Регіональна політика

Імпічмент президента Бразилії: причини та наслідки
Олег Барабаш
31.07.2017, 15:49

УДК 327:94

Summary

The article presents the President's of the Federative Republic of Brazil, Dilma Rousseff's, Impeachment Process chronology from the announcement to the final stage, reveals its main causes and consequences of this domestic procedure that influence the formation of the political changes, both in the country and throughout the Latin American region.

Keywords: impeachment, Coup d'état, Latin America, the Federative Republic of Brazil, BRICS, political instability, the crisis, integration, regional level, South America.

Імпічмент (англ. impeachment) - у конституціях деяких держав процедура притягнення до суду парламенту вищих посадових осіб держави. Результатом імпічменту, як правило, є дострокове припинення повноважень президента або іншого посадовця та усунення його з посади. При імпічменті глави держави таке рішення приймається конституційною більшістю парламенту. Різні країни окремо визначають процедуру імпічменту відповідно до власного законодавства. У демократичних державах імпічмент є одним з елементів контролю над владою країни і необхідний для збереження стабільності суспільного та конституційного ладу. Імпічмент є також засобом недопущення авторитаризму і механізмом гарантування національної безпеки.

Процес оголошення імпічменту президенту Бразилії Ділмі Руссефф почався в кінці 2015 року та тривав до 31 серпня 2016 року. 2 грудня 2015 року прохання про початок процедури імпічменту було схвалено і прийнято до розгляду Едуардо Кунья, головою нижньої палати (порт. Câmara dos Deputados do Brasil) парламенту країни та одним з ключових ідеологічних супротивників президента. Приводом для початку процедури відсторонення президента від влади стало оприлюднення звинувачення у злочинних діях при виконанні обов'язків глави держави, включно з помилками в управлінні та приховуванням розкрадання державних коштів, а також звинувачення в порушенні пунктів V і VI 85-ї статті Конституції Федеративної Республіки Бразилія (порт. Constituição da República Federativa do Brasil) і порушенні 36 статті Закону про фіскальну відповідальність (порт. Lei de Responsabilidade Fiscal) [1].

Згідно із заявами сторони звинувачення, президент Д. Руссефф вдавалася до недобросовісного використання політичних важелів задля отримання економічної вигоди в той час, коли була головою ради директорів компанії Petrobras (однієї з провідних в Латинській Америці) з 2003 по 2010 роки.

Також стосовно Д. Руссефф висувалися претензії у зв'язку з тим, що вона не запобігла розвитку найбільшого корупційного скандалу у новітній історії країни у справі нафтового гіганта компанії Petrobras. Зокрема в ході розслідування розкрилася інформація про те, що топ-менеджери цієї державної бразильської компанії систематично розподіляли будівельні підряди виключно між конкретними фірмами.

У березні 2014 року силами федеральної поліції Бразилії проведено операцію під кодовою назвою "Автомийка" (порт. Lava Jato) та викрито корупційну мережу. Згідно із висновками цієї операції основною причиною імпічменту Д. Руссефф стала інформація про те, що вона входила до ради директорів цього нафтопереробного підприємства і нею було схвалено купівлю компанією Petrobrаs нафтоперегінного заводу в Пасадені (порт. Pasadena Refining System, Inc. - PRSI) (США) - це призвело до збитків на суму в 500 мільйонів доларів США. Тоді у 2006 році Д. Руссефф за сумісництвом очолювала й кабінет міністрів при президенті країни Лула да Сілва [2].

Уряд Д. Руссефф також було звинувачено у так званому "фіскальному педалюванні", тобто в тому, що шляхом серії бухгалтерських махінацій в підсумковому бюджеті фігурувала інформація, згідно з якою державні структури залучали в казну більше коштів, ніж витрачали. Іншими словами, Д. Руссефф і її прихильників звинуватили в систематичній демонстрації хибного профіциту. Згідно з версією сторони звинувачення, урядові відомства так і не змогли надати необхідних коштів у розпорядження громадських і приватних банків, які виділяли певні суми на ряд програм, спрямованих на підвищення економічного добробуту найбіднішого прошарку населення, в тому числі й на програму "Bolsa Família" (з порт. Сімейний кошик) щодо пільг на потреби малозабезпечених сімей. Таким чином, керівництво держави змушувало банки фінансувати окремі програми добробуту і, при цьому, вони (банки) не отримували очікуваної компенсації за виділені кошти [3].

