Історичне минуле

Муніципальне партнерство Одеси у 1940-х – 2000-х рр.: з практики культурної дипломатії
Володимир Левчук
21.10.2017, 12:00

У статті розглядається процес становлення, розвитку, географія та сучасний стан партнерських зв'язків Одеси з містами-побратимами. Аналізуються основні напрямки міжнародної діяльності й удосконалення муніципального партнерства як складової культурної дипломатії.

Ключові слова: міста-побратими, культурна дипломатія, партнерство, побратимські зв'язки, співпраця.

В статье рассматривается процесс становления, развитие, география и современное состояние партнерских связей города Одессы с городами-побратимами. Анализируются основные направления международной деятельности и усовершенствование муниципального партнерства как составляющей культурной дипломатии.

Ключевые слова: города-побратимы, культурная дипломатия, партнерство, побратимские связи, сотрудничество.

The contemporary state and geography of partner connections of city of Odessa with twincities are examined. Basic directions of development and improvement of partner collaboration of Odessa with twincities are analyzed.

Key words: twin-cities,cultural diplomacy, partnership, partner connections, cooperation.

Метою цього дослідження є з'ясування суті поняття культурної дипломатії та муніципального партнерства між містами, аналіз практики реалізації у міжнародному співробітництві. Крім того, воно спрямоване на визначення основних форм міжнародної співпраці між містами побратимами та дослідження напрямків і форм його розвитку.

Постановка наукової проблеми та її значення. Співробітництво між окремими територіями поступово стає функцією місцевого самоврядування. В умовах незалежності новий імпульс отримали партнерські зв'язки міст із містами-побратимами, що набули масового характеру та стимулювали розвиток міжмуніципального партнерства. У сучасній науковій літературі комплексного вивчення історичних, соціально-економічних, географічних, правових та інших аспектів розвитку побратимського співробітництва не проведено. Проблема побратимського співробітництва міст як чинника культурної дипломатії є малодослідженою у науковій літературі, основні напрацювання належать переважно зарубіжним ученим та дослідникам. Проблематика дослідження є досить новою для сучасної України. У Радянському Союзі через наявність інформаційної завіси від решти світу, всебічного контролю та партійного диктату, міжнародне співробітництво міст-побратимів була заформалізованим.

Проте проблеми існують і в сучасних умовах. Попри те, що міста України мають досить високий показник побратимських зв'язків (891 місто-побратим у 60 країнах світу), все ж відсутня чітка стратегія у практичній площині як з боку держави, так і органів місцевого самоврядування щодо ефективного ведення та розвитку співпраці із містами-побратимами, участі у діяльності міжнародних організацій [1, C.74]. Аналіз публікацій останніх років показує, що основні тенденції розвитку партнерських та побратимських відносин між містами України та інших держав світу стали активніше висвітлюватися у науковій та публіцистичній літературі. Актуальним питанням постає дослідження ключових проблем та можливостей для реалізації побратимських зв'язків на практиці муніципального партнерства міста Одеси, що зумовило вибір теми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні висновки та практичні рекомендації ґрунтуються на працях зарубіжних та вітчизняних учених, законодавчих актах України та Ради Європи щодо культурної дипломатії та місцевого самоврядування, інформації з офіційних сайтів органів місцевої влади, наукових статтях журналів та вісників, офіційних інтернет-сайтах міжнародних організацій та асоціацій, громадських організацій, періодичних друкованих виданнях, архівних даних. При формуванні головних проблем у реалізації побратимських зв'язків найбільш корисною була інформація, розміщена на офіційних інтернет-сторінках Одеської міської ради і міст побратимів.

Теоретичне визначення терміну культурна дипломатія належить американськи науковцям Ф.Ч. Баргхорну та М. Каммінгсу, а також британцю М. Леонардо [30; та ін.]. У Російській Федерації цією проблематикою займаються В.І. Фокін [23], Н.М. Журавльова [5], О. Василенко [3] та ін. Останнє десятиліття в Росії активно розбудовується система інформаційного впливу у світі і науковці стають часткою цієї структури.

