству можливості практичного застосування кібернетичних методів і цифрової обробки інформації, поєднав це в сис­темах електронної комунікації з накопиченими технологіями психологічного впливу на людину, що поширило їх застосування в процесах збереження, тиражування і розповсюдження інформації. "Вінцем" цього процесу стала поява всесвітнього павутиння - Інтернету, яке технологічно уможливило обмін інформацією у глобаль­них масштабах та обумовило радикальне зростання громадянської та політичної активності населення. Це, власне й стало каталізатором розвитку громадянського суспільства. Комп'ютер та ІКТ поставили кожну країну перед необхідністю здійснення інновацій­них реформ у суспільно-політичному та економічному житті.

Створення глобальної інформаційно-комунікаційної мережі Інтернет взагалі виявилося ключовим механізмом трансформації сучасного світоустрою. Він поступово і послідовно переміщує нас до життя у віртуальному комп'ютеризованому середовищі. Не тому, що це "ірреальний", "фіктивний" світ, а тому, що у штучно сконструйованому просторі створено мінімальну кількість перешкод для поширення та циркуляції інформації. У процесі опанування віртуальним простором виявилося, що Інтернет як інформаційно-комунікаційне середовище сформовано таким чином, що містить у собі особливу ціннісну матрицю. Про неї користувач може й не знати, але, потрапляючи туди, він автоматично починає діяти за її принципами.

М. Кастельс[2] - один із ключових теоретиків інформаційного та мережевого суспільства, чітко позначив чотири субкультури, які лягли в основу Інтернету. Його створювали військові, академічне співтовариство, хакери та фахівці з ризикованих венчурних інвестицій. Військові як чітко структуровану мережу зв'язку, підприємці надали їй дух вільної ініціативи й ідею щодо майбутнього розвитку, а академічне співтовариство, яке завжди було за необмежений обмін інформацією й право висловлювати свою точку зору, їх підтримало. Хакерське співтовариство довело ідею свободи інформації до абсолюту. Таким чином, віртуальне середовище на початку ХХІ ст. почало стрімко формувати особливий тип сучасної людини, яка переносить свої навіть інфантильні ідеї та правила комп'ютерних ігор на реальне життя, обумовлюючи сьогодні не лише протестні настрої в суспільстві, а й змінюючи культуру та цивілізаційні орієнтири людства.

Сьогодні, навіть в умовах глибокої системної кризи управління країною та військової агресії проти України, ми намагаємося за допомогою віртуальних інтернет-технологій здійснити плани модернізації реальної економіки та суспільно-політичного життя. Оцінюючи та прогнозуючи динаміку можливих змін, ми, на жаль, керуємося загальним досвідом постіндустріальної епохи, а тому поки що не можемо повною мірою використати можливості сучасних ІКТ, розрахованих на глобальний вимір. Вони не лише зовні змінили світ - їх технічні та програмні можливості дають змогу знаходити відповіді щодо облаштування суспільства на більш високому рівні та вирішувати питання розвитку більш системно й далекоглядно.

Саме тому до процесів технологій і засобів інформатизації, розвитку інформаційно-комунікаційної сфери нині привернуто особливу увагу не тільки з боку державних інститутів України, а й спецслужб іноземних держав, міжнародних кримінальних угруповань різного масштабу, які намагаються взяти під контроль світові та національні трафіки проходження інформації між світовими науково-технічними та економічними центрами незалежно від відстані, долаючи безліч комунікаційних бар'єрів. Інформаційна сфера дедалі більше перетворюється на арену міжнародного суперництва (конкуренції), протиправних дій, соціальних та етнічних конфліктів, створює загрози національним інтересам при реалізації законних інтересів особистості, суспільства і держави.

На наших очах виникає безліч віртуальних співтовариств, які уособлюють якісно новий і виключно вразливий для спотворення інформаційно-комунікаційний феномен[3]. Він формує нове обличчя світу і України; вбирає в себе чимало проблем нашого розвитку на десятиріччя вперед, обумовлюючи і визначаючи, зокрема, нові параметри та проблеми інформаційної безпеки на всіх рівнях. Визначаються вони поки що досить умовно. Адже те, що формується в суспільстві під впливом інформатизації як глобальний цивілізаційний виклик, ще незвичне для свідомості пересічної людини, не інтегроване у прийнятний для нас порядок дій. Разом із тим, на офіційному рівні настав час говорити про виникнення нової, дуже складної для розуміння та втілення в реальне життя інформаційно-комунікаційної функції держави. Вона висуває на порядок денний актуальні та важливі науково-практичні завдання пошуку гармонії мрій та безпосередніх дій громадян і владних структур при розбудові реального соціально-економічного життя країни.

Навіть розроблення концептуальних моделей такого розвитку неможлива без створення розгалуженої мережі для інформаційно-комунікаційної взаємодії влади із громадянами, усвідомленого розуміння форм і процедур надання останнім права на вільний доступ до знань та інформації, накопичених у сучасному світі.

