Регіональна політика

Історичне підґрунтя формування моделі регіональної дипломатії Румунії та механізми взаємодії з неурядовими організаціями (2006-2016 рр.): досвід для України
Вячеслав Ціватий, Петро Макаренко
12.05.2016, 11:57

УДК 327: 94 (498) "2006/2016"

Summary

The article analyses and systemises the activities of non-governmental organizations of Romania as an instrument of promotion of national interests in the black sea region, as well as practical experience of promoting the Bucharest regional initiatives of non-governmental organizations in the period 2006-2016. The attention is focused on the experience for Ukraine in dealing with non-governmental organizations. Described on the example of Romania features and forms of realisation of informal diplomacy (diplomacy by non-state actors) in contemporary international relations and the role of informal diplomacy in inter-state conflicts.
Keywords: foreign policy, diplomacy, model of diplomacy, national interests, institutionalization, and non-governmental diplomacy non-governmental actors, Romania, Ukraine.

Виступаючи ініціатором створення Міжнародної фундації співпраці та партнерства Чорноморсько-Каспійського регіону, Румунія, безперечно, переслідує власні цілі, що повинні закріпити за нею роль лідера не лише в Чорноморському регіоні, чого Бухарест наполегливо прагне останніми роками, особливо після набуття членства в ЄС та НАТО, а й у Центральній Азії, що зумовлено підвищеним інтересом до енергетичного потенціалу регіону.

Іншою неурядовою організацією, що опікується регіональними питаннями, є Чорноморська платформа побудови миру (ЧППБ) [1]. Ця ініціатива об'єднує неурядові організації та організації громадянського суспільства, що працюють у сфері врегулювання конфліктів, запобігання насильству та аналізу конфліктів у Чорноморському регіоні за підтримки партнерських інститутів сусідніх країн.

За попередньою домовленістю, процес консультацій та участі зацікавлених сторін у завершенні роботи над цією ініціативою був проведений впродовж 2009 року. Уперше цю ініціативу запропонувала румунська сторона в жовтні 2008 р. під час форуму неурядових організацій Чорноморського регіону.

Очікується, що в консультаціях на постійній основі братимуть участь представники всіх конфліктних зон Чорноморського регіону (у тому числі з Південної Осетії, Абхазії, Нагірного Карабаху та Придністров'я).

ЧППМ реалізується як постійна, всебічна та представницька регіональна мережа організацій, що взаємодіють із метою розв'язання конфліктів та опікуються питаннями побудови миру в Чорноморському регіоні. Ініціатива має регіональний масштаб і представляє широкий спектр організацій громадянського суспільства та інститутів, що працюють у цій галузі. Пропозицію про створення платформи було зроблено на основі глибокого та комплексного аналізу, оцінки досвіду попередніх ініціатив, участі державних і недержавних представників у заходах, спрямованих на розв'язання конфліктів у Чорноморському регіоні.

Її основними завданнями визначено:

1. Зміцнення потенціалу громадянського суспільства на регіональному, національному та місцевому рівнях задля побудови миру, трансформації конфліктів, посередництва, превентивного попередження, готовності до кризових ситуацій та запобігання насильству.

2. Покращення збору, реєстрації та обміну ресурсами, досвідом і кращою практикою з питань розв'язання конфліктів.

3. Забезпечення реалізації заходів, спрямованих на побудову миру в громадянському суспільстві, а також участь у запобіганні насильства в Чорноморському регіоні.

4. Підвищення якості аналізу конфліктів та знань про конфлікт і побудову миру, доступних для громадянського суспільства, державних і міжнародних гравців, включаючи розробників стратегій та відповідальних осіб для поліпшення якості реагування і підходів до вирішення місцевих, національних і регіональних конфліктів у Чорноморському регіоні.

5. Підвищення й поліпшення якості, ефективності, стійкості та впливу платформи побудови миру в громадянському суспільстві та участь у розв'язанні конфліктів у регіоні.

6. Підвищення обізнаності громадськості, знань та розуміння трансформації конфлікту, побудови миру і механізмів та підходів до вирішення конфліктів.

7. Поліпшення розуміння та досвіду місцевих, національних і регіональних органів влади, як державних, так і міждержавних, включаючи ЄС, ОБСЄ і ООН, у сфері побудови миру та ефективних підходів до розв'язання конфліктів у Чорноморському регіоні.

8. Надання міжнародної правозахисної платформи для того, щоб громадянське суспільство мало можливість надати національній владі та міжнародним урядовим структурам свою інформацію про поліпшення стратегій розв'язання конфліктів.

9. Проведення низки заходів щодо створення регіональної Чорноморської системи раннього попередження, моніторингу конфлікту й активного запобігання конфліктним ситуаціям у регіоні.