Українські вчені тільки в останній час стали приділяти увагу цьому напрямку дипломатії: праці Ю.О. Луня, М. Ваховської [10], О.П. Розумної [20], А.В. Луценка, Г.А. Піскорської [11], А. Демичевої [4] та групи молодих учених. Зокрема, О.П. Розумна виділяє проблему необхідності переходу від риторики навколо питань міжнародної культурної присутності до розробки ефективного інструментарію [20, C.4]. Аспекти розвитку побратимських і партнерських зв'язків міст України із містами інших країн вивчаються більш широко українськими науковцями: В.Й. Лажник, О.І. Богородецька [9], С.А. Мерзлякова [17], О. І.Соскін [21], С.І. Ковальчук [8], О.Кийков [7], А.Ю. Стрижакова [22]. Аналізу піддаються сучасний стан, географія, перспективи, проблеми розвитку муніципального партнерства. А. Демичева виділяє ознаки, що свідчать про наявність соціальної зумовленості побратимства, але мало уваги приділяється муніципальному партнерству як фактору культурної дипломатії [4, C.504]. Наукове дослідження різних аспектів проблеми міжмуніципального співробітництва розпочалось та зростає інтерес до цього напрямку міжнародних відносин.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування результатів дослідження. Культурна дипломатія або м'яка дипломатія у сучасних умовах відіграє у державній політиці важливу роль з огляду на вплив у питаннях національної безпеки та міжнародного іміджу. Незалежна Україна увійшла у світову спільноту маючи певні стереотипні образи: "Чорнобиль", "Україна це Росія" з часом додалися "голодомор", "волинська різня" і тільки Майдан, спротив, АТО на Сході, марші вишиванок по світу почали формувати нове сприйняття держави.

Необхідність у такому інструменті взаємозв'язку, як культурна дипломатія стала особливо актуальною в умовах нагальної потреби інформаційної протидії агресивній пропагандистській політиці Російської Федерації. Російські науковці формують завдання культурної дипломатії як "знайти культурні образи і символи та актуалізувати старі для створення достойного іміджу країни, залучення закордонної аудиторії" [3].

У світовій політичній думці найбільш повним і точним вважається визначення яке належить американському науковцю Мільтонові Каммінгсу: обмін ідеями, інформацією, предметами мистецтва, іншими аспектами культури з метою сприянню взаєморозуміння між народами, реалізації політичних і економічних цілей по ланцюгу " позитивний погляд - спонукання до більш тісних зв'язків - зміна громадських настроїв - запобігання, управління і уникнення конфліктів" [24, Р.74,19].

В Україні більш поширеною думкою є розгляд культурної дипломатії як заснування або полегшення таких обмінів з метою вироблення переваг на довгий термін, або ж підтримка національних інтересів, побудови відносин або посилення соціокультурного розуміння [10, С. 73]. О.П. Розумна вважає за необхідне виділити два важливих завдання культурної дипломатії. На зовнішньому напрямі - забезпечення іміджу держави й успішності її міжнародної політики; на внутрішньому - зміна парадигми культури і реформування культурної політики, від чого залежить зміст і якість культурного продукту [20, C.44]. При цьому система об'єктів культурної дипломатії включає кінематографію, музику, живопис, скульптуру, виставкову діяльність, наукові обміни, освітні програми, переклад літературних творів і та інше. До суб'єктів культурної дипломатії,як правило, відносять органи державного управління, неурядові організації, громадські об'єднання, приватні особи, зацікавлені в міжкультурних контактах.

Розглянемо місце та роль у культурній дипломатії муніципального співробітництва, руху поріднених та партнерських міст. У СРСР під жорстким контролем держави і компартії народна дипломатія була зведена до діяльності Всесоюзного товариства культурного зв'язку із закордоном, а з 1958 року, Союзу радянських товариств дружби і культурного зв'язку із зарубіжними країнами. Рух поріднених міст був однією зі складових їх діяльності, а Одеса стояла біля витоків цього руху. У роки Другої світової війни до захисників міста приходили листи від жителів багатьох країн зі словами подяки і захоплення героїзмом одеситів. Так, у вересні 1941 року надійшли листи від громадян Брістоля (Велика Британія), гарнізону фортеці Тобрук (Лівія). У серпні 1944 року прийшов лист з Ванкувера (Канада), в якому говорилося: "...прийміть наше звернення як знак захоплення і поваги дивовижною стійкістю радянських людей у боротьбі проти фашистських орд, як ознаку доброзичливості та дружелюбності по відношенню до радянського народу, до жителів Одеси. Муніципалітет міста Ванкувера вважає за честь бути спорідненим з містом Одесою". Рік від року зростала кількість міст, з якими Одеса встановлювала контакти, але тільки у другій половині 1950-х років ці контакти стали переростати у постійні зв'язки. У 1956 році відбувся обмін делегаціями між Одесою і Оулу (Фінляндія), а у серпні наступного року було укладено угоду про співпрацю та споріднення двох міст [Держархів Одеської області[1], ф. Р-2000, оп. 3, спр. 1474, арк. 41]. У цей же рік відбувся обмін делегаціями між місцевою владою міст Констанца (Румунія) та Одеси [ДАОО, ф. Р-1234, оп. 8, спр. 88, арк. 259]. З 1958 року встановились постійні зв'язки з Ліверпулем (Великобританія), Варною (НРБ), Сегедом (УНР), Тріполі (Ліван), Олександрією (Арабська республіка Єгипет) [17, C.107]. У 1959 році почалося налагодження контактів з муніципальною владою міст Марселя (Франція) та Генуї ( Італія). Згідно з постановою ЦК Компартії України м. Одеса однією з десяти радянських міст стає у 1962 році членом Всесвітньої Федерації поріднених міст [ДАОО, ф. Р-1234, оп. 8, спр. 534, арк. 35].

