Безпека

Інтеграція Чехії до НАТО: основні етапи та наслідки
Ірина Андрощук, аспірант Рівненського державного гуманітарного університету
07.04.2016, 09:39

 

УДК 327-044.247(437)

Summary

The article deals with the events that preceded the Czech Republic to join NATO, relations NATO and the Czech Republic, examines the benefits of the Czech Republic's membership in NATO, highlights the problems that emerged in the country since joining the alliance, and examined the work of NATO information center .

Keywords: NATO, the Czech Republic's foreign policy, the information center of NATO.

Розвал тоталітарних комуністичних режимів визначив нову добу в політичному устрої Європи та світу загалом. Зникли двополярність і конфронтація по лінії "Схід - Захід", на тлі чого піднялася хвиля національно-визвольного руху. Найбільш активними в цих процесах були республіки колишнього СРСР, Югославія та Чехословаччина. У новому укладі окреслився регіон Центральної Європи, який упевнено завойовував своє місце в Європі та світі. Постсоціалістичні країни перебудували свою економіку та політику за принципами демократичного Заходу, вступили до Ради Європи, спрямували свій шлях до Євросоюзу, а після приєднання в 1994 р. до програми "Партнерство заради миру" зробили перший крок на шляху до НАТО.

У 1989 р. Чехословаччина звернула зі шляху соціалістичного розвитку в результаті "оксамитової революції", що спричинила в 1993 р. мирний розділ країни на дві держави − ​​Чехію і Словаччину. Того ж року Чехія, як незалежна держава, була прийнята до Північноатлантичної ради співпраці. З цього моменту приєднання до НАТО стало метою зовнішньополітичної стратегії Чеської Республіки.

З перших заяв Заходу про можливе розширення Альянсу на Схід Чехія стала лідером серед найбільш вірогідних кандидатів. Необхідно віддати належне зовнішньополітичному відомству та Міністерству оборони Чеської Республіки, які завжди оперативно, якісно і здебільшого першими серед країн-кандидатів готували відповідні документи та здійснювали необхідні кроки для майбутнього приєднання до Альянсу [1].

На шляху відносно стабільного просування Чехії до НАТО восени 1996 р. з'явилася перша серйозна перепона − у запропонованому на 1997 р. державному бюджеті не було збільшено витрати на реформу чеської армії. Крім цього, на Заході та в самій Чеській Республіці почали з'являтися повідомлення про неготовність чеської армії до вступу в НАТО [2].

Серед проблем Заходом також найчастіше називалися відсутність так званого кризового менеджменту, який мав би координувати діяльність армії, транспорту і поліції в умовах ядерної катастрофи, технічна неготовність армійських структур управління (відсутність комп'ютерних інформаційних систем), низький рівень зв'язку, відсутність скоординованої політики у військово-промисловому комплексі та недостатній рівень вивчення англійської мови у військових навчальних закладах, кризовий стан авіації та протиповітряної оборони тощо [3].

Не менш серйозна проблема полягала в буквально катастрофічному падінні підтримки громадськістю Чеської Республіки вступу країни до НАТО. Згідно з результатами дослідження американського агентства ЮСІА, у 1996 р. громадська підтримка цього процесу значно відставала від аналогічних показників в Угорщині, Польщі й навіть у Румунії. Так, лише кожен 15-й громадянин Чехії погодився б зі збільшенням бюджету армії за рахунок видатків на охорону здоров'я та освіту [2].

Згідно з опитуванням громадської думки, проведеним чеським агентством "Фактум" у 1997 р., вступ країни до НАТО підтримували лише 37% респондентів (для порівняння: 1994 - 56%, 1995 - 53%, 1996 - 39%), 38% - проти, решта - не визначилися [4].

Зменшення кількості прихильників розширення НАТО в Чеській Республіці фахівці пояснювали кількома причинами. Серед них уже назване побоювання того, що військовий бюджет поглине значну частину видатків на соціальні потреби, а також настороженість, яку викликає можливе розміщення в країні ядерної зброї НАТО. Соціологічні дослідження засвідчують, що проти останнього на той час виступало 3/4 населення країни [5].