З метою необхідності покращення свого матеріального становища та отримання прибутків уряд Д. Руссефф, протягом з 2012 до 2014 року, вдавався до таких вищезазначених суперечливих заходів. Рахункова палата Бразилії (порт. Tribunal de Contas da União) одностайним рішенням визнала таку економічну політику уряду порушенням фіскальної відповідальності. Заява Рахункової палати з питань зловживань державними повноваженнями у фінансовій діяльності вплинула на рішення Національного конгресу Бразилії запустити процедуру відсторонення президента Д. Руссефф від влади.

Крім того, у рамках операції "Автомийка" йшлося про те, що без ухвалення Конгресом Д. Руссефф підписала шість указів на виділення кредитних коштів, що сприяли збільшенню федеральних витрат у 2015 році всупереч складеному річному бюджету.

Організаторами кампанії з імпічменту Д. Руссефф подібна бездіяльність вищої посадової особи у поєднанні зі зловживанням адміністративним становищем розцінюється як таке, що тягне за собою кримінальну відповідальність. Вважалося, що переобрання Д. Руссефф на другий президентський термін влаштовує найбільш корумпованих політиків з усіх частин політичного спектру, оскільки воно гарантує: надзвичайно роздутий бюрократичний апарат, прилаштованих приятелів в уряді, на державній службі і в державних компаніях, а також систему упередженого бразильського правосуддя, яке до послуг усіх цих правлячих прошарків [4].

Разом з цим слід відзначити те, що вищевикладені факти корупційної складової уряду Д. Руссефф були не єдиною підставою для імпічменту. Після її обрання главою держави на загальних виборах 2014 року (обиралася на другий президентський термін) з мінімальним відривом (51,64 % голосів виборців) та після приведення її до присяги 1 січня 2015 року розпочалося поступове ослаблення економіки країни, яке згодом вилилося в затяжну рецесію та тривало практично протягом всього 2015 року. Ці вибори були визнані найскандальнішими в історії країни.

Непомірні витрати держбюджету на Чемпіонат світу з футболу 2014 року та Олімпіаду 2016-го призвели до різкого падіння популярності Д. Руссефф, яка змогла обратися на другий термін в 2014 році лише у другому турі. До кінця 2015 року главу держави вже підтримували менше 8% бразильців. Невдоволення президентом підігрівалося також й жахливим станом економіки, викликаним лівою політикою "Партії трудящих" (порт. Partido dos Trabalhadores або скорочено РТ). Необхідно відзначити, що одним з основних джерел доходу для Бразилії є нафта, при цьому нафтовидобутком займається та сама держкомпанія Petrobras, а друге джерело - сталь. Падіння цін на ці товари викликало ті ж самі проблеми, що й у Венесуелі, Росії і Нігерії. У 2015 році інфляція в Бразилії становила 10 %, безробіття зросло до 8 %, а курс реала (національної бразильської грошової одиниці) до долара США впав майже вдвічі [5].

У березні 2015 року рівень загального невдоволення неефективною економічною політикою уряду і легалізацією держчиновниками незаконно нажитих коштів призвів до перших масштабних акцій вуличних протестів, у ході яких близько мільйона бразильців закликали до усунення Д. Руссефф з посади. За версією Бразильського інституту громадської думки і статистики (порт. Instituto Brasileiro de Opinião Pública e Estatística - IBOPE) у липні 2015 року особистий рейтинг довіри до глави держави знизився до рекордно низького рейтингу лідера країни - лише 10,8 %. Зокрема, згідно із даними одного з національних агентств із соціальних досліджень Datafolha, 61 % бразильців виступало за імпічмент глави держави [6].

