Досягнуті успіхи Європейського Союзу підтверджують життєдайність ідеї європейської інтеграції, доводять високий рівень утвореної інтеграційної системи впорядкування. Інтеграція по-європейськи дійсно є вінцем попереднього політичного, економічного та соціального розвитку Західної Європи.

Безпека

Міграційна криза в контексті зіткнення цивілізацій
Євген Рябінін
17.06.2016, 15:16

 

УДК 314.74 (4) (045)

Summary

The article under consideration deals with the pressing problem that European Union faces currently that is immigration crisis. The author analyses all the reasons that led to the immigration collapse in Europe. Among the basic problems the author singles out the wrong immigration policy concept that has been chosen by European Union. It is necessary to underline that immigrants who come to Europe don't want to get European values that's why the clash of religion and identification takes place. Some decades ago Europeans were happy to get immigrants as cheap working force, but now due to low fertility rate of European women and high fertility rate of the Muslim women it is possible to predict the percentage of Muslims in Europe in 20 or 30 years and they will influence all the processes in European Union. Nowadays we already could see the problems that Europeans face - that is the conflicts that take place in European cities as it happened in German cities on the eve of the New Year and terroristic acts in Paris and Brussels. The author supports the idea of S.Huntington who predicted the clash of civilizations. Besides the author underlines that the clash of civilizations will take place in Europe in the European society and the Europeans are doomed to be defeated due to the wrong multiculturalism and tolerance policy.

Keywords: European Union, immigrants, immigration crisis, clash of civilizations.

Останнім часом проблема ісламізації Європи виходить на перший план серед проблем європейського суспільства. На початку 1990-х років головною проблемою ХХІ ст. С. Гантінгтон визначив зіткнення цивілізацій, а саме християнської та ісламської [1].

У серпні 2015 р. міграційний потік із Лівії, Сирії, Іраку та Афганістану збільшився до рекордних показників. Країни ЄС виявилися не готовими до цього, що спричинило термінове прийняття рішень стосовно їх розміщення без аналізу можливих наслідків. Слід зазначити, що кінцевим пунктом перебування мігранти обирають здебільшого Німеччину через високий рівень розвитку країни, а отже, більш високий рівень соціального захисту, включаючи підтримку мігрантів. Як слушно підкреслив Прем'єр-міністр Угорщини, "люди, які шукають притулку в Європі, повинні розглядатися як іммігранти, а не біженці, оскільки вони шукають німецький стиль життя і відмовляються залишатися в першій безпечній країні, якої вони досягають" [2]. Федеральний уряд Німеччини виділив 6 млрд євро, щоб упоратися з рекордним напливом мігрантів, кількість яких до кінця 2015 р. досягла близько 1 млн. осіб. Так, Ф. Олланд заявив, що Франція може прийняти 24 тис. іммігрантів протягом ближчих двох років. Однак такі цифри виглядають малоймовірними, адже щодень кілька тисяч людей прибуває до тієї чи іншої країни ЄС.

Сучасна концепція розвитку Європи ґрунтується на концепції етноплюралізму, яка може стати бомбою уповільненої дії. Якщо звернемося до історії створення США, то побачимо, що Дж. Вашингтон видав закон, згідно з яким емігранти з Європи не мали права селитися компактними групами на одній і тій самій території. Так відбувався процес асиміляції етносів і всі вважали себе американцями.

У Європі околиці великих міст перетворюються на національні гетто, причому з явною тенденцією до розширення. Проблема Західної Європи полягає в тому, що зробивши ставку на мультикультуралізм, вона сформувала для іммігрантів ізольовані "національні квартири". Як наслідок − іммігранти опинилися відгородженими від суспільства, а прийняття локальних правил поведінки стало питанням індивідуального вибору [3, с. 95].

Одним із соціальних наслідків створення таких анклавів є зростання тіньового сектору економіки, фінансів і послуг. Другим є криміналізація деякої частини іммігрантів. Третім − формування етнокорпоративної моралі, що передбачає підтримку тих людей, які вважаються "своїми" [4, с. 52].

Найдошкульніше для іммігрантів - це проблема культурно-релігійного плану.

