Досягнуті успіхи Європейського Союзу підтверджують життєдайність ідеї європейської інтеграції, доводять високий рівень утвореної інтеграційної системи впорядкування. Інтеграція по-європейськи дійсно є вінцем попереднього політичного, економічного та соціального розвитку Західної Європи.

Економіка

Куба після закінчення «холодної війни»
Павло Ігнатьєв
04.06.2015, 14:15

Summary

The policy of Cuba's adjustment to the new international conditions after the demise of the Soviet Union is analyzed along with reasons behind the thaw in complex relations between Cuba and the USA.

Keywords: Cuba, the USA, tourism, trade, sanctions.

УДК: 327:94

(Закінчення. Початок у "З.С." №4 за 2015 р.)

Канада є єдиною країною Західної півкулі, яка зуміла налагодити дружні відносини як із США, так і з Кубою, а в роки "холодної війни" її дипломатичні контакти з Островом Свободи ніколи не переривалися.

Канадські туристи є головними клієнтами кубинських готелів, адже Куба розміщується за 2,5 год перельоту від їх країни. Сторонами налагоджено недорогі чартерні тури на три-чотири дні чи на тиждень до готелів, які працюють за схемою "все включено". Для канадців Куба є третім за популярністю напрямом подорожей після США та Мексики. Унаслідок запровадження американським конгресом всеохопного ембарго в 1962 р. для канадських фермерів зникла конкуренція з боку аграрних компаній із США і вони налагодили збут на острові м'яса курей, бобів і пшениці. Компанія з Торонто "Sheritt International" експлуатує родовища нікелю та кобальту на сході Куби, адже ці мінерали необхідні для розвитку автомобільної та авіаційної галузей. Нині вона вважається найбільшим інвестором на острові. Канада і Ватикан намагаються відігравати важливу роль у примиренні США та Куби, а останні переговори між ними багато місяців відбувалися в Оттаві [1].

Доволі динамічно розвиваються кубинсько-іспанські відносини, адже офіційний Мадрид став посередником у відносинах ЄС із Островом Свободи. З 1492 по 1898 рр. Куба була колонією Іспанії, та здобула зрештою незалежність після кількох етапів кривавих громадянських воєн. Більшість кубинських міст була заснована іспанцями, а в їхніх будинках і палацах із патіо та портиками простежується піренейський архітектурний вплив. Зокрема, ідеться про урбанізовані центри Баракоа, Байямо, Трінідад, Санкті-Спірітус, Камагуей, Сантьяґо-де-Кубу та Гавану. із 2003 р. сторони практично не підтримували політичних зв'язків, оскільки кубинські правоохоронці заарештували 75 опозиціонерів під час "Чорної весни", а місцеві суди засудили їх до тривалих термінів ув'язнення. У 2010-2011 рр. за наполяганням офіційного Мадрида переважну більшість дисидентів звільнили і дали можливість виїхати до Іспанії, що й сприяло нормалізації відносин.

Головною сферою вкладання іспанських інвестицій на Кубі є туристична галузь. Серед великих інвесторів домінують мережі "Melia", "Iberostar" і "Blau", які володіють надзвичайно дорогими готелями. Помітна тут і присутність іспанських товарів, адже товарообіг сторін наближається до одного мільярда євро. Зокрема, звичайні та іскристі вина на Острові Свободи - із Іберійського півострова. Сюди також завозять промислову продукцію, електроніку та запасні частини до автомобілів. На Кубі працюють 220 філій іспанських компаній і кілька десятків спільних підприємств, відкритих за участю інвесторів із цієї країни.

Бразилія намагається посилити свої позиції на Кубі, оскільки економіки обох партнерів характеризуються певною взаємодоповнюваністю. Насамперед, ця країна має належний досвід будівництва портів і започаткування етанолових виробництв. Її населення тяжіє до Атлантичного узбережжя, а в решті регіонів спостерігається демографічна криза. Тому президент Ділма Руссефф зацікавлена, щоб кубинські лікарі працювали у малозаселених районах країни, куди місцеві фахівці не бажають переїжджати. Відповідно до програми "Mas Medicos" 4,5 тис. кубинських ескулапів уже поїхали до Амазонії та віддалених штатів заходу. За це Куба отримує щорічну платню в розмірі 270 млн. дол. від бразильського уряду, який також охоче закуповує ліки. Корпорація "Odebrecht" здійснює розширення і модернізацію контейнерного порту Маріель за 957 млн. дол. (більша частина будівництва фінансується за допомогою бразильських кредитів у розмірі 682 млн. дол.), у вільних економічних зонах якого інвестори матимуть податкові канікули терміном на 10 років і право завозити капітальне обладнання без сплати мита. Ця портова територія може стати дешевою виробничою базою для компаній, що планують експортувати товари до південного сходу США. Варто також зазначити, що Бразилія поруч із Канадою є провідним постачальником сої, м'яса, рису, кукурудзи та рослинної олії на острів [2].

