Досягнуті успіхи Європейського Союзу підтверджують життєдайність ідеї європейської інтеграції, доводять високий рівень утвореної інтеграційної системи впорядкування. Інтеграція по-європейськи дійсно є вінцем попереднього політичного, економічного та соціального розвитку Західної Європи.

Регіональна політика

ПАРЛАМЕНТСЬКІ ВИБОРИ 2015 РОКУ ТА ВПЛИВ НОВИХ МЕДІА ЯК ІНСТРУМЕНТУ ІНТЕРАКТИВНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ КОМУНІКАЦІЇ ШВЕЙЦАРІЇ: ІСТОРИЧНИЙ ДОСВІД І УРОКИ НА МАЙБУТНЄ
Іоаланта де Вріс
22.07.2016, 17:19

 

УДК 94:324(327+342.8)

Summary

The 18th of October 2015 the Swiss accomplished their civil duty. How the new political spectrum of the country did influence the dialogue of Switzerland with the EU? Is the Swiss democracy mechanism as exactly as in the past? The new media as the effective communication method gradually take their position in the information strategy of the Swiss political actors.

Keywords: new media, election campaign, parliamentary elections 2015, Swiss Confederation, political communication.

Кожні чотири роки громадяни Швейцарської Конфедерації оновлюють склад парламенту, що має дві палати - Національну раду і Раду кантонів. Головним результатом виборів до легіслатури 2015 р. став зсув швейцарського політичного ландшафту праворуч, а тема міграції, як і очікувалося, спричинила найбільший резонанс у швейцарському суспільстві. Загальний вік законотворців суттєво збільшився, крім того цього разу до парламенту потрапило більше жінок. Певним індикатором суспільних настроїв стала явка виборців, що не перевищила 50%. У цьому зв'язку виникає запитання, чи працює механізм швейцарської демократії так само точно, як і в історичному минулому? Колишній очільник федерального департаменту внутрішніх справ Паскаль Кушпен так коментує ситуацію: "Наша система опинилася на початку кризи..." [1].

Цього разу перемогу здобула політична сила правого спрямування - Швейцарська народна партія (ШНП) - 29,4% голосів виборців було віддано саме за представників партії, яка ще на початку 80-х років мала лише 10% підтримки. Наразі з 246 місць у Національній раді 65 посіли представники ШНП, що на 9 місць більше, ніж у попередньому парламенті.

До лідерів перегонів 2015 р. слід віднести й такі політичні сили: Швейцарська соціалістична партія - 18,8% голосів і 43 місця (-3), Ліберально-радикальна партія - 16,4% голосів і 33 місця (+3), Демократично-християнська партія - 11,6% голосів і 27 місць (-1), Швейцарська екологічна партія - Зелені - 7,1% голосів і 11 місць (-4). Посилення позицій Ліберально-радикальної партії стало доволі передбачуваним явищем швейцарського політичного пейзажу, хоча Соціалістична партія все ще залишається другою за значимістю політичною силою Берна.

Політичний оглядач впливового видання Le Temps Ів Петіньян зазначив, що "...Швейцарії, яка має все, просто хочеться менше, менше іноземців, менше біженців, менше пасажирів у потягах, меншу швидкість змін, менше протиріч, менше податків, менше Європи..." [2].

Політичний експерт Женевського університету Паскаль Скьярніні коментує результати виборів: "У Швейцарії не слід чекати політичного розвороту в ході виборів. Проте невеликі зміни можуть привести до значних розбіжностей. Якщо центр тяжіння парламенту пересувається праворуч, це обов'язково матиме наслідки для внутрішньої політики, зокрема, в енергетичній, економічній, фіскальній сфері та у сфері імміграції". Тому, на думку Паскаля Скьяріні, додаткові голоси, зібрані Швейцарською народною партією, не будуть мати значного впливу на зовнішню політику країни та її дипломатичний інструментарій.

Варто підкреслити, що всі тенденції попередніх років - закріплення позицій Швейцарської народної партії та підвищення уваги виборців до Ліберально-радикальної партії, - залишилися в рамках усталеного електорального базису.