Крім того, за інформацією Євростат, переважна більшість іммігрантів - молодь віком до 35 років (79% загальної кількості), тобто найактивніша категорія людей, готова до народження дітей.

Формування нації − річ суб'єктивна, не можна змусити людину з Алжиру відчувати себе європейцем-французом. У французькому суспільстві під терміном "іммігрант" розуміють не тільки людей, які живуть з алжирським паспортом на території країни, а й усіх алжирців, які отримали французьке громадянство. Європа перетворюється на незрозумілий мікс африканських, азійських, мусульманських цінностей і традицій, які не зовсім корелюються із загальноєвропейськими.

Лише кілька десятиріч тому мусульманських емігрантів європейці приймали з радістю, розглядаючи їх як дешеву робочу силу. Однак, коли рівень народжуваності знизився до мінімальних показників, Європа виявилася залежною від іммігрантів. На сьогодні близько 10% її населення становлять ті, хто народився за кордоном, а 20% − у сім'ях іммігрантів.

У Європі на сьогодні мешкає 44 млн мусульман, що становить 6% її населення. За різними прогнозами, мусульманське населення Європи у 2025 р подвоїться (у межах нинішнього ЄС мешкатиме близько 30 млн мусульман). Тільки в найбільших містах Великої Британії, Нідерландів і Бельгії вже сьогодні населення є автохтонним лише наполовину.

Іммігранти не воліють приймати європейську ідентичність: вони живуть в Англії, Франції, Нідерландах, однак не є англійцями, французами, голландцями. Європа, що пережила у ХХ ст. дві світові війни, продовжує сповідувати терпимість, неприйняття націоналізму, мультикультуралізм. Проте західноєвропейський принцип "м'якої інтеграції" бачить лише наслідки хвороби, обходячи її причини.

За всю історію Західної Європи народам ніколи не загрожували сили позасистемного характеру, тобто настільки чужі, що не могли б зрозуміти і прийняти хоча б елементарні норми і закономірності функціонування загрозливих спільнот. Конфлікти на її території мали внутрішньо цивілізаційний характер. Європі не доводилося битися з татаро-монгольськими ордами, що несли свій спосіб життя, незрозумілий у настільки ж чужій для них слов'янській Русі.

Європі не доводилося зберігати свою ідентичність під натиском іншомовної та іншокультурної спільноти. Навіть падінню Римської імперії під натиском варварів передувало довгострокове напівконфліктне співіснування з тими ж варварами, а також історичний досвід Римської імперії взаємодії з іншими культурами [5, с. 382]. А військам Гітлера деякі європейські країни підкорювалися за ліченні дні.

Тобто європейці певною мірою завжди несерйозно ставилися до загроз, що поставали протягом усієї їхньої історії.

Іншою проблемою є демографічна криза в цій частині світу. Побутує думка, що нині в Європі стикаються не християнська і мусульманська цивілізації, а постхристиянські світсько-ліберальні цінності і традиційна ціннісна система мусульман, загартована часом і реформами. На думку британського журналіста Тоні Бленклі, "якщо збережуться нинішні темпи народжуваності, якщо триватиме сучасна політика Євросоюзу, якщо не зміниться спосіб його мислення (певною мірою − і Америки), то європейські цінності і спосіб життя будуть витіснені з Європи цінностями радикального ісламу".

Падіння народжуваності й справді стає серйозною проблемою західної цивілізації. Якось мулла Омар із французького Бордо заявив: "Однією лише плодючістю наших жінок ми переможемо християн. Адже француженки, щоб бути вільними, не хочуть народжувати. Ми ж змусимо їх доглядати за нашими дітьми".

Відтак у Європі можуть з'явитися території, неконтрольовані центральним урядом, скажімо, французьке "Косово" або британський "сунітський трикутник". Таким чином, цілком можливо, що протягом ближчих 20-30 років Європа насправді перетвориться на "Єврабію". Тому виникає серйозна проблема, безпосередньо пов'язана з ідентичністю, − це старіння Європи і необхідність наповнюваності робочих місць за рахунок іммігрантів.