Основними формами співпраці міст-побратимів у другій половині 1950-х - першій половині 1960-х років було листування між міською владою, обмін делегаціями міських і муніципальних властей, групами лекторів та фахівцями міського господарства. У 1960-ті роки починають практикуватися такі форми як обмін літературою, виставками, кінофільмами, записами радіопередач і статтями в газетах. Змінювалися не тільки форми співпраці, збільшувалося число делегацій, обсяг і масштаби проведених заходів. Так, з 1957 року по 1963 було направлено і прийнято 22 делегації, а у період 1964-1970 рр. їх кількість перевищила 70.

Необхідно відзначити, що зв'язки між містами-побратимами не були прерогативою тільки міськвиконкомів та муніципалітетів. Громадськість почала залучатись до руху з початку 1960-х років завдяки діяльність комісій сприяння зв'язкам із зарубіжними містами, створюваними з метою "пропаганди досягнень та мирної політики СРСР" [ДАОО, ф. Р-1234, оп. 8, спр.183, арк. 192]. В Одесі така комісія була утворена у травні 1963 року [ДАОО, ф. Р-1234, оп. 8, спр. 402, арк. 53]. До складу комісії входили діячі культури, викладачі, представники партійних, профспілкових, комсомольських організацій, активісти відповідних міських відділень товариств дружби. Створення комісії не означало відмови від монополії партії і держави на міжнародні зв'язки, а навпаки - у 1964 році рух міст побратимів втискується в новостворену Асоціацію по зв'язкам радянських та закордонних міст, яка в свою чергу входила у Союз радянських товариств дружби. Але громадськість і цією шпаринкою скористалася. При комісії була сформована група сприяння зв'язкам з Йокогамою (Японія) та Сплітом (Югославія). У результаті число міст до кінця 1960-х років, з якими Одеса встановила побратимські відносини, досягло 10.

Якісно новий етап у русі поріднених міст почався з 1970-х років. Потепління міжнародного клімату сприяло розвитку зв'язків між країнами і містами. У грудні 1971 року під час візиту делегації Одеського міськвиконкому було підписано угоду про побратимство Одеси та Марселя (Франція). Покращення стосунків з Канадою дозволило встановити постійні зв'язки між Одесою і Ванкувером, що знайшло своє відображення в угоді про побратимство: "сторони зобов'язалися проявляти волю до досягнення довіри та взаєморозуміння між жителями міст, прагнути до подальшого соціального прогресу...". У 1975 році поріднились Одеса з Балтімором (США), у 1981 році з Валенсією (Іспанія).

Для 1970-х років характерно не тільки збільшення числа міст, з якими поріднилася Одеса, але й пошук нових форм співпраці і їх поглиблення. Поряд з використанням традиційних (листування, обмін літературою, виставками, делегаціями), поширення набувають більш складні форми: проведення Днів і Тижнів дружби . Ці великі комплексні заходи включали в себе поїздки делегацій, артистів, спортсменів, організацію різних виставок, показ кінофільмів, виступи лекторів, журналістів та інше. Тільки у другій половині 1970-х років в Одесі були проведені Дні Оулу, Генуї, Марселя, Тиждень Генуї. Головна мета їх проведення - ознайомлення широкої громадськості з життям, культурою та економікою країн, обмін досвідом. Одночасно були організовані Дні Одеси в Оулу, Балтіморі, Варні, Тиждень Одеси в Генуї і Сегеді. Характерною особливістю проведення цих заходів були традиційність і масовість. Так на святкування Тижня Одеси в Генуї виїхала туристська група у складі 250 чоловік. Для святкування Днів Генуї до Одеси прибула делегація у складі 300 чоловік.

