Історичне минуле

Єгипет – ворота на Близький Схід
Вячеслав Ціватий
11.05.2015, 14:52

(Історичні традиції інституційного розвитку дипломатії

та дипломатичної практики Арабської Республіки Єгипет

(др. пол. ХХ - поч. ХХІ ст.): зовнішньополітичний вимір)

УДК 94:327

Summary

The main courses of the foreign policy of Egypt and the stages of the establishment of its diplomacy in a globalized are the subjects is analysed at the article. It is focused on the institutional development, progress, problematics issues and prospects of the modern diplomatic and consular services of the diplomatic practice of Egypt in the article.

Keywords: foreign policy, diplomacy, institutionalization, diplomatic service, consular service, model of diplomacy, Egypt.

Дипломатія Арабської Республіки Єгипет (АРЄ) має усталені історичні традиції системно-політичного та інституційного розвитку, що формувалися протягом багатьох століть. В історії політико-правової думки та інституційного розвитку органів зовнішніх зносин АРЄ дипломатія завжди розглядалась як частина політичної культури суспільства, як один із найголовніших засобів захисту національних інтересів держави і процесів єгипетського державотворення.

Арабська Республіка Єгипет - найбільша за населенням і територією та одна з найбільш розвинених країн арабського світу, відіграє винятково важливу роль на Близькому Сході. Для пошуку шляхів до стабільності в одному з найбільш вибухонебезпечних регіонів світу великий науковий інтерес становить дослідження розвитку історичних традицій дипломатії та сучасного зовнішньополітичного курсу Єгипту, що перебуває в центрі арабського світу. Як показують події, що відбувалися в близькосхідному регіоні в другій половині XX ст., від того, які політичні позиції займає Єгипет і яку зовнішню політику він проводить, багато в чому визначається загальне співвідношення сил на Близькому Сході, залежить розвиток міжнародно-політичної ситуації в багатьох сусідніх, а також деяких інших ісламських державах. Це особливо важливо зараз, коли весь арабський світ, переживаючи епоху політичної, інституційної, економічної, соціальної та культурної модернізації, багато в чому вже півстоліття наслідує приклад єгипетської революції 1952 р. і рухається з певними варіаціями в руслі радикальних перетворень, здійснених або здійснюваних у Єгипті. Разом із тим, у Каїрі не можуть не рахуватися з сьогоденними інтересами арабського світу, з ситуацією, що складається в Ємені, Західній Азії, Північній Африці та суміжних державах. З урахуванням цього АРЄ отримала статус провідної регіональної держави та, до певної міри, впливає й на деякі аспекти світової політики.

Історичний досвід Єгипту в другій половині XX ст. має велике значення, оскільки ця держава першою в арабському світі стала на шлях соціалістичної орієнтації та першою ж зійшла з нього; першою провела "Травневу виправну революцію" (1971 р.) і стала першою країною арабського світу, що стала на шлях демократизації. Не менше значення має й досвід реалізації зовнішньополітичної стратегії Єгипту. Досить відзначити, що АРЄ зуміла об'єднати зусилля арабських країн у військовому протистоянні з Ізраїлем, і водночас першою із них встановила дипломатичні відносини з останнім, що мало далекосяжні наслідки для багатьох арабських народів.

Регіональна роль АРЄ не піддається сумніву світовим співтовариством, оскільки, за висловом помічника Мубарака Ель-Фекі: "Єгипет завжди був воротами на Близький Схід" [1].

Історія Єгипту другої половини XX ст. тісно пов'язана з особистими якостями й особливостями характеру його лідерів. Загальновідомо, наскільки радикально змінювалися зовнішньополітичні орієнтири в періоди правління Г.А. Насера і А. Садата. Після приходу до влади в 1981 р. президента Xосні Мубарака в зовнішній політиці Єгипту відбулися досить відчутні зрушення і коригування, що зумовили перегляд у деякій мірі позицій Каїра щодо арабо-ізраїльського конфлікту, відносин із США та Ізраїлем. Результати цих змін цілком помітні та безпосередньо впливають на політико-дипломатичну ситуацію в близькосхідному регіоні, сприяють зміцненню миру і стабільності, ослабленню напруженості в регіоні, вирішенню кризових і передкризових ситуацій, як регіональних, так і у відносинах арабських країн із західними державами, та в політико-дипломатичному діалозі між собою. Авторитарний стиль управління не завадив Хосні Мубараку поліпшити відносини Єгипту з міжнародною спільнотою, який до приходу його до влади перебував фактично в ізоляції.

