Історичне минуле

Правовірний українець Мухаммад Асад (1900-1982)
Юрій КОЧУБЕЙ
29.04.2014, 17:17

Про життя та діяльність видатного мусульманського мислителя, політичного діяча і дипломата родом зі Львова Мухаммада Асада (Леопольда Вайса при народженні) заговорили останнім часом, безперечно, у зв'язку із напруженістю відносин між мусульманським світом і Заходом у постколоніальний період. Не переповідатиму біографію Мухаммада Асада й історію його феноменального переходу від іудаїзму в іслам, що стався 1926 р., коли він був уже дорослою людиною, відомим журналістом і політичним оглядачем німецькомовних ЗМІ. Не розглядатиму його дослідницькі теологічні праці, у яких він відкривав, на мою думку, насамперед для себе та інших істини мусульманського вчення, показував значення ідей, зафіксованих у Священному Корані та Сунні.

Проте Мухаммад Асад не був виключно кабінетним ученим, автором перекладу Св. Книги мусульман англійською мовою та багатьох праць. Він був людиною практичної дії, що виявилося в його політичній і дипломатичній діяльності у ХХ столітті.

Ще як журналіст Мухаммад Асад багато подорожував країнами Близького Сходу та Північної Африки. Він бачив, що мусульманські народи перебувають якщо не під владою, то у прямій залежності від західних колонізаторів. Для арабів ситуація після Першої світової війни мало в чому змінилася: до 1914 р. вони були під владою Османської імперії, а після війни арабський світ був фрагментований на псевдо-незалежні держави як Єгипет, ряд підмандатних територій і колоній. Асад вважав це несправедливим щодо мусульманських народів, які зробили величезний внесок у розвиток людської цивілізації. Безперечно, на нього не могли не вплинути перші спроби національно-визвольної боротьби в арабському світі, зокрема, війна еміра Абд-ель-Кадера (1807-1883) в Алжирі у 1840-х роках ХІХ ст., повстання під проводом Абд-ель-Кріма на Півдні Марокко у 1920-х роках. ХХ ст., заворушення в підмандатних територіях Франції - Сирії та Лівані. На Аравійському півострові під впливом руху вагаббітів і під проводом династії Саудидів просувався об'єднавчий процес, що мав результатом створення Королівства Саудівська Аравія.

Випадково Мухаммад Асад познайомився з представником династії Саудидів, що згодом привело його до кола наближених до короля Абд-аль- Азіза персон. Людина з європейською освітою, поліглот, знавець міжнародних відносин була цінним надбанням для саудівців, які прагнули зміцнити свої позиції, легітимізувати свою державу, насамперед, в арабському середовищі. Не слід забувати, що нафта почала відігравати важливу роль у світі як стратегічна сировина, беручи до уваги розвиток військового і торгового транспорту. Особливо зацікавленою в контролі над нафтою була Велика Британія з її розкиданою по всій земній кулі імперією. Британці у різний спосіб заволодівали нафтоносними територіями навколо Саудії, наступаючи на її кордони.

Важливим етапом у політичній біографії Мухаммада Асада стали 1930-і рр. ХХ ст., під час його перебування у Британській Індії - "перлині британської корони", де того часу почали з'являтися паростки визвольного руху. Найбільшими релігійними борцями за свободу Індії були і є прихильники індуїстських конфесій (індуїсти, джайніти, кришнаїти), а також буддисти; у мусульман теж визвольні рухи формувалися за релігійними ознаками. Тоді серед індусів уже виявили себе послідовники ліберальних, поміркованих поглядів і звучало ім'я Махатми Ганді, більш революційні елементи гуртувалися навколо імені Тілака. Мухаммад Асад був знайомий із ними обома.

Мусульмани створили свій фронт боротьби, на чолі якого став творець Мусульманської ліги Мухаммед Алі Джінна (1876-1947 ). Кожен із рухів своїми методами намагався повести за собою широкі маси, використовуючи відповідні релігійні гасла.

Найбільше враження на Мухаммада Асада справив видатний індійський мислитель ХХ ст. Мухаммед Ікбал (1877-1938) - фарсі- та урдумовний поет, есеїст і публіцист. Знайомство з М. Ікбалом утвердило його у думці про необхідність створення в Британській Індії окремої держави для мусульман, інакше індійські мусульмани втратять свою самобутність та ідентичність. Спілкування з М. Ікбалом дало М. Асаду дуже багато, насамперед, він впевнився у важливості відкинути екстремізм з політичної практики Індії, орієнтуватися на традиційні цінності ісламу. Сер Мухаммед Ікбал познайомив його з визначним діячем мусульманського руху в Британській Індії Чоудхурі Ніяз Алі Ханом (1889-1976), засновником руху "Дар уль-Іслям". Цей поважний діяч надавав великого значення розвиткові освіти, щоб підготувати народ до сприйняття ідеї ісламської держави. Для розгортання просвітницької роботи Ч. Ніяз Алі Хан заснував (1936 р.) "Фонд Дар уль-Іслям Південної Азії", а також "Інститут Дар уль-Іслям з філіями в Патанкоті (Індія) і Джутерейді (Пакистан), де готувалася молодь до політичної діяльності та соціальної роботи. Освітні та дослідницькі установи, засновані й фінансовані ним, значно сприяли поширенню ідей ісламської держави в Британській Індії.

