Новий світовий вимір
Вячеслав Ціватий
13.09.2017, 13:41

 

УДК 94: 327                               

      (Рецензія на монографію: Зернецька О.В. Глобальна комунікація: монографія /Ольга Василівна Зернецька Київ, Наукова думка, 2017. 350 с.

      Монографія доктора політичних наук, професора, заввідділом глобальних та цивілізаційних проблем Інституту світової історії НАН України Ольги Василівни Зернецької відкриває новий напрям у науці – глобальної комунікації. Це поєднання глобалістики, що протягом 20 років набула статусу окремої науки, і комунікаційної науки, що останнім часом стала не тільки наукою, а й найгострішою зброєю у воєнних конфліктах ХХІ століття. Кібервійвійна, кібероперації, кібератаки, кібербезпека, кібервторгнення – ось новий понятійний апарат, що владно увійшов до обігу  збройних сил провідних країн світу, до політичного вокабуляру та до дискурсу міжнародних відносин. Усе це загрозливі реалії наших днів і все це є частиною того багатоаспектного явища, яким займається глобальна комунікація.

      Монографія Ольги Зернецької вийшла у видавництві "Наукова думка" в проекті "Наукова книга". І це дійсно наукове видання, що аргументовано показує життєву необхідність такої нової дисципліни. 

      Авторка розбудовує широкий і системний понятійно-категоріальний апарат нової галузі. Вона також розглядає історію наук, які передували появі глобальної комунікації. Без сумніву, появі цієї нової галузі сприяли справді революції відкриття у галузі високих технологій. Зокрема широке входження до загального обігу Інтернету та його можливостей розбудови різних форм Інтернет-комунікації:  наприклад, виникнення глобальної  блогосфери та соціальних мереж.

      Сьогодні глобальна комунікація охоплює практично всі сфери суспільного життя: політику, економіку, культуру, безпеку та інші. Складні, неоднозначні та багатокомпонентні процеси, що відбуваються у гуманітарній сфері наприкінці ХХ на початку ХХІ ст., потребують інтердисциплінарного підходу. На погляд дослідниці, "вони є продуктивними саме тому, що впливи глобалізації зачіпають і змінюють такі тонкі та вразливі матерії, як життя людського духу, світовідчуття індивіда, світ людського досвіду  (те, що філософ Едмунд Гуссерль засновник феноменології назвав  Lebenswelt, тобто життєвим світом): врешті-решт, культурну ідентичність цілих народів" (С. 85). Аналізуючи в цьому контексті глобально культуру, автор розглядає на тлі бурхливого розвитку інформаційно-комунікаційних систем такі глобалізаційні процеси як концентрація та конгломерація, транснаціоналізація та інтернаціоналізація інформаційних агентств, глобальних медіа-імперій та інших споріднених бізнесів у цій сфері. Дослідниця відмічає, що водночас відбувається стрімка конвергенція на інноваційному та техніко-технологічному рівнях.

      Потужна трансляція змістового наповнення панівної західної масової культури набуває глобального характеру і перетворює її, по суті, на глобальну культуру. Вона заповнює світовий інформаційний простір, вільно перетинаючи державні кордони, не питаючи її  громадян про бажаність своєї присутності у національних інформаційних просторах окремих держав,  регіонів і навіть континентів. Вона стає реальним викликом державному та національному суверенітету, деформуючи й руйнуючи національні культури.  

      Автор надає багато уваги головним áкторам глобальної комунікації. Стрімка зміна світу викликає появу нових викликів і загроз у галузі керування глобальною комунікацією. На погляд дослідниці, це суттєво впливає на геополітичну картину світоустрою. Дослідниця надає конструктивний аналіз трансформації функцій і статусів головних акторів у сфері  глобального керування комунікацією у геополітиці ХХІ століття. Докладно проаналізувавши їх, Ольга Зернецька  робить висновок, що на арену глобального керування, окрім головних традиційних акторів – держав, виходять і владно заявляють по себе нові актори – такі як міжнародні організації, міждержавні союзи, транснаціональні корпорації та глобальне громадянське суспільство.  Проте їхні можливості та потенціали не є рівними. Зокрема велику частину владних повноважень дедалі виразніше перебираюсь на себе  медіа-імперії. На думку автора, найвиразнішим прикладом корпоративної концентрації в медіа- та інформаційних індустріях є той факт, що нині на глобальному медіа-ринку домінує лише десяток транснаціональних корпорацій, що є найбільшими корпораціями світу: Time Warner, Disney, Bertelsmann, Viacom, Tele-communications Inc., News Corp., Samsung, Seagram (власник Universal Studios), General Electric (власник NBC), Phillips  (власник Poligram).