Загальним трендом передвиборчої кампанії 2015 р. стало збільшення рекламного бюджету - 12,5 млн швейцарських франків, що свідчить про зростання конкуренції серед політичних сил, хоча саму кампанію неможливо назвати багатою на медіа-приводи.

Необхідно підкреслити, що результати парламентських виборів довели, як особливість швейцарської політичної системи (система противаг) продовжує ефективно працювати. Так, у Національній раді більшість отримали партії правого спрямування, а в Раді кантонів - лівоцентристські партії. Незаперечно, що історико-політичному ландшафтові Швейцарії дедалі більше стає властива модель поділу держави на більшість і опозицію.

Спадкоємність у політичних колах не оминула й Швейцарію. Цього разу в парламент пройшла донька багаторічного лідера Швейцарської народної партії, крупного бізнесмена Крістофа Блохера - Магдалена Мартулло Блохер.

Оскільки тема міграції опинилися в центрі передвиборчого дискурсу виборів 2015 р., потрібно розглянути контекст міграційної проблематики Швейцарії. У лютому 2014 р. Швейцарія шляхом референдуму висловилася за встановлення міграційних квот, що вступає в протиріччя з принципом вільного пересування. Водночас, швейцарці не прагнуть до суттєвого віддалення країни в історичному бутті від європейського співтовариства, тому під натиском Брюсселя застосування нового закону опинилося під загрозою.

Традиційно після парламентських виборів Швейцарська Конфедерація обирає членів Федеральної ради - кабінету міністрів держави. Відповідно новий уряд повинен шукати вихід з глухого історико-політичного кута, коли суспільство прагне до посилення імміграційного контролю, а залежність від рішень Європейської комісії не залишає достатньо простору для реалізації такого прагнення. У лютому цього року Федеральна рада визначила чотири пріоритети швейцарської зовнішньої політики до 2019 р., які загалом продовжують попередній курс держави.

Політико-дипломатичний діалог із Брюсселем змушує швейцарську дипломатію шукати інституціональні умови для виходу на внутрішній ринок ЄС і посилення юридичного забезпечення. Суттєву роль в ефективному веденні цього діалогу відіграють двосторонні відносини Швейцарської Конфедерації з її важливими та історично традиційними економічними партнерами - Німеччиною, Австрією, Францією та Італією.

Варто відзначити загальну тенденцію, що прихід storytelling до політичної комунікації Швейцарської Конфедерації, а також спілкування в форматі нових медіа відбулися з певним запізненням і не набули аналогічного іншим європейським країнам масштабу. Причина - сталість історико-політичного ландшафту держави та особливості сприйняття політичних áкторів суспільством. Зокрема, традиційно швейцарські виборці не схильні підтримувати надто сильні та домінуючі персоналії.

Переддень федеральних виборів 2011 р. став поворотним пунктом в усвідомленні потенціалу нових медіа з боку швейцарських політичних áкторів. Ідеться про те, що он-лайн кампанія Швейцарської народної партії та кампанія в Інтернеті проти ініціативи цієї ж партії, спрямованої на суттєве обмеження міграції, сприяли підвищенню напруженості в швейцарській політиці, що свідчить про певне посилення он-лайн формату політичної комунікації країни. Резонанс, викликаний цією ініціативою, можна порівняти хіба що з масштабом дискусії з приводу Європейського економічного простору 1992 року.

Команда з комунікації Федеральної ради Швейцарії теж почала робити перші кроки на шляху формування своєї цифрової стратегії. Так, Андре Сімонацці, речник Федеральної ради, відкрив акаунт в Twitter у грудні 2015 р. "По дорозі до виборів у Федеральну раду" - дебютний меседж Сімонацці в просторі соціальних медіа, що мав посилання на сайт Конфедерації, де відбувалася пряма трансляція ходу виборів. Повідомлення доповнило фото семи членів Федеральної ради, що мали віддати честь Евелін Відмер-Шлумпф, федеральному раднику та представнику Бюргерсько-демократичної партії, повноваження якої закінчуються. Декілька годин по обранню Гі Пармелана (Швейцарська народна партія), Андре Сімонацці за класичною схемою повідомив про прес-конференцію радника від кантону Во Пармелана та розмістив у своєму акаунті фото новообраного представника виконавчої влади. Варто зазначити, що твітосфера активно реагувала на результати виборів і спектр коментарів коливався від захоплених до дуже негативних.

