Індія: нові внутрішньополітичні та зовнішньополітичні імперативи
Ігор Горобець
13.05.2015, 11:14

УДК 94: 327

Summary

The article deals with main trends in alterations of Indian home and foreign policy landmarks after the electoral victory of the 'Bharatiya Janata Party' headed by Narendra Modi. It is stated that the 2014 elections happened to be a serious blow for the 'Indian National Congress' (INC). The article proves that foreign policy priorities of the new Indian government consider the challenges of modern system of international relations and, are based on political realism and transnational co-dependence principles, the case of China- Japanese relations being considered.

Key words: Bharatiya Janata Party, co-dependence, India, Indian National Congress, China, political realism, Hindutva, Japan.

Парламентські вибори в Індії за традицією поставили кілька світових рекордів. Відбувалися вони не за один день, а впродовж майже місяця в різних штатах. Це обумовлюється як міркуваннями внутрішньої безпеки, адже на кожному етапі голосування мобілізувалися значні сили безпеки, так і суто технічними причинами. Виборці в Індії голосують за допомогою виборчих машин, яких не вистачає на всю величезну країну для голосування в один день. Тому техніку доводиться перевозити зі штату до штату разом із обслуговуючим персоналом. Загалом у країні було відкрито 930 тис. виборчих дільниць, де мали право проголосувати 814 млн. виборців. У підсумку на дільниці прийшли 550 млн. виборців, тобто майже 66% їхньої загальної чисельності. Це є рекордом за всю постколоніальну історію Індії. Однак він затьмарюється результатами голосування. "Індійський національний конгрес", з діяльністю якого пов'язано чимало сторінок новітньої політичної історії Індії, зазнав небаченої досі поразки. До влади прийшов своєрідний альянс партій, який опоненти називають "індійськими фашистами", а прихильники − шансом на радикальні позитивні зміни. Програш "Індійського національного конгресу" прогнозували ще до виборів. Ця партія та очолюваний нею "Об'єднаний прогресивний альянс" послідовно втрачали популярність. Яскравим свідченням цього стала поразка ІНК на виборах до місцевих органів влади у низці ключових штатів Індії. Однак ніхто не міг передбачити, що поразка буде такою вражаючою. Конгресу чимало разів пророкували завершення його історії. Так було в 1977 р., коли на виборах перемогла націоналістично-індуїстська "Джаната парті", або в 1999 р., коли її ідейна наступниця "Бхаратія джаната парті" зі ще більшим відривом розгромила конгрес. Однак ІНК регулярно повертався до влади з опозиції. Цього разу "Об'єднаний прогресивний альянс" на чолі з ІНК набрав 19% голосів, що дає йому лише 59 місць із 545 у парламенті. Тоді як у попередньому скликанні він мав 262 місця.

Що дало можливість опозиції тріумфально взяти владу? На нашу думку, справа не стільки в особливій популярності "Бхаратія джаната парті", скільки в тотальному розчаруванні індійського електорату ІНК. Саме цей протестний електорат притягла на свій бік опозиція. Десять років тому ІНК прийшла до влади з популярними гаслами захисту прав простих індусів, перетворення країни на світову потугу, але відчутних успіхів так і не було досягнуто. В Індії останніми роками спостерігалося падіння темпів економічного зростання, збільшувався рівень інфляції, зростали ціни на товари першої необхідності. Одночасно індійське суспільство шокували корупційні скандали. Не було вирішено застарілу аграрну проблему.