У будь-якому разі свої складні економічні проблеми країна могла вирішити тільки завдяки зближенню із США. Перспективи такого розвитку подій з'явилися після приходу до влади Барака Обами. Спочатку новий президент мав намір закрити базу Ґуантанамо, яку щороку після революції 1959 р. кубинський уряд вимагає повернути, але проти цього виступив конгрес. У 2009 р. Глава держави дозволив американським кубинцям надсилати на острів щоквартально більші суми, ніж у роки правління Білла Клінтона, а також послабив обмеження на подорожі до Куби. Попри ембарго, американські туристи потрапляли сюди не безпосередньо, а через інші острови Карибського моря, а в паспорт їм не ставили штамп про відвідування Гавани. Наприкінці 2014 р. Барак Обама і Рауль Кастро заявили про намір обмінятися посольствами і послами. Американський президент підкреслив, що політика санкцій проти Куби, яка діяла понад 50 років, так і не спрацювала [3].

Зближення із США було викликане багатьма причинами. По-перше, Куба переважно не приймає у своїх портах лайнери круїзних компаній, які обходять її, побоюючись порушити американські санкції. Винятком є канадська компанія "Cuba Cruise", єдине судно якої здійснює тури до Куби та Ямайки. По-друге, країна може приймати мільйони туристів зі Сполучених Штатів, послуговуючись географічною наближеністю до Флориди. Це викличе бум будівництва готелів на північному узбережжі. Приклад знаменитого Ернеста Хемінгуея свідчить, що Острів Свободи міг би стати місцем помешкання для пенсіонерів завдяки теплому кліматові, дешевому транспортному сполученню із США та наявності старих колоніальних будинків. Країни Центральної Америки активно використовують подібний потенціал, налагодивши "пенсійний туризм". По-третє, в умовах блокади острова з боку Америки не мають сенсу й вільні економічні зони, оскільки практика свідчить, що більшість країн Карибів постачає продукцію з них переважно на ринок єдиної наддержави. Створення таких районів на Кубі може сприяти становленню її промисловості, адже країна тоді перетвориться на дешевий складальний майданчик для фірм США, яким уже стала Мексика. Кубинські фермери також переконані, що продаж найкращих у світі сигар ("Ромео і Джульєтта", "Монте Крісто", "Кочіба" тощо) до американських штатів суттєво збільшить їх прибутки і витіснить з ринку домініканських конкурентів. По-четверте, Куба розраховує на енергоносії США. Хоча острівна країна щоденно й отримує з Венесуели понад 100 тис. барелів нафти, бензин тут надзвичайно дорогий. Літр пального коштує в перерахунку з кубинських песо 1,1 євро. Смерть Уго Чавеса і катастрофічний стан економіки Венесуели дають підстави для висновку, що щедра допомога може невдовзі закінчитися і ціна пального стрімко зростатиме. США з їхньою сланцевою революцією та покладами енергоносіїв у Мексиканській затоці виглядають привабливим і найближчим партнером у цьому відношенні. Кубинські виробники міцних алкогольних напоїв також планують експортувати їх до Сполучених Штатів, адже ця країна споживає 40% рому світу завдяки багатомільйонній діаспорі з Латинської Америки. Нарешті, на острів із його фортецями і колоніальними палацами можуть повернутися великі корпорації з "Голлівуду", які знімають стрічки переважно в Пуерто-Ріко чи Домініканській Республіці.

На Кубі також виникла проблема з правонаступництвом. Справа в тому, що режим тримається на особистому авторитеті своїх лідерів, як героїв революції, а умови життя пересічних кубинців є складними. Однак обидва брати вже доволі похилого віку. Фіделю Кастро невдовзі виповниться 89 років, Раулю - 84. Кастро-молодший уже заявив, що у 2018 р. піде зі своєї посади. Самого ж "команданте", що має багато захворювань, кубинці бачать украй рідко, адже він не з'являється на жодних заходах і лише іноді публікує свої роздуми в газетах. Ці політики так і не підготували наступника, адже їхні відомі соратники вже давно пішли з життя. Зокрема, Каміло Сьєнфуеґос загинув у авіакатастрофі літака "Цесна" в 1959 р., а Ернесто Че Гевару вбили гірські рейнджери в Болівії в 1967 році. За таких умов ставку було зроблено у 2013 р. на маловідомого міністра освіти Мігеля Діаса Канеля, але він ще не встиг зарекомендувати себе як харизматичний політик. Брати Кастро розглядають його кандидатуру як потенційно популярну серед молоді, тому нині він є віце-президентом. У минулому Канель - інженер і викладач, але значну частину життя пропрацював у Комуністичній партії на відповідальних посадах [4].