Важливу роль у зближенні міст, поглибленні взаєморозуміння став грати обмін творчими колективами. Тільки у 1979-80 роках в Одесі пройшли гастролі народного хору Оулу, національного театру з Марселя, концерт японської музики та ін. Все більше число людей з міст-побратимів брали участь у традиційних конкурсах "Фотомарина" і "Кіномарина". У газетах фінського міста Оулу друкувалися матеріали, підготовлені одеськими журналістами, і навпаки, матеріали про життя нашого північного побратима друкувалися у "Вечірній Одесі". Відбувався обмін смугами газет з Варною, Сегедом, Сплітом. Про дружбу двох споріднених міст свідчить видання 140-тисячним накладом спільних номерів газет "Знамя коммунизма" і "Марсельєза" (Марсель) [6].

Як і раніше основною формою зв'язків між містами-побратимами був обмін делегаціями, але їх склад з 70-х років змінився. Характерним стало включення до них фахівців народного господарства, працівників охорони здоров'я, освіти, науки, культури. Це сприяло встановленню одночасно дружніх, виробничих і культурних зв'язків. Так за період 1976-1980 років число делегацій, якими обмінялася Одеса з містами-побратимами досягло 110. У ці роки розвивалося співробітництво між науковими центрами, навчальними закладами поріднених міст. П'ять одеських вузів уклали угоди про співробітництво з навчальними закладами м. Сегеда та Варни. Форми співпраці найрізноманітніші. Найбільш характерними були - взаємний обмін вченими та фахівцями для читання лекцій, проведення наукових досліджень, наукового стажування, проведення наукових конференцій, симпозіумів та нарад, видання спільних наукових збірників, обмін методичною та науковою літературою, розробка вченими комплексних наукових тем. Прикладом може служити співробітництво Одеського та Сегедського університетів, які уклали перший договір 26 листопада 1965. У 1970-і роки Одеський університет направив 55 вчених і викладачів для читання лекцій, опубліковано більше 30 спільних наукових праць. Широко практикувалася така форма співпраці, як обмін студентами для проходження виробничої практики. Одеським університетом було направлено більше 200 студентів і стільки ж прийнято. Крім того, при Одеському держуніверситеті діяли курси російської мови для стажерів з вузів Угорщини (в основному з м. Сегеда). За цей час стажування пройшли 1500 студентів. Прикладом співпраці двох міст могла служити дружба між Одесою і Оулу. За ці роки одесити прийняли 34 різних делегацій і 26 делегацій їздило у місто Оулу. Рік від року збільшувався культурний обмін між містами. Тільки у другій половині 1970-х років тричі в Оулу проходили виставки живопису та графіки, стільки ж виставок картин експонувалося в Одесі. Двічі гастролював Оульскій народний хор. З успіхом пройшов спектакль "Сталевари", поставлений одеськими режисерами на сцені Оульского театра. Проходив обмін матеріалами про життя міст-побратимів між газетами "Вечірня Одеса" і "Камва", "Чорноморська комуна" і "Кансай тахти", що дозволяло краще познайомитися з життям міст.

Поява на політичній мапі Європи незалежної України кардинально змінила розвиток і підходи до побратимських зв'язків. Ліквідація державної монополії на культурну діяльність, децентралізація міжнародного культурного співробітництва, поява значної кількості громадських організацій, приватних кампаній , які діють у площині культури та науки, інших факторів дала можливість на якісно новому рівні розвивати міжнародне муніципальне співробітництво. Сьогоднішня тенденція інтеграційних процесів у Європі показує зростання впливу регіонів на ефективність функціонування національних економічних систем й активізацію міждержавних і міжрегіональних зв'язків. Співробітництво між окремими територіями поступово переходить на рівень місцевого управління, що раніше було пріоритетом внутрішньої політики окремої держави. Розширення міжрегіональних і транскордонних зв'язків дало інтенсивний поштовх для розвитку й розширення різних форм співпраці між окремими суб'єктами сучасної дипломатії - регіонами, спілками й об'єднаннями низових адміністративних одиниць, містами, окремими населеними пунктами тощо. Муніципальне партнерство відбувається в трьох основних напрямках: членство та участь в роботі міжнародних організацій, участь в міжнародних проектах та двосторонні побратимські зв'язки між містами.