Автор статті не є прихильником расистських теорій, однак про "вимирання" білої Європи варто серйозно замислитися, оскільки на кону − питання виживання представників білої раси. Ця проблема гостро стоїть на порядку денному з таких причин: зниження репродуктивної здатності; збільшення тривалості життя; старіння покоління бебі-бумерів; результат змін у структурі сім'ї (тривале навчання, пізніше працевлаштування, часті зміни місця роботи, дороге житло, відсутність необхідних пільг, зміна пріоритетів для жінок: спочатку кар'єра, потім сім'я); феміністичний рух.

На думку експертів, населення Європи зросте до середини XXI ст. на 10 млн. осіб, однак дві третини з них − люди віком понад 65 років. Значну часину працездатного населення становитимуть іммігранти. За даними досліджень бюро Євростат до 2035 р. населення Європи зросте із 495 млн до 521 млн, а потім знову його рівень почне знижуватися. Причому на початкове зростання буде впливати саме наплив іммігрантів. Головним чинником скорочення населення стане перевищення смертності над народжуваністю. Як вважають експерти, ця тенденція утвердиться вже у 2020 році. І якщо до 2035 р. приплив іммігрантів із малорозвинених країн буде компенсувати спад, то і це джерело вичерпається, починаючи з 2035 р., що призведе до поступового спаду кількості жителів.

Разом із тим, зниження чисельності населення не буде рівномірним по всій Європі. Навпаки, значно збільшиться його кількість у Великій Британії (на 25%), Кіпрі (66%), Ірландії (53%), Швеції (18%), Люксембурзі (52%). Водночас на серйозні втрати чекають країни Східної Європи. Кількість жителів Польщі зменшиться на 18%, Болгарії − на 28%, Румунії − на 21%, у країнах Прибалтики чисельність населення зменшиться приблизно на чверть.

На європейській демографії негативно може позначитися популярний рух "childfree", представники якого закликають не народжувати дітей зовсім. На їхню думку, у сучасному світі без дитини набагато легше жити, розвиватися та будувати кар'єру. Крім того, вони заявляють, що світ і так перенаселений, так що дитина неминуче буде жити гірше батьків. Відмовляючись мати дітей, вони рятують їх від прийдешніх випробувань і страждань.

Німецькі демографи б'ють на сполох: аби утримати чисельність європейців на нинішньому рівні, показник народжуваності повинен перевищувати 2,11 дитини на кожну сім'ю. Сьогодні цей показник для німецької сім'ї становить 1,3 дитини, для італійської − 1,2, для іспанської ледь досягає 1,1. Загалом індекс фертильності європейської (білої) жінки становить 1,2 дитини, тоді як для представниць ісламу, що мешкає в ЄС, - 4,2. Гострою залишається проблема старіння європейського населення. Сьогодні на кожного жителя Європи у віці від 65 років припадає четверо працюючих. Через п'ятдесят років цей показник знизиться вдвічі − на кожного пенсіонера припадатиме всього двоє працюючих. Для економіки ситуація, коли лише третина населення перебуває в працездатному віці, може обернутися справжньою катастрофою [6].

З урахуванням цих тенденцій робимо невтішні прогнози: у найближче півстоліття культурно-цивілізаційний вигляд європейського континенту зміниться майже до невпізнання. У Великій Британії чисельність мусульман протягом останніх 30 років збільшилася в 36 разів. У Нідерландах половина всіх новонароджених з'являється на світ у мусульманських сім'ях. У Бельгії 25% населення - мусульмани [7].

Всесвітній демографічний прогноз на найближчі 50 років дає змогу говорити про дві найважливіші для європейських країн тенденції: зменшення чисельності корінного населення і його помітне старіння. Процес старіння населення, викликаний зниженням сумарного коефіцієнта народжуваності і зростанням тривалості життя, спостерігається практично всюди. Однак сьогодні в багатьох європейських країнах сумарний коефіцієнт народжуваності знизився настільки різко, що старіння населення набуло не бачених досі масштабів. Більше того, є країни, де смертність уже зараз перевищує народжуваність і чисельність населення скорочується.

