Досягнуті успіхи Європейського Союзу підтверджують життєдайність ідеї європейської інтеграції, доводять високий рівень утвореної інтеграційної системи впорядкування. Інтеграція по-європейськи дійсно є вінцем попереднього політичного, економічного та соціального розвитку Західної Європи.

Євангеліє, видане гетьманом України Іваном Мазепою та господарем Валахії К. Бринковяну у 1708 році арабською мовою у м.Алепо (Сирія) – невідомі аспекти
Теофіл Рендюк
07.06.2017, 12:28

 

Частина ІІ

Цікавою уявляється подальша доля цього раритетного видання. У такому контексті слід зазначити, що ніхто на сьогодні не володіє повною інформацією щодо місць та обставин знаходження привезених примірників "Євангелія" відразу після смерті І. Мазепи. Можливо їх тривалий час ховали, щоб не бути звинуваченим у прихильності до гетьмана, опального в Росії та підконтрольній їй на той час Україні. Принаймні єдиний сигнал про існування примірника, що зберігся, у Румунії протягом XVIII-го століття стосується 1762 року, коли невідомий власник, але з усього видно - високого церковного походження, бо мав власну печатку із зображенням Святої Трійці, наніс її на одній зі сторінок "Євангелія". Також залишається нерозкритою таємницею, яким чином ця Свята Книга у 1835 році потрапила до колекції румунського капітана Костянтина Олтельничану-Корнеску, котрий через вісім років її продасть іншому завзятому колекціонеру - на той час також ще капітану Д. Паппазоглу, який мав мусульманське походження. Проте він зробив, фактично, непоправну помилку: над рукописним написом попереднього власника "Капітан Костянтин Олтельничану" наніс жирними чорнилами напис: "Капітан Дмітріє Ан. Паппазоглу", а пізніше додав: "Це арабське Євангеліє є складовою частиною Паппазогліанської Бібліотеки з Бухареста.Майор Д. А. Паппазоглу". З часом він став відомими колекціонером та бібліографом, проте наприкінці життєвого шляху прийняв рішення продати арабське "Євангеліє", як зазначалося вище, бібліотеці Румунської академії. Так, вже підполковник Д. Паппазоглу 25 січня 1882 року звернувся до тодішнього міністра культів та освіти Румунії Г. Точілеску з листом (зареєстрований за вхідним номером 1749) із пропозицією придбати у нього зазначене вище "Євангеліє" за 600 нових на той час румунських леїв, що представляло собою достатньо велику суму. Сам Д. Паппазоглу дав високу оцінку цього раритетного видання, тому що, за його словами, "на початку 18-го століття воно було присвячене козацькому Гетьману та князю України Мазепі православним кліром Аравії і тому, що це Євангеліє представляє інтерес для нашої країни, оскільки, кажуть, що Мазепа був похований у місті Галац в одній з місцевих церков і, можливо, у вступній частині до цього Євангелія, яке добре збереглося, міститься правда, якою цікавиться наша історія". Таким чином, навіть така освічена людина як Д. Паппазоглу мало знав про історію шести перепоховань І. Мазепи у румунському місті Галац.

Того ж дня Г. Точілеску, який особисто цікавився долею українського гетьмана в Румунії, своїм супровідним листом за номером 1040 від 25 січня 1882 року, надіслав оригінал звернення Д. Паппазоглу до директора Центральної бібліотеки Румунської Академії з проханням "оглянути книгу та, оцінивши її важливість та раритетність, доповісти, чи можна її придбати та за яку суму?".

27 січня 1882 р. у своїй відповіді директор бібліотеки намагався переконати міністра у тому, що із самого факту видання цього "Євангелія" арабською мовою "не випливає жодного історичного значення для Румунії, навітьколи кажуть, що славетний Гетьман нібито був похований у Галаці, як на це претендується". Тобто, знову, на рівні, здавалося б, начитаного директора Центральної бібліотеки Румунської академії зустрічаємо непевну та недостатню інформацію про історію поховання та перепоховання тіла І. Мазепи протягом 1710-1881 рр. у Галаці.