Водночас Голова Сенату Парламенту Чехії П. Пітгарт вважав, що ставлення більшості чехів до НАТО зумовлене, скоріше, їх сумнівами щодо чеської армії, ніж стосовно Альянсу.

Деякі оглядачі називають низьку порівняно з іншими країнами-претендентами підтримку в ЧР вступу до НАТО різним рівнем "відчуття загрози" в країнах регіону, маючи на увазі те, що для Чехії, яка розміщена найзахідніше інших претендентів, загроза з боку Росії виглядає менш реально, ніж, скажімо, для Польщі.

Незважаючи на зовнішню виваженість і впевнену поведінку представників чеського уряду, питання громадської підтримки вступу до НАТО викликало серйозне занепокоєння. Це стало особливо помітно після того, як вступ до Альянсу набув для Чехії реальних обрисів і з'явилася необхідність об'єктивно оцінити готовність країни до цього кроку.

У цьому зв'язку особливо гостро в урядових колах країни постала необхідність проведення цілеспрямованої роз'яснювальної роботи з громадськістю з метою забезпечення ширшої підтримки населенням ЧР вступу країни до НАТО. Така робота, без сумніву, проводилася й раніше, однак переважно силами журналістів і політичних оглядачів, натомість аргументація офіційних кіл Чехії була малопереконливою [6].

Так, періодичні видання, які своєю позицією схиляються до правоцентристських партій урядової коаліції (а це переважна більшість центральних ЗМІ), протягом кількох останніх років перед мадридським саммітом проводили широку інформаційну кампанію, спрямовану на те, щоб не лише переконати громадськість країни в необхідності її вступу до НАТО, а й довести Заходу, що в Чехії вже дозріли всі політичні, економічні й соціальні передумови для такого кроку.

Їхнім головними аргументами на користь вступу Чехії до НАТО було те, що:

- Альянс є одним з основних гарантів безпеки і стабільності в Європі, який надає своїм членам такі важливі гарантії, як "ядерна парасолька" і колективна безпека;

- Альянс не має альтернативи з огляду на пропоновані ним гарантії;

- це єдина організація, здатна до ефективних військових дій;

- з огляду на непередбачуваний розвиток міжнародної ситуації, вступ до НАТО є "безпрограшним варіантом";

- Альянс є єдиною противагою поверненню країн Центральної та Східної Європи до сфери впливу Росії;

- членство в НАТО потребуватиме менше коштів, ніж видатки на самостійну оборону;

- Альянс заснований не лише на спільних економічних, політичних інтересах та інтересах безпеки, а й на спільних демократичних цінностях західної цивілізації;

- вступ до НАТО є складовою частиною європейської інтеграції, важливим кроком до членства в інших європейських організаціях, зокрема в ЄС;

- членство в Альянсі зміцнило б демократичні сили в державі;

- НАТО є прикладом організації, яка не пов'язана стереотипами та яка усвідомлює своєрідність розвитку кожної держави;

- вступ до Альянсу стане актом історичної справедливості, відновленням факту приналежності Чехії до західної цивілізації [1].

Незважаючи на те що така аргументація в чеській пресі явно переважала критичні публікації щодо майбутнього членства країни в НАТО, останні акцентували увагу на найвразливіших моментах, змушуючи значну частину громадськості обережно ставитися до перспективи вступу.

Парадоксальність ситуації в Чеській Республіці посилювалася ще й тим, що рівень громадської підтримки вступу країни до НАТО прямо протилежний підтримці цього кроку чеськими політичними партіями. Переважна більшість парламентських партій країни, у тому числі найбільша опозиційна соціал-демократична партія, так чи інакше виступали за вступ її до Північноатлантичного Альянсу. Виняток становили лише дві партії крайньо лівого спектра - комуністична і республіканська, які категорично заперечували приєднання Чехії до НАТО [7].

