Досягнуті успіхи Європейського Союзу підтверджують життєдайність ідеї європейської інтеграції, доводять високий рівень утвореної інтеграційної системи впорядкування. Інтеграція по-європейськи дійсно є вінцем попереднього політичного, економічного та соціального розвитку Західної Європи.

Економіка

Глобальні зміни клімату: еволюція політики США
Тетяна Перга
29.12.2014, 21:33

 

Summary

Author investigates the approach of the United States of America to the combating with global climate change and the key factors and trends of evolution the climate policy.

Keywords: climate change, The Kyoto Protocol, USA

УДК 94:

Глобальні зміни клімату Землі є однією з найгостріших проблем розвитку людства. Якщо кілька десятиріч тому вчені лише прогнозували негативні наслідки цього явища, то сьогодні йдеться вже про підрахунок матеріальних збитків, яких зазнають як окремі країни, так і цілі регіони. Це змінює риторику багатьох міжнародних диспутів навколо причин зміни клімату та політику низки країн, які починають переходити до більш рішучих дій. Унаочненням цієї тенденції є кліматична політика Сполучених Штатів Америки.

Важливість її аналізу обумовлюється тим, що продукуючи чверть світових викидів парникових газів, США виступають одним із найпотужніших гравців на світовій "кліматичній" арені. Політика цієї країни суттєво впливає на темпи глобального потепління, яке зачіпає всі без винятку країни світу, у тому числі - й Україну. Разом із тим, позиція Америки в боротьбі з глобальними змінами клімату є суперечливою і піддається постійній критиці з боку і науковців, і політиків.

Політика США з глобальних змін клімату є предметом політичного протистояння між демократами і республіканцями, на яке впливає потужне промислове лобі (зокрема, представників нафтової, вугільної, автомобільної промисловості та енергетики). Саме цим пояснюється невиконання багатьох політичних заяв та значна диспропорція між словами і справами, яка почала формуватися ще за часів президентства демократа Білла Клінтона.

Вважаючи зміни клімату новим найфатальнішим викликом і домігшись підписання Сполученими Штатами Кіотського протоколу (12 листопада 1998 р.), за республіканської більшості в конгресі він не зміг довести цей документ до ратифікації [1]. Головним каменем спотикання стали заяви багатьох конгресменів, яків наголошували, що зобов'язання за цим протоколом є високовартісними і можуть загальмувати економічний розвиток країни.

Саме це лягло в основу формування в США альтернативного Кіотському протоколові підходу до боротьби з кліматичними проблемами, в основі якого лежить прагнення уникнути радикальних дій з обмеження викидів парникових газів. Як противага пропонуються добровільні (незобов'язуючі) заходи, які повинні впроваджуватися, у тому числі, й через низку гнучких механізмів Кіотського протоколу.

Ця ідея простежується в промовах багатьох американських високопосадовців. Наприклад, виступаючи перед Сенатом невдовзі після підписання Кіотського протоколу, секретар Ейзенштат заявив: "Ми взяли на себе зобов'язання Кіото лише за умови, що до протоколу будуть включені гнучкі механізми, які нами були узгоджені. Допоки не будуть встановлені відповідні правила і процедури, обіцянки Кіото не будуть нами реалізовані" [2]. На цей час цієї стратегії дотримувалися всі американські президенти (Білл Клінтон, Джордж Буш і Барак Обама) і наразі про ратифікацію Кіотського протоколу або імплементацію його фундаментальних засад у порядку денному США не йдеться. Однак помітною стає еволюція відношення Сполучених Штатів до цієї проблеми, зокрема, визнання її значущості для національного розвитку та прийняття комплексу більш ефективних заходів, особливо останніми роками.

Ще під час участі в переговорах, які передували підписанню Кіотського протоколу, адміністрація демократа Білла Клінтона розробила стратегію підготовки до Кіото і впровадження його рішень. У документах Робочої групи Білого дому зі змін клімату було оприлюднено п'ять ключових принципів кліматичної політики Сполучених Штатів Америки, які лягли в основу її подальшого розвитку:

· керування науковими даними і дослідженнями;

· базування на ринкових інструментах (наприклад, міжнародній торгівлі квотами на викиди);

· прагнення досягти безпрограшних рішень, які одночасно вирішують три завдання: підвищують ефективність виробництва, заощаджують гроші споживачів і скорочують шкідливі викиди;

· участь у глобальній політиці щодо змін клімату всіх країн (і в першу чергу - країн третього світу);

· постійний моніторинг ситуації та наукових досліджень.

План боротьби зі змінами клімату, запропонований адміністрацією Клінтона, мав реалізовуватися в три етапи. Перший передбачав продовження зусиль США з обстоювання своєї позиції під час кліматичних переговорів з приводу підписання Кіотського протоколу та після нього, а також огляд економічної ситуації в цей проміжок часу. На другому етапі, який мав розпочатися у 2004 р., планувалося дати оцінку зробленому та спрогнозувати наступні кроки США. Саме ж скорочення викидів до рівня 1990 р. повинно було розпочатися на третьому етапі (2008-2012 рр.) і тривати протягом наступних п'яти років.

У руслі цього плану в 1997 р. Білий дім оголосив ініціативу з упровадження кліматичних технологій, яка передбачала інвестування 6,3 млрд. дол. у модернізацію автотранспорту, податкові кредити для споживачів на придбання енергозберігаючої продукції і послуг (високоефективні транспортні засоби, розширення використання вітрової енергії та енергії з біомаси), наукові дослідження і розвиток відновлюваних джерел енергії, зокрема сонячної.

У бюджеті США на 2000 р. інвестування в кліматичні потреби зросло на 34% і сягнуло 4,1 млрд. дол., спрямованих на фінансування Фонду Партнерства з чистого повітря, який мав надавати гранти державним, місцевим і приватним структурам на скорочення викидів, розробки у сфері альтернативної енергетики та підтримку наукових досліджень, зокрема, в лісовому господарстві (ліси є одним із найбільших поглиначів вуглекислого газу).

Взятий адміністрацією Білла Клінтона курс було поглиблено під час президентства республіканця Джорджа Буша. У лютому 2002 р. він проголосив альтернативний Кіотському протоколу план дій, який полягав у добровільному скороченні інтенсивності викидів парникових газів (на 18% до 2012 р.) на противагу встановленню рівнів їх обмеження [3]. Цей план став предметом гострої критики багатьох експертів і представників екологічних неурядових організацій з усього світу, включаючи й самі Сполучені Штати, адже він сприяв подальшому зростанню викидів парникових газів, хоч і повільнішими темпами.

Факти свідчать, що під час його впровадження адміністрація Джорджа Буша намагалася сформувати лояльну до адміністрації громадську думку. На це були спрямовані широкі наукові дослідження, які просували ідею недостатньої вивченості (а отже, і недоказовості) негативного впливу "брудних" галузей промисловості на зміни клімату, що мало обґрунтувати окреслену політику Білого дому.

Помітна зміна політичного курсу відбулася лише за президентства демократа Барака Обами, який визнав гостроту кліматичних змін і пов'язав їх із національною безпекою. Так, у вересні 2009 р. він заявив, що якщо міжнародне товариство не буде діяти швидко, то здоров'я жителів США, їх процвітання та безпека опиняться під серйозною загрозою, а майбутні покоління зіштовхнуться з незворотною катастрофою.

Виступаючи в Джорджтаунському університеті після обрання на другий президентський термін, Барак Обама у своїй інавгураційній промові зазначив, що зміни клімату становлять реальну загрозу, і засудив тих, хто в цьому сумнівається: "У нас немає часу для переговорів з тими, хто вважає, що Земля пласка". Він заявив, що не хоче залишати майбутнім поколінням "планету, яка не здатна себе вилікувати" і пообіцяв очолити атаку всього світу на зміни клімату [4].

