Економіка

Науково-технічне співробітництво України і Китаю
Олександр Васильєв
03.11.2017, 11:49

УДК 94:330.341.1

Summary

Scientific and Technical Cooperation (STC) is collaboration between countries in the area of science, technology, research and development. STC is a significant part of international economic relations. The foreign policy of Ukraine is to ensure support of its science, culture and education and save intelectual potential as well as full value development of free cultural and humanitarian exchange with the countries of the world including China. STC of Ukraine is directed to increasing of economic growth rate, branch structure improvement, improving of state management effectiveness.

Key words: science, technology, modernization, economy, structure, cooperation.

Модернізація цивілізації пройшла кілька етапів розвитку, посту­пово набуваючи нових ознак і тенденцій, що вносили суспільно-політичні, науково-технічні та управлінські досягнення. Сьогоднішній етап модернізації отримав назву постіндустріального або постмодерністського. Його основою є пріоритетна роль науки як стрижня, навколо якого створюються нові технології, відбуваються економічний і соціальний прогрес суспільства [1].

Досвід модернізації таких країн як Китай, Японія, Республіка Корея, нові індустріальні країни Східної Азії свідчить, що суто ринкової економіки в реальному житті не існує. Є лише різні варіанти поєднання методів державного контролю за економікою і відносної ринкової свободи. Щоб досягти рівня сучасного розвитку, ці країни спочатку пройшли стадію мобілізаційної економіки з ефективним державним контролем за валютними та фінансовими потоками, регулюванням цін, запровадженням протекціоністської торговельної та валютної політики, прямим та непрямим державним субсидуванням [2].

Ключову роль в модернізації і розвитку економіки на основі нового технологічного укладу грає різке підвищення інноваційної активності. У сучасній економіці на частку науково-технічного прогресу припадає до 90% від сукупного внеску всіх факторів приросту [3]. З урахуванням критичного значення і високої невизначеності результатів наукових досліджень держава має взяти на себе функції інтелектуально-інформаційного центру регулювання і стратегічного планування розвитку економіки, підтримки відповідного науково-технологічного середовища, що включає до себе розвинену базу фундаментальних знань і пошукових досліджень, інститути прикладних досліджень і дослідно-конструкторських розробок, систему стимулювання освоєння і розповсюдження нових технологій. У всіх країнах світу послідовно збільшується фінансування НДДКР, частка яких у ВВП досягає 4% [3], що в багато разів перевищує наукомісткість української економіки. У Китаї в 40-ві роки XX ст. фактично не було жодного вищого навчального закладу. Низка видатних вчених Китаю закінчила американські університети і надала потужний поштовх національній науці. Поверненню вчених сприяла копітка політика Пекіна, спрямована на зворотний "потік мозків". Зокрема вчені-репатріанти створили неформальний "Клуб Лос-Аламос". Члени клубу заснували та очолили сотні провідних китайських наукових центрів, у тому числі Університет Цінхуа, Університет науки і техніки Китаю, Харбінський технологічний інститут, Університет Фудань тощо [4]. Сьогодні Китай займає провідні позиції у науково-технологічній сфері. За даними Світового банку, у 2014 р. внутрішні витрати на дослідження і розробки в Китаї склали 2,05% до ВВП [5]. На початку 2016 р. Гарвардський інститут світової економіки констатував, що Китай перейшов від країни копіювання до інноваційної держави. Країна переорієнтувала внутрішні технопарки з зовнішнього інвестування на розвиток, підвищення кваліфікації і стимулювання винахідництва. У 2015 р. в Китаї налічувалось 1600 науково-технічних підприємств-інкубаторів, понад 1000 інвестиційних державних установ з фондом понад 350 млрд юанів, що спеціалізуються на вкладанні коштів у винаходи. У 2016 році Держрада КНР оприлюднила програму зі сприяння перетворення досягнень науки і техніки у виробничі сили, в якій відображено вирішальну роль науки для ринку [4]. Із 2010 р. Китай займає перше місце у світі за кількістю отриманих патентів. Відомство Китаю з інтелектуальної власності показало, що у 2014 р. із 928 тис. винаходів 663 тис. мають ринкову вартість, а 485 тис. виконані спеціалізованими дослідницькими центрами. У 2000 - 2007 рр. кількість інженерно-технічних працівників у Китаї подвоїлась. Прогнозується, що у 2024 р. вчених і дослідників в Китаї буде більше ніж у США, ЄС і Японії разом узятих. Уже в 2013 р., за даними ЮНЕСКО, Китай вийшов на перше місце в світі за кількістю науково-технічних працівників. Кількість вчених із загальної кількості людей, зайнятих у виробництві, в ЄС складає 22%, в Китаї - 19%, в США - 17%, в РФ - 6% [5]. Чверть світового високотехнологічного експорту, що складає понад 2,5 трлн дол., належить Китаю. В 2014 р. Китай досяг паритету зі США з частки доданої вартості у високотехнологічному виробництві, де у США - 29%, а в Китаї - 27%, причому за десять років його частка виросла у 10 разів. За прогнозами, до 2020 р. Китай випередить США з інвестицій в дослідження і розробки, накопичить аналітичну масу знань та результатів наукових експериментів, що сприятиме науково-технологічному прориву [5]. Сьогодні Китай демонструє високу ефективність інвестицій в освіту, займає одне з перших місць у світі за рівнем освіти, а США - тільки восьме-десяте [5]. Керівництво країни вважає, що рівень освіти для майбутнього Китаю є найголовнішим фактором конкурентоспроможності.