У 1992 році Одеська мерія виступила одним з ініціаторів створення нової регіональної організації Міжнародного Чорноморського Клубу, а у 2000 році вступила в Міжнародну Асамблею столиць і великих міст (МАМ). У 2006 році Одеса стала членом клубу європейських мегаполісів "Євроміста" (EUROCITIES), а наступного року виступила з пропозицією створити асоціацію " Чорноморський Єврорегіон". 2008 рік став особливим у міжнародній діяльності: місто стало членом новоствореної організації "Чорноморський Єврорегіон", міжнародної організації "Ліга історичних міст", приєдналась до ініціативи організації "Мери за мир" по забороні ядерної зброї. У 2009 році міська рада прийняла рішення про вступ до Європейської коаліції міст проти расизму, а наступного року оформила членство у туристичній асоціації "Дунайський центр компетентності". Цікавим напрямком співробітництва між містами став проект "DONAUHANSE", направлений на збереження навколишнього середовища узбережжя Дунаю (з 2006 року) у якому практичну допомогу надає Компанія "ТИНА ВЕНА" [19].

Новий імпульс отримали партнерські зв'язки міст із містами- побратимами, містами-партнерами, які набули масового характеру та стимулювали розвиток міжмуніципального партнерства. І як результат лавина нових побратимських зв'язків: 1990 рік - Регенсбург (Німеччина), 1992 рік Хайфа (Ізраіль), Стамбул (Туреччина), 1993 рік - Пірей (Греція), Циндао (Китай), Лодзь (Польща), 1994 рік - Кишинеу (Молдова), 1995 рік - Єреван (Вірменія), 1996 рік - Нікосія (Кіпр). Пізніше були підписані договори про побратимство з містами Ростовом-на-Дону (РФ) 03.09.2009р. та Батумі (Грузія) 25.02.2015 р. Останнє рішення вперше було прийнято на сесії Одеської міської ради. Новим в розвитку побратимства стало підписання договорів між районами міста та містами інших країн. Приморський район товаришує з Рош-Ха'ан (2006, Ізраіль) та містом Лефкада (2010, Греція). Характерною рисою нових побратимств було те, що ініціаторами їх установлення частіше всього були національно-культурні товариства, представники діаспор.

Взірцем відносин між містами і громадськістю є дружба з Регенсбургом. За більш ніж 25-літню історію побратимських зв'язків відбувся обмін понад 40 офіційних, молодіжних, спортивних, релігійних делегацій та творчих колективів. В Одесі пройшли Дні дружби Одеси і Регенсбурга (1999), Дні Німеччини (2008, 2015), святкування 20-річчя Спільності Німеччини та побратимських зв'язків (2010 рік).

Визитівкою стосунків стала діяльність муніципалітету з благодійними організаціями міста "Odessa Hilfe" ("Допомога Одесі"), Баварським Червоним хрестом та "Ice Flower" ("Льодяна квітка") в якості гуманітарної допомоги медикаментами та обладнанням для медичних закладів; одежею, дитячим харчуванням для малозабезпечених верств населення також автомобілів і реанімобілів швидкої допомоги. Всього більше 50 конвоїв з гуманітарною допомогою відвідали Одесу. На рівні вищих навчальних закладів ведеться співробітництво між Університетом м. Регенсбург і Одеським національним університетом ім. І.І. Мечникова (обмін студентами і викладачами, спільні проекти та інше). Одеські підприємці мають можливість отримати різнопланові контакти у Діловому центрі партнерського міста Регенсбург "Гевербепарк", а також громадській організації "Інтернаціональний Одеський Дім у Регенсбурзі" [19].

В роки незалежності муніципальне партнерство доповнилось таким новим напрямком як розвиток партнерських відносин - угоди про співпрацю або про наміри співробітництва між містами. У більшості випадків вони припускають тільки економічне співробітництво по низці спільних проектів або по одному з них. Співпраця найчастіше полягає в освітній, культурній, соціальній та екологічній сфері. Міста-партнери пов'язані між собою менш стійкими та нерегулярними зв'язками, оскільки співробітництво менш масштабне і залежне від проектів або від оперативності у прийнятті рішення про побратимство. На сьогоднішній день Одеса має партнерські відносини з Мінськом, Брестом (Білорусь), Варшавою, Гданськом (Польща), Віднем (Австрія), Клайпедою (Литва), Москвою, Санкт-Петербургом, Волгоградом, Таганрогом (РФ), Нінбо (Китай), Ларнакою (Кіпр), Тбілісі (Грузія), Таллінном (Естонія) та Вальпараісо (Чілі).