Зважаючи на це, адміністрація Обами зробила акцент на прискореному переході від використання викопних видів палива, зокрема нафти та вугілля, до альтернативних джерел енергії та на широкомасштабному впровадженні заходів з енергоефективності.

Стратегічна орієнтація на розвиток альтернативної енергетики простежується і в пакеті антикризових документів, прийнятих США для боротьби з фінансово-економічною кризою 2008-2009 років. Головними "зеленими" ініціативами, бюджет яких становив 7% пакета економічного відновлення економіки, є Закон про покращення енергетичного розширення (EIEA) та Закон щодо оздоровлення американської економіки і реінвестування (ARRA), що розраховані на довгострокову перспективу (до 2018-2019 рр.) і містять низку стимулів з упровадження відновлюваних джерел енергії, енергомодернізації існуючих споруд і будівництва нових на основі більш ефективних стандартів, розвиток "зеленої" інфраструктури та вдосконалення транспортних засобів, продовження наукових досліджень.

У 2009 р. Барак Обама оголосив зобов'язання США щодо скорочення до 2020 р. викидів парникових газів на 17% нижче рівня 2005 р., чим фактично були продубльовані цілі, поставлені адміністрацією Джорджа Буша, однак не виконані в повному обсязі.

Однак найбільш вагомим документом Білого дому став оприлюднений у 2013 р. План дій зі зміни клімату, який мав сприяти пришвидшенню впровадження бізнес-інновацій у модернізацію електростанцій, створенню додаткових робочих місць і зменшити залежність США від іноземної нафти. У поєднанні із заходами, спрямованими на підвищення ефективності автотранспорту та побутової техніки, цей план покликаний допомогти американським споживачам знизити енерговитрати та зменшити платежі за газ і комунальні послуги, що свідчить про спробу Білого дому заручитися широкою підтримкою електорату.

Такі роботи вже було здійснено протягом попередніх років в одному мільйоні домогосподарств, що дало змогу кожному з них щорічно заощаджувати 400 доларів. У цьому руслі анонсується й модернізація промислових і комерційних приміщень.

План дій зі змін клімату Барака Обами містить кілька ключових елементів. Чи не найбільшим його надбанням є те, що вперше в історії Сполучені Штати Америки поставили завдання зменшити викиди вуглекислого газу для нових і вже працюючих електростанцій майже на 3 млрд. тонн протягом 2020 - 2025 рр. (що еквівалентно річному усуненню з доріг понад 600 млн. автомобілів).

Президент Обама заявив про амбітний намір збільшити до 2020 р. більш ніж удвічі (порівняно з його першим президентським терміном) виробництво електроенергії з вітру, сонця і геотермальних джерел. Конкретні заходи передбачають видачу дозволів на будівництво на федеральних землях відповідної інфраструктури потужністю 10 Гвт, розширення та модернізацію електричних мереж та інвестування в інновації у сфері альтернативної енергетики (7,9 млрд. дол.).

Низка заходів спрямовується на створення новітнього транспорту та необхідних для цього потужностей. Ідеться про впровадження більш ефективних стандартів у сфері відновлюваної енергетики (зокрема, біопалива) і про стандарти економії пального.

Наведемо лише кілька цифр, що демонструють завдання, поставлені перед американським суспільством:

· сприяння розробці 8100 Мвт сонячної, вітрової, геотермальної енергії, що є достатнім для забезпечення енергією близько 2 млн. будинків;

· навчання та підвищення кваліфікації понад 50 тис. робітників, які працюватимуть у сфері сонячної енергетики;

· економія споживачами понад 60 млрд. дол. у розрахунках за електроенергію до 2030 р.;

· поліпшення енергоефективності на понад 1 млрд. квадратних метрів міських будівель, шкіл, багатоквартирних житлових і бізнес-комплексів по всій країні;

· захист здоров'я вразливих груп громадян, у тому числі, дітей і літніх людей, шляхом запобігання 150 тис. нападам астми і 3300 серцевим нападам.