Важливим для КНР є міжнародне співробітництво в галузі ВПК. Китайська наука з'явилась і розвивалась як прикладна галузь оборонної промисловості. За даними Стокгольмского інституту досліджень проблем світу [6], за витратами на оборону (215 млрд дол.) Китай займає друге місце у світі. На першому місці знаходяться США (611 млрд дол.) , на третьому - Росія (69,2 млрд дол.).

Китай використовує досвід і напрацювання України у суднобудівній та авіаційній галузях. Так, свій перший авіаносець "Ляонін" (в минулому крейсер "Варяг") Китай придбав недобудованим в Україні в 1998 р. Корабель був повністю реконструйований і розпочав свою військову службу у 2012 р. У квітні 2017 р. у Китаї було спущено на воду перший власний авіаносець, побудову якого було розпочато у 2013 р. на базі попередніх інженерних рішень. Остаточне введення нового авіаносця до лав флоту планується після 2020 р. У серпні 2016 р. було укладено угоду між ДП "Антонов" і китайською компанією "China Airspace". Сторони висловили наміри про довгострокову співпрацю [4], що передбачає розпочатися будівництвом другого модернізованого екземпляру літака Ан-225 "Мрія" на держпідприємстві "Антонов", а згодом - створення спільного серійного виробництва Ан-225 в Китаї за ліцензією ДП "Антонов". Ан-225 "Мрія" з максимальною спорядженою масою 640 т є найпотужнішим літаком у світі.

Протягом багатьох років за часів незалежності інститути Національної академії наук України брали активну участь у розбудові технопарків у Китаї, проведенні НДДКР, опануванні китайськими фахівцями українських методик досліджень і прогресивних технологій. Розробки організацій ДКАУ (зокрема КБ "Південне" та заводу "Південномаш") сприяли розвитку сучасної ракетно-космічної галузі Китаю.