Роз'яснювальна робота з громадськістю, яка мала проводитися, насамперед, міністерствами закордонних справ і оборони, піддавалась у Чеській Республіці гострій критиці на всіх рівнях. В інтерв'ю чеським журналістам Президент Чеської Республіки В. Гавел висловив думку, що в Чехії мало роз'яснюється зміст того, чому країна хоче вступити до Альянсу. Він висловив занепокоєння тим, що в країні процент прихильників вступу до Альянсу є значно меншим, ніж у Польщі та Угорщині. Звертаючись до тих, хто недооцінює вступ Чехії до НАТО, В. Гавел наголосив, що їхня позиція є надзвичайно недалекоглядною, звинувачуючи при цьому в бездіяльності тих, хто розуміє важливість такого кроку.

12 березня 1999 р. було виконано одне з головних зовнішньополітичних завдань Чеської Республіки − стати членом найпотужнішої трансатлантичної організації, що забезпечує безпеку і стабільність у Європі.

Чехія увійшла до першої групи держав колишнього соціалістичного табору, які приєдналися до НАТО після падіння берлінської стіни та закінчення "холодної війни".

Для Чехії членство в НАТО означає значне посилення її міжнародного становища. Країна вважає, що зі вступом в НАТО її зовнішня безпека буде надійно захищена. Кращий спосіб забезпечення безпеки на сьогодні, на думку чеського політичного керівництва, не існує. Разом із тим, Чехія отримала можливість брати участь у формуванні та проведенні політики, що відіграє ключову роль у забезпеченні безпеки на європейському континенті.

Вступ Чеської Республіки до НАТО докорінно вплинув на зовнішню політику країни: відбулися серйозні зміни в системі відносин із зовнішнім світом. Стандартні білатеральні відносини з державами Європи та Північної Америки перетворилися на союзницькі.

У декларації політики уряду Чехії, ухваленій у липні 1996 р., зазначено, що одним із пріоритетів уряду є гарантування зовнішньої безпеки держави, включаючи необхідні для оборони інструменти і заходи. Уряд усвідомлює той факт, що основою оборони є її надійність, окрім цього, чітко визначене прагнення захищати країну. У декларації стверджується, що оборона країни є проблемою не лише збройних сил, а й суспільства загалом "і кожного громадянина окремо. Тому уряд зосередився на схваленні відповідної стратегічної, концептуальної і законодавчої структури, необхідної для подальшого розвитку системи оборони" [8].

Виконуючи свої зобов'язання, уряд Чехії в 1997 р. схвалив такі концептуальні документи в галузі оборони і безпеки країни, як "Національна оборонна стратегія" і "Конституційний закон про безпеку республіки".

Загалом головною метою політики національної безпеки країни, яка сформована з упорядкуванням даних аналізу і прогнозу розвитку ситуації в Європі й світі в цілому та пов'язаних із нею факторів ризику (зокрема, внутрішньополітичної нестабільності в Центральній і Східній Європі (ЦСЄ), на Балканах, невирішеність етнічних і територіальних питань, загострення яких може викликати нові конфлікти в окремих регіонах Європи, намагання Росії відтворити та посилити вплив на терені колишнього СРСР), є розвиток напівпрофесійної, високо функціональної, позапартійної армії, яка матиме звичайне озброєння і буде здатна брати участь у миротворчих процесах ООН і НАТО як рівноправна й рівноцінна частина військ Альянсу.

Членство в НАТО передбачає активізацію політики Чехії в інших організаціях, що займаються питаннями безпеки та співробітництва. Зовнішня політика країни виходить з того, що ефективне вирішення проблем і протистояння новим викликам не під силу одній, навіть дуже потужній організації.

Зовнішньополітична концепція виходить з того, що членство в НАТО забезпечує Чеській державі максимально високий рівень безпеки і сприятливі умови для мирного розвитку. Країна взяла на себе й певну відповідальність з підписанням Вашингтонського договору.

Усвідомлюючи високий кошторис програм адаптації національних збройних сил та органів управління натівськими стандартами, чеське керівництво робить акцент на заходи, що мають політичний характер (участь у миротворчих операціях, підтримка країн-кандидатів на членство в альянсі, організації саміту НАТО в Празі у 2002 р.).

