Історичне минуле

Біля витоків інститутів французької дипломатії та державної служби: тренди, оцінки й погляд із ХХІ століття
Вячеслав Ціватий
29.04.2014, 17:07

Рецензія на монографію: Цатурова С.К. Формирование института государственной службы во Франции XIII-XV веков: Монография / С.К. Цатурова; Институт всеобщей истории РАН. - М.: Наука, 2012. - 622 с.

Tsatourova S.K. La Formation de l'institution de la fonction publique en France aux XIII-e - XV-e siècles / S.K. Tsatourova. - Moscou: Naouka, 2012. - 622 p.

Рецензована монографія проф. Цатурової Сусанни Карленівни містить докладну, науково обґрунтовану інформацію про історію та сучасний стан інститутів державної служби Франції, французької дипломатичної служби зокрема. У праці досліджуються процеси виникнення органів управління французької держави - судових, фінансових, адміністративних і дипломатичних - у період формування і становлення витоків сучасних моделей державного управління (від середньовіччя до сьогодення). Актуальність дослідження підтверджують сучасні науково-методологічні підходи до оцінки політичних та історичних подій сьогодення експертним середовищем. Уявляється, що політичний розвиток глобалізованого світу не є чимось особливим, а (як і будь-який інший розвиток) історично проходить стадії еволюції, коли нові структури або інститути вибудовуються поступово, і революційні фази швидких і якісних змін одних структур та інститутів на інші. Очевидно, що саме таку революційну зміну політичної системи ми спостерігаємо сьогодні, тому варто долучитися до вивчення історичного досвіду, попри його певну історичну віддаленість. Історія вчить навіть тих, хто в неї не хоче навчатися - вона їх просто провчає!!! Якщо торкнутися історіографічних досліджень інституційного розвитку Європи, то варто зазначити, що не випадково деякі автори вбачають аналогії між розвитком світу на рубежі ХХ-ХХІ століть і середньовічною Європою, або Європою раннього Нового часу. У сучасних наукових розвідках з'явилася теорія нового середньовіччя в контексті сучасності[1].

І в той відносно віддалений час, і сьогодні досить гостро відчувалися й відчуваються процеси, пов'язані з хаотизацією, поганою передбачуваністю та прогнозованістю політико-історичного розвитку буття. У стадії еволюційного розвитку превалюють процеси, безпосередньо пов'язані з упорядкуванням структур та їх інституційного розвитку, а в революційній стадії, навпаки, - процеси хаотизації, які співставні з розпадом і руйнацією інституційності існуючих структур, і перш за все, - державних та дипломатичних інститутