Досягнуті успіхи Європейського Союзу підтверджують життєдайність ідеї європейської інтеграції, доводять високий рівень утвореної інтеграційної системи впорядкування. Інтеграція по-європейськи дійсно є вінцем попереднього політичного, економічного та соціального розвитку Західної Європи.

Дипломатичні ворота України
Володимир ДЕНИСЕНКО, Олексій КИЙКОВ
14.06.2017, 15:56

Cлужба з обслуговування іноземних представництв існувала в історично специфічних формах ще в далекі часи Київської Русі, яка з давен викликала цікавість різних народів світу. До київських пагорбів стелилися дороги не тільки купців з Аравії, Китаю, Персії, Німеччини, Італії, а й дипломатів. Вони долали тисячі кілометрів, щоб познайомитися зі столицею однієї з найбільших тогочасних держав, знайти порозуміння із могутніми великими київськими князями. Привозили до рідних країв не лише захоплення від гостинності русичів, неповторні вироби їхніх майстрів (ювелірні шедеври із золота та срібла), зброю, мед, хутро, але й інформацію про могутність Києва, його політичну активність, впливовість на тогочасні міждержавні події.

Уже при великому князі Володимирі Київська держава набуває широкого визнання серед іноземних країн, зокрема і Візантії, тоді наймогутнішої країни Європи. Прийняття християнства благодатно вплинуло на розвиток духовного життя й освіти в Русі-Україні. Налагоджуються тісні відносини із західноєвропейськими державами, збільшується вплив Києва на міжнародну політику. За керівництва князя Ярослава Мудрого політичні та військові зв'язки налагоджуються з Німеччиною, Угорщиною, Францією, Норвегією, Швецією, Польщею. Не тільки Ярослав прагнув політичних контактів зі згаданими державами, а й західноєвропейські правителі шукали можливостей налагодження відносин з Києвом, зокрема через шлюби з дочками і синами великих київських князів. Усе це свідчить про стабільне політичне становище Київської держави та її столиці Києва ще в ХІ ст.

Яскравою сторінкою української дипломатії та служби обслуговування є часи українського державотворення 1917-1920 років, коли хоч і недовго, але існувала Українська держава. Дипломатичні представництва іноземних держав у ранзі генеральних консульств та їх обслуговування існували в Україні і в часи її входження до складу Союзу Радянських Соціалістичних Республік - практично до початку Другої світової війни, про що засвідчує малознана науковцям та історикам постанова Української Економічної Ради. Цитуємо:

"...113. Про Центральне Бюро по обслуговуванню чужоземців в Харкові при Народньому Комісаріяті Закордонних Справ.

1. З метою обслуговання чужоземних місій і представництв при Робітниче-Селянському Уряді УСРР і окремих громадян, що прибувають на Вкраїну, при НКЗС утворюється Центральне Бюро по обслугованню чужоземців "УКРБюробчуж".

2. Укрбюробчуж є державний орган, який находиться в віданні НКЗС, від колегії якого одержує керуючі вказівки і розпорядження.

3. Укрбюрочуж працює на господарсько-комерційних засадах, його бюджет будується на засадах безутратности його підприємств.

4. Постачання та послуги, які покладаються на Укрбюробчуж мають полягати в тому, щоб чужоземці, зазначені в ст. 1, мали помешкання, продовольство і инші предмети повсякденного вжитку, щоб вони мали комфорт, послуги, зручности.

5. Укрбюробчужу надається право, в межах існуючих законів, складати всякі умови.

6. Укрбюробчужові надається право (з дозволу НКЗТ) закуповувати за кордоном потрібний крам і матеріяли.

7. Организаційна структура Укрбюробчуж визначається колегією НКЗС і в цілому погоджується з НКЗТ.

8. Основний капітал Укрбюробчужу надається останньому з коштів НКЗС і НКЗТ.

м. Харків, дня 11 лютого 1922 р.

Заст. Голови Української Економичної Ради Мануільський.

Секретар УЕР Дуделіт.

Оголошено в "Вістях ВУЦВКу" од 28 лютого 1922 р. ч. 48".

Однак офіційно, як самостійна державна структура, вона була створена тільки після того, як Рада Міністрів Української РСР прийняла Постанову № 308 від 3 липня 1972 року "Про створення в м. Києві Управління з обслуговування консульського корпусу", якою Київському міськвиконкому було доручено утворити госпрозрахункове Управління з обслуговування консульського корпусу (УпКК) штатною чисельністю 13 одиниць. Поступово кількість генеральних консульств, а відтак і чисельність їхніх працівників, зростала. Вже у 1976 році в Києві було вісім генеральних консульств, вісім торгових представництв (у складі генеральних консульств), які представляли понад 50 зовнішньоторговельних підприємств та об'єднань своїх країн, шість представництв авіакомпаній. Якщо до 1976 року в Києві були представлені тільки соціалістичні країни, то тепер відкривалися й консульські установи капіталістичних держав.