Традиційно зовнішня політика і модель дипломатії Єгипту формується під упливом цілої низки факторів, серед яких найважливішу роль відіграють взаємини Каїра з Вашингтоном, Тель-Авівом і арабським світом. Залежно від того, як розвивалися відносини в цих напрямах, не тільки складалася внутрішньополітична ситуація в самому Єгипті, а й відбувався значний флуктуаційний вплив Єгипту на ситуацію на всьому Близькому Сході.

На рубежі XX-XXI ст. Арабський Схід залишався ключовим осередком військово-політичних та економічних тенденцій, епіцентром найважливіших історичних подій і процесів, що визначають розклад сил і характер міжнародних відносин не тільки в ньому самому, а й у загальносвітовому масштабі. Це, з одного боку, обумовлювало значущість регіону, а з іншого, - його вибухонебезпечність, нерідко здійснювало негативний вплив, як на систему міжарабських відносин, так і в цілому на загальний стан справ у світі. Внутрішньополітична нестійкість у країнах регіону, численні міждержавні, міжетнічні та міжконфесійні конфлікти були факторами, що перешкоджали розвиткові арабських країн у цей період.

Тогочасне керівництво добре розуміло, що питання регіонального лідерства Єгипту і просування його національних інтересів повинні здійснювати професійні єгипетські дипломати. Саме тому досить важливим інституційним кроком у країні стало створення спеціального навчального закладу для підготовки дипломатичних кадрів. В установчих документах було зазначено: "...З метою цілеспрямованої підготовки висококваліфікованих дипломатичних кадрів і професійної підготовки міністерських кадрів з 1966 р. в системі міністерства діє Дипломатичний інститут (ДІ)" [2].

З моменту свого створення інститут допоміг вирішити нагальну потребу в кадрах у дипломатичній сфері в країнах арабського світу та Африки. Він також організовує численні навчальні освітньо-професійні програми для дипломатів з країн Азії, Європи, Північної та Латинської Америки. Співпрацює в різних галузях з аналогічними установами в країнах, із якими Єгипет пов'язують особливі відносини.

Інститут був створений на підставі указу президента в червні 1966 р., підкресливши, що його місією є забезпечення сучасної практичної підготовки для членів дипломатичного та консульського корпусу і підвищення їхньої продуктивності на найвищому рівні.

Уперше призначений працівник дипломатичної служби - дипломатичний аташе, отримує найбільшу підготовку в інституті одразу ж після зарахування на роботу до Міністерства закордонних справ, щоб у подальшому розвивати свої здібності й удосконалювати професійні навички під час дипломатичної практики.

Програма навчання включає загальні знання з історико-культурної тематики: дипломати повинні знати історію та культуру своєї країни, країн перебування, мати всебічну підготовку, щоб ефективно й успішно здійснювати свою дипломатичну місію, яка стає все більш складною з точки зору представництва, комунікації та інформації. Інститут формує у дипломатів інтелект і характер, їхню обізнаність у питаннях політики, історії, культури, права та у сфері загальних знань.

Теоретичний аспект підготовки доповнюється практичним компонентом, який включає навички інформаційно-комунікаційної підготовки.

Моделювання сесій також проводиться в інтересах осіб, що навчаються. Крім того, вони отримують можливість мати прямі контакти і взаємодію з їхніми закордонними колегами, у першу чергу - дипломатами, які запрошуються до Єгипту на тренінгові програми, а також беруть участь у міжнародних конференціях і семінарах.

