Концепція «м'якої сили» в американсько-китайських відносинах
Микола Мовчан
13.05.2015, 10:57

УДК 94 : 327 (73+510)

Summary
The article examines the role of "soft power" in the U.S.-China relations, which is aimed at developing cooperation and harmonization between the USA and the PRC, particularly in the joint solution of the global problems, such as global economic crisis, global warming, international terrorism etc. Key words: "soft power", "hard power", US-China relations, public diplomacy, Confucius Institute.

У теорію міжнародних відносин поняття "м'яка сила" ввів американський політолог, професор Гарвардського університету Дж. Най: "М'яка сила - це можливість отримати те, що ви бажаєте, за рахунок привабливості, а не примусу або платежів" [1, с. 10].

"М'яка сила" дає державі можливість впливати на об'єкти, не віддаючи їм команди, тобто, об'єкт добровільно виконує заплановані суб'єктом цілі. "Якщо об'єкт впливу вірить у важливість твоїх цілей, то можна переконати його зробити щось без застосування сили чи якогось додаткового стимулу".

За своєю суттю "м'яка сила" Дж. Ная перегукується з ідеєю Лао-Цзи (VII ст. до н.е.), який вважав, що у світі немає нічого, що було б слабшим і ніжнішим за воду, однак при цьому вода може зруйнувати найміцніший предмет. Ідею "м'якої сили" можна знайти також у Конфуція, Сунь-Цзи, хоча у них вона ще не набула форми цілісної концепції. На сучасному етапі термін "м'яка сила" з'явився у публіцистиці та наукових працях КНР наприкінці останнього десятиріччя ХХ століття. Китайські аналітики розширюють рамки концептуального визначення Дж. Ная, виділяючи, наприклад, три джерела "м'якої сили": інституційна влада (здатність держави пропонувати і розбудовувати нові міжнародні інститути); ідентифікуюча влада (вплив держави на інші країни шляхом визнання її провідної ролі); асимілююча влада, тобто приваблення до себе культурними цінностями, ідеологією, соціальною системою [2].

У жовтні 2011 р. в Пекіні відбувся VI пленум ЦК КПК 17-го скликання. Однією з головних тем цього заходу було питання реформ у сфері культури. Пленум розглянув культурну "м'яку силу" як один із найефективніших інструментів просування національних інтересів КНР у світі, було ухвалено постанову з метою просування "м'якої сили" Китаю та забезпечення його "культурної безпеки".

Ознайомлення американців із культурою КНР було визначено офіційним Пекіном як пріоритетний напрям публічної дипломатії. Це передбачало, зокрема, широку участь у великих міжнародних заходах, здійснення взаємодії з науковцями та мас-медіа, проведення культурних обмінів.

Перший Фестиваль китайських фільмів у США було організовано у 2010 р. (м. Нью-Йорк) каналом "China Central Television" та Радою з мистецтва американців китайського походження "Chinese American Arts Council".

Робота з популяризації китайської літератури мала успіх після того, як у 2012 р. Мо Ян отримав Нобелівську премію з літератури. Китайські актори і режисери Джекі Чан, Джет Лі, Чжан Імоу, які протягом багатьох років працюють в американському "Голлівуді", мають чимало шанувальників не тільки в Сполучених Штатах, а й усьому світі. Стрімко зростаюча китайська культурна індустрія сприяє просуванню КНР у глобальному інформаційному просторі.

Сполучені Штати також зацікавлені в реалізації концепції "м'якої сили" в американсько-китайських відносинах. Зокрема, Президент США Барак Обама у 2010 р. анонсував спільну програму "100 000 Strong", спрямовану на збільшення кількості американських студентів у КНР.

Програма щодо збільшення кількості студентів, які вивчають китайську мову в США, була започаткована у 2006 році. Таким чином, 2500 американських університетів організували курси за програмами попереднього зарахування до вищих навчальних закладів тих студентів, які обирали спеціальність "китайська мова".

Сполучені Штати подали заяву на створення штаб-квартир Інституту Конфуція, і головний офіс цього інституту в КНР надав усебічну допомогу у відкритті в США філій, включно з відправкою волонтерів для організації навчального процесу. Перший Інститут Конфуція було відкрито у 2004 р. на базі Університету Нанкая (Китай) і Університету штату Меріленд. Нині у Сполучених Штатах є найбільша у світі кількість Інститутів Конфуція, покликаних сприяти розвиткові американсько-китайських відносин і взаєморозумінню культур.

У березні 2007 р. Прем'єр-міністр КНР Вень Цзябао у своєму виступі зробив пряме посилання на стародавні політичні системи, зазначивши, що "традиційна китайська культура, від Конфуція до Сунь Ятсена, має безліч цінних елементів, що стосуються характеру народу і демократії (любов, людяність, колективізм, гармонія різних точок зору, а також суспільне розуміння світу ("Піднебесна є суспільним надбанням"). Таким чином, керівництво КНР заявило про побудову "гармонійного суспільства", у назву якого входить ключове поняття конфуціанства - hé (和, гармонія). Запорукою побудови такого суспільства визначається довіра народу" [3, c. 163].