Варто констатувати, що серед румунських неурядових організацій є і неурядові організації негативного спрямування, наприклад, Націонал-християнський рух "Нові праві", діяльність якого здебільшого спрямована на дискредитацію політики України у сфері національних меншин, проведення антиукраїнської інформаційної кампанії, формування громадської думки в Румунії та РМ щодо необхідності возз'єднання двох румунських держав тощо. Необхідно згадати й створену у квітні 2011 р. за підтримки Департаменту зв'язків з румунами звідусіль громадську платформу "Акціуня-2012", до складу якої ввійшли 33 неурядові організації Румунії, Молдови, Італії, Швеції, Канади та США для провадження діяльності з відновлення "Великої Румунії" в кордонах 1918-1940 років, у тому числі за рахунок територій Республіки Молдова та України (Одеської, Закарпатської та Чернівецької областей) [2]. Діяльність громадської платформи "Акціуня-2012" здійснюється переважно на громадських засадах за участі активістів 20-40 років. Стратегічною метою діяльності визначено возз'єднання РМ з Румунією, яке повинно відбутися максимум до 2018 р., оскільки остання головуватиме в ЄС у 2019 р. і зможе закріпити возз'єднання на рівні інших міжнародних структур. Прикметним є те, що відповідна уніоністська політика підтримується всіма політичними силами Румунії та активно використовується в період передвиборчої кампанії.

Реалізуючи уніоністську політику, члени згаданого угруповання апелюють до прикладу возз'єднання двох Німеччин, які продемонстрували стрімкий розвиток саме після злиття в одну державу. З точки зору інтересів України варто враховувати, що возз'єднання Бессарабії з Румунією може створити негативний прецедент для приєднання до останньої інших її історичних земель, включно з Північною Буковиною, де активно проводиться політика надання румунського громадянства.

Україна та її державні інституції повинні враховувати у зовнішньополітичній та політико-дипломатичній діяльності на 2016-2020 роки фактор наявності в румунсько-українських відносинах різнопланових неурядових організацій, а також мати чітку програму з нейтралізації дій, які можуть зашкодити національним інтересам України.

Загалом, просування Румунією своїх інтересів у Чорноморському регіоні з використанням неурядових організацій (дипломатії неурядових áкторів) уже стало системною практикою, що свідчить про надання особливої уваги саме цьому сегменту в контексті зміцнення своїх лідерських позицій у регіоні, сприяння співробітництву та врегулюванню кризових ситуацій, а також використання неурядових організацій з метою формування відповідної громадської думки з важливих регіональних і міжнародних питань тощо. Крім того, діяльність неурядових організацій активно використовується румунською стороною для вироблення відповідних підходів щодо розбудови відносин з Україною та просування бачення Бухареста з урегулювання українсько-румунських проблемних питань.

Упродовж 2015-2016 років між Україною та Румунією зберігається низка неврегульованих питань, які справляють негативний вплив на взаємовідносини цих країн.

Було б доцільно наголосити на необхідності формування нової моделі політико-дипломатичної взаємодії двох держав на основі принципів паритетності, орієнтації на практичний результат шляхом досягнення конкретних домовленостей у тих сферах, де існує взаємний інтерес. У цьому контексті українська сторона могла б скористатися складною внутрішньополітичною ситуацією в Румунії та виступити ініціатором врегулювання наявних проблемних питань двосторонніх відносин.

З урахуванням наведеної вище інформації можна зробити деякі пропозиції щодо вироблення політики України у відносинах з Румунією:

1. На цьому етапі варто уникати активізації роботи з урегулювання проблемних питань з Румунією з огляду на нестабільність внутрішньополітичної ситуації в Україні, зумовлену політикою РФ. Водночас, варто продовжити процес формування відповідних механізмів і комплексної підготовки із залученням профільних міністерств та відомств щодо вироблення єдиної позиції з врегулювання проблемних питань двосторонніх відносин після стабілізації ситуації в Україні.

2. Слід було б демонструвати зацікавленість України в розвитку відносин із забезпеченням рівноправності та взаємовигідності, що передбачено Договором про відносини добросусідства та співробітництва між Україною і Румунією від 1997 року; намагатися налагодити конструктивну взаємодію з Румунією в контексті розвитку відносин України з ЄС та НАТО, а також у рамках участі двох країн у РЄ, ОБСЄ, ОЧЕС та інших міжнародних і регіональних організаціях; розглядати можливість вироблення спільних підходів до врегулювання регіональних конфліктів у Чорноморському регіоні, передусім придністровського [3].