На нашу думку, ще однією вагомою причиною поразки ІНК стала відмова від того, що звалося "курсом Неру". Так називали зусилля влади перетворити Індію на один із центрів світового розвитку. Вагомою складовою цього курсу була суверенна зовнішня політика країни. Завдяки цьому Індія стала неофіційним лідером держав "третього світу". Після розпаду СРСР вона розпочала поступовий дрейф у бік Заходу. Особливо яскраво це стало помітно після перемоги ІНК на виборах 2004 року. Відтоді товарообіг зі США виріс із 30 до 100 млрд. доларів. Сполучені Штати зайняли перше місце серед торговельних партнерів Індії. Потужним стимулом зближення з Америкою стала "ядерна домовленість" 2006 р., згідно з якою США визнали Індію ядерною державою. Було знято американське ембарго на постачання Делі ядерних технологій і матеріалів, натомість американські фірми були допущені до будівництва нових атомних станцій в Індії. Сполученим Штатам Індія потрібна як геополітична противага Китаю, а також як ключовий союзник в азійському регіоні. Як заявив Президент США Барак Обама: "Індія має стратегічне значення для інтересів США в Азійсько-Тихоокеанському регіоні та у світі в цілому". Однак співробітництво з Вашингтоном для Делі не є безпроблемним. Серйозним випробуванням стало затримання в США індійського віце-консула Девіямі Хабрагаде у грудні 2013 року. Її арештували, наділи кайданки, кинули до кримінальних злочинців за звинуваченням у невиплаті домашній прислузі суми, обумовленої контрактом. Цей скандал обурив багатьох індусів, які звинуватили ІНК у потуранні тому, що США витерли ноги об Індію.

Отже, індійський електорат здійснив протестний вибір. Зазначимо, що "Бхаратія джаната парті" базує свою ідеологію на своєрідній доктрині індійського націоналізму під назвою "хіндутва" (індуськість). Його відмінна риса - проголошення особливості індійської нації, під якою розуміється сукупність усіх народів, які сповідують традиційні релігії: індуїзм, буддизм, джайнізм та інші. А також вороже ставляться до ісламу. Ці риси дали привід деяким дослідникам казати про різновид "індуського фашизму", який спирається не на національну, а на релігійну винятковість. Політичним утіленням цих ідей стала "Бхаратія джаната парті", програма якої констатує, що джерелом натхнення для партійців є давня культура й етика, а кожен новий член БДП дає клятву вірності "інтегральному гуманізму". Проголошується, що розвиток Індії спирається на власні сили, традиції, соціальну справедливість - фундаментальний принцип "свадеші". Цікаво, що "альтернативні" ідеологічні течії (капіталізм або соціалізм) визнаються БДП неприйнятними, позаяк базуються на матеріалістичних ідеологічних системах і сповідують соціальні антагонізми. Утім, це не заважає ідеологам і практикам БДП постійно експлуатувати тезу упослідженості Індії, а також її права на входження до кола світових держав.

Натхненником виборчої кампанії БДП став її 63-річний лідер Нарендра Моді - харизматичний політик, який вдало використовує стереотипи електорату. Презентуючи себе як вихідця з низів, Моді чітко відрізнявся від свого головного конкурента - віце-президента ІНК Рахула Ганді. Останній у очах багатьох індійців є представником "золотої молоді", якій влада дістається у спадок. Нагадаємо, що Рахул є сином Раджива Ганді й онуком Індіри Ганді. На користь Нарендри Моді працювали реальні справи. Понад десять років він очолював західний індійський штат Гуджарат, де домігся помітних успіхів у розвитку економіки. Опоненти, правда, закидали йому, що він, стимулюючи притік у штат іноземних інвестицій, не дуже турбувався про соціальні стандарти для працюючих індійців. Однак дешева робоча сила саме і є конкурентною перевагою Індії. У виборчій кампанії Н. Моді обіцяв поширити свій досвід економічного дива Гуджарату на всю країну, залучити сотні мільярдів інвестицій. Активно використовував войовничу риторику, БДП наполягала на проведенні жорсткішої політики щодо сусідніх Пакистану і Китаю.

ІНК попереджав, що повернення до влади БДП загострить в Індії міжнаціональну та міжконфесійну ворожнечу. Однак цей прогноз не справдився. Нова влада не створює нові конфлікти, тим більше, що попередній досвід перебування БДП при владі засвідчує факт прагматичності партійної еліти, яка чітко відокремлює передвиборчу риторику від реальної державної політики[i].