Хтось вважає імміграцію порятунком від вимирання Європи, але насправді − це і є вимирання Європи через її захоплення чужинцями. Старіння населення також сягне рекордної позначки. В Італії, наприклад, середній вік населення збільшиться з 41 року у 2000 р. до 53 років у 2050 р., а частка людей старших 65 років − із 18 до 35%; у Франції, відповідно, із 38 до 44 років, із 16 до 26%. При цьому потенційний коефіцієнт підтримки, тобто кількість людей працездатного віку (від 15 до 64 років), що припадає на кожну людину старше 65 років, зменшиться удвічі: приблизно з чотирьох-п'яти до двох.

Усім країнам і регіонам, які бажають уникнути скорочення чисельності населення, знадобляться іммігранти. Рівень необхідного імміграційного припливу залежить головним чином від сумарного коефіцієнта народжуваності в тій чи іншій країні.

Чому Європа зацікавлена ​​в іммігрантах? Крім вищевказаного демографічного фактора, мігранти їй потрібні як повітря. Адже середньостатистичний бельгієць швидше сидітиме на фінансовій допомозі від уряду, ніж працюватиме вантажником, сантехніком, прибиральником. Також європейським підприємцям, особливо тим, що ведуть бізнес "на межі" з тіньовою економікою, вигідні нелегальні мігранти, які працюють без документів. На них де-юре не поширюються європейські соціальні норми, податки тощо [8, с. 27].

Проблемою є також радикалізація міграційної спільноти. У Франції безробітні, які існують за рахунок допомоги, уже населяють цілі квартали і навіть передмістя великих мегаполісів. Проблеми починаються, коли свідомого віку досягають діти, які народилися в Європі і не бачили своєї етнічної батьківщини. Межа мрій для батьків, − соціальна допомога та життя в мігрантському гетто бельгійського Андерлехта або на околицях Парижа, − бачиться дітям як дно існування в Європі. При цьому у них, як правило, немає можливості змінити ситуацію соціально прийнятними засобами − освіту вони не здобули, робітничі спеціальності їх не приваблюють, як і молодь корінного населення, однак амбіції та енергія багатьох є незатребуваними. У цьому разі вони утворюють вибухове соціальне середовище, що поповнює вуличні банди та організовані злочинні групи європейських міст.

Свою злість мігранти виплескують на звичайних європейцях, як це трапилося новорічної ночі в Кельні.

Головною причиною нинішнього такого міграційного потоку є активні військові дії на Близькому Сході, які втягнули цей регіон у тотальну дестабілізацію.

Яку ситуацію в контексті зіткнення цивілізацій можна спрогнозувати для Європи на найближче майбутнє?

Терористичний акт у Норвегії 2011 р. яскраво продемонстрував усьому світові, і перш за все Європі, що нині ми спостерігаємо зародження філософії "білої" Європи. Та декларація, яку опублікував Брейвік, закликає нових хрестоносців боротися з ісламізацією Європи і з марксизмом. Автор таврує "шкідливий культурно-марксистський мультикультуралізм і ісламізм". Зокрема, він пише: "...більшість є антинаціоналістами і хочуть зруйнувати європейську ідентичність, традиції, культуру і навіть національні держави. Ми всі знаємо, що основа європейських проблем − слабкість культурної самосвідомості та націоналізму. Цей ірраціональний страх перед націоналістичними доктринами заважає нам зупинити наше власне національне і культурне самогубство на тлі щорічного збільшення ісламської колонізації".

У цьому контексті хотілося б згадати роздуми відомого французького аналітика Гійома Файя. Зокрема, він виступає "проти принципу етноплюралістичної об'єднаної Європи, включаючи іслам. Але за Європу етноконцентричну і засновану на політиці могутності"; "саме поняття Імперії позбавлене сенсу без мінімального ступеня однорідності її населення, що передбачає відмову від етноплюралізму і від занадто сильного змішування різних народів". Подібні погляди Г. Фая на організацію європейського простору були об'єднані в концепції "Євросибіру": ідея створення на теренах Європи й Азії союзу, що об'єднує держави з населенням, яке належить переважно до білої раси. Просторова організація його політичного проекту виглядає як "етноконцентричний і автоцентричний Євросибір", глобальний союз півострівної і центральної Європи, а також Росії, від Бретані до Берингової протоки.