В умовах постійних світових фінансово-економічних криз, революцій та воєн, а головне - тотальної недовіри народу до національних політичних лідерів та управлінських еліт, у суспільстві завжди виникала зростаюча потреба у змістовній інформації. Вона, по-перше, позбавляла націю моральної втоми, ідейного сум'яття та жорсткого тиску з боку держави. Під впливом знань суспільство відновлювало природний цикл інновацій, обов'язково вказуючи на ті елементи життя, що вже віджили, не підходять або повністю дискредитували себе. Саме за таких умов із середини XX ст. змістовна інформація, наука та освіта всюди ставали найважливішим ресурсом розвитку країн і суспільств. Саме тоді провідні держави поставили за мету вибудувати суспільства, які сьогодні еволюціонують до "суспільства знань". Перехід до нового економічного та соціально-культурного облаштування набув у них ознак релігії майбутнього і став для багатьох настільки важливим, що більшість громадян практично постійно перебуває в "онлайні". Інформація для них є реальною, майже фізично відчутною силою, перетворюючись в інформаційний ресурс (ІР) розвитку. На сьогодні вона набула такого ж значення для держав, як природні, фінансові, трудові та інші матеріальні ресурси. Їхній вплив на розвиток держав, суспільств, громадян є більш значимим та ефективним економічно, аніж політичний, промисловий і навіть військовий.

Інформація стає найбільш важливим, найбільш значимим товаром і послугою. Зокрема, це відбувається тому, що без її наявності за необхідних обсягів та якості унеможливлюється розвиток високотехнологічних виробництв, зростання добробуту, забезпечення населення продовольством, питною водою, промисловими товарами тощо.

Різноманітність інформації в облаштуванні життя людини потребує серйозних наукових досліджень. Для цього, зокрема, необхідний комплексний аналіз інформаційних правовідносин у суспільстві в цілому та формування нової комплексної галузі права - інформаційного. Відсутність тут достатніх обґрунтувань і правової визначеності обумовлена багатогранністю та багатовимірністю інформації як поняття. Тому право на інформацію як таке не дає змоги на сьогодні вичерпно відповісти на всі пов'язані з цим питання та проблеми життя людини.

Адже ми нині втягнуті в нескінченний прямий ефір віртуального світу. Якщо, скажімо, раніше вважалося, що приватне життя нікого не стосується і "встрявати" в нього - протизаконно, зараз ознакою доброго тону стало говорити про себе абсолютно все - з фактами, емоціями, відео та фотографіями про власну життєдіяльність аж до їжі домашніх улюбленців. Увесь цей масив заполонив інформаційно-комунікаційний простір. Віртуальний ексгібіціонізм[4] набув популярності в усіх прошарках суспільства. Людина, яка цього не робить, починає сприйматися як ізгой. Раніше про такі можливості годі було мріяти жодній охранці, системі держбезпеки або розвідці світу. Мільйони людей щохвилини звітують про себе, а геолокаційні технології Інтернету фіксують їхнє місцезнаходження на світовій мапі. Фактично щосекунди про людину відомо все - де вона і що робить. Інтернет-технології та мрії про популярність обумовили появу світових скандальних сайтів, зокрема WikiLeaks Сноудена тощо. Усі вони збирають, аналізують та використовують на свій розсуд дані про приватне життя людей. З певною метою вони використовуються проти самої людини - "надвідкритість" не перестає бути аморальною.

Для сучасного стану розвитку суспільства дуже важливим параметром стали так звані технології Веб 2.0, Веб 3.0 і навіть Веб 4.0, за допомогою яких кожен може назватися творцем, навіть митцем, виклавши до мережі, скажімо, власний малюнок або алгоритм вирішення проблеми. Прокинутися відомим легко, увійшовши на Youtube. Такі можливості реалізації особистих якостей, самовираження й свободи спілкування завдяки сучасним ІКТ на порядок вищі за ті, що були якісь десять років тому. І така ілюзія свободи сьогодні активно розмиває всі вертикальні зв'язки в суспільстві, викликає у громадян апокаліптичні настрої, які, у свою чергу, стимулюють явище атомізації - відділення людини від традиції історичного розвитку свого народу. Частина філософії тут полягає в тому, що на зміну великим національним державам, імперіям, що об'єднували людей великою мрією і метою, приходять

мережеві структури, у яких користувачі поділені на максимальну кількість відносно малих груп за найрізноманітнішими критеріями.

Одночасно людина хоче відчувати причетність і до "планетарних" об'єднань, як от - боротьба за права і свободи або екологію життя. Але тільки самовизначенню тут немає місця. І зайве винаходити щось екстраординарне - новітні ІКТ обумовили виникнення поняття "флешмоб"[5]. Штучна гіперактивність, що вийшла з комп'ютерних ігор, стала ідеологією нового "креативного" класу - зазвичай аполітичного, об'єднаного ігровою практикою груп естетів. "Зробімо що-небудь скандальне, незвичне (таке собі "прикольне"), а потім перенесемо все це на організацію подій у людському суспільстві. І це матиме політичні й суспільні наслідки", - така позиція зазвичай на початку процесу стає їхнім девізом і метою життя.