Протягом вересня-грудня 2015 року в країні зростав громадський рух на користь імпічменту, ядро якого складали такі основні організації громадських активістів як Рух Вільної Бразилії (порт. Movimento Brasil Livre), що стояв на позиціях лібертаріанства, а також соціально-політичний рух "Виходь на вулицю" (порт. Vem pra Rua, англ. Come to the Street). У свою чергу, політична криза в Бразилії викликала безліч відгуків політологів і політичних оглядачів як у самій Бразилії, так і за її межами. Громадське інформаційне агентство Бразилії (порт. Agência do Brasil - ABR), підпорядковане бразильському уряду, на той час зазначило, що президент Д. Руссефф нездатна підтримувати робочі та конструктивні контакти з Конгресом. На її адресу були висунуті звинувачення у тому, що вона підтримує стан роздробленості політичних сил, який паралізує законодавчу діяльність і призводить до загального ослаблення виконавчого органу влади.

16 березня 2016 року з метою отримання імунітету та уникнення корупційного розслідування у Федеральному верховному суді Д. Руссефф оголосила про призначення Лули да Сілви главою своєї адміністрації. Однак через кілька годин це призначення за рішенням суду було призупинено, і воно не набуло сили.

17 квітня 2016 року нижньою палатою бразильського парламенту було проведено підсумкове голосування з питання ініціювання процедури імпічменту. 367 членів нижньої палати проголосували за імпічмент, 137 парламентаріїв висловилися проти, в той час як 7 осіб утрималися, а двоє депутатів були відсутні на засіданні. Згідно зі статутом парламенту, процес імпічменту міг би бути ініційований, коли за нього проголосувало б 342 члена нижньої палати при загальній кількості у 513 парламентаріїв, які беруть участь у засіданні.

Наступного дня справу про імпічмент Едуардо Кунья передав на розгляд до Сенату Бразилії та 12 травня 2016 року члени сенату більшістю ухвалили рішення нижньої палати (55 голосів - "за", 22 - "проти"). На засіданні, що тривало більш ніж 20 годин, було прийнято рішення про те, що протягом 180 днів Д. Руссефф повинна була здати свої президентські повноваження.

Після завершення етапу оцінки процедури імпічменту почався етап судового розгляду, в ході якого відбувався збір доказів правомочності відсторонення глави держави від посади і заслуховування показань свідків.

1 червня 2016 року завершився двадцятиденний період, в ході якого адвокати Д. Руссефф повинні були завершити всі формальні процедури для підготовки її захисту в ході судового розгляду у Сенаті. Усі документи були підготовлені для реєстрації у Сенаті колишнім міністром юстиції Жозе Едуарду Кардозу, головним захисником президента.

Уникаючи детального висвітлення судового процесу над Д. Руссефф, 9 серпня 2016 року протягом останньої сесії у Сенаті було прийнято остаточне рішення - 59 голосів "за" і 21 голос "проти" щодо звинувачення проти Ділми Руссефф. Фінальне читання вироку в Сенаті відбулося 25 серпня 2016 року.

29 серпня 2016 року Д. Руссефф виступила в Сенаті із промовою про свій захист і визнала, що була змушена приймати складні рішення у складанні державного бюджету в умовах погіршення доходів і відмови опозиційних партій від співпраці із нею з ключових питань економічного планування. Сенат визнав її винною у зловживанні службовим становищем і фінансових махінаціях та оголосив їй імпічмент 61 голосом "за" при 21 голосі "проти". Обов'язки президента країни до закінчення терміну повноважень Д. Руссефф у 2018 році протягом т.зв. "перехідного періоду" було покладено на віце-президента Мішеля Темера. Крім цього, під час окремого голосування сенатори проголосували (42 - "за" і 36 - "проти") за те, щоб не забороняти Д. Руссефф займати державні посади протягом восьми років, що дозволило б їй знову боротися за посаду президента в найближчому майбутньому.