У плані президента Барака Обами чітко простежується ще одна амбітна мета - перетворення країни на світового лідера в боротьбі з глобальними змінами клімату. У цій площині США планують використати традиційний набір інструментів: багатосторонню взаємодію з країнами, які мають найбільш динамічні економіки, двостороннє співробітництво з державами третього світу, формування коаліції з ЮНЕП, Світовим банком і низкою країн у боротьбі із забруднювачами, що мають короткий життєвий цикл, упровадження низки регіональних ініціатив, поглиблення відносин із державами світу, зокрема Індією та Китаєм, у сфері використання чистих вугільних технологій тощо.

Як просування альтернативи Кіотському протоколу розглядається і світовий розвиток відновлюваних джерел енергії, а також розвиток глобального ринку газу (у стратегічному плані цьому сприяє відкриття в США значних родовищ сланцевого газу), атомної енергетики, прийняття на міжнародному рівні чистих стандартів тощо.

Як бачимо, під час другого терміну президентства демократ Барак Обама виконав свою обіцянку діяти більш рішуче. У межах його компетенції − виконання більшої частини цього плану, однак деякі пункти потребують схвалення конгресу, переважною більшістю якого є республіканці.

Це ставить під сумнів успішність реалізації багатьох президентських ініціатив. Так, спікер палати республіканець Джон Бейнер уже назвав плани Обами "повним божевіллям". Разом із тим, підсумки першого року впровадження плану президента свідчать про початок його виконання.

Так, у червні 2013 р. департамент внутрішніх справ затвердив 6 проектів із розвитку сонячної енергії і по 2 з розвитку енергії вітру та геотермальної, які матимуть загальну потужність до 1900 Мвт електроенергії, що вистачить для забезпечення 650 тис. будинків.

Міністерство енергетики 25 червня 2013 р. ввело в дію 8 стандартів з енергозбереження для приладів і обладнання. Щодо модернізації транспортного сектору, то в лютому 2014 р. розпочався наступний етап розроблення стандартів економії палива і викидів парникових газів для середніх і важких транспортних засобів, які повинні вступити в силу з березня 2016 року. У січні 2014 р. було виділено 55 млн. дол. на закупівлю автобусів із нульовим рівнем викидів та на розбудову відповідної інфраструктури.

Міністерство сільського господарства США у вересні 2013 р. оголосило про інвестування 1 млн. дол. у дослідження інноваційних шляхів використання залишків деревини в контексті розвитку альтернативних джерел енергії при одночасному створенні додаткових робочих місць у сільській місцевості. Також для заохочення використання в будівництві стійких методів обробки деревини було започатковано конкурс із призовим фондом 2 млн. доларів.

У лютому 2014 р. Міністерство сільського господарства США оголосило про створення перших в історії країни семи Регіональних сільськогосподарських хабів для адаптації та пом'якшення ризиків до зміни клімату. У розвиток досліджень з впливу змін клімату на сільське господарство та розроблення стратегії допомоги фермерам було інвестовано 6 млн. доларів. У Сполучених Штатах Америки також було здійснено низку оцінок впливу зміни клімату на енергетичний сектор.

Варто вказати й на Ініціативу кліматичних даних, яку було запущено Адміністрацією Президента Обами в березні 2014 року. Цей новий амбітний проект повинен об'єднати численні урядові дані з інформацією приватних партнерів, що допоможе оцінити зовнішні впливи змін клімату на місцеві громади.

У травні 2014 р. Адміністрація США здійснила Третю національну оцінку клімату за участю 300 експертів, яка ще раз підтвердила суттєвий вплив змін клімату на всі регіони країни та розвиток ключових галузей економіки.