3. Варто враховувати, що поточна ситуація довкола переговорів з Румунією потребує від України вироблення не лише концептуальних підходів, а й забезпечення інституційних механізмів належною фінансовою підтримкою та кадровим потенціалом для ефективної реалізації визначених цілей.

4. Беручи до уваги ситуацію, що склалася на цьому етапі в українсько-румунських і румунсько-українських відносинах, а також окремі аспекти сучасної внутрішньої та зовнішньої політики Румунії, було б доцільно активізувати роботу з виділення необхідних ресурсів українською стороною для імплементації Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Румунії про відкриття пунктів пропуску через українсько-румунський державний кордон для міжнародного сполучення. У разі необхідності, ініціювати проведення українсько-румунських консультацій для прискорення імплементації Угоди з боку румунської сторони і погодження відповідних технічних та організаційних процедур.

5. У сфері національних меншин було б доцільно узгодити з ОБСЄ та Радою Європи спільні заходи, спрямовані на те, щоб схилити румунську сторону до завершення моніторингу ситуації української меншини в Румунії та румунської в Україні, а також виконання Бухарестом узятих на себе зобов'язань за Протоколом про співробітництво у сфері освіти на 2008-2011 роки. У разі відмови румунів від продовження згаданого моніторингу, розглянути доцільність його завершення самостійно на території України, за обов'язкової участі експертів ОБСЄ і РЄ, з метою оприлюднення його результатів. При цьому, важливим є завершення формування складу української частини Спільної Комісії, а також наполягання на завершенні відповідної роботи з боку румунської сторони.

6. З огляду на рішення Річкової адміністрації Нижнього Дунаю запровадити систему знижок збору за проходження суден Сулінським каналом, вочевидь було б доцільно: здійснювати адекватну рішенням румунської сторони цінову політику за проходження суден українським водним шляхом; продовжити роботи з покращення умов судноплавства українським ГСХ р. Дунай - Чорне море; використовувати тактику румунської сторони та доводити до представників міжнародних природоохоронних організацій факти ведення румунською стороною господарської діяльності на території біосферного заповідника Дельта Дунаю; більш активно просувати українські проекти в рамках Стратегії ЄС для Дунайського регіону, зокрема шляхом налагодження прямих контактів ПУ при ЄС з ЄК, ураховуючи в тому числі той факт, що два представники Румунії працюють у Генеральній Дирекції ЄК з мобільності та транспорту (DG MOVE), для просування відповідних проектів Румунії.

7. У контексті проблематики довкола о. Майкан було б варто забезпечити формування більш жорсткої позиції української делегації в Змішаній українсько-румунській прикордонній комісії з питання підготовки румунськими експертами прикордонної документації на ділянку кордону в районі о. Майкан. Варто врахувати, що до завершення процесу вступу країни до Шенгенського простору Бухарест може й надалі зволікати з проведенням відповідної роботи.

8. Ураховуючи потенційну загрозу для національних інтересів України з огляду на масове надання румунського громадянства її жителям, розробити низку невідкладних контрзаходів включно й на законодавчому рівні.

У цілому, політику України у відносинах з Румунією було б доцільно реалізовувати з урахуванням двох взаємопов'язаних підходів: з одного боку - активно протидіяти негативним проявам румунської зовнішньої політики в політичній, дипломатичній, гуманітарній, економічній, природоохоронній та інших сферах, а з іншого - сприяти послідовному посиленню українських позицій і розвитку взаємовигідного співробітництва у сферах перетинання інтересів двох держав.

Відносини між Україною та Румунією на сучасному етапі потребують кардинального оновлення. Розуміючи загрози, які несе в собі російська політика на сході України, нове румунське керівництво взяло курс на "перезавантаження" відносин з нашою країною та посилення двосторонньої співпраці, у тому числі в рамках розширених регіональних форматів (йдеться про створення альянсу України, Румунії та Польщі). Однак Україна за інерцією продовжує екстраполювати попередній негативний досвід двосторонніх відносин на сучасні реалії та не проявляє належної ініціативи з розширення двосторонніх контактів з офіційним Бухарестом.

Протягом останнього року Румунія значно активізувала зусилля зі зміцнення своїх позицій і підвищення своєї ролі в рамках НАТО і ЄС та прагне перебрати на себе провідну роль у формуванні порядку денного у Східній Європі та Чорноморському регіоні. Зважаючи на незначну економічну та енергетичну залежність від РФ, Румунія є одним із найбільш жорстких критиків політики Москви та найпослідовнішим прихильником санкцій ЄС щодо неї. Румунія твердо виступає за територіальну цілісність України і повернення Криму до складу нашої держави.