ГоловУпДк було зразком для створення у 1972 році у Києві української служби з обслуговування іноземних представництв, яка в перші роки свого становлення мала назву - Управління з обслуговування консульського корпусу виконкому Київської міської Ради народних депутатів, а в роки незалежності України стала предтечею авторитетної організації серед зарубіжного дипломатичного корпусу - нині успішної Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв.

29 квітня 1992 р. згідно з розпорядженням Представника Президента України у Києві було створено Міську фірму з обслуговування іноземних представництв Київської міської державної адміністрації, головне завдання якої полягло в облаштуванні та забезпеченні належних умов для діяльності дипломатичного корпусу, консульських установ іноземних держав і представників міжнародних організацій в Україні. Директором структури призначено Павла Олександровича Кривоноса.

Отож уже в перші роки існування нашої незалежної держави, дуже важливою та значущою проблемою стає інформування світу про Україну, про яку, на жаль, мало хто знав. Це було визначено пріоритетною справою новоствореної дипломатичної служби - Міністерства закордонних справ, українських посольств, державних інформаційних агентств. Активно долучилася до цього процесу й Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв, взявши на себе обов'язки ознайомлення дипломатів і працівників міжнародних місій з Україною. Одним з її аспектів стала робота щодо формування за рубежем уявлення про нашу державу як країну з демократичним устроєм, значним економічним, промисловим та аграрним потенціалом, високим освітнім і культурним рівнем, унікальною історичною та мистецькою спадщиною, а головне - як країну, що може надати простір для інвестицій будь-якого спрямування. А починати цю справу було потрібно безпосередньо в Україні, з донесення цієї інформації та реальних фактів Надзвичайним та Повноважним Послам, яких прибувало до столиці дедалі більше.

Уже в 1992 році ГДІП розробила і почала системно втілювати програму ознайомлення зарубіжних дипломатів із регіонами України.

Отож, здійснивши екскурсії майже до усіх регіонів України за пропозицією Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв, кожний дипломат, який з часом завершить свою каденцію в нашій державі, матиме задоволення сказати, як це вже було не раз: "Я ще до вас повернуся - гостем, другом, посланцем".

За двадцять п'ять років Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв сформувалась у потужне виробниче підприємство, яке здійснює великий обсяг робіт з обслуговування іноземних посольств, міжнародних організацій та їхніх працівників, забезпечує дозвілля зарубіжних дипломатів і членів їхніх сімей. За безпосередньої участі ГДІП було споруджено будинки посольств Туркменістану (вул. Пушкінська, 6), Республіки Узбекистан (вул. Володимирська, 16), Королівства Нідерланди (Контрактова площа, 7), Республіки Білорусь (вул. Коцюбинського, 3), Грузії (бульвар Шевченка, 25), а також низку резиденцій Надзвичайних і Повноважних Послів.

Надзвичайно цікава історія розміщення посольства Королівства Норвегії у будинку на вул. Стрілецькій, 15. Стан, в якому на той час перебувала споруда, м'яко кажучи, не відповідав жодним нормам. Вона просто старіла і руйнувалася. Мабуть, воно так й було б, якби цей непоказний будинок не сподобався тодішньому послу Королівства Норвегії в Україні пану Ойвіндту Нордслеттену. Прекрасний дипломат, великий ентузіаст відновлення добрих взаємин між нашими країнами, зробив усе можливе і неможливе, щоб посольство його країни мало в Києві постійне помешкання. Уклавши з Генеральною дирекцією з обслуговування іноземних представництв угоду на відновлення і реконструкцію будинку, пан О. Нордслеттен почав досліджувати його історію та історію мешканців, які в різні часи тут жили. Так, врешті-решт, після офіційного відкриття посольства на вул. Стрілецькій, 15 ми побачили своєрідний музей, що розповідав про Норвегію та Україну, наші зв'язки, встановлені ще за часів Володимира Хрестителя та Ярослава Мудрого, про легендарного Фрітьофа Нанесена та його приїзд в Україну, про інші цікаві історичні персонажі та факти. А на самому будинку з'явилася меморіальна дошка з інформацією про те, що тут мешкала видатна письменниця Леся Українка. І як було радісно, коли дипломат із далекої північної країни урочисто відкривав у будівлі посольства меморіальну світлицю, присвячену великій поетесі. Будинок збережено, а з ним повернулася до нас ще частка нашої історії.

Для розміщення зарубіжних дипломатичних служб ГДІП намагається знайти приміщення, як правило, в центрі столиці, оточити зарубіжних гостей увагою та турботою, аби Київ став рідною домівкою для дипломатів на час їхньої місії в Україні. Тож необхідно знайти ошатне й затишне приміщення для представництв їхніх держав. Вирішальним фактором залишається історичне середовище, архітектурна неповторність будівлі дипломатичного представництва. За роки співпраці ГДІП з іноземними представництвами склалася приємна закономірність: приміщення зарубіжних посольств у столиці України, завдячуючи новим господарям і спільним із ГДІП роботам з їх облаштування, набувають особливої привабливості.