Такий підхід чехів до виконання союзницьких зобов'язань не залишився непоміченим в керівних органах НАТО. У критичному дусі пройшов візит до Чехії в березні 2001 р. Генерального секретаря Альянсу Дж. Робертсона. Незважаючи на загальний дипломатично стриманий тон його переговорів із чеським керівництвом, генеральний секретар НАТО чітко дав зрозуміти, що Чехія не приділяє належної уваги реформі всіх складових збройних сил країни, захоплюючись дорогими проектами, зокрема придбанням надзвукових винищувачів. Так, Дж. Робертсон підкреслив, що глибока внутрішня реформа потрібна чеським збройним силам у плані їх скорочення і підвищення мобільності сухопутних військ. На його думку, потребує докорінної перебудови система військового планування. Заступник генерального секретаря НАТО Е. Баклі був відвертішим. Він заявив, що поставлені перед новими членами цільові завдання військового будівництва не виконуються [9]. Посилаючись на дані міноборони, чеські ЗМІ вказували, що зі 132 цільових завдань, поставлених перед країною Північноатлантичним альянсом, реально виконуються тільки 26 [10].

Зрештою, інтегруючись у НАТО, збройні сили країни були скорочені з 132 тис. осіб у 1993 р. до 35 тис. − у 2010 році. Було списано й значну кількість застарілого озброєння з повним переходом із 1 січня 2005 р. на контрактний принцип комплектування. Скорочення Збройних сил Чехії заощадило значні кошти і водночас компенсувалося включенням країни в єдину систему колективної безпеки НАТО та отриманням нових сучасних зразків озброєння і військової техніки. У рамках цього процесу чеська армія була інтегрована в Об'єднані збройні сили Альянсу. Система повітряного контролю країни інтегрувалася в об'єднану систему ППО НАТО в Європі.

Чеські експерти стверджують, що незважаючи на скорочення збройних сил, наведені вище заходи в рамках членства країни в Альянсі значно підвищили її військовий потенціал. Це й дало змогу країні забезпечити виконання своїх зобов'язань перед НАТО в плані зміцнення безпеки Європи та брати участь у міжнародних військових операціях, у тому числі в Іраку та Афганістані.

У рамках концепції "Розумна оборона НАТО" Чеська Республіка спеціалізується на виконанні функцій радіаційного, хімічного і бактеріологічного захисту військ Північноатлантичного союзу та виробництві радіоелектронної, бронетанкової та авіаційної техніки, що позитивно позначається на розвитку чеського оборонно-промислового комплексу. Так, у 2000 р. уряд ухвалив концепцію "Основи взаємодії державного управління та оборонної промисловості Чеської Республіки", а також угоду "Про співробітництво між Міністерством оборони Чехії та Асоціацією підприємств оборонної промисловості", що оптимізувало роботу ОПК країни в нових геополітичних умовах.

Позитивні показники членства Чехії в НАТО зумовили високий рівень підтримки населенням процесу євроінтеграції. Так, якщо в 1999 р. вступ Чехії до Північноатлантичного союзу підтримувало не більше 30% чеського населення, то нині цей показник становить більше 80%. При цьому 70% респондентів вважає членство в НАТО найнадійнішою гарантією безпеки країни.

Північноатлантичний альянс користується підтримкою молодої частини населення Чехії та прихильників правлячої Громадянської демократичної партії. Відкидають співпрацю країни з НАТО люди похилого віку і прихильники комуністів. Протягом останніх років збільшилася кількість громадян, які утвердилися в думці, що Чехія є повноправним членом НАТО. У березні 2007 р. в цьому були впевнені 52% громадян, нині − 66% [11].

Певну роль у формуванні позитивного ставлення чеських громадян відіграє діяльність Інформаційного центру НАТО, створеного з ініціативи МЗС країни.