Наріжним каменем і принципом виділення Євросибіру як регіону є розселення білої раси (соціальна і демографічна основа нової єдності). На думку Г. Фая, "ми вступаємо у світ, де колишнє історичне і національне суперництво між усіма цими народами (білої раси) має бути діалектично подолано і замінено глобальним союзом; тому що маємо намір протистояти спільним загрозам, які набули величезного розмаху проти нашої ідентичності і нашого існування". [9, с. 93].

Тож Г. Фая можна віднести до тієї групи ультраправих ідеологів, які виступають за подолання національної роз'єднаності на просторах Європи заради "збереження білої раси". В одному зі своїх маніфестів К. Хоффмайстер робить висновок: "Континенти вторинні. Раса − вирішальний фактор, який повинен впливати на політику і колонізацію. Якщо біла раса зможе подолати свій внутрішній розпад, об'єднається в єдине ціле, тоді вона зможе почати дивитися через океани і нескінченний космос. Це означає, що масиви суші, перед якими схиляються геополітики, втратять свій споконвічний статус" [9, с. 94].

Міграційна проблема додає популярності праворадикальним політикам, наприклад, Марі Ле Пен у Франції. На її думку, прогресуюча ісламізація Франції і зростання політико-релігійних вимог ставлять під загрозу виживання європейської цивілізації, а мусульман, які молиться на вулицях Франції, вона порівняла з окупацією країни під час Другої світової війни. Також політик пропонує позбавити іммігрантів усіх соціальних допомог, скоротити вид на проживання з десяти до трьох років, скасувати автоматичне надання громадянства дітям від змішаних шлюбів, вийти з Шенгенської зони, а також залишити ЄС і відмовитися від євро з метою оздоровлення економіки [10, с. 43].

Не краще виглядає ситуація в Німеччині. Якщо вірити дослідженням громадської думки, від 15 до 20% респондентів підтримують ідеологію правого екстремізму, прихованими симпатиками цих ідей є 40% мешканців. Рух ПЕГІДА − "Патріотичні європейці проти ісламізації Західної Європи" фіксує промахи влади і продовжує проводити акції протесту. Невдоволення населення інструменталізується правими і лівими радикалами, до акцій яких приєднуються екстремісти з Націонал-демократичної партії Німеччини. "Альтернатива для Німеччини", партія євроскептиків, помітно трансформується в угруповання з гаслами правого популізму. Її рейтинг піднявся до 10%, що може забезпечити прохід у Бундестаг на виборах 2017 року [11].

Праворадикальні партії будуть підтримувати, оскільки змінюється ставлення європейців до іммігрантів і це ставлення є доволі негативним. Уже у 2008 р., за даними дослідження американського аналітичного центру Pew Research, на "неблагонадійність" мусульман скаржилися 38% французів, чверть британців і 46% поляків. У 2011 р. опитування німецького фонду імені Фрідріха Еберта показало, що вже 50-60% громадян семи країн ЄС, у тому числі Великої Британії, Франції та Польщі, вважають мусульманських іммігрантів "занадто вимогливими".

Слід підкреслити, що такі радикальні думки лунали ще на початку 2010-х років. Немає сумніву, що після кризи 2015-2016 років, висловлювання стали ще радікальнішими.

Отже, на нашу думку, це може спричинити гантінгтонівське зіткнення цивілізацій. Створення критичної маси мусульман на теренах Європи дає підстави припустити, що мусульмани, які іммігрували попередніх років, проводили певну роботу зі створення радикальних ісламістських організацій. До них приєднуються мігранти останньої хвилі, незадоволені низькими соціальними допомога ми. Події в редакції журналу "Шарлі" та терористичні акти в Парижі й Брюсселі показали, що частота і розмах подібних убивств будуть зростати. Європа, у разі початку серйозних конфліктів через завищений ступінь своєї толерантності не зможе їм протистояти. ЄС може отримати й удар з півдня, з боку мусульманських БіГ, Албанії, Косова, тобто держав, яким свого часу допомагала здобути незалежність. Таким чином, зіткнення цивілізацій імовірне на території Європи, усередині її спільноти − між корінними європейцями та мігрантами з країн Близького Сходу. І цей конфлікт може стимулюватися міжособистісними конфліктами, оскільки далеко не всі мігранти прагнуть асимілюватися в європейське співтовариство або приймати його традиції та культуру.