Двохстороннє співробітництво між містами було доповнене участю у постійних міжнародних проектах. З 2005 року в Одесі проводиться День Європи. В рамках програми відбулось відкриття Європейського Клубу на базі Одеського національного університету (2007), книжкові виставки, конкурси дитячих ілюстрацій та творчих робіт серед школярів "Проектуємо Європу майбутнього", презентації мов країн-членів ЄС, шкільних євро клубів та євро студій та інше. В 2007 році було вперше проведено День Сусідства (підтримали ініціативу міст Парижу, Брюсселя, Женеви,Риму). Багаторічні традиції сусідства, сформовані атмосферою одеських подвір'їв, знайшли своє продовження і розвиток. Президент Асоціації "Свято сусідів" Атанас Періфан (Франція) спеціально приїхав в Одесу, щоб вручити Диплом "Європейського дня Сусідства" (2009). Традиційними стали Дні міст побратимів - Дні Стамбула (з 2008), Дні Німеччини ( з 2007 ), Дні Республіки Польщі ( з 2009), Дні Франції з фестивалем "Французька весна в Україні" ( з 2005), Дні єврейської культури, Клезмерфести ( з 2008), Дні Японії (з 2015) . Особливе місце займає проведення Дня міста Одеси. Кожного року це свято з одеситами розділяють делегації з багатьох країн, міст побратимів. За 2006-2010 рік у святкуваннях прийняло участь 57 делегацій з міст побратимів, 326 делегацій які представляють міжнародні організації де є членом Одеса, громадські об'єднання, фонди, представники посольств, одеської діаспори. У рамках святкової програми традиційно проводиться Фестиваль польського кіно,виставки, виступи художніх колективів з різних міст побратимів та інше.

За роки незалежності Одеса стала столицею культури не тільки України. У 1995 році на музичній мапі, завдяки громадській організації "Асоціація Нової Музики", почав свою ходу Міжнародний фестиваль сучасного мистецтва "Два дні і дві ночі нової музики / 2Д2Н" [15]. Мета фестивалю допомогти розвитку новітніх тенденцій у мистецтві, підтримка творчих експериментів, укріплення культурних зв'язків між країнами, а також інтегрувати Україну у світовий культурний простір. І він з цим завданням успішно справляється. Кожен рік фестиваль збирає тисячі одеситів, гостей міста, біля сотні виконавців з десятків країн світу. Міжнародний фестиваль джазу "ОдесаДжазФест" розпочав свою історію у 2001 році і став мультикультурним заходом (покази "джазових" фільмів, танцювальних шоу, джем-сейшини, open-air і багато іншого). У 2016 році у фестивалі прийняло участь 13 колективів з 11 країн світу [16]. Батьківщина кінематографу не могла не стати одним з головних кінофорумів Східної Європи. Одеський міжнародний кінофестиваль (з 2010) формує конкурсну програму фільмами зі всього світу, в основному це міжнародні або національні прем'єри. Програмний фокус фестивалю - "арт-мейнстрім", глядацьке журі, національна конкурсна програма, літня кіношкола, open-air і багато іншого. Останній кінофестиваль прийняв більше 120000 глядачів на показах 114 фільмів з 36 країн світу [18]. Міжнародний музичний фестиваль "ODESSA CLASSICS" (з 2015) - це представники світової еліти класичної музики з різних країн, а також виставки художників, музичні і літературні вечори [12]. Міжнародний фестиваль "Золоті скрипки Одеси" (з 2015) започатковано для відродження музичних традицій та слави всесвітньо відомої одеської школи скрипалів. Творчі зустрічі, майстер-класи з відомими випускниками музичних навчальних закладів міста, шоу-програми та open-air складають основу фестивалю [13]. У 2015 році було проведено перший фестиваль "Odessa/Batumi Photo Days". Фестиваль розділений на дві частини реалізації, що відбуваються впродовж року у двох країнах. Тема фестивалю "Історія. Маніпуляція" у 2016 році формат open-air з назвою "Моє село" (фотограф Н. Григалашвілі). Міжнародний фестиваль сучасного мистецтва "Freierfest" приніс у художній простір міста відео-арт, 3D-живопис, спрей-арт, мультимідійний живопис, інсталяцію, а також традиційні живопис, графіку, фотографію [14].