Китай підтримує та фінансує створення технопарків за певними видами наукової діяльності українськими НДІ на своїй території. Наприклад, це - українсько-китайський Центр зварювання і споріднених технологій у м. Харбін, угоду про створення якого було підписано між Інститутом електрозварювання ім. Є. Патона НАН України й Харбінським інститутом зварювання. Наприкінці жовтня 2016 р. делегація Національної академії наук України відвідала Китайську Народну Республіку та взяла участь у кількох важливих заходах, що завершилися підписанням двосторонніх українсько-китайських угод у сфері науково-технічного співробітництва. Зокрема угода, укладена завдяки тісній співпраці Інституту металофізики імені Г.В. Курдюмова і Радіоастрономічного інституту НАН України із Цзіліньським університетом, передбачає створення на базі згаданого вищого навчального закладу Міжнародного наукового центру з розвитку фундаментальних і прикладних досліджень та сучасних технологій, фінансування якого здійснюватиме китайська сторона. Установа отримає найсучасніше наукове обладнання для досліджень у галузях матеріалознавства, фізики твердого тіла, радіоелектроніки, низьких температур, магнетизму тощо. Роботою центру керуватиме наукова рада, створена на паритетних засадах [7]. Також перспективними є напрямки спільної роботи у галузі IT-технологій. Китайський ринок посідає чільне місце разом із США у споживанні IT-послуг.

Українським науковцям комфортно працювати у Китаї, який фінансує прикладну науку та сприяє проведенню досліджень та розробці технологій, що в подальшому використовуватимуться для розвитку китайської держави. Вітчизняні науковці не мають практично можливості використати увесь потенціал своїх досягнень в Україні через застарілу інфраструктуру, недофінансування, відсутність попиту на високотехнологічну продукцію, недостатнє розуміння українською владою важливості НТП. У двосторонніх відносинах Україна є донором сировинних ресурсів та продукції четвертого технологічного укладу до Китаю. В сьогоднішніх реаліях відносини з Китаєм мають бути пріоритетними для України, оскільки це - величезний ринок збуту високотехнологічних товарів та якісної продукції АПК. Нові перспективи співпраці відкриються, якщо Україна зможе розвивати сучасну фундаментальну та прикладну науку, особливо п'ятого та шостого технологічних укладів. Україна має потенціал продажу в Китай IT-послуг, а також може використати своє вдале геоекономічне положення, ставши транзитною країною китайських товарів до ЄС і місцем інвестицій для китайського бізнесу та туризму.

Те економічне зростання, що мало місце в Україні в докризовий період (до початку світової економічної кризи у 2008 р.), не супроводжувалося економічним і науково-технічним розвитком та модернізацією. Це було, по-перше, зростання видобутку та експорту сировинних товарів, а по-друге, зростання в традиційних індустріальних галузях (в основному, в металургії та хімічній промисловості), що використовують значною мірою застарілі енергоємні, високовитратні технології та експортують на світовий ринок переважно напівфабрикати. В даному випадку кількісне зростання обсягів виробництва не приводило до виникнення економіки нової якості. Більш того - сьогодні спостерігаються процеси соціально-економічної деградації України, зростання її науково-технічного відставання як від розвинених держав Заходу, так і від нових індустріальних країн, наростаючої нестачі кваліфікованої робочої сили внаслідок міграційного відтоку на заробітки за кордон, а також руйнування системи професійної та технічної освіти.