Автор терміна "креативний клас" Р. Флорида[6] писав, що це угруповання виникло як поєднання богемної, бунтарської культури з традиційною корпоративною, і це обумовило появу людей, які, з одного боку, є повністю вбудованими в ті ж таки корпоративні рамки, хоча всередині позиціонують себе як абсолютно вільних. Головною ознакою "креативного класу" стала вважатися не сфера діяльності людини, а ціннісна орієнтація особи, спрямована на відмову від цінностей традиційних. Таким чином, замість них бачимо іноді вульгарну відкритість або полярність поглядів, які працюють суто на реалізацію певних запрограмованих ідей. Наразі це ні що інше, як прояв космополітичної культури. Такий клас позиціонує себе як передовий, налаштований на створення чогось нового, і мотивація його вчинків полягає у відмові від великих проектів, до яких суспільство звикло за індустріальної доби свого розвитку.

Нині ми під впливом ідей "креативного класу" багато в чому вже відмовилися від організації великих національних науково-технологічних проектів, реалізація яких вимагала від України у ХХ ст. величезних зусиль щодо створення класу вчених-творців, інженерів-дослідників, робітників-новаторів. Організованість і системність їхніх дій свого часу зробили Україну індустріально потужною країною з розвиненою наукою та освітою. Однак стрімке зростання впливу "креативного класу" та культури споживання, у тому числі інформаційного (консюмеризму), відриває "креативний клас" від традиції розвитку власної країни. Культура споживання дедалі більше привертає до себе молодь, для неї вона є стилістично привабливішою і виграє порівняно з тим, що пропонує держава.

На жаль, більшість громадян за життя не може досягти певної творчої самореалізації планів, закладених у юнацьких мріях. Це є загальносвітовою проблемою. Буття маленької людини, "офісного планктону", скрізь має ознаки одноманітності, а іноді й безглуздя. Інтернет і віртуальні об'єднання порівняно з цим пропонують простір, де все компенсується. Мільйони користувачів практично "живуть" у комп'ютерних іграх, витрачають на них весь вільний час (а найзавзятіші - навіть години, відведені на сон). Там у грі вирують емоції, сплески енергії підганяють - наповнюють силою і відкривають навіть надможливості. У соціальних мережах така активність ще більш цікава, оскільки накладається на реальність - людина тісно взаємодіє з іншими, з'являється мета й завдання, ілюзія причетності до чогось значущого. Енергія, яка раніше витрачалася на висміювання всього й уся в межах свого оточення, переростає на обговорення тем із суспільно-політичним забарвленням без дотримання елементарних правил пристойності. І людина починає відчувати себе таємним бунтівником із відвертим відчуттям безкарності...

Завершення в наступному номері "З.С."

АНОТАЦІЯ

У статті досліджено умови, у яких відбуваються зміни в інформаційно-комунікаційній діяльності людства. Обстоюється необхідність серйозних наукових досліджень у цьому напрямі. Виявлено низку гуманітарних проблемних питань, які чекають на своє якнайшвидше вирішення.

Ключові слова: інформаційно-комунікаційні технології, інформаційні ресурси, креативний клас, національне інформаційне законодавство.

АННОТАЦИЯ

В статье исследованы условия, в которых происходят изменения в информационно-коммуникационной деятельности человечества. Отстаивается необходимость серьезных научных исследований в этом направлении. Выявлен ряд гуманитарных проблемных вопросов, ждущих своего скорейшего решения.

Ключевые слова: информационно-коммуникационные технологии, информационные ресурсы, креативный класс, национальное информационное законодательство.


[1] Мережева технологія або архітектура визначає топологію і метод доступу до середовища передачі інформації.

[2] Мануе́ль Ка́стельс (ісп. Manuel Castells Oliván; 1942(1942)) − іспанський соціолог-постмарксист. Вважається одним із найбільших соціологів сучасності, який спеціалізується в галузі інформаційного суспільства.

[3] Соснін О. В. Проблеми державного управління системою національних інформаційних ресурсів з наукового потенціалу України: Монографія. - К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. - 572 с.

[4] Ексгібіціонізм від лат. exhibeo − виставляти, показувати.

[5] Флешмо́б (від англ. flash mob - flash - спалах; мить, момент; mob - юрба; перекладається як "миттєва юрба"; порівн. напр. flash flood, "миттєва повінь") - це наперед спланована масова акція, коли велика група людей з'являється в громадському місці, виконує раніше обумовлені (узгоджені) дії (сценарій) і потім розходиться. Флешмоб є різновидом смартмоба. Зібрання учасників флешмобу відбувається через зв'язок (в основному через Інтернет).

[6] Ричард Флорида (англ. Richard Florida, род. 1957(1957), Ньюарк, США) - американський економіст, автор теорії креативного класу. Флорида Р. Креативный класс: люди, которые меняют будущее. - Пер. с англ. - М.: Издательский дом "Классика-XXI", 2005. - 421с.