Навчальна програма з питань зовнішньої політики Єгипту включає в себе поглиблене вивчення відносин із сусідніми країнами, процесу безпеки та мирного врегулювання на Близькому Сході, стабільності та розвитку в Африці, Руху неприєднання, європейсько-середземноморського співробітництва, відносин із великими державами, такими як США, Європейський Союз, Росія, Китай і Японія, а також питання, що становлять інтерес для країн, які розвиваються в Африці, Азії та Латинській Америці.

В інституті вивчають також курс єгипетської економіки, її характер, основні риси і проблеми, з якими вона стикається. Крім того, навчання спрямоване на підвищення розуміння питань, що стосуються міжнародної торгівлі, інвестицій і фінансів, навколишнього середовища, глобального економічного порядку; міжнародних економічних, торговельних і фінансових установ та організацій, а також основних економічних понять і принципів, що мають відношення до комерційної дипломатії та економічної дипломатії тощо.

Інститут є філією Міністерства закордонних справ, однак має автономний професійний і академічний характер, що повинен задовольняти дипломатичні потреби та сприяти продуктивності єгипетських дипломатів. Інститут має широку і добре організовану мережу відносин співробітництва з аналогічними органами й установами в усьому світі, у тому числі завдяки участі в різних міжнародних діалогах, таких, як діалог Африки з Латинською Америкою, завдяки укладенню угод про співробітництво із закордонними організаціями та установами, такими, як американський Фонд Форда, Національна школа адміністрації (ENA) у Парижі, Інститут Організації Об'єднаних Націй тощо.

Протягом останніх 25-ти років Інститут організовує курси двічі на рік для африканських дипломатів, кожен із них тривалістю 2-3 тижні, а також для англомовних, франко- і португаломовних дипломатів. Навчання в цьому інституті проходять також на короткотермінових курсах працівники дипломатичної служби України та слухачі Дипломатичної академії України при МЗС України [3].

При Дипломатичному інституті діє Інститут дипломатичних досліджень, який також розміщений у Каїрі та опікується підготовкою кадрів з питань врегулювання конфліктів і підтримання миру в Африці.

Необхідність ретельної підготовки єгипетських дипломатів продиктована вимогами часу. По-перше, усі вони повинні мати свідоцтво про закінчення вищих навчальних закладів. Багато з них закінчували англійські, американські та французькі університети. По-друге, вони добре володіють іноземними мовами, перш за все англійською і французькою. По-третє, сама дипломатична служба АРЄ добре організована, а дипломати - професійні та висококваліфіковані.

У цілому, єгипетській дипломатії характерні такі типові риси, як відчуття національної гордості, жорсткий стиль ведення переговорів, суворе дотримання національної незалежності (будь-яке втручання в їхні внутрішні справи рішуче відвертається). В арабських країнах, у тому числі в Єгипті, існують свої норми етикету, дипломатичного протоколу, просто звичаї, як правило, пов'язані зі стилем повсякденного життя, релігії, ідеології [4; 5].

На сьогодні Міністерство закордонних справ Арабської Республіки Єгипет є органом виконавчої влади, безпосередньо підзвітним главі держави. Очолює міністерство міністр, який має першого заступника і 13 заступників, що займаються окремими напрямами: багатосторонніми відносинами, економічними зв'язками і міжнародною співпрацею, міжарабськими справами на Близькому Сході, африканськими, азійськими, європейськими й американськими справами, міжнародно-правовими відносинами і договорами, консульськими справами, справами іммігрантів, єгипетських експатріантів і біженців, культурною співпрацею, адміністративно-фінансовими питаннями, питаннями протоколу, дипломатичних кадрів.

Главі міністерства підпорядковується також держміністр у закордонних справах (займається зовнішньоекономічними зв'язками). При міністрові діє Консультативна рада (своєрідна колегія міністерства), у яку, крім чинних керівників міністерства і "відставних", входять представники "мозкових центрів".