Потрібно відзначити, що ще однією з відзнак побратимства стало закріплення назв у топоніміці міст. В Одесі це вулиці Олександрійська (1960, на цей час знаходиться у м.Чорноморську), Сегедська (1961), Варненська (1964), Марсельська (1974), Генуезька (1984), алея на честь міста-побратима Нікосії (2012 ), парк "Стамбульський" (2013). Міська влада Сегеда назвала один з районів міста "Одеса", у Генуї вулицю "Via Odessa", а у Піреї головну міську площу "Одеською". У 2005 році на Думській площі було відкрито пам'ятний знак містам побратимам і партнерам, а у 2015 році у Лунному парку була закладена алея символів міст-побратимів - відкрили перголу з лавкою-символом та висадили йокогамську троянду, наступного року - розмістили лавку від німецького побратима та висадили троянди сорту "Регенсбург".

Нові умови розвитку інтеграційних процесів, зростання ролі культурної дипломатії зумовлюють потребу удосконалення системи побратимських та партнерських зв'язків міст побратимів по наступним напрямкам:

- розробка та затвердження на сесіях місцевих рад програм розвитку міжнародних та побратимських зв'язків;

- розвиток контактів і взаємодії між містами-побратимами, містами-партнерами, використання можливостей міжнародних організацій і проектів;

- формування публічних програм співпраці місцевої влади з громадськістю та ресурсна їх підтримка;

- залучення громадських організацій, приватних осіб, волонтерів до реалізації проектів культурної дипломатії;

- стимулювання партнерських відносин та міжнародної діяльності територіальних громад міст на державному рівні;

- виведення партнерських відносин міст на рівень складової державної культурної дипломатії;

- поширення досвіду муніципального партнерства та надання йому загальнодержавного значення.

Одеса - це місто яке увібрало у себе європейський дух, місто гостинне і відкрите. Проведений аналіз показує, що Одеса вносить вагомий внесок в євроінтеграційні процеси через муніципальне партнерство з містами побратимами та участь у міжнародних організаціях і проектах. За радянських часів діяльність органів місцевого самоврядування в галузі міжнародного співробітництва була заформалізованою та мала декларативний характер. Децентралізація міжнародного культурного співробітництва, поява значної кількості громадських організацій, волонтерський рух дали можливість залишити це в минулому та вийти на якісно новий рівень.

В цілому міжнародна діяльність і побратимські зв'язки Одеси розвиваються інтенсивно і в перспективі мають усі можливості для подальшого розширення. Громадські організації, приватні організації та особи все частіше стають носіями ідей культурної дипломатії, розвивають культурно-освітній, екологічний і туристичні напрями співпраці з міжнародними організаціями, містами побратимами. Об'єднання зусиль всіх учасників міжнародної співпраці дозволяє вирішувати основні цілі культурної дипломатії: покращення поінформованості про Україну; формування позитивної уяви про нашу країну та її цінності, забезпечення розуміння наших ідей, прагнень і поглядів; залучення іноземних інвестицій та політичних партнерів для вирішення нагальних проблем. Практика муніципального партнерства потребує подальших наукових досліджень.

Література

1. Богородецька О. Проблеми та перспективи формування побратимських зв'язків міст України та Польщі / О. Богородецька // Науковий вісник. Одеський національний економічний університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. - Науки: економіка, політологія, історія. - 2014. - № 1 (209). - С.74-78.

2. Богородецька О. І. Співробітництво між містами-побратимами України і Польщи у контексті європейської інтеграці: автореф. дис... канд. політ. наук. / О. І. Богородецька. - Чернівці, 2015. - 20 с.

3. Василенко Е. Культурная дипломатия как инструмент "мягкой силы" государства / Е. Василенко // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.perspektivy.info/oykumena/azia/kulturnaja_diplomatija_kak_instrument_magkoj_sily_gosudarstva_2015-11-23.htm.