Тому сьогодні, в умовах чіткого усвідомлення значення стабільності України для реалізації румунських національних інтересів і забезпечення безпеки в Європі та на своїх кордонах зокрема, керівництво Румунії послідовно дотримується конструктивної позиції у відносинах із нашою державою, у тому числі в питаннях безумовної підтримки України в російсько-українському конфлікті, підтримки європейської інтеграції нашої держави та протидії деструктивній політиці РФ у Чорноморському регіоні.

Подальше ігнорування румунських ініціатив несе для України ризик не лише втрати існуючих можливостей налагодження ефективного партнерства, а й усунення від формування порядку денного безпекової політики у Чорноморському регіоні.

Отже, у цьому контексті політика України у відносинах з Румунією повинна полягати в тому, щоб максимально використовувати наявні та, за необхідності, створювати нові механізми для забезпечення національних інтересів нашої держави, зокрема, міжнародні важелі/інструменти впливу на політику Румунії, які вже існують або можуть виникнути внаслідок співпраці Румунії з третіми країнами та її діяльності в міжнародних організаціях. Варто приділяти особливу увагу пошуку спільних інтересів та можливостей налагодження співпраці України з Румунією в рамках розвитку відносин України з ЄС, НАТО, а також у рамках організацій, членами яких є обидві країни.

Водночас, такий підхід набуде актуальності після врегулювання внутрішньої ситуації в Україні та вироблення адекватних механізмів з протидії російським заходам у Чорноморському регіоні. Не виключено, що може відбутися кардинальна зміна в парадигмі відносин між Україною та Румунією, коли українська сторона активізує свою співпрацю з НАТО та США на противагу політиці РФ, що відбуватиметься у фарватері політики Бухареста з просування інтересів США та НАТО в Чорноморському регіоні.

Саме в такому разі могла б бути розблокована робота двосторонніх форматів співробітництва, зокрема, Спільної Українсько-Румунської Президентської комісії, Спільної комісії з питань економічного співробітництва, Спільної міжурядової комісії з питань забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин тощо. Це, у свою чергу, надало б нового імпульсу переходу до практичної реалізації проектів та ініціатив, у яких існує спільна зацікавленість.

Список використаних джерел:

1. http://www.armtoday.info/default.asp?Lang=_Ru&NewsID=17426&SectionID=0&RegionID=0&Date=11/12/2009&PagePosition=8

2. Legea nr. 150 din 15 iulie 1998 despre acordarea sprijinului comunitatilor romanesti de pretutindeni // Monitorul Oficial al Romaniei. - 1998. - 16 iulie. - Р. 1-9.

3. Проблемні питання українсько-румунських відносин // Поточний архів Посольства України в Румунії. - Робоче досьє. - 2014-2016.

АНОТАЦІЯ

У статті проаналізовано та систематизовано діяльність неурядових структур Румунії як інструменту просування національних інтересів у Чорноморському регіоні; а також практичний досвід просування Бухарестом регіональних ініціатив на рівні неурядових організацій у період 2006-2016 років. Акцентовано увагу на досвіді для України в спілкуванні з неурядовими організаціями. Охарактеризовано на прикладі Румунії особливості та форми реалізації неофіційної дипломатії (дипломатії неурядових áкторів) у сучасних міжнародних відносинах і визначено роль неофіційної дипломатії у врегулюванні міждержавних конфліктів.

Ключові слова: зовнішня політика, дипломатія, модель дипломатії, національні інтереси, інституціоналізація, неурядові організації, дипломатія неурядових áкторів, Румунія, Україна.

АННОТАЦИЯ

В статье проанализирована и систематизирована деятельность неправительственных структур Румынии как инструмент продвижения национальных интересов в Черноморском регионе, а также практический опыт продвижения Бухарестом региональных инициатив на уровне неправительственных организаций в период 2006-2016 годов. Акцентировано внимание на опыте для Украины в общении с неправительственными организациями. Охарактеризованы на примере Румынии особенности и формы реализации неофициальной дипломатии (дипломатии неправительственных áкторов) в современных международных отношениях и определена роль неофициальной дипломатии в урегулировании межгосударственных конфликтов.

Ключевые слова: внешняя политика, дипломатия, модель дипломатии, национальные интересы, институционализация, неправительственные организации, дипломатия неправительственных áкторов, Румыния, Украина.

* У даній статті автори продовжують розглядати питання, підняті у матеріалі "Дипломатія неурядових áкторів, політико-дипломатичний діалог і регіональні ініціативи Румунії в Чорноморському регіоні (2006-2016 рр.): досвід для України в спілкуванні з неурядовими організаціями", надрукованому у №3 "З.С." за 2016 р.

<xml> </xml><object classid="clsid:38481807-CA0E-42D2-BF39-B33AF135CC4D" id="ieooui"></object>