Повсякденну роботу міністра забезпечує його канцелярія (секретаріат), голова якої з 2002 р. має посаду заступника міністра. Центральний апарат міністерства Єгипту нараховує 28 департаментів і управлінь (територіальних і функціональних). МЗС країни має розгалужений закордонний апарат, що нараховує 123 посольства, 29 генеральних консульств і 4 постійні представництва (у ООН, а також при відділенні ООН у Женеві, міжнародних організаціях у Відні і ЮНЕСКО в Парижі).

Єгипетський МЗС не має спеціальних вищих закладів зовнішньополітичного і зовнішньоекономічного профілю. Комплектування відомства кадрами здійснюється шляхом конкурсного відбору випускників вузів. Кандидати складають письмові іспити з чотирьох предметів - іноземної мови (англійська або французька як перша і на вибір одна з найбільш поширених мов), сучасних політичних відносин, політекономії та міжнародних економічних відносин, історії дипломатії та сучасної історії арабського світу та Африки. Єгипетські дипломати повинні відповідати спеціальним вимогам згідно з чинним законодавством АРЄ.

Балансуючи між обстоюванням загальноарабських інтересів і власних планів зміцнення провідних позицій у регіоні, МЗС Єгипту активно взаємодіє з усіма регіональними та світовими "центрами сили". Основну увагу і ресурси Єгипет зосереджує на вирішенні завдань, спрямованих на підтримку миру і стабільності в регіоні, забезпечення власних національних інтересів і безпеки. Єгипет прагне відігравати роль регіонального коспонсора в процесі близькосхідного врегулювання, заявляючи, що на ньому лежить історична відповідальність перед палестинською проблемою. Каїр виступає як посередник у переговорах між палестинцями та ізраїльтянами, що, з одного боку, дає змогу АРЄ підтримувати статус активного дипломатичного центру в арабському світі, а з іншого - накладає велику відповідальність за стан справ у зоні палестино-ізраїльського конфлікту.

Чинником, що перешкоджає більш інтенсивному здійсненню міжнародної та дипломатичної діяльності Єгипту, є комплекс соціально-економічних проблем, для вирішення яких держава виділяє колосальні кошти, що зрештою істотно підриває фінансову ресурсозабезпеченість зовнішньої політики. Таким чином, перед керівництвом Єгипту стоїть непросте завдання проведення збалансованого зовнішньополітичного курсу, який відповідав би реальним можливостям країни і разом з тим не звужував традиційно широке кола її інтересів.

Відсторонення президента Мухаммеда Мурсі в липні 2013 р. поставило перед новою керівною групою Єгипту низку проблем внутрішнього і міжнародного характеру. Одна з них стосується легітимності нового політичного режиму в очах більшості населення країни та міжнародного співтовариства.

У 2013-2015 рр. розвиток політичного та політико-дипломатичного процесів у АРЄ підтвердив досить поширену думку про те, що Єгипет і єгиптяни - країна і народ цілком непередбачувані. Ще на початку 2013 р. у "братів" була вся повнота влади, сьогодні ж вони опинилися під забороною, перейшли на нелегальне становище, а військові, користуючись колосальною підтримкою населення, повернулися до влади. Цілком імовірно, що нова єгипетська влада буде спроможна зміцнити свої позиції як у державі, так і на міжнародній арені. Фельдмаршал Абдель Фаттах Ас-Сісі з червня 2014 р. став новим Президентом Єгипту, а країна поступово повертається до політичної та економічної стабільності. Але, знаючи Єгипет, нічого не можна стверджувати напевно...

Зазначимо, що сучасна зовнішня політика цієї країни характеризується активністю і багатовекторністю, відображаючи тим самим амбіції керівництва країни у справі зміцнення провідних позицій АРЄ в арабо-мусульманському світі й підтримки її високого авторитету на міжнародній арені [6].

Таким чином, пріоритетними завданнями єгипетської зовнішньої політики і дипломатії початку ХХІ ст. залишається розвиток зв'язків з африканськими країнами, перш за все, розташованими в басейні річки Ніл, середземноморськими державами та Європою, а також "збереження дружніх відносин із США". Єгипет в умовах нових викликів і загроз глобалізованого світу, судячи з усього, продовжуватиме проведення багатовекторної політики, при цьому акцент буде зроблено на активізацію європейського і російського напрямів.