На думку Анібала Перес-Ліньяно (порт. Aníbal Pérez-Linan) - викладача Піттсбурзького університету США і автора дослідження "Президентський імпічмент і нові форми політичної нестабільності в Латинській Америці" (Presidential Impeachment and the New Political Instability in Latin America) - Латинська Америка переживає новий цикл процесів політичної нестабільності, проблеми якого в даний час вирішуються конституційним шляхом. Відхід президента Д. Руссефф від влади не означає кінець політичної кризи в Бразилії. Разом із цим бразильський процес потенційно здатний впливати на Південну Америку [7].

Оголошений імпічмент Д. Руссефф на початкових етапах здатний був завдати серйозного удару в цілому по зовнішньоекономічним позиціям Бразилії. Не випадково міжнародне рейтингове агентство Fitch, не чекаючи завершення кризи навколо імпічменту, знизило кредитний рейтинг Бразилії з рівня "BB +" до рівня "ВВ" з негативним прогнозом на подальший розвиток національної економіки. "Зниження рейтингу Бразилії відображає сильніший, ніж очікувалося, економічний спад, нездатність уряду стабілізувати перспективи державних фінансів, а також підвищений рівень політичної невизначеності", - зазначається у заяві експертів Fitch [8].

При цьому слід відзначити, що відповідне рішення стало наслідком не тільки через зростання внутрішньополітичної нестабільності та кризи у провідних державних інститутах країни, а й через різке зниження соціально-економічних показників. Процедура імпічменту президента Бразилії не просунулася б настільки вперед, коли б вона змогла хоч якось згладити катастрофічну економічну кризу, що викликала політичну напруженість: зростання безробіття, зниження зарплат, скорочення інвестицій, падіння реала до долара більш ніж на 40 %.

Незважаючи на очевидний провал сировинної моделі Д. Руссефф більшість латиноамериканських лівих у всіх бідах звинувачують США, приписуючи їм намір "знищити економіку країни". Зокрема низка проросійських ЗМІ процес імпічменту в Бразилії ототожнює з типовою "кольоровою революцією", що була інспірована і запущена урядом США. Крім того, перебуваючи при посаді, Д. Руссефф відома своїми антиамериканськими поглядами і була прихильницею тісної взаємодії з Москвою як в рамках БРІКС, так і на рівні міждержавного партнерства.

Зміна влади в найбільшій і найвпливовішій країні Латинської Америки зробила очевидним поділ континенту на "табір правих" і "табір лівих сил". Зокрема уряди Аргентини, Парагваю та Чилі, очолювані представниками від ліберальних партій, першими висловили підтримку Мішелю Темеру. До них приєдналися Держдепартамент США і Генеральний секретар ООН. На противагу їм Венесуела, Болівія та Еквадор назвали дії опозиції "парламентським переворотом" і відкликали своїх послів, підкреслюючи солідарність з відстороненим президентом. Уряди Куби і Нікарагуа обмежилися критикою процедури імпічменту і нового уряду. Таким чином, реакція сусідів визначила віддалення Бразилії від колишніх союзників з боліваріанського альянсу і симетричнє відкликання послів Венесуели, Болівії та Еквадору в перший же день президентства М. Темера [9].

На продовження антиамериканської риторики венесуельський президент Ніколас Мадуро в ефірі національного телебачення заявив про те, що у справі зміщення Д. Руссефф чітко видно американський слід: "У мене немає ні найменших сумнівів у тому, що до цього державного перевороту прикладена візитівка з написом "Зроблено в США". За його словами, завершився "перший етап державного перевороту, який націлений на те, щоб розділити Бразилію". "Ті, хто тягне за нитки влади на півночі, ясно розуміють, що Бразилія, американська держава, наша старша сестра, має велике значення для курсу регіону і світу", - зазначив Н. Мадуро [10].

Президент Болівії Ево Моралес також вважає, що відсторонення бразильського президента від посади - це початок державного перевороту. Парламентський і судовий переворот, відзначає він, це бандитський замах проти стабільності і Бразилії, і всього регіону.