Однак новообраний федеральний радник не поспішав починати он-лайн спілкування з суспільством. Інформацію про його діяльність на посаді очільника Федерального департаменту оборони, безпеки населення та спорту можна отримати лише з офіційного сайта Федеральної ради.

Власне, уряд Швейцарської Конфедерації ще наприкінці ХХ ст. не мав свого веб-ресурсу. Відповідно його діяльність висвітлювалася з певним запізненням, властивим для класичних ЗМІ.

Утім, нові медіа - це майданчик для комунікації з миттєвим зворотним зв'язком. Інформаційний простір суттєво вплинув на виборця, який чекає від політиків невимушеного спілкування в режимі он-лайн. Національний радник від кантону Фрібург Жан-Франсуа Штейєрт пройшов шлях від речника до генерального секретаря Швейцарської соціалістичної партії. Він дотримується думки про необхідність збільшення форматів політичного спілкування.

Зрозуміло, що широке інформаційне поле впливає на розвиток конкурентного середовища, що призводить до потреби правильно розставити акценти. Нагальним стає цілеспрямований розвиток персонального маркетингу, за допомогою якого суб'єкт політичної діяльності представляє громадськості свої досягнення та їхні наслідки, що є новим явищем для швейцарського політикуму. Значна увага в ході напрацювання стратегії побудови персонального маркетингу надається візуалізації присутності політика та відстеженню реакції суспільства. Швидкість інформаційної взаємодії не залишає права на помилку.

Найбільший ризик містить он-лайн реакція політика на певні події, що може йти в розріз із його комунікаційною стратегією. Так, до найбільш відомих випадків невдалого використання Twitter є реакція федерального радника Доріс Лойтхард на терористичну атаку Шарль Ебдо - "Сатира не дозволяє все, але жодний малюнок чи публікація не виправдовує насилля, яке слід засудити, не відступаючи" [3]. Під тиском громадськості вона була змушена визнати, що її "частково неправильно зрозуміли" та що "свобода преси (була) фундаментальним правом".

Доцільно також відзначити зростаючий рівень затребуваності роботи команд із комунікації як загальносвітовий тренд. З метою протистояння сучасним інформаційним викликам необхідно реагувати швидко та всебічно, тому політичний гравець потребує інформаційного супроводу та захисту.

Жан-Франсуа Штейєрт наголошує, що федеральні департаменти посилили свою комунікацію. Він пояснює, що цей процес слід розглядати як відповідь на зростаючі потреби медіа, яким необхідно подавати адаптовані повідомлення або як механізм самозахисту від інформаційного зникнення.

Швейцарські експерти прогнозують, що надалі активність політиків у нових медіа матиме тенденцію до суттєвого збільшення. Однак існує певний скептицизм щодо місця соціальних мереж у стратегії політичної комунікації, оскільки розважальні елементи, що супроводжують он-лайн спілкування та більш властиві опозиційним силам, не завжди затребувані в країні, де рішення приймаються колегіально, шляхом прямої демократії.

Утім, яскравим прикладом використання потенціалу нових технологій спілкування слугує інформаційна стратегія депутата Юга Хілтпольда, представника Ліберально-радикальної партії. Політик має тривалий досвід комунікації через Інтернет, так 2001 р. в ході першої передвиборчої кампанії до Женевської ради він одним із перших відкрив свій сайт, що оновлювався на постійній основі. У 2007 р. політик успішно брав участь у кампанії до виборів у Національну раду та, за його визначенням, інтернет-представництво стало "більш професійним із більшою зручністю читання". Також одним із перших він відкрив Twitter-акаунт у квітні 2009 році. Хільтпольд підкреслював, що саме ця соціальна мережа працює та сприймається краще, ніж Facebook. Відслідковується закономірність у тому, що успішну політичну кар'єру Хільпольда супроводжувала інформаційна стратегія з широким використанням он-лайн комунікації.