      Дослідниця переконливо доводить, що олігополістичний характер глобальних ТНК і влада, акумульована в руках цих груп, зростає небаченими темпами і що мова йде не лише про формування громадської думки, соціально-культурних смаків, стандартів й орієнтирів, упорядкованність ієрархій, ідеалів та цінностей, а й про вплив на політичні уподобання аудиторії, підтримку наявного в державі  status quo, про дедалі більше перебирання функцій здійснення політичної комунікації в суспільстві. Все це призводить до медіатизації політики. 

      Як відзначає Ольга Зернецька, у цій парадигмі владних відносин особливого значення набувають елітні групи та  елітні інститути, які мають можливості доступу не тільки до інформації, а й до важливих суспільних дискурсів і каналів комунікації.

      Тому створення нею типології глобальної медіакратії, до якої входять такі власники мультимедійних  імперій як Руперт Мердок, Сільвіо Берлусконі, Білл Гейтс, Тед Тернер, Еміліо Оскарага Мілмо, Роберто  Маріньо, Лео Кірш, Кері Пекер, Марк Цукерберг та багато інших, можна з повним правом назвати  її особистим вкладом не тільки до теорії глобальної комунікації,  а й до теорії еліт.

      Продовжуючи розглядати глобальні медіа у політичних комунікаціях, автор надає великої уваги супутниковим новинам як новому етапу глобальної комунікації. Вона ретельно відстежує розбіжності у діяльності СNN/US (тобто каналу для внутрішнього користування американської аудиторії, який був започаткований Тедом Тернером у 1980 р.)  та CNN    International (CNNI), який розгорнув свою глобальну діяльність, починаючи з 1985 року. Дослідниця доводить, що CNNI давно переріс  функції суто новинного каналу, оскільки він нині використовується державними діячами, політиками, топ-менеджментом економічного і фінансового бізнесу, міжнародними неурядовими організаціями, екстремістськими угрупованнями та іншими й як трибуна, користуючись якою, вони можуть оголошувати про свої наміри і рішення на весь світ, і як носій різноманітних, але, насампереддипломатичних, послань.  Вона доходить висновку, що «глобально оприлюднені послання нова форма дипломатичного дискурсу», новий механізм взаємин у практиці міжнародних відносин. Мобільністю, відкритістю, дієвістю впливу, вимогами швидкої відповідної реакції від політичного реципієнта така форма є також новою порівняно зі сторіччями випробуваними методами таємної дипломатії, тобто  арсенал дипломатичних методів розширюється (С.153). Автор відзначає, що разом із тим відбувається процес подальшої медіатизації міжнародних відносин, що особливо стає помітним під час кризових ситуацій у світі. Також ретельно аналізуються діяльність таких глобальних новинних каналів як BBC World та Al Jazeera.

      Дослідниця глибоко аналізує різновиди блогів, типологізує їх та окремо виділяє і досліджує політичні блоги, які у своїй сукупності в кожній країні утворюють політичні блогосфери, а у планетарному масштабі можна говорити по створення глобальної політичної блогосфери. Вона вдається до детального аналізу політичних блогів у ході виборів президента США Барака Обами у 2008 та 2012 роках. І визначає дієвість використання персональних блогів, зокрема таких як Twitter, що допомогло у 2016 році стати американським президентом Дональду Трампу.

      Із притаманним автору міждисциплінарним підходом вона детально висвітлює економічні питання глобальних медіа, особливо в період останньої фінансово-економічної кризи. Автор розкриває модель виживання медіа-імперій в ситуації кризи, надаючи особливої уваги агресивним стратегіям в антикризовій  боротьбі, аналізує ситуацію в латиноамериканському інформаційно-комунікаційному просторі в період кризи, пише про непрості ситуації в мережі Інтернет, що є своєрідним "яблуком розбрату" в кризовій ситуації, про новий мегатренд конкурентної боротьби у мережі Інтернет: cloud computing.  Все це дає підстави Ользі Зернецькій дійти таких важливих висновків: "Специфікою розвитку інформаційно-комунікаційної сфери в умовах глобальної системної кризи є те, що, на відміну від багатьох галузей промисловості, охоплених кризою, ця сфера продовжує бухливо розвиватися. Іншою відмінністю цього сектору економіки є непередбачуваність багатьох тенденцій розвитку, оскільки технічний прогрес в інформаційно-комунікаційних сфері йде випереджальними темпами порівняно з більшістю інших галузей. [...] Щоби бути лідером у цій галузі, компаніям уже мало тільки відповідати на наявні запити користувачів. Їм, як це переконливо довів досвід Apple Inc., потрібно вигадувати й створювати щось революційно нове, проте таке, яке сприйматиметься користувачами як давно очікуване й бажане. Це вища, віртуозна стратегічна концепція компанії Apple, яка може бути названа еталонною для тих компаній, що прагнуть йти уперед (кожна у сфері свого бізнесу), особливо в період глобальної системної кризи" (С.210).