Ось один з прикладів. Будинок на вул. Володимирській, 16 має відому біографію: якийсь час тут жив художник Михайло Врубель, згодом потомствений громадянин Києва Григорович-Барський, знаходився готель "Ліон де Ор" ("Золотий лев"), приватна чоловіча, а в 1911-1918 рр. жіноча гімназії, на початку 1920-х років у будинку діяв музей "Дніпроспілки", яким керував Павло Тичина. З цим приміщенням пов'язані долі відомих особистостей, а саме: кінорежисера Лариси Шепітько, українського поета Василя Стуса. З 2002 року будинок на вул. Володимирській, 16 отримав нових мешканців - співробітників Посольства Республіки Узбекистан в Україні.

Одним із найпотужніших напрямів діяльності ГДІП є ознайомлення працівників дипкорпусу з унікальною, багатогранною, неповторною культурою України. Окрім проведення тематичних екскурсій Києвом та іншими містами нашої держави, відвідування вернісажів, виставок, концертних програм, Генеральна дирекція опікується роботою Міжнародного історичного клубу "Планета", Міжнародного жіночого клубу тощо.

Серед багатовекторних чинників, із яких складається діяльність Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв, варто зазначити одну сферу, здавалося б, непрофільну для такої установи - видавничу діяльність. Її фундаментом стало бажання заповнити значну прогалину у сфері пропаганди дипломатії як важливої сфери державної діяльності. Так було започатковано видання щорічного наукового альманаху "Україна дипломатична". Ініціатива Генеральної дирекції, яка є видавцем наукового щорічника, отримала підтримку наукової громадськості, передусім гуманітарних інститутів Національної академії наук України, вчених провідних вишів країни - Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка й Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова.

Щорічник "Україна дипломатична" - це не єдиний видавничий проект ГДІП, що із розумінням ставиться до проблеми підтримки видання книг із дипломатичної та історичної тематики, країнознавства, туризму, а також окремих періодичних видань, які розширюють можливості зарубіжних дипломатів для глибшого ознайомлення з економічним, політичним, культурним життям, історією та духовністю нашої країни.

Редакцією наукового щорічника "Україна дипломатична" 2005 року започатковано випуск серії книг "Бібліотеки" цього видання. Перша книга була присвячена діяльності Надзвичайних дипломатичних місій УНР в Угорщині. Згодом вийшли такі видання цієї серії: біографічне есе "Постпред України Іван Грищенко" про видатного українського дипломата, який у 50-80-ті роки минулого століття працював у низці міжнародних організацій; нарис "Людина планети" про українського дипломата, голову 52-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН Геннадія Удовенка; навчальний посібник "Духовна дипломатія", де узагальнено й систематизовано основні форми релігійних засад у дипломатичному житті, міжнародно-правову регламентацію дипломатичної діяльності релігійних конфесій; "Міжнародно-правовий статус Будапештського меморандуму" - матеріали з цього видання можуть бути важливим елементом створення доказової бази при розгляді в міжнародних судових інстанціях позовів України щодо порушення Росією норм міжнародного права; "Сторінки мого життя" - спогади Надзвичайного і Повноважного Посла України Миколи Макаревича, який заклав підвалини нової епохи вітчизняної дипломатичної служби; науково-популярний нарис "Заповіт миру" про життя та діяльність Мун Сон Мьона - усесвітньо відомого поборника світу свободи й любові, засновника Федерації всесвітнього миру; видання "Лідер двох епох" про Гейдара Алієва, який був Президентом Азербайджану протягом 10 років, ставши знаковою постаттю не тільки свого, а й українського народу; художньо-документальне видання дипломата Олександра Сліпченка "Дипломатична кухня"; науково-популярний нарис "Пізнаємо Україну" про діяльність Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв. Здійснено також видання англійською мовою книги про Геннадія Удовенка.

Сьогодні постійні клієнти ГДІП - це 76 іноземних дипломатичних представництв, 25 Генеральних консульств, 87 Почесних консульств, 18 представництв міжнародних організацій, чимало іноземних фірм, їх персонал та члени родин. Адже спектр послуг, що надає ГДІП, чималий і має тенденцію до постійного розширення.

Тож позаду шлях, довжиною у чверть сторіччя, вимощений цілком очікуваними і зовсім несподіваними проблемами та, найголовніше, радістю їх впевненого й успішного подолання. Оця здатність Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв будь-що долати перепони, тримати слово, виконувати взяті на себе зобов'язання і є ти золотим фундаментом, на якому вже протягом 25 років базується авторитет організації, довіра, якою вона користується у партнерів і замовників, повага, з якою до неї ставляться зарубіжні і вітчизняні дипломати та експерти-міжнародники.

Попереду - нові завдання і пошуки їхніх нестандартних елегантних рішень, нові сміливі проекти і нові захоплюючі ідеї. Постійним завжди було і залишатиметься віддане й професійне служіння команди ГДІП справі зміцнення позитивного іміджу України у світі й на власних теренах.