Президент Еквадору Рафаель Корреа оголосив про відкликання з Бразилії повіреного в справах. У своєму Twitter він написав: "Ділму скинули. Вихваляння зловживань і зрада. Ми відкличемо нашого повіреного в посольстві. Ми ніколи не визнаємо ці дії, це нагадує найтемніші години нашої Америки. Вся наша солідарність з товаришами Ділмою, Лулою і всім бразильським народом" [11].

Імпічмент, оголошений Д. Руссефф як представнику лівого вектору, а також відсторонення "Партії трудящих" (ПT) від політичної влади, суттєво вплинули на зміну балансу сил як у країні, так і в регіоні. Зокрема Венесуела, до цього часу знаходилася під захистом (політичним та економічним) Бразилії, але сьогодні вона змінилася. Політична й економічна ситуація у Венесуелі продовжує загострюватися. Криза там носить набагато складніший характер ніж криза в Бразилії. Як член Організації американських держав (ОАД), Венесуела з кожним кроком все більше дистанціюється, відкриваючи шлях до ізоляції Венесуели на регіональному рівні та застосування ОАД демократичної клаузули.

Враховуючи внутрішньополітичні зміни, які на даний час тривають у низці латиноамериканських країн (Аргентина, Венесуела та Бразилія), слід відзначити, що колишньої популярності ідеї лівого спрямування, коли майже протягом півтора десятиріччя електорат віддавав переваги лівоорієнтованим партіям, рухам та лідерам, вже не мають, і політичним мейнстрімом стає правоцентриський рух. Імпічмент бразильському президенту, як складова останніх політичних змін у країнах цього регіону, започаткував певну загальну тенденцію, що впливає на вісь політичного життя, змушуючи зсуватися до центру, а не вправо. При цьому, два протилежні фланги зазнають політичних перетворень: праві стають соціально орієнтованішими, а ліві - великими прагматиками і прихильниками більшої раціональності в економічній політиці.

Другий напрямок, що підпадає під вплив результатів наслідків імпічменту і спрямований на зовнішньополітичне коригування, пов'язаний із місцем Бразилії в організації БРІКС. Наявні дані дозволяють стверджувати, що, незалежно від вирішення питання про фігуру наступного президента країни, її членство в даному об'єднанні не буде поставлено під сумнів. Однак слід очікувати менш активної участі Бразилії у політичних і економічних проектах БРІКС - в тому числі по лінії Банку Розвитку БРІКС. Як обґрунтування даної позиції будуть висуватися переважно економічні доводи в плані важкої фінансово-економічної ситуації в країні і складнощі з залученням інвестицій в умовах зниження національного рейтингу.

Ухвалення рішення сенатом країни хоча й не поставило крапку в політичній кризі Бразилії протягом майже року, але спростило ситуацію в країні, внісши в неї значно більше визначеності. Приблизно також було і зовсім недавно в Україні, коли вирішувалося питання зміни уряду.

Інша аналогія ситуацій в Бразилії та Україні полягає у вимушеності політичних коаліцій. Особливістю політичної системи Бразилії є так зване "коаліційне президентство". Спрощуючи, можна сказати, що для того аби здійснити будь-яку реформу в країні, потрібно зібрати дві третини голосів депутатів конгресу. Зараз в конгресі 25 партій, при цьому три найбільших - правляча Партія трудящих, правоцентристська Бразильська соціал-демократична партія та Партія демократичного руху - не мають навіть половини голосів. Тому завжди потрібна коаліція. При цьому Партія демократичного руху, яка зараз грає ключову роль в скандалі, завжди виступає союзником будь-якої правлячої партії. Її ідеологія проста - влада.

Якщо подивитися на ситуацію в Бразилії (і в Україні) більш широко, то питання не в імпічменті (або зміні уряду), а в політичній реформі, що гостро необхідна обом країнам [12].