Список використаних джерел:

1. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций / С. Хантингтон. - М.: АСТ: АСТ Москва, 2006. - 571 с.

2. Germany to spend extra 6bn to fund record influx of 800,000 refugees [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.theguardian.com/world/2015/sep/07/germany-to-spend-an-extra-6bn-to-fund-record-influx-of-800000-refugees

3. Носенок В. Западная Европа и исламизм: противостояние усиливается / В. Носенко // МЭМО. - 2008. - №2. - С. 94-103.

4. Добаев И. Исламизация Европы: миф или реальная угроза? / И. Добаев // МЭМО. - 2008.

- №4. - С. 50-56.

5. Восток / Запад: Региональные подсистемы и региональные проблемы международных отношений. Учебное пособие / под ред. А.Д. Воскресенского.−- М.: Московский государственный институт международных отношений (Университет); "Российская политическая энциклопедия" (РОССПЭН), 2002. − 528 с.

6. Костырев В. Население Европы стремительно стареет / В. Костырев [Електронний

ресурс]- Режим доступу: http://infox.ru/science/human

7. Гулевич В. Демографические беды Европы / В. Гулевич [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://interaffairs.ru/news/show/14752

8. Дубровин Д. Европа: что делать с нелегалами / Д. Дубровин // Эхо планеты. - 2008. -

№33. - С. 26-28.

9. Рябинин Е. Европейский союз: анализ сущности и проблем на современном этапе /

Е. Рябинин. - Мариуполь, 2011. - 157 с.

10. Прядко И. Закрытие Европы / И. Прядко // Корреспондент. - 2011. - №13 (450). - С. 42-44.

11. Васильев В. Миграция как благо и обуза для Германии / В.Васильев [Електронний ресурс]- Режим доступу:https://interaffairs.ru/jauthor/material/1451

АНОТАЦІЯ

Стаття присвячена найголовнішій проблемі Європейського Союзу − міграційній кризі. Автор аналізує основні причини міграційного колапсу в цій частині світу. Серед основних виділяє проблему ідентичності, тобто небажання мігрантів приймати європейські цінності, що призводить до конфліктів на побутовому рівні. Європа потерпає він низького рівня народжуваності серед європейських жінок, тоді як індекс фертильності серед мусульманок із країн Близького Сходу у кілька разів вищий. Уже сьогодні можна спрогнозувати, як зміниться населення через 20-30 років. Кконфлікт цивілізацій виражається у формі терористичних актів, наприклад як у Парижі та Брюсселі. Автор підтримує думку С. Гантінгтона про зіткнення цивілізацій і наголошує, що європейці, на жаль, можуть зазнати поразки в цьому конфлікті.

Ключові слова: Європейський Союз, іммігранти, міграційна криза, зіткнення цивілізацій.

АННОТАЦИЯ

Статья посвящена самой главной проблеме Европейского Союза − миграционному кризису. Автор анализирует основные причины миграционного коллапса в этой части мира. Среди основных выделяет проблему идентичности, то есть нежелание мигрантов принимать европейские ценности, что приводит к конфликтам на бытовом уровне. Европа страдает от низкого уровня рождаемости среди европейских женщин, тогда как индекс фертильности среди мусульманок из стран Ближнего Востока в несколько раз выше. Уже сегодня можно спрогнозировать, как изменится населения через 20-30 лет. Конфликт цивилизаций выражается в форме террористических актов, например как в Париже и Брюсселе. Автор поддерживает мнение С. Хантингтона о столкновении цивилизаций и подчеркивает, что европейцы, к сожалению, могут потерпеть поражение в этом конфликте.

Ключевые слова: Европейский Союз, иммигранты, миграционный кризис, столкновение цивилизаций.

<object classid="clsid:38481807-CA0E-42D2-BF39-B33AF135CC4D" id="ieooui"></object>