Досягнуті успіхи Європейського Союзу підтверджують життєдайність ідеї європейської інтеграції, доводять високий рівень утвореної інтеграційної системи впорядкування. Інтеграція по-європейськи дійсно є вінцем попереднього політичного, економічного та соціального розвитку Західної Європи.

Інтеграція

Київ – Брюссель. Рух без цілі?
Богдан Ференс
27.03.2017, 23:21

УДК 327:94

Summary

The article is about the possible scenarios of relations between Ukraine and the European Union, including the most problematic aspects that will influence on future developments.

The results may be useful for experts and decision-makers in the policy shaping.

Keywords: Ukraine, the EU, Association Agreement, politics, visa regime

Практично, протягом усього 2016 року тривали бурхливі обговорення подальшої перспективи співпраці між Європейським Союзом та Україною, особливо в контексті отримання вистражданого безвізового режиму та невтішних новин із Нідерландів. Консультації щодо можливого вирішення питання з ратифікацією Угоди про асоціацію між Гаагою та Брюсселем тривають. І в Новому 2017 році шукатимемо відповіді на питання, що залишив у спадок рік минулий.

Питання 1. Безвіз. Ймовірно, буде. Однак коли?

Питання отримання Україною безвізового режиму з Європейським Союзом залишається відкритим. Для української влади його вирішення було і залишається найбажанішим, оскільки може надати можливість досягти логічного завершення багаторічних перемовин та звітувати про імплементацію Плану дій з лібералізації візового режиму. Однак ще важливіше, щоб українські громадяни змогли, чи не вперше, практично відчути конкретні переваги для себе особисто від процесу європейської інтеграції.

У той самий час, для європейських чиновників ця тема є досить складною. З одного боку, вони давали обіцянку, що якщо Україна виконає всі умови, безвіз буде. З іншого, коли такі обіцянки давалися, ситуація всередині ЄС кардинально відрізнялася від сьогоднішньої. Криза з мігрантами, що досі триває, вносить дуже серйозні корективи не тільки до політики ЄС, а й у внутрішньополітичну ситуацію у країнах-членах. Простіше кажучи, європейські політики побоюються взяти на себе відповідальність за можливі проблеми, що можуть виникнути у майбутньому, коли кількість мігрантів, зокрема з України, збільшиться.

Для знаходження оптимального рішення було задіяно найсерйозніший інструмент європейської політики - бюрократію, яка пригальмувала процес погодження на інституційному рівні пропозиції скасувати візовий режим з Україною. Ця ж сама бюрократія розробила нововведення, яке носить назву "visa suspension mechanism". Інструмент відкликання надання безвізового режиму покликаний слугувати заспокійливою пігулкою не лише для європейських чиновників, а й для громадян країн-членів, які в переважній більшості досить скептично сприймають візову лібералізацію. Основна ідея - можливість контролювати внутрішню ситуацію з міграційною політикою, а також використовувати такий інструмент як метод впливу на виконання країнами, що отримали безвіз, завдань, визначених двосторонніми угодами та зобов'язаннями.

У стінах ЄК було більше оптимізму, ніж в інших інституціях, і були припущення, що завершення процесу могло бути до кінця грудня 2016 року. Однак є ще депутати ЄП, дещо обережніші в своїх прогнозах. Вони нагадують про можливі політичні наслідки рішення про український безвіз у 2017 р., особливо в контексті виборів, що мають відбутися у таких ключових країнах як Нідерланди (березень), Франція (квітень) та Німеччина (серпень або вересень).

Питання 2. Безпідставні сподівання?

У процесі надзвичайно важливо розуміти кінцеву мету. Якщо ця мета чітко визначена та знаходиться у зоні досяжності, можна вибудувати певну стратегію і тактику її досягнення.

Взаємовідносини України та ЄС пережили декілька етапів. Зі здобуттям незалежності, формат відносин регламентувався Угодою про партнерство і співробітництво (1994 р.), - це рамковий документ, що відображав ключові сфери для двосторонніх відносин та певний натяк на стратегічні цілі. На заміну прийшла Угода про асоціацію між Україною та ЄС, яка станом на сьогодні визначає порядок денний співробітництва. Це амбітний документ, що містить серйозні зобов'язання, в першу чергу, для України, щодо наближення законодавства до права ЄС та створення відповідних умов з метою поглиблення взаємних торговельних відносин. Однак є декілька серйозних ризиків.

Для того, щоб Угода повноцінно набула сили, її мають ратифікувати усі 28 членів ЄС. Наразі, є 27 ратифікацій. Не вистачає Нідерландів, громадяни яких на своєму референдумі вирішили відмовити Україні. Останні заяви прем'єра Рютте не додають оптимізму. Єврооптимісти скажуть: "Так в чому проблема? Більшість положень Угоди діють вже сьогодні, варто тільки мати бажання її виконувати і займатися справжніми реформами". На що європрагматики зауважують, що без завершення усіх необхідних процедур, говорити про повноцінний формат імплементації не варто.