4. Демичева А. Поріднення міст як соціальне явище та його прояв в американсько-українських відносинах. Сполучені Штати Америки у сучасному світі: політика, економіка, право, суспільство. - Ч. 2: Зб. матеріалів ІІ міжнародної науково-практичної конференції (м. Львів, 15.05.2015) / упоряд. Р. Г. Калитчак, З. М. Зазуляк. - Львів : Центр американських студій ФМВ ЛНУ ім. І. Франка, 2015. - С. 504-507. Режим доступу: http://international.lnu.edu.ua/us-conference-2015/

5. Журавлева Н. Н. Коммуникативные стратегии в сфере "культурной дипломатии": современные дискуссии / Н. Н. Журавлева // Вестник ВГУ. - 2007. - № 2. - Ч. 2. - С. 160-166.

6. Знамя коммунизма / La Marsseillaise. Объединенный номер газет. -, 1975 (май).

7. Кийков О. Регіональна дипломатія Києва у міжнародному русі поріднених міст (1950-1980 гг.) / О.Кийков // Зовнішні справи. - 2013. - № 9. - С. 50-53.

8. Ковальчук С.І. Визначення сутності поняття міжнародного співробітництва між містами як однієї із форм міжнародної співпраці / С.І.Ковальчук // [Електронний ресурс]. Режим доступу: Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua.- С.326-330.

9. Лажнік В. Й. Сучасний стан і географія партнерської співпраці міста Луцька з містами-побратимами / В. Й. Лажнік, О. І. Богородецька // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. - 2009. - С.132-142. Режим доступу:

http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/natural/nvvnu/geograf/2009_8/R3/Lazhnik.pdf

10. Лунь Ю. О. Культурна дипломатія в Україні. / Ю. О. Лунь, М. Ваховська // Режим доступу:

http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/4664/1/73_pdfsam_90830_ntb.pdf.

11. Луценко А. В. "М'яка сила" в сучасній геополітиці / А. В. Луценко, Г.А. Піскорська - К., 2011. - 216 с.

12. Міжнародний музичний фестиваль "Odessa Classics". [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.odessaclassics.com

13. Міжнародний фестиваль "Золоті скрипки Одеси". [Електронний ресурс]Режим доступу: culturemeter.od.ua

14. Міжнародний фестиваль сучасного мистецтва Freierfest. [Електронний ресурс]. Режим доступу: odart.od.ua та https://www.facebook.com/Freierfest

15. Міжнародний фестиваль сучасного мистецтва "Два дні і дві ночі нової музики/2Д2Н". [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.anm.odessa.ua

16. Міжнародний фестиваль джазу "Одеса ДжазФест". [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.jazzinodessa.com

17. Мерзлякова С. А. Города-побратимы Одессы / С. А. Мерзлякова // Исторческая память. - Вып. 5: На чаше весов региональной политики. - Одесса, 2003. - С.105-111.

18. Одеський міжнародний кінофестиваль. Режим доступу:: oiff.com.ua

19. Одеська міська рада. Офіційний сайт [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://omr.gov.ua/ua/council

20. Політика культурної дипломатії: стратегічні пріоритети для України: збірка науково-експертних матеріалів / ред. О. П. Розумна, Т. В. Черненко // К. : НІСД, 2016. - 92 с. (Сер. "Гуманітарний розвиток". - Вип. 5). Режим доступу: www.niss.gov.ua/content/articles/files/kult_dyp-cd7f1.pdf

21. Соскін О. Парнерство українських і польських міст - реальний шлях євроінтеграції України / О. Соскін // Економічний часопис-ХХІ. - 2008. - № 3-4. Режим доступу: www.soskin.info/ea.php= 200814&п=3-4&у=2008.

22. Стрижакова А. А. Вплив партнерських та побратимських зв'язків міст на розвиток міжрегіонального та транскордонного співробітництва в Україні / А. А. Стрижакова // Менеджер ДонДУУ. - 2014. - №1 (67). - С. 221-225.

23. Фокин В. И. Формирование содержания понятий "внешняя культурная политика" и "культурная дипломатия" в международной деятельности современных государств / В. И. Фокин // Вестник СПбУ. - 2003. - Сер. 6. - Вып. 2 (№ 14). - С. 125-130.

24. Lenczowski J. Сultural Diplomacy, Political Influense, and Integrated Strategy / J. Lenczowski // Strategic Influence: Public Diplomacy, Counter propaganda, and Political Warfare / Ed. by M. Waller. - <st1:state w:st="on"><st1:place w:st="on">Washington</st1:place></st1:state>: <st1:place w:st="on"><st1:placetype w:st="on">Institute</st1:placetype> of <st1:placename w:st="on">World</st1:placename></st1:place> Politics Press, 2008. - Р. 74-99.


[1] Надалі - ДАОО.