В Україні продовжується деіндустріалізація і деградація науково-технічної сфери. За рівнем частки витрат на НДДКР у ВВП (0,66% у 2014 р. за даними Світового банку) Україна опинилась на рівні країн третього світу. Частка України на світовому ринку високотехнологічної продукції менше 0,1% [5]. Сьогодні в Україні склалась критична ситуація з розвитком наукових досліджень і здійсненням технологічної модернізації виробництва, пов'язаної з переходом до нового технологічного укладу. Причини несприятливої ситуації полягають у хронічному недофінансуванні розвитку науки, руйнуванні кооперації науки і виробництва, старінні наукових кадрів, "відпливі мізків". Значною мірою це стало наслідком приватизації, що призвела до руйнації галузевого сектору прикладної науки. Стан української науки - один з ключових факторів національної безпеки. Досвід Китаю свідчить, аби наука грала важливу роль в обороні країни та її економіці повинно бути замкнене коло відтворення інновацій: аналіз проблем, тенденцій розвитку і простору можливостей; цілеспрямування і планування; фундаментальні дослідження і підготовка спеціалістів; прикладні розробки; дослідно-конструкторські роботи, створення технологій; вивід товарів на ринок і реалізація; подальше вкладення отриманих в результаті цієї діяльності коштів у всі згадані елементи циклу. Важливу роль в цьому мають грати великі високотехнологічні компанії, що створюють надійні ефективні технології, виконують дослідно-конструкторські розробки, випускають продукцію і виводять її на світовий ринок. Основним споживачем технологій є промисловість. Великих високотехнологічних компаній під час реформ в Україні не з'явилось. Крім того, після розвалу обробної промисловості країна прив'язана до західних комплектуючих. Для зміни ситуації необхідна системна робота держави і науково-інженерного співтовариства у створенні розвиненої мережі інжинірингових компаній, проектних і конструкторських організацій. Розглядаючи питання, чи можливо сьогодні в Україні використовувати ті мобілізаційні методи, що їх використовував Китай під час створення основ ефективної сучасної економіки, слід підкреслити, що це вимагає перегляду та корекції всього комплексу економічних зв'язків та "ліберально обумовлених" зобов'язань, які Україна добровільно взяла на себе перед Євросоюзом, МВФ, Світовим банком, ЄБРР, Радою Європи, СОТ. Необхідна відмова сучасної "еліти" України від значної частини тих привілеїв та колосальних доходів, які вона зараз отримує саме в результаті існування периферійної, компрадорсько-ліберальної соціально-економічної моделі з її економічною неефективністю та глибокою соціальною нерівністю. Дійсно демократична, соціально-орієнтована держава можлива тільки в тому разі, якщо політична демократія доповнюється справедливим розподілом національного доходу, високою соціальною мобільністю, а також можливістю широких кіл суспільства впливати на характер і напрями розподілу національного доходу, на політичні і соціально-економічні процеси, що відбуваються в країні, зокрема через зростання ролі громадських організацій, профспілок, створення виробничих рад на підприємствах. Як політична демократія неможлива без політичного плюралізму, так і соціально-економічна демократія неможлива без економічного плюралізму, тобто змішаної економіки, в якій різні сектори (державний, державно-приватний, приватний, корпоративний та кооперативний) урівноважували б один одного, створюючи баланс інтересів і гармонійне співіснування різних прошарків населення. Без спільної системної роботи держави, бізнесу і громадянського суспільства з реалізації курсу на суверенний розвиток на передовій технологічній основі забезпечити стійкість внутрішнього соціального і економічного порядку неможливо. Збереження залежного становища економіки від західного ядра світової фінансово-економічної системи веде до подовження і поглиблення кризи.

Досвід Китаю свідчить, що сучасного рівня розвитку він досяг шляхом планового керування розвитком економіки; валютно-фінансовим контролем за діяльністю комерційних банків, за використанням у країні іноземної валюти, за наданням кредитів, рівнем процентних ставок, інвестуванням у промисловість і ціноутворенням; контролем за зовнішньою торгівлею, що виражається в субсидуванні державою експорту і чіткій регламентації імпорту.

Китай, як один із світових лідерів науково-технічного прогресу, має наукові стратегії, ставить масштабні завдання перед вченими і вкладає величезні кошти в науку і оборону.

Рівень національної науки значною мірою визначає фундаментальні основи економічної і військової безпеки держави та забезпечує можливості виходу з сучасної фінансово-економічної кризи. Тільки опора на потужний науково-технічний комплекс може бути найбільш реальним шляхом для України зайняти гідне місце серед розвинених в економічному відношенні країн, сприяти затвердженню в країні соціально-орієнтованої, структурно-інноваційної моделі розвитку. При збереженні сучасного стану і тенденцій трансформації науково-технічного комплексу Україна не зможе вийти на рівень розвинених держав.

Отже, світовий досвід засвідчує, що все більше держав підвищують свою науково-технологічну спроможність, впроваджують технологічні інновації, залучаючись до різних альянсів та міжнародних корпорацій, пропонуючи високотехнологічну продукцію за конкурентними цінами.