Джозеф Най роз'яснює різницю між "твердою" і "м'якою" силами через концепцію рівноваги "інь" і "янь". Наприклад, у ході війни в Іраку американська сторона отримала перемогу за допомогою "твердої сили", але втратила колишній вплив у сенсі "м'якої сили". Учений вважає, що Китай упродовж останніх років нарощує "тверду силу", проте варто усвідомлювати необхідність розумного застосування "твердої" і "м'якої" сил, що в поєднанні створює "розумну силу", тобто, - досягається рівновага між "інь" та "янь".

"Тверда" та "м'яка" сили − пов'язані, оскільки обидві є аспектами можливості досягати цілі, впливаючи на поведінку інших. Дж. Най порівнює "м'яку силу" з так званою кооптуючою владою, а "тверду" - з командною. Командна - це можливість змінити те, що робить інший шляхом примусу чи стимулу, а кооптуюча - можливість сформувати те, що хочуть інші; вона може ґрунтуватися на привабливості культури, цінностей чи можливості маніпулювати порядком денним політичних рішень [1, с. 7]. Типи поведінки між командуванням і кооптуванням простягаються вздовж спектра від примусу до економічного стимулу [1, с. 8].

Янь Сюетун, керівник Інституту міжнародних проблем університету Сінхуа, визначає "м'яку силу" як "здатність держави до політичної мобілізації всередині і ззовні" - уміння використовувати матеріальні ресурси, які самі по собі не є матеріальними ресурсами. В якості засобів "м'якої сили" КНР використовує економічну та гуманітарну допомогу, публічну дипломатію, привабливість духовної та матеріальної культури стародавнього та сучасного Китаю. Ефективним інструментом "м'якої сили" є постійно зростаючі китайські інвестиції, що особливо привабливі для країн, які розвиваються. КНР, на відміну від Заходу, не ставить перед ними вимоги стосовно дотримання прав людини.

Експерт по Азії Джошуа Курланцік у книзі "Наступальний шарм: як м'яка сила Китаю змінює світ" закликає офіційний Вашингтон зайнятися вивченням "м'якої сили" більш ретельно, щоб не відстати від "Китайського Дракона".

Піднесення КНР є об'єктивним фактором, усі теми світового значення - глобальна криза, кліматичні зміни, екологія, регіональна політична та економічна зміни тощо розглядаються і вирішуються при налагодженні співпраці між США та Китаєм [3]. Протягом останніх років КНР стала організатором найбільших міжнародних і локальних заходів: спортивних (Азійські й Олімпійські ігри), культурних (Світова виставка в Шанхаї, культурні тижні в Берліні тощо), політичних (саміт АСЕАН, Міжнародна конференція ООН з питань прав жінок, Боаоський саміт для Азії) тощо.

Отже, сьогодні США та КНР займають провідні позиції в ключових міжнародних організаціях (ООН, МВФ, Світовий банк), проектах, форумах тощо. Джозеф Най вважає, що попри те, що в Китаї та Америці "м'яку силу" бачать по-різному, у них є пункти співпадання позицій. Деякі аналітики стверджують, що зіткнення між КНР і США неминуче, однак Дж. Най вважає, що ця думка помилкова: у відносинах двох країн є місце і суперництву, і співробітництву. Так, без американсько-китайської співпраці не обійтися перед обличчям світової фінансової кризи, глобальної зміни клімату, у справі профілактики та лікування інфекційних захворювань, а також у боротьбі з міжнародним тероризмом. А основою для розвитку співробітництва є саме "м'яка сила", і якщо кожна зі сторін зміцнить свою "м'яку силу", то конфлікт не відбудеться.

Список використаних джерел:

1. Nye J. S. Soft power: The mean to success in world politics / Joseph S. Nye. - New York: Public Affairs, 2004. - 191 р.

2. Soft Power. China's Emerging Strategy in International Politics / ed. by Mingjiang Li. - Lanham: Lexington Books, 2011. - 284 p.

3. Кіктенко В.О. Конфуціанство та/або комунізм: перспективи політичного розвитку Китаю / В.О. Кіктенко // Східний світ. - 2013. - № 2 - 3. - С. 160-171.

АНОТАЦІЯ

У статті досліджено роль "м'якої сили" ("soft power") в американсько-китайських відносинах, що спрямована на співпрацю та зближення США і КНР, зокрема, на спільне вирішення глобальних проблем, таких як боротьба з глобальною економічною кризою, потеплінням, міжнародним тероризмом тощо.

Ключові слова: "м'яка сила", "тверда сила", американсько-китайські відносини, публічна дипломатія, Інститут Конфуція.

АННОТАЦИЯ

В статье исследована роль "мягкой силы" ("soft power") в американо-китайских отношениях, которая направлена ​​на развитие сотрудничества и сближение США и КНР, в частности, совместное решение глобальных проблем, таких как борьба с глобальным экономическим кризисом, потеплением, международным терроризмом и т.п.

Ключевые слова: "мягкая сила", "твердая сила", американо-китайские отношения, публичная дипломатия, Институт Конфуция.