Праця Мухаммеда Ікбала (шість лекцій) "Піднесення релігійної думки в Ісламі", що з'явилася в Індії (1930), а потім у Великій Британії (1934) мала значний вплив на індійське суспільство: вона несла проповідь вікових моральних цінностей, які, на його думку, повинні були стати справжньою метою мусульманського й індійського рухів за визволення. У Британській Індії Мухаммад Асад працював як дослідник і практичний діяч, з 1932 по 1938 р. був редактором заснованого правителем Хайдерабада журналу "Ісламська культура", а також писав свою відому працю "Іслам на роздоріжжі" (1934), яку схвально зустріла мусульманська громада.

Напередодні Другої світової війни М. Асад вів досить активну політичну діяльність, намагаючись "розворушити" мусульманський світ, продовжуючи зусилля М. Ікбала в практичному плані. Ми бачмо його в Лівії, де під прапором шейха Омара піднялося повстання поти колонізаторів італійців; відвідує Кашмір, де назріває напруження у зв'язку зі спробами британської влади підірвати єдність кашмірців, граючи на релігійних почуттях. Загадковою виглядає невивчена ще подорож Мухаммада Асада в радянську Середню Азію. Це, мабуть, буде завданням дослідників, які матимуть доступ до архівів ОГПУ (до речі, М. Асад у радянських республіках не побачив "горючого матеріалу" − релігійність народу була придушена).

Після початку Другої світової війни його було інтерновано британською владою як громадянина (хоча сам себе таким не вважав) Німеччини. Звільнений, він активно включився в роботу над створенням держави для мусульман. Зосередився цього разу на питаннях конституційного права: як втілити в сучасне життя принципи Ісламу, викладені у Св. Корані та Сунні Пророка. Його робота на посту директора Департаменту ісламського відродження під час підготовки тексту Конституції була належним чином поцінована: він став громадянином Пакистану і прийшов на роботу в зовнішньополітичне відомство, де був спочатку заступником, а потім директором відділу Близького Сходу. У той час роботи в цьому відділі було багато: молодій ісламській державі треба було встановити дружні відносини з близьким оточенням, насамперед, ісламськими країнами регіону, які тільки почали звільнятися з колоніальних пут. Крім того були могутні сусіди - СРСР, а потім КНР і, звичайно, Республіка Індія, з якою Пакистан одразу ж після свого створення вступив у затяжний конфлікт, що триває й досі, у зв'язку зі становищем у Кашмірі, який був і є населений в основному мусульманами, але управляли ними традиційні феодали - раджі, які були індуїстами. Їх підтримувала Британська адміністрація Індії. Отже, раджі вирішили, що їм краще бути в індійській державі та висловилися за вхід до складу Індійської республіки при розподілі території на дві держави. Пакистан негайно запротестував, побачивши в цьому порушення домовленості про принцип поділу території Індостану за релігійним критерієм. Почалося військове протистояння з перемінним успіхом для обох сторін. Переговори, які ініціював Пакистан, успіху не мали. Кашмірський конфлікт вийшов на міжнародну арену. Питання про Кашмір було внесено до порядку денного ООН. Розгляд його надавав додаткового імпульсу двостороннім переговорам. Уряд у 1949 р. відрядив М. Асада до Нью-Йорка на посаду Постійного представника Пакистану при ООН.

Не тільки кашмірське питання було турботою постійного представника великої мусульманської країни. Великим подразником у питаннях міжнародних відносин у світі був і є арабсько-ізраїльський конфлікт. Це вимагало вмілих маневрів, здійснюваних між великими західними державами й інтересами мусульманського світу. Сам М. Асад виступав проти політики сіоністів, вважаючи її аморальною та шкідливою для всього світу. Проте його виступи і поради арабським країнам зайняти помірковану позицію були слушними, у чому переконує подальший хід історії.

Еволюція режиму в Пакистані, деякі особисті причини привели до того, що Мухаммад Асад залишив офіційну службу і присвятив своє життя роботі над мемуарами та ісламознавству, зокрема, повному перекладові смислів Св. Корану англійською мовою. Ще 1954 р. він ініціював організацію великої міжнародної конференції, присвяченої проблемам ісламу та співробітництву двох цивілізацій.

Мухаммад Асад був мислителем, гуманістом, прихильником реформ. Був вражений страхіттями братовбивчої ірано-іракської війни, не схвалив він й іранську "ісламську революцію", критикував імама Хомейні.

Ім'я цього уродженця Львова знову з'явилося в працях учених-сходознавців, які бачать у ньому провісника появи руху, що розвивається в Європі і на Близькому та Середньому Сході як серед мусульманських улемів (тут перше місце займає шейх Юсуф аль-Кардаві), так і західних орієнталістів, які ведуть пошук шляхів до позитивного вирішення проблем, що нині розділяють Схід і Захід. У Львові та Києві відбулися наукові конференції, присвячені видатному львів'янинові.