Без спільної системної роботи держави, бізнесу і громадянського суспільства з реалізації курсу на суверенний розвиток на передовій технологічній основі забезпечити стійкість внутрішнього соціального і економічного порядку в Україні неможливо. Збереження залежного становища економіки від західного ядра світової фінансово-економічної системи веде до подовження і поглиблення кризи. Стійке поліпшення економічної ситуації в Україні неможливе без зміни теперішньої сировинної моделі вбудови країни в світову економіку.

Використовуючи досвід і фінансові ресурси Китаю, Україні необхідно підвищити науково-технічний рівень шляхом впровадження новітніх технологій у співпраці з багатонаціональними корпораціями та іншими власниками технологій, створюючи вітчизняні технопарки та експортоорієнтовані підприємства. Перспективними напрямками у двосторонньому науково-технічному співробітництві виглядають суднобудівна і аерокосмічна промисловість, агропромисловий сектор, а також спільні дослідження у галузях матеріалознавства, фізики твердого тіла, радіоелектроніки, низьких температур, магнетизму тощо. Також перспективними є напрямки спільної роботи у галузі IT-технологій, адже китайський ринок посідає чільне місце у світі за споживанням IT-послуг.

Список використаних джерел:

1. Васильєв О.А. Розвиток виробничих сил, науки і техніки як головний фактор, що визначає соціально-політичну трансформацію сучасних держав/ О. Васильєв// Зовнішні справи. 2014. - №9. - С. 44-47. 2. Inoue R., Kohama H., Urata S. Industrial Policy in East Asia / Ryuichiro Inoue, Hirohisa Kohama, Shujiro Urata. - Tokyo : Japan External Trade Organization (JETRO), 1993. - 276 p.

3. Глазьев С.Ю. О неотложных мерах по укреплению экономической безопасности России и выводу российской экономики на траекторию опережающего развития. Доклад / С.Ю. Глазьев. - М.: Институт экономических стратегий, Русский биографический институт, 2015. - 60 с.

4. Science and technology of China [Електронний ресурс]: https://www.economist.com/news/science-and-technology/21699898-fraud.bureaucracy-and-obsession-quantity-over-quality-still-hold-chinese. 5. Research and development expenditure [Електронний ресурс]: data.worldbank.org/indicator/GB.XPD.RSDV.GD.ZS. 6. Stockholm International Peace Research Institute, Military expenditure. [Електронний ресурс]: http://www.ras.ru/https:/www.sipri.org/research/armament-and-disarmament/arms-transfers-and-military-spending.

7. Інформація про міжнародне науково-технічне співробітництво Національної академії наук України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: new.nas.gov/ua/UA/Pages/default.aspx.

АНОТАЦІЯ

Науково-технічне співробітництво (НТС) - це співробітництво між країнами в галузі науки, технологій, досліджень і розробок. НТС - це важлива частина міжнародних економічних відносин. Зовнішня політика України спрямована на підтримку її науки, культури, освіти та збереження інтелектуального потенціалу на основі повноцінного розвитку культурного і гуманітарного обміну з країнами світу, включаючи Китай. НТС України сприяє підвищенню темпів економічного зростання, покращанню галузевої структури, підвищенню ефективності державного управління.

Ключові слова: наука, технології, модернізація, економіка, структура, співробітництво.

АННОТАЦИЯ

Научно-техническое сотрудничество (НТС) - это сотрудничество между странами в области науки, технологий, исследований и разработок. НТС - это важная часть международных экономических отношений. Внешняя политика Украины направлена на поддержку ее науки, культуры, образования и сохранения интеллектуального потенциала на основе полноценного развития культурного и гуманитарного обмена со странами мира, включая Китай. НТС Украины способствует повышению темпов экономического роста, улучшению отраслевой структуры, повышению эффективности государственного управления.

Ключевые слова: наука, технологии, модернизация, экономика, структура, сотрудничество.