Один із перших міжнародних візитів Н. Моді здійснив до Токіо. Індійський та японський лідери жваво обговорювали проблему стримування Китаю. Це не дивно, адже Індія та Японія мають територіальні суперечки з КНР. Показово, що Делі та Токіо домовилися підняти рівень своїх відносин до "стратегічних" і регулярно проводити військові маневри за участю США. Крім того, Індія та Японія анонсували намір зміцнювати двосторонні військові зв'язки. Передбачається, що Японія продасть індійським військово-морським силам літаки-амфібії. Це може бути першим продажем японської військової техніки за кордон за останні півстоліття. Моді також анонсував поглиблення співпраці з Японією в галузі розвитку військових технологій, зважаючи на взаємну зацікавленість у мирі та безпеці на морях. Японія користується традиційною повагою в Індії. Це має доволі глибоке історичне коріння, адже Субхас Чандра Бос займає в табелі про ранги друге місце після Махатми Ганді. У роки Другої світової війни Бос співпрацював із японською армією, очолюючи збройний опір британським колоніальним військам. Для індійських прихильників націоналістичної БДП економічні успіхи Японії як великої азійської держави є предметом гордощів. Японці також із симпатією ставляться до індійців.

Токійський візит Н. Моді жваво обговорювали китайці. Газета "China Daily" писала, що Японія та Індія працюють над планом стримування Китаю. Однак більшість китайських експертів вважає, що Делі дотримується обережної політики щодо Китаю. Спеціаліст з міжнародних відносин Цзі Менкуй вважає, що Індія не дала позитивної відповіді Токіо на пропозицію приєднатися до союзу з метою ізоляції Китаю[ii].

Розвиток зв'язків між Делі та Пекіном став центральною темою переговорів під час візиту до Індії Голови КНР Сі Цзіньпіна. Символічно, що його візит розпочався в політичній вотчині прем'єр-міністра Н. Моді, у штаті Гуджараті. Значимості візитові додавав той факт, що Голова КНР відвідав Індію вперше за останні вісім років. Обидва лідери підкреслювали, що дві найбільші держави світу повинні розширяти взаємодію. Голова КНР у статті, надрукованій в індійській газеті "Hindu", закликає поєднати китайські досягнення з унікальними розробками індійців у галузі інформаційних технологій та науки. Про особливий характер індійсько-китайських відносин, безумовно, свідчив певний відхід від суворого регламенту дипломатичного протоколу, коли китайського лідера спочатку прийняли не в столиці, а в Гуджараті[iii]. Підсумком індійсько-китайських переговорів стало підписання 12 угод щодо розвитку торговельно-економічного співробітництва. Моді і Сі Цзяньпін обговорили всі аспекти двосторонніх відносин, включно з територіальною суперечкою. У найближчі п'ять років Китай планує інвестувати в економіку Індії до 20 млрд. доларів. Делі та Пекін вважають, що досягнуті домовленості забезпечують позитивний розвиток стратегічного партнерства між ними. Зокрема, Китай підтримав приєднання Індії до Шанхайської організації співробітництва. Можна очікувати на більш інтенсивну індійсько-китайську співпрацю у вирішенні глобальних проблем. Вони висловилися за мир і стабільність у Афганістані. На думку Н. Моді, індійсько-китайське економічне співробітництво здатне надати нового імпульсу розвиткові світової економіки. Серед підписаних угод виділяється домовленість про співробітництво в мирному дослідженні космосу, меморандум про співробітництво в розвитку індійської інфраструктури, передусім залізничних колій. Китай має намір створити в Індії два технічні парки. Індійська преса наголошує на важливості взаємодії з китайською економікою, яка за своїми обсягами є другою у світі. Газета "Indian Times" зазначає, що у 1980 р., коли в Китаї тільки розпочались економічні реформи, він відставав від Індії за розмірами валового внутрішнього продукту, однак досить швидко обійшов її за цим показником.