У той час, коли використання нових медіа поступово почало отримувати визнання у швейцарському політикумі, особливо під час федеральних виборів 2015 р., Юг Хілтпольд так визначає місце соціальних мереж у політичній комунікації: "... Їхнє широке використання не гарантує обрання, оскільки вони радше об'єднують друзів або опонентів; і це не є базисом, за допомогою якого можна впевнити нових виборців". Представник Ліберально-радикальної партії визнає, що його спілкування в соціальних мережах стало більш стриманим. Акаунт Хілтпольда слугує "виключно для висвітлення його політичної та громадської діяльності", на відміну від інших політиків, він не розміщує особисті інформаційні повідомлення - репортажі з відпочинку чи фото родичів. Удалим елементом он-лайн стратегії депутата Національної ради є також і те, що він не використовує Twitter-акаунт для атаки на супротивників.

Необхідно зазначити що, політичні чиновники припускаються помилки, використовуючи соціальні мережі як простір виключно для філософських та історико-асоціативних роздумів і цитування свого порядку денного. Виборець прагне, насамперед, дізнатися про результати роботи політика чи політичної сили в зрозумілій формі, тобто в такій, коли здобутки обчислюються не політичними гаслами, а йдеться про конкретні можливості, створені для виборців у ході політичної діяльності представників влади в історичній ретроспективі.

В еволюції політичної комунікації Швейцарської Конфедерації можна виділити кілька головних рухів. Одним із них, безперечно, стало збільшення цифрової присутності політиків, до інших належить зростання інформаційного обміну загалом, а на частку он-лайн інформації припадає понад 90% загальної комунікації, що є загальносвітовою тенденцією. Унаслідок цього конкуренція за інформаційну присутність значно зростає та набуває нових форм і методів, особливе місце належить формуванню стратегії персонального маркетингу. Водночас, виборець може стати заручником неконтрольованих інформаційних потоків та в змозі розраховувати виключно на власну медіа-грамотність.

Новим інструментом прямої демократії Швейцарії стала ініціатива лівих центристів створити платформу wecollect.ch, веб-ресурсу для збору підписів за проведення референдумів. Ця практика стало закріпилася в політичній комунікації інших країн, у свою чергу Берн не поспішав із запровадженням ресурсу для мобілізації суспільства в будь-який момент. Експерт із комунікації Даніель Граф позитивно оцінює роботу платформи та зазначає, що особисто працює над тим, аби "катапультувати демократію в мережу". Слоганом веб-ресурсу wecollect.ch, покликаного зробити політичне життя невід'ємним від нових технологій спілкування, став вислів: "За більш зважену та продуману політику".

Механізм дії платформи так: підписавши ініціативу через Інтернет, громадянин отримує вже заповнену офіційну pdf-форму, на якій треба поставити підпис та відправити її по пошті.

Інтернет-платформи для збору он-лайн підписів за певну ініціативу вже ефективно функціонують у країнах ЄС. В Ісландії 30 тис. осіб вимагали відставки прем'єр-міністра через Панама гейтс, що становить 10% населення країни, у Франції противники закону про працю мобілізували 1,3 млн шляхом створення довідкової платформи change.org.

Однак постає запитання, чи мобілізація громадян через Інтернет не впливає на зменшення рівня довіри до політичної сфери загалом? Додатковий доступ до інформації сприяє лише кращому висвітленню певної проблематики. Оскільки у Швейцарії важливі резонансні для суспільства питання порушуються на референдумах - це вже дає змогу вести широку дискусію з певної проблематики, а соціальні мережі стають ще однією платформою для збору та обміну інформацією.