Для США покращення відносин теж є вигідним. Із 1967 і до 2001 рр. на Кубі діяв радянський (згодом російський) центр радіолокаційної розвідки "Лурдес" із 3 тис. працівників, а загострення відносин із РФ потенційно може означати розширення його потужностей і повернення сюди російських фахівців. Американські авіалінії також хочуть стати посередниками в перельотах між Кубою і рештою Латинської Америки, адже місцевий авіаперевізник "Сubana aviacion" має лише 19 літаків, частина з яких старі. Отримають зиск від зняття обмежень і американські фермери, які втратили найбільший ринок збуту в регіоні, що у 2014 р. оцінювався сумою 1,7 млрд. доларів. Фермерське лобі вважає, що зняття обмежень на торгівлю дасть змогу збільшити обсяги продажу продовольства з 300 млн. до 500 млн. дол. на рік. Ідеться про експорт рису, тушок курей, сої, овочів, кукурудзи та свинини. Загалом від цього процесу виграють фермери південно-східних штатів, розташованих відносно недалеко від Куби, а також порти Флориди. Крім того, значні кошти можуть заробити й власники поромів, ураховуючи неспроможність більшості кубинців купувати дорогі квитки на літаки і географічну наближеність обох країн.

Обидва лідери 17 грудня 2014 р. заявили про намір нормалізувати відносини, а невдовзі Барак Обама скасував низку обмежень, пов'язаних із Кубою. Зокрема, тепер відвідувачі зі США можуть купити там товари на суму 400 дол., із них 100 дол. дозволено витратити на ром і сигари та взяти їх із собою на батьківщину. У Сполучених Штатах є чимало людей, які люблять кубинський тютюн. Відомо, що навіть президент Джон Кеннеді незадовго до запровадження ембарго попросив свого помічника і прес-секретаря Пʼєра Селінджера терміново придбати йому 1200 дорогих сигар марки "Petite Н. Upmann".

Крім того, із 2015 р. щокварталу можна надсилати на острів 2 тис. дол., а не 500, як це було в період із 2009 по 2014 роки. Невдовзі громадяни США зможуть використовувати на Кубі кредитні картки для розрахунків. Водночас інвестиції та туризм досі заборонені, а ембарго залишається в силі, оскільки рішення про його зняття повинен прийняти конгрес. На острів можуть приїхати лише представники деяких категорій громадян: родичі кубинців, бізнесмени, журналісти, науковці, релігійні діячі, спортсмени, представники неурядових організацій тощо. Нині діє лише секція інтересів США в посольстві Швейцарії, але сторони планують обмінятися дипломатичними представництвами [5].

Залишаються нерозв'язаними питання існування однопартійної системи на Кубі, переслідування представників опозиції та повернення конфіскованої власності США. Самі ж брати Кастро хочуть, щоб база в Ґуантанамо на південному сході нарешті була повернута, адже з 1903 р. їхня країна не контролює цю територію площею 118 квадратних кілометрів. Крім того, Кубу досі не викреслили з переліку міжнародних спонсорів тероризму, до якого її було внесено 1982 р. нібито за надання притулку колумбійським бойовикам і баскським сепаратистам. На острові вважають це рішення вкрай образливим, адже в компанії з Кубою перебувають тільки Іран, Судан і Сирія. При цьому кубинці відомі своєю політикою посередництва, що допомогла припинити активний етап громадянської війни в Колумбії, а Гавана неодноразово ставала місцем проведення переговорів сторін конфлікту. На жаль, подібний статус означає, що компетентні органи США ретельно придивляються до будь-яких банківських трансакцій із островом, а також перевіряють банки інших країн, які працюють на Кубі, щодо здійснення ними "терористичних грошових переказів".