Інший ризик - суто внутрішнього характеру. Певна асиметричність Угоди може стати серйозною перепоною для виконання в повному обсязі усіх необхідних зобов'язань Україною. Нам варто було ще раніше визнати, що з відсутністю злагодженого механізму координації на інституційному рівні, достатнього кадрового потенціалу та політичної волі для прийняття кардинальних рішень процес імплементації може бути пригальмованим. Коли палкі промови про здобутки не знаходять свого реального відображення у дійсності, настрій брюссельських чиновників змінюється. А від цього настрою інколи багато чого залежить.

Однак найбільша проблема, що впливає і визначатиме динаміку взаємовідносин, стосується відсутності конкретної перспективи членства України в Європейському Союзі. В Угоді про асоціацію про таку перспективу не йдеться, хоча ст. 49 Лісабонського договору декларує, "що будь-яка європейська держава, яка визнає та шанує принципи, визначені у ст.1а, і зобов'язується їх дотримуватись, може подати заявку про її прийняття в члени Союзу". Можна піти ще далі і припустити, що чим більше Україна буде наголошувати на необхідності мати чітке розуміння кінцевої мети, тим прохолодніше Європейське співтовариство може сприймати ці амбіції. У приватних розмовах деякі європарламентарі наголошують, що на найближчу перспективу планів щодо розширення ЄС немає. Для них ситуація кардинально інша - як вберегти саме європейське утворення від процесів дезінтеграцій, пов'язаних із Brexit та зростанням популярності праворадикальних і популістських сил.

Питання 3. Що далі?

Зрозуміло, що альтернативи європейській інтеграції для України на сьогодні не існує. Вочевидь, Європейський Союз все більше фокусуватиметься на своїх внутрішніх проблемах, від ефективності вирішення яких залежатиме його подальша доля. Постмайданна ейфорія дещо вщухла в коридорах євроінституцій. Натомість настає період конкретних запитань до української влади про виконану домашню роботу та ілюстрацію реальних результатів.

У Києві також настрій дещо змінився. Для багатьох стало зрозуміло, що обіцянки та завіряння деяких європейських чиновників також часом не знаходять реального відображення у конкретних діях. Війна на Сході України інколи не заважає окремим країнам та їхнім лідерам дещо змінювати свою позицію у взаємовідносинах із Російською Федерацією. Адже одним із основних пріоритетів для ЄС є економіка. Впливовий бізнес серйозно тисне на політиків як на національному рівні, так і на рівні ЄС. Для корпорацій основним завданням є отримання прибутків, а ринок РФ завжди був і залишається цікавим для них. Зі свого боку РФ, роблячи ставку на посилення співпраці з політичними партіями, що можуть прийти до влади у деяких країнах-членах вже найближчим часом, просуває свої інтереси в ЄС.

Виходячи з різноманітності згаданих факторів, які безпосередньо впливають на динаміку взаємовідносин між Україною та Євросоюзом, можна припустити, що "цукерково-букетний" період минув і наступає фаза, як європейці полюбляють її називати, "more-for-more/більше-за-більше". Підтримка подальшого позитивного тренду буде напряму залежати від результатів трансформації України до європейських стандартів.

Список використаних джерел:

1. Grzegorz Gromadzki, Six Considerations about the EaP (Eastern Partnership Revisited), 2015 [Електронний ресурс] Режим доступу: library.fes.de/pdf-files/ipg/2011-2/10_a_stollt.pdf

2. Scenario Group EU+East 2030: The EU and the East in 2030 - Four Scenarios for Relations between the EU, the Russian Federation, and the Common Neighbourhood. Berlin: Friedrich-Ebert-Stiftung, 2014.[Електронний ресурс] Режим доступу: www.fes.de/moe

3. Nicu Popescu "Three scenarios for Ukraine" .[Електронний ресурс] Режим доступу: http://gnu.su/Rkr

4. Michael Emerson, The Prospect of Deep Free Trade Between the European Union and Ukraine, Center for Europen Policy Studies .[Електронний ресурс] Режим доступу: http://gnu.su/Rkq

5. Україна та Європа: результати міжнародного порівняльного соціологічного дослідження /Є. Головаха [та ін.] ; НАН України, Ін-т соціології. - К. : Ін-т соціології НАН України, 2006. - 141 с.

 

АНОТАЦІЯ

У статті досліджуються можливі сценарії взаємовідносин між Україною та Європейським Союзом, а також виокремлені найпроблемніші питання, що будуть визначати подальший перебіг подій. Отримані результати можуть бути корисними у виробленні стратегій для експертного середовища та осіб, які приймають рішення.

Ключові слова: Україна, ЄС, Угода про асоціацію, політика, візовий режим

 

АННОТАЦИЯ

В статье исследуются возможные сценарии взаимоотношений между Украиной и Европейским Союзом, а также выделены наиболее проблемные вопросы, которые будут определять дальнейший ход событий. Полученные результаты могут быть полезными в выработке стратегий для экспертной среды и лиц, принимающих решения.

Ключевые слова: Украина, ЕС, Соглашение об ассоциации, политика, визовый режим.