Для сучасного Єгипту відносини зі США є основою їх зовнішньополітичного курсу та дипломатичного діалогу і кардинальних змін не передбачають. Водночас варто підкреслити, що Єгипет, ураховуючи послаблення позицій гегемонії Америки на Близькому Сході, буде урівноважено балансувати між Росією і США, залежно від політико-дипломатичної ситуації в кожному конкретному випадку.

Велику ставку в Каїрі щодо справи зміцнення і розвитку відносин на Арабському Сході роблять на участь АРЄ в міжнародних організаціях, найважливішою з яких для Єгипту є Ліга Арабських Держав (ЛАД). Офіційний Каїр вважає ЛАД головною міжарабською організацією і пов'язує з нею зміцнення міждержавних відносин у регіоні та здійснення інтеграційних проектів. Свою роль центру регіональної дипломатії Єгипет прагне підкріплювати посередницькими місіями для врегулювання міжарабських спірних питань і конфліктів.

Одним із важливих напрямів міжнародного співробітництва АРЄ є співпраця з НАТО. Глобальні загрози, такі як міжнародний тероризм, поширення зброї масового знищення, світова економічна криза, змушують держав-членів Альянсу та держав Близького Сходу об'єднувати свої зусилля для адекватного реагування на виклики сьогодення.

Отже, зовнішня політика і модель дипломатії Єгипту ХХІ ст. діє за принципами поміркованого нейтралітету. Сучасна єгипетська зовнішня політика і дипломатія вирішують широке коло завдань, основним із яких залишається утвердження країни як головної регіональної держави на Близькому Сході, головного áктора міжнародних відносин у цьому міжнародно-політичному регіоні, який відіграє важливу роль у міждержавних відносинах і політико-дипломатичній системі арабо-мусульманського світу.

Перед нинішнім керівництвом АРЄ стоїть непросте завдання проведення збалансованого зовнішньополітичного курсу, що відповідав би реальним можливостям країни і разом з тим не обмежував її традиційно широке коло політико-дипломатичних і соціокультурних інтересів у ХХІ столітті.

Список використаних джерел:

1. Ахмед Ибрахим Махмуд. Министерство иностранных дел Египта. - Каир: Центр политических и стратегических исследований "Аль-Ахрам", 2003. - 109 с. (на арабском языке).

2. Arab Republic of Egypt. Ministry of Foreign Affairs. - 6 nd edition. - Cairo, 2014. - 196 p.

3. Дипломатичний інститут МЗС АРЄ:1966-2016 (арабською мовою) / Із власного архіву автора. - К., 2015. - 26 с.

4. Богучарский Е.М. Дипломатическая служба арабских государств // Азия и Африка сегодня. - 2008. - № 12. - С. 55-60.

5. Khashan H. The Arabs at the crossroads: Political Identity and Nationalism / Hilal Khashan. - Florida: University Press of Florida, 2000. - 168 p.

6. Egypt to build new administrative and business capital east of Cairo // BBC News. - 13 March 2015.

АНОТАЦІЯ

У статті проаналізовано основні напрями зовнішньої політики АРЄ та етапи формування її дипломатії в умовах глобалізації. Особливу увагу приділено інституціональному розвиткові, здобуткам, проблемам і перспективам сучасної дипломатичної служби та дипломатичної практики АРЄ.

Ключові слова: зовнішня політика, дипломатія, інституціоналізація, дипломатична служба, модель дипломатії, АРЄ.

АННОТАЦИЯ

В статье проанализированы основные направления внешней политики АРЕ и этапы формирования её дипломатической службы в условиях глобализации. Особое внимание уделяется институциональному развитию, достижениям, проблемам и перспективам современной дипломатической и консульской службы АРЕ.

Ключевые слова: внешняя политика, дипломатия, институционализация, дипломатическая служба, консульская служба, модель дипломатии, АРЕ.