Небезпечну ситуацію з придбанням Румунською академією єдиного в Румунії примірника цього раритетного видання у підполковника Д. Паппаозоглу врятувала рішучість міністра Г. Точілеску, який своїм листом за номером 4461 від 3 квітня 1882 року на адресу керівництва Центральної бібліотеки Румунської академії розпорядився придбати "Євангеліє" арабською мовою, "депонувати та реєструвати цей твір" у її фондах. На виконання цього розпорядження 5 квітня 1882 року під реєстраційним номером "155 А Unicat" відповідний запис занесено до книги надходжень до Центральної бібліотеки Румунської академії за 1882-1883 роки. Завдяки цьому на сьогодні ми маємо унікальну можливість доторкнутися до реального результату благочинної діяльності великого гетьмана України та повернути хоча б електронну копію спонсоризованого ним "Євангелія" на Батьківщину.

Вони вважають, що цар Хрусов здобув найбільшої слави, а те зовнішнє щастя, якого він сягнув, звеличило його та вшанувало його, тому що він перевищив багатьох багатством, скарбами та своїми грошима, та вирізнився від решти тим, що є тлінним. І здалося йому, що ці речі і є щастя та нескінченна радість, які приносять користь. Таке припущення - помилка та неправда, різновид нерозумності, таке уявлення - безглуздість, покладатися на нього - абсурд. Проте ми, віруючі, о милостивий Пане, взірець поклоніння, прикрашений Господом, відомий чеснотами та благодіяннями, Високопоставлений Гетьмане, - ми дуже дивуємося, як люди в той час думали, що тимчасові речі - це межа найвищого щастя, джерело та секрет добра; ми запитуємо, чи є у світі щось непорушне, чого прагне людина?; хіба щось з тілесних насолод не зникає, як сон, і ми говоримо, де тоді він, пророцький оклик, а саме слова про те, що дні людські - як трава та як польові квіти - так само цвітуть вони і також зрізуються, і ось нема їх, ти шукав їх місце та не знайшов; а де ж тоді слова пророцькі про те, що вся слава людини неначе цвітіння трави - якщо в'яне трава - розсіюється її цвіт, і де ж слова пророка, а саме: щодо нас, які були обдаровані божим знанням, які прийняли Христа через святе хрещення, і які були з ним поховані, давайте-но завершимо ці слова з пророком у серці і душі. Ми також не живемо, проте Христос живе в нас; отже, істинно судилося, що справжня радість та щастя - це правдивість думки та правильне поклоніння, тому що ми визнаємо, що всім живим творінням, всьому сущому необхідний Господь Всевишній, могутньою є Його міць, величною є Його божественність. Ми також переконані, що для нашого спасіння необхідним є поклоніння, що мудрістю Соломона визначає Бога у Божій Книзі як сильнішого та могутнішого, ніж усі тілесні та духовні створіння. Цими словами ми хочемо сказати, що правильне поклоніння - пряма, гаряча, жива віра, нашептана Великим Господом. Коли ми кажемо "жива", то маємо на увазі чинення благодіянь та осудження пороків, оскільки віра без діянь - мертва, як казав достойний апостол, великий євангеліст. Коли ми кажемо "гаряча", то маємо на увазі велике завзяття та величезний запал як гірчичні зерна, як говорить Послане Слово. Коли ми кажемо "пряма", то маємо на увазі, що вона - покірна та йде від глибокого знання заповідей Священного Собору та обрядів духовних отців. Коли ми кажемо "нашептана Богом", маємо на увазі, що приклади її є у двох великих основних Завітах Господа, в яких архангел Гавриїл та пророки в них двох вони знаходяться; вони обидва [Завіти] - Слово Боже, [де сказано], щоб ти любив Господа Бога свого усім своїм серцем і усією своєю душею, і усім своїм наміром, і щоб ти любив ближнього свого як самого себе; отже, вірою живою проявляється повна любов та добрі діяння, які чиняться по відношенню до ближнього, тому що біси вірять та підкоряються, і тремтять від нього, Всевишнього, і бояться. Зараз віра їх безнадійно мертва, а страх їхній - непроглядна темрява, немає їм