Цей інформаційний центр був першою подібною структурою в країнах-членах НАТО. Чехія приєдналася до Альянсу під час першої хвилі розширення після завершення "холодної війни". Тоді й виникла необхідність надати населенню найширшу інформацію про Північноатлантичний військовий блок.

Від початку робота Центру набула довгострокового характеру. Було вирішено з метою відокремлення виконавчої влади від процесу надання інформації передати роботу центру в руки некомерційній, неурядовій організації.

Із 2003 р. роботою Інформаційного центру НАТО, фінансованого МЗС країни, керує неурядова організація JAGELLO 2000. Інфоцентр веде і постійно розширює спеціалізовану бібліотеку, забезпечує роботу інформаційного порталу, займається виданням власних друкованих матеріалів [12].

Отже, приєднання Чеської Республіки до Північноатлантичного альянсу є послідовним і виваженим кроком, що позитивно впливає на зміну європейської рівноваги сил, забезпечивши при цьому прогрес країни у сфері безпеки, а також нові можливості в економічному і соціально-політичному розвитку. Євроатлантична інтеграція Чехії гарантує їй мирний і безпечний розвиток на далеку перспективу на демократичній, правовій основі, а отже, її досвід заслуговує на увагу українських урядовців і громадських організацій.

Список використаних джерел:

  1. Kasik V. NATO Bezpečnost pro Evropu / V. Kasik. - Praga: Ministerstvo obrany CR. - 1997.
  2. Tisovic F. Madridsky summit Severoatlantickej aliancie ... / F. Tisovic // Slovenska republika. - 1997. - 11 ju'la.
  3. Поточний архів МЗС України за 2001 р. Політичний лист посольства з питань прийняття концепції розбудови МО ЧР від 3 вересня 2001 р.
  4. Politická scená na Slovensku / Bratislava: Focus - januar, 1997.
  5. Havel V. Česka Republika v NATO / V. Havel. - Praha, 1999.
  6. Krejčí O. Mezinárodní politika. 3. aktualizované a rozšířené vydání / O. Krejčí. - Praha: Ekopress, 2007. - 744 s.
  7. Поточний архів МЗС України за 2001 р. Довідка про зміни в соціально-економічному стані ЧР з часу членства в НАТО.
  8. Czech national interests: Contribution to discussion / [ed. by M. Had, J. Valenta]. - Prague: Institute for international relations. - 1996. - 437 p.
  9. Ekonom. - 2001. - № 14. - S.29.
  10. Hospodarské Noviny / Economia. - Praha. - 2001. - 21 listopadu.
  11. Евроинтеграция Чешской Республики [Електронний ресурс] : Независимый аналитический центр геополитических исследований Борисфен Интел. - Режим доступу: bintel.com.ua/ru/projects/evrointegracija-cheshskoj-respubliki/
  12. Над имиджем НАТО в Чехии работает специализированный центр [Електронний ресурс] / Radio Praha. - Режим доступу: http://www.radio.cz/ru/rubrika/demokrati/nad-imidzhem-nato-v-chexii-rabotaet-specializirovannyj-centr

АНОТАЦІЯ

У статті розглянуто події, які передували вступу Чехії до НАТО, відносини Північноатлантичного альянсу та Чеської Республіки, проаналізовано переваги членства в НАТО, висвітлено проблеми, пов'язані з вступом до Альянсу, а також розглянуто роботу інформаційного центру НАТО.

Ключові слова: НАТО, Північноатлантичний альянс, зовнішня політика Чехії, інформаційний центр НАТО.

АННОТАЦИЯ

В статье рассмотрены события, предшествовавшие вступлению Чехии в НАТО, отношения Североатлантического альянса и Чешской Республики, проанализированы преимущества членства в НАТО, указаны проблемы, связанные со вступлением в Альянс, а также рассмотрена работа информационного центра НАТО.

Ключевые слова: НАТО, Североатлантический альянс, внешняя политика Чехии, информационный центр НАТО.

<xml> </xml><object classid="clsid:38481807-CA0E-42D2-BF39-B33AF135CC4D" id="ieooui"></object>