Кубинські емігранти і представники американських корпорацій хочуть повернути своє майно, націоналізоване без компенсації в 1960-х роках. Однак якщо йдеться про житлову нерухомість, то вона перебуває в занедбаному стані, а родина Кастро не погоджується з американськими оцінками, що їй потрібно віддати у власність 6 тис. осіб на суму 6 млрд. доларів. На острові були залишені цукрові та нафтопереробні заводи, а також готелі, найбільш символічним із яких є 25-поверховий "Tryp Habana Libre" (колишній "Hilton Habаna"), де після перемоги революції тимчасово було відкрито штаб Фіделя Кастро. За казино 50-х років Кубу прозвали "морським Лас Вегасом", але нині більшість із них не працює, тому колишні власники хочуть повернути собі хоча б приміщення в центрі столиці. На додачу до цього Рауль Кастро вже заявив, що демократизація не може виступати передумовою для нормалізації відносин, адже це винятково внутрішня справа Куби.

Загалом кубинській політичній еліті варто ретельно вивчити феномен Багамських островів - країни, розташованої зовсім поруч із США, що отримує від свого вигідного географічного положення вагомі дивіденди. Багами (у перекладі "Мілке море") - архіпелаг, що складається з 700 острівних гряд і коралових рифів. Ці клаптики суші заселені 380 тис. осіб, а представники їхньої робочої сили працюють у галузі туризму, у банківських установах і казино. Круїзні лайнери та яхти з США постійно заходять у порти Багамських островів, що, як правило, є першим пунктом їхньої зупинки під час морських подорожей зі східного узбережжя. Важливу роль у економічному розвиткові малої країни відіграє обслуговування туристів із США і Канади, що мають намір одружитися на одному з островів. У 2013 р. Світовий банк назвав Багами найбагатшою країною Карибського басейну завдяки прибуткові в сумі 21 тис. дол., який щорічно отримує кожен місцевий житель.

Таким чином, унаслідок особливостей свого геополітичного розташування Куба не може ефективно розвиватися без налагодження відносин із США, але конфлікт між обома країнами триває вже 54 роки і викликає обурення всієї Латинської Америки через обмежувальні заходи єдиної наддержави, що мають екстериторіальний характер. Президент Барак Обама став першим американським лідером, який відверто визнав поразку політики санкцій, адже вона спричинила зубожіння кубинців, але не зуміла змінити поведінку політичної еліти, яка знайшла засіб виживання країни в економії, оподаткуванні грошових переказів, розвиткові туризму й експорті робочої сили. Повернення США на Кубу зумовить проникнення на острів американських корпорацій, які створять робочі місця та витіснять європейських конкурентів завдяки географічній близькості та дешевому долару. Крім того, відлига може посилити еміграцію до Сполучених Штатів талановитих молодих людей, позбавлених громадянських свобод і роботи на батьківщині. Особливо це стосується кубинських бейсболістів, яких надзвичайно цінують у професійній лізі США. Якщо ж з Флориди зрештою повернуться кубинські вигнанці, це викличе політичні конфлікти, оскільки вони будуть боротися не тільки за владу, а й за своє конфісковане майно. Загалом зміни назріли, однак ще рано очікувати на всеохопне врегулювання проблем у двосторонніх відносинах, адже вони занадто складні й існують багато десятиріч.

Список використаних джерел:

1. John Baird applauds 'historic' U.S. move to restore relations with Cuba//CBC news. - 2015. - January 31. − http://www.cbc.ca/news/canada/john-baird-applauds-historic-u-s-move-to-restore-relations-with-cuba-1.2939294

2. U.S.-Cuba diplomatic thaw puts Mariel port back in spotlight//The Telegraph. Middle Georgia News Source. - 2015. - January 1.

3. Barack Obama says U.S is ending its failed approach to Cuba, reveals secret talks in Canada // National Post. - 2014. - December 17.

4. The New Number Two Man in Cuba - Vice President Miguel Diaz Canel // Habana Times. - 2013. - February 25.

5. Jeff Harrington. Agriculture Secretary Says Cuba Trade Could Grow by Hundreds of Millions // Tampa bay. - 2015. - January 29. − http://www.tampabay.com/news/business/agriculture/agriculture-secretary-says-cuba-trade-could-grow-by-hundreds-of-millions/2215620

АНОТАЦІЯ

У статті розглянуто політику Куби з пристосування до нових міжнародних умов після розпаду СРСР. Проаналізовано причини відлиги в її відносинах із США на сучасному етапі.

Ключові слова: Куба, США, туризм, торгівля, санкції.

АННОТАЦИЯ

В статье анализируется политика Кубы, которая касается приспособления к новым международным условиям, возникшим после распада СССР. Проанализированы причины улучшения взаимоотношений Кубы и США на современном этапе.

Ключевые слова: Куба, США, туризм, торговля, санкции.

<object classid="clsid:38481807-CA0E-42D2-BF39-B33AF135CC4D" id="ieooui"></object>