Історична сталість швейцарської політичної системи теж впливає на розвиток інформаційної стратегії та використання нових медіа, оскільки соціальні мережі дуже ефективні в умовах кризової комунікації, даючи можливість політикам миттєво заявити про свої дії або свою реакцію на певну подію.

За прямої демократії виборцям потрібно мати повну інформацію про позитивні та негативні наслідки свого вибору. У цьому полягає відмінність швейцарської політичної системи від французької, коли виборці підтримують політичні персоналії, за якими вже стоять визначні політичні дії.

Водночас, політик повинен постійно змагатися за увагу виборця, ефективно забезпечуючи собі місце в медіапросторі, що сприяє поляризації виборчого простору. Закріплюється тенденція, коли за вдалою інформаційною стратегією приховується відсутність змістовних політичних акцій. Бути обраним − означає чітко визначити свою позицію. Процесу поляризації також сприяє те, що політики перебувають під сильним впливом своїх політичних сил.

До основних переваг, які політичній комунікації надають нові медіа, слід віднести власний інформаційний ресурс, створення близького зв'язку, спілкування з політиком напряму, гуманізація політичної сфери.

Водночас, Швейцарія не потребує наближення політичних персоналій до суспільства як однієї з головних функцій нових медіа. Їхня роль суттєво зростає, коли потрібно подолати великі відстані країни, а також сприяти діалогу між владою та суспільством. Крім класичного інструменту громадської ініціативи, Конфедерація має невеликі кантони, за цих умов є тісний зв'язок законодавчої та виконавчої влади з виборцями. Тому найближчим часом навряд чи в політичному кліматі Швейцарії виникатимуть "бурі" в соціальних мережах.

Під час парламентських виборів 2015 р. не набули поширення випадки, коли он-лайн активні кандидати здобували найбільшу підтримку. Серед причин варто назвати той факт, що позиціонування в кантоні є значно важливішим, ніж медіа-кампанія.

Отже, досвід Швейцарії підтвердив, що нові медіа як інструмент інтерактивної політичної комунікації сприяють персоналізації передвиборчих кампаній і зосередженню довкола цільових груп, що змушує класичні засоби масової комунікації втрачати свої позиції. Потрібно зазначити, що нові медіа сприяють зростанню уваги суспільства до політичного життя країни, тому, імовірно, у майбутньому швейцарські ініціативи з наближення демократії та нових медіа будуть мати розвиток, спираючись традиційно на історично усталений власне швейцарський досвід.

Список використаних джерел:

1. http://www.tdg.ch/suisse/couchepin-systeme-connait-debut-crise/story/121421

2. http://www.letemps.ch/opinions/2015/09/18/suisse-ne-se-passe-rien

3. http://www.laliberte.ch/news/suisse/la-maladresse-de-doris-leuthard-269831#.VzLtUD9kJuU

АНОТАЦІЯ

18 жовтня 2015 р. швейцарці виконали свій громадянський обов'язок. Як новий розклад політичних сил країни вплине на діалог Швейцарії з Європейським Союзом у історичному майбутті? Чи працює механізм швейцарської демократії так само точно, як і в минулому? Нові медіа як ефективний метод комунікації поступово займають позиції в інформаційній стратегії швейцарських політичних та історичних чинників.

Ключові слова: нові медіа, передвиборча кампанія, парламентські вибори 2015, Швейцарська Конфедерація, політична комунікація, історичний досвід.

АННОТАЦИЯ

18 октября 2015 г. швейцарцы исполнили свой гражданский долг. Как новый расклад политических сил страны повлияет на диалог Швейцарии с Европейским Союзом в историческом будущем? Работает ли механизм швейцарской демократии так же точно, как и в прошлом? Новые медиа как эффективный метод коммуникации постепенно занимают позиции в информационной стратегии швейцарских политических и исторических áкторов.

Ключевые слова: новые медиа, предвыборная кампания, парламентские выборы 2015, Швейцарская Конфедерация, политическая коммуникация, исторический опыт.

<xml> </xml><object classid="clsid:38481807-CA0E-42D2-BF39-B33AF135CC4D" id="ieooui"></object>