      Аналізуючи системи медіа та інформаційно-комунікаційних технологій в Україні у транзитивний період, надто у період глобальної економічної кризи, автор пропонує рекомендації українській державній системі у сфері медіа та інформаційно-комунікаційних технологій, які б вивели національну інформаційно-комунікаційну сферу на вищий рівень у глобальній комунікації. Вона впевнена, що втілення у життя запропонованих нею рекомендацій не лише сприятиме розвитку в Україні сфери   медіа та інформаційно-комунікаційних технологій, а й великою мірою сприятиме консолідації та мобілізації суспільства, допоможе вчасно реагувати на болючі соціально-культурні, економічні, політичні, юридичні й мовні виклики та знімати соціальну напругу. Це, безперечно, буде внеском у демократичний розвиток Вітчизни, нерозривно пов'язаний із підвищенням загальної культури населення, вкоріненням і розвитком національних цінностей та ідеалів.     

      Надзвичайно актуальною нині стала проблема кібербезпеки. Ольга Зернецька надає її аналізу чільне місце. По-перше вона глибоко і кваліфіковано аналізує еволюцію стратегій США, починаючи з пояснення понятійно-категоріального аппарату, що використовується саме в Сполучених Штатах у цій галузі. По-друге, вона системно розглядає стратегії кібербезпеки  США від  часів президенства Дж. Буша-молодшого до часів Барака Обами. По-третє, дослідниця зупиняється на головних питаннях, які є національними інтересами цієї держави у кіберпросторі, що дозволяє авторці висвітлити процес вироблення сильної, дієвої національної політики США в галузі безпеки.

      Глибоко аналізуючи досвід США у сфері розробки та втілення в життя стратегій кібербезпеки, Ольга Зернецька робить висновок, що «захист кіберпростору України при всьому тому, що потенціали США та нашої країни далеко не рівні, все ж таки має перспективи. Цей потенціал – людський капітал, неоціненні інтелектуальні здцібності нашого народу, починаючи від школярів, які швидко і досить глибоко опановують комп‘ютер та «ширяють» у кіберпросторі, й до студенства, викладачів, професорів і спеціалістів у цій галузі в різних академічних і галузевих інститутах України. Якщо владі вдасться припинити відтік мізків із України, створити тут відповідні умови для фахівців цих галузей, українська відповідь кіберзагрозам, як глобальним, так і регіональним, буде здатна доволі швидко стати однією з пріоритетних сфер розвитку України» (с. 283-284).

      Дослідницю хвилюють не тільки глобальні за своїм значенням проблеми. Не менше уваги вона надає кібербезпеці індивида, особливо в соціальних мережах, зокрема в Facebook, MySpace, FriendWise, Yahoo! та в багатьох інших. У центрі її уваги діти, підлітки та молодь. Поради для них не є зайвими й для дорослих користувачів соціальних мереж, особливо для політиків усіх рангів.

      Останній розділ монографії Ольги Зернецької присвячений глобальній комунікації в контексті сталого розвитку. Головної уваги тут вона надає аналізу викликів та загроз глобального диджитального розриву, попередньо здійснивши соціолінгвальний, семіотичний, дискурс-аналіз та політологічний аналіз концепцій  «диджитального розриву» та «глобального диджитального розриву» в різних дефініційних та ідіоматичних площинах як основних концепцій, що ними оперують у теоріях інформаційного суспільства та суспільства знань. Дослідниця визначає глобальний диджитальний розрив як «розрив у доступі до інформаційно-комунікаційних технологій між різними країнами світу» (с. 316). Отже, один із головних викликів для політиків на національному та міжнародному рівнях – у  подоланні диджитального розриву між багатими та бідними країнами, сільськими та міськими місцевостями, чоловіками і жінками, кваліфікованими і некваліфікованими працівниками, великими та малими виробництвами, враховуючи етичні та расові відмінності, культурні та цивілізаційні аспекти тощо. Автор, використовуючи дані міжнародних організацій в цій галузі, аналізує ситуацію та пропонує шляхи  подолання загроз глобального диджитального розриву. Нею проаналізовані чи не всі наявні формати телевізійних передач  в Україні, Великій Британії, Франції та США. (Тут, як й при написанні монографії в цілому, їй допомагають блискуче знання англійської та французької мов). Гадаю, що читач просто отримує насолоду, потрапивши в розмаїтий світ політичних, культурних, освітніх та розважальних програм, які вона аналізує. Але за цим стоїть велика ідея збереження природи в світі, підтримання життя на нашій планеті методами глобальної комунікації.

      Передмова до монографії Ольги Зернецької, написану академіком НАН України Олегом Григоровичем Білорусом, який, по суті, започаткував вивчення глобалізації на академічному рівні в Україні, має промовисту назву: «Глобальна комунікація – нервова система глобалізації». В ній він дає високу оцінку монографічному дослідженню Ольги Зернецької. Ми радо приєднуємося до неї. Адже це – інноваційна робота в галузі соціальних наук, вперше в Україні, на теренах СНД та Західної Європи у монографічному вигляді присвячена глобальній комунікації.