від нього користі та дару, оскільки він - позбавлений такої чесноти як любов, адже Апостол Павел промовляв, що істинне щире поклоніння - це те, яке доповнено глибокою любов'ю. А отже Ви, Ваше Високоповажносте, який поєднує віру з істинним поклонінням та несе прапор цієї величної держави, який очолює ряди благородних, Ви будували і зводили своє істинне православне поклоніння на справжньому міцному стовпі, і Ваша жива віра з найблагороднішими доказами та найвеличнішим доводом у Вашій освітленій Господом милостивим душі, оскільки Ви схожі та подібні у Вашій вірі до благородних Ваших пращурів, і потрібно сказати, що дійсно Ви - святий з материнського нутра, тому що Ви полюбили вчення та мудрість і шукали їх, схилялися до них і здобули їх, і знайшли мудрість, яка все ще продовжує з Його Трону направлятися до Вас з вершин Його, і коли Ви зрозуміли, що винагорода та користь від неї - чесноти та всеохоплюючі блага, обійняли Ви віру з радістю, оскільки Ви - любите Бога, прийняли її з радістю, виконавши настанови тих, хто радували Господа до Гавриїла, за часів Гавриїла та після Гавриїла, я маю на увазі праведників та пророків, царів та вибраних, особливо того, хто з пророків Цар, той, хто дійсно плоттю знайшов Бога, і вона закричала від божественного запалу та високого жару, той, хто дає мені крила, як у голуба - і я лечу та відпочиваю, так Ви прикрашаєте свою прекрасну душу радістю і розумом, неначе голуб, прикрашений золотом, та двома крилами духовними, під якими я маю на увазі два великих Завіти Божі, два шановані Завіти, з якими Ваші добродіяння поширюються на всі горизонти безперервно, щедро та не спиняючись, та летите благою думкою та рятівною перевагою вгору, щоб відпочити навіки у небесних царствах Бога та насолоджуватися Його бажаними улюбленими благами, тому поєдналися Ваші попередні благодіяння та коридори вогнів Вашої великої віри, до нас, правовірних віруючих, які на землях арабських проживають, що є однією з частин Землі. Ви стали для нас другим пророком та вмілим провісником, щоб пробудити наші бажання до православної віри з найгарячішим запалом, великою добротою, чудовою Вашою скромністю та величним Вашим дарунком, оскільки Ви є Вельмишановним, Поважним, та Кавалером Ордену, що носить ім'я Апостола найблагороднішого, і ця справа з допомогою Божою та великою винагородою, тому що Петро - найголовніший зі Святих Апостолів Христа, який вчив, по-перше, про правильне поклоніння та праву віру, в тому куточку світу, який населяємо ми, віруючі, на яких знаходимося, і який є хоробрим, фундаментом Церкви на них, і первосвящеником був для них, посівши цей священний апостольський трон, який віднесений до нас, найдорожчий Патріарх, відомий в них [землях] ім'ям, великого міста Антіохії, він - тілесний брат Вельмишановному Апостолу славному Андрію Первозванному, який у краях ваших став Євангелістом знанням істини та провісником правильної віри. І відкрилася нам Ваша довершена любов до Бога усією душею та серцем, яка від Вашої добровільної спраги та праведного Вашого поклоніння і на нас поширюється, і дозволила нам надрукувати це Священне Духовне Писання, високу Господню Книгу, під якою я маю на увазі найсвятіше Євангеліє, найдорожчу Божу Книгу, на Ваші кошти та витрати, через любов до ближнього завдяки чудовій Вашій допомозі. Ви продемонстрували добре ставлення до мешканців усіх арабських країн з правовірних християн віри православної, і заради цього Божого дару, боргом є вклонитися Йому, який ви подарували нам завдяки даній Вам Господом владі та можливостям, якими наділив Вас Господь, і хорошому високому керівництву - ми обов'язково повинні віддати належне цій величезній милості та подяку розкішну, славу велику та спасибі щире згідно з обов'язком, а ще краще прохання численні та мольби численні силою, яка нам дарована і дана нам Господом, тому що ми взяли милість за милість.