Майбутнє Бразилії сьогодні непевне. В політичних колах поки не видно фігури, яка користувалася б довірою виборців і мала зрозумілу програму виведення країни з кризи. Втім, і в цьому головна відмінність Бразилії від сьогоднішньої України, надія на зміни в житті країни зберігається, поки зберігається незалежність та дієвість правоохоронної системи. Саме завдяки цій незалежності й стало можливим і саме розслідування, і притягнення до відповідальності найвищого керівництва держави [13].

Список використаних джерел:

1. Constituição da República Federativa do Brasil de outubro de 1988 : [Електронний ресурс]. - Режим доступу : www.lex.com.br /doc_82188_ CONSTITUIÇÃO_DA_REPÚBLICA_FEDERATIVA_DO_BRASIL_DE_1988.aspx.

2. Mihir Zaveri Susan Carroll and Ben Tavener. Brazilian scandal centers on purchase of Pasadena refinery: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.houstonchronicle.com/news/houston-texas/houston/article/Brazilian-scandal-centers-on-purchase-of-Pasadena-6618757.php

3. Импичмент Дилме Русеф Wikipedia.org: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: wiki-org.ru/wiki

4. Каспрук В. Бразилія потребує нагальних змін: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://gazeta.dt.ua/international/braziliya-potrebuye-nagalnih-zmin-_.html

5. Галкин С. Импичмент Дилмы Русеф. Коротко: [Електронний ресурс] / Галкин С. - Режим доступу: http:// webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:8Ug1sbIMXGYJ:https://reed.media/bye-rousseff/+&cd=1&hl=en&ct=clnk 

6. Итоги деятельности Дилмы Руссефф на посту президента Бразилии. Досье: [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://tass.ru/info/3580775

7. Presidential Impeachment and the New Political Instability in Latin America: [Електронний ресурс] / Aníbal Pérez-Linan - Режим доступу: //http:// isites.harvard.edu/fs/docs/icb.topic925740.files/Week%206/Perez-Linan_Presidential.pdf

8. Бразилия: политический кризис вступает в решающую фазу : [Електронний ресурс] - Режим доступу: newtimes.az/ru/experts/4498

9. Евгений Педанов. Внешняя политика Бразилии после Дилмы Русеф [Електронний ресурс] // Е. Педанов. - Режим доступу: https://interaffairs.ru/news/show/16007

10. Импичмент Дилмы Русеф. Международная реакция [Електронний ресурс] / - Режим доступу: https://russian.rt.com/article/319004-impichment-dilmy-rusef-mezhdunarodnaya-reakciya

11. Twitter Rafael Correa: [Електронний ресурс] / - Режим доступу: https://twitter.com/MashiRafael?ref_src=twsrc%5Etfw

12. Импичмент президента Бразилии: причины, последствия и аналогии с Украиной: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.segodnya.ua/world/impichment-prezidenta-brazilii-prichiny-posledstviya-i-analogii-s-ukrainoy-715095.html

13. Досвід імпічменту: як за корупцію виганяють з посади президента Бразилії: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.eurointegration.com.ua/articles/2016/05/12/7049124/

АНОТАЦІЯ

У статті викладено хронологію процесу імпічменту президенту Федеративної Республіки Бразилія Ділмі Руссефф, починаючи від оголошення до фінальної стадії, розкрито його основні причини та наслідки цієї внутрішньодержавної процедури, що впливають на формування політичних змін як в країні, так і в усьому латиноамериканському регіоні.

Ключові слова: імпічмент, державний переворот, Латинська Америка, Федеративна Республіка Бразилія, БРІКС, політична нестабільність, криза, Південна Америка.

АННОТАЦИЯ

В статье изложена хронология процесса импичмента президенту Федеративной Республики Бразилия Дилме Руссефф, начиная от объявления до финальной стадии, раскрыты его основные причины и последствия этой внутригосударственной процедуры, которые влияют на формирование политических изменений как в стране, так и во всем латиноамериканском регионе.

Ключевые слова: внешняя политика, государственный переворот, Латинская Америка, Федеративная Республика Бразилия, БРИКС, политическая нестабильность, кризис, Южная Америка.