Значну увагу Сполучені Штати Америки приділили й аналізові наслідків низки руйнівних ураганів. Так, було розроблено стратегію з відновлення постраждалих територій від урагану Сенді, що стане моделлю для діяльності в схожих умовах, створено Робочу групу лідерів із готовності до змін клімату і стійкості, до якої увійшли 26 виборних посадових осіб з усієї країни. Також 600 млн. дол. було інвестовано в стійкі до природних катаклізмів транспортні проекти та інфраструктуру, а 1 млн. дол. - у конкурс Національного потенціалу протидії лихам, який повинен заохотити населення розвивати більш стійкі до майбутніх лих інфраструктурні та житлові проекти.

Сполучені Штати запровадили щорічний стратегічний і економічний діалог із Китаєм, продовжили головування у Форумі провідних економік з енергетики та клімату, забезпечили підтримку проведення в Кореї 5-го засідання на міністерському рівні учасників ініціативи з чистої енергії, ініціювали розширення країнами-донорами масштабу та асортименту інструментів для мобілізації приватних інвестицій в екологічно чисті технології в країнах, що розвиваються.

Також США взяли участь у переговорах з глобальної вільної торгівлі екологічними товарами. Вони увійшли до групи країн, членами якої є Європейський Союз і Китай, які оголосили, що будуть працювати в напрямі скасування тарифів на низку екологічних товарів. У березні 2014 р. Адміністрація Президента повідомила конгрес про свій намір розпочати з цього приводу переговори зі Світовою організацією торгівлі [5].

Отже, протягом останніх п'ятнадцяти років політика США з глобальних змін клімату помітно еволюціонувала. Маючи незміну позицію щодо ратифікації Кіотського протоколу, США, тим не менш, намагаються впроваджувати альтернативний підхід до розв'язання цієї проблеми і доводити його ефективність. Сполучені Штати Америки вважають, що широкомасштабна енергомодернізація та застосування елементів "зеленої" економіки є більш ефективними для глобального довкілля та країн, ніж пряме скорочення викидів, що йде в розріз із прийнятими міжнародною спільнотою правилами гри. Тому на порядку денному світової спільноти стоїть пошук консенсусу та наближення двох протилежних позицій заради майбутнього нашої планети.

Список використаних джерел:

[1] Status of Ratification of the Kyoto Protocol [Електронний ресурс] / Джерела з інтернету:http://unfccc.int/kyoto_protocol/status_of_ratification/items/2613.php

[2] Amy Royden. U.S.Clinate Change policy Under President Clinton: A Look Back Protocol [Електронний ресурс] / Джерела з інтернету:

http://digitalcommons.law.ggu.edu/cgi/viewcontent.cgi?article=1842&context=ggulrev

[3] Analysis of President Bush's Climate Change Plan [Електронний ресурс] / Джерела з інтернету: http://www.c2es.org/federal/executive/george-w-bush-climate-change-strategy

[4] Барак Обама изложил план борьбы с изменениями климата [Електронний ресурс] / Джерела з інтернету: http://www.bbc.co.uk/russian/science/2013/06/130625_obama_climate_plan.shtml

[5] President's Obama Climate action Plan Progress Report Електронний ресурс] / Джерела з інтернету: http://www.whitehouse.gov/sites/default/files/docs/cap_progress_report_update_062514_final.pdf

АНОТАЦІЯ

У статті розглянуто підхід Сполучених Штатів Америки до боротьби з глобальними змінами клімату та головні чинники й напрями еволюції кліматичної політики.

Ключові слова: зміни клімату, Кіотський протокол, США.

АННОТАЦИЯ

В статье рассмотрен подход Соединенных Штатов Америки к борьбе с глобальными изменениями климата и главные факторы и направления эволюции климатической политики.

Ключевые слова: изменения климата, Киотский протокол, США.