Щодо сили, яка у нас є, то разом з усіма священнослужителями, висловлюємо Патріарші благословення з духовними мольбами ввечері, в обід та опівдні, з великим смиренням та рясною мольбою Богові, що відає усім, Господу Всевишньому, позбавленому кволості, заради Вашої шляхетної, високої милості. Щодо решти правовірних з простого народу, то вони прославляють дорогу Вашу світлість постійно та просять для Вас довголіття та років численних, та всі ми, одним словом та серцем єдиним молимо єдиносущу святу Трійцю подарувати Вам, володарю спокою та скромності, нескінченну безпеку та здоров'я на весь вік, та старості, квітучої чеснотами, а потому всьому - спасіння душі та спадщини небесної, обіцяної тим, хто любить Його та боїться Його, хто відданий заповітам Його з усім, що містить палац Ваш, збережений Господом, та усім, хто звертається до Вас Ісусом Христом, Господом нашим, якому слава навіки, та нехай проллє він на вас усіх свою милість та благо. Амінь.

Афанасій, милістю Бога Всевишнього Патріарх Антіохійський у минулому,

Який молиться за Вас, Ваше Високоповажносте, завжди".

[Переклад текстів з арабської на українську мову

здійснено вперше. - Автор]

Цікавим є те, що до самого "Євангелія" додана коротка рукописна історико-біографічна довідка румунською мовою, що достатньо точно представляє самого українського гетьмана: "Іван Мазепа, гетьман козаків України. Народився у 1640 році на Поділлі. Став писарем гетьмана України. Після смерті свого керівника, у 1687 році був обраний замість нього козацьким гетьманом. Мазепа був призначений царем Росії Петром Великим гетьманом України. Пізніше, прагнучи незалежності своєї держави [підкреслення наше. - Автор.], став союзником короля Швеції Карла ХІІ та вступив у битву з москалями під Полтавою. Після поразки короля Карла, вони прибули до Валахії до палацу Костянтина Воде Бринковяну, а потім перейшли до Бендер, де гетьман помер у 1709 році. Це "Євангеліє" арабською мовою присвячене віруючими монахами з Аравії гетьману Мазепі, коли він був титулований гетьманом України" .

Гадаємо, що лише за оригінальний примірник "Євангелія" арабською мовою 1708 року видання та за написані через майже двісті років правдиві слова про українського гетьмана, особливо в частині щодо незалежності Української держави, не кажучи про прийняття його праху на вічний спочин у Галаці, кожен українець має бути вдячним та висловити велику подяку сусідньому румунському народу за збереження історичної пам'яті про славетного сина українського народу І. Мазепу та його шляхетні діяння протягом понад вже трьох століть.

Водночас, не можна не зазначити, що всебічне співробітництво та майже 22-річна дружба І. Мазепи з К. Бринковяну, видання їхніми спільними зусиллями у 1708 році у м. Алепо (Сирія) "Євангелія" арабською мовою, може стати добрим прикладом для сучасного покоління політиків, дипломатів та науковців, які працюють на ниві українсько-румунського співробітництва та перезавантаження відносин між Україною і Румунією на основі дружби, взаємовигідного співробітництва, взаємної довіри, підтримки та добросусідства.