Досягнуті індійсько-китайські домовленості мають проривний характер. Останніми роками мали місце погіршення відносин КНР із Індією та Японією. Китайсько-японські відносини загострилися не в останню чергу через вплив США на Токіо. Водночас, донедавна китайсько-індійські відносини розвивалися більш конструктивно. Цьому сприяли індійсько-китайські контакти у групі БРІКС. Більш конструктивний клімат у відносинах між Пекіном і Делі дає шанси для пошуку компромісів з остаточного врегулювання територіальних суперечностей між ними[iv]. На думку керівника Центру індійських досліджень Інституту сходознавства РАН Т. Шаумян, поки що Індія і Китай не перебувають у стані гострої конфронтації. Звичайно, є проблеми на кордоні, де іноді загострюється військово-політична ситуація, але визнання сторонами необхідності вирішення територіальних проблем − це позитивне явище. Заради цього можна навіть зафіксувати статус-кво. Не виключено, що Китай визнає Аруначал-Прадеш штатом Індії, натомість Індія могла б визнати Алайчин китайською територією. Китай та Індія намагаються віддавати пріоритет торговельно-економічному співробітництву, реформувати свої економіки, піднімати престиж на міжнародній арені. Тому наразі питання можливого індійсько-китайського збройного конфлікту не стоїть. Війна не відповідає національним інтересам сторін.

Позитивним моментом є також статус спостерігача, який Індія має в Шанхайській організації співробітництва. Не виключено, що ця країна разом із Пакистаном буде прийнята до ШОС, а розвиваючи співробітництво із ШОС, Індія водночас взаємодіє з Китаєм, зокрема, вони активно виступають за стабілізацію становища в Афганістані та недопущення там до влади радикальних ісламістів[v].

Отже, на нашу думку, у відносинах між Індією та її ключовими азійськими партнерами - Китаєм і Японією − спостерігається тенденція своєрідної прагматичної гібридизації політичного реалізму з ідеями транснаціональної взаємозалежності та спільного виживання, без якого неможливе процвітання.

Список використаних джерел:

[1] Кожемякин С. Тектонический сдвиг. Индия меняет курс // http://kojemyakin.livejournal.com/693796.html

[1] Скосырев В. Премьер Индии загадал загадку японцам // Независимая газета. - 2014. - 3 сентября.

[1] Скосырев В. Дели готов простить Китаю старые обиды // Независимая газета. - 2014. - 18 сентября.

[1] Блинов А. Пекин инвестирует в Индию 20 миллиардов долларов // Независимая газета. - 2014. - 19 сентября.

[1] Макушев Д. Татьяна Шаумян: Индия и Китай стремятся ограничить влияние США // http://www.regnum.ru/news/polit/1894130.html

 

АНОТАЦІЯ

У статті проаналізовано основні тенденції внутрішньополітичних і зовнішньополітичних орієнтирів Індії після перемоги на парламентських виборах "Бхаратія джаната парті" на чолі з Нарендрою Моді. Доведено, що зовнішньополітичні пріоритети нового індійського уряду враховують виклики сучасної системи міжнародних відносин і спираються на політичний реалізм, принципи транснаціональної взаємозалежності.

Ключові слова: "Бхаратія джаната парті", взаємозалежність, Індія, Індійський національний конгрес, Китай, політичний реалізм, хіндутва, Японія.

АННОТАЦИЯ

В статье проанализированы основные тенденции внутриполитических и внешнеполитических ориентиров Индии после победы на парламентских выборах "Бхаратия джаната парти" во главе с Нарендрой Моди. Доказано, что внешнеполитические приоритеты нового индийского правительства учитывают риски современной системы международных отношений и основываются на политическом реализме и принципах транснациональной взаимозависимости.

Ключевые слова: "Бхаратия джаната парти", взаимозависимость, Индия, Индийский национальный конгресс, Китай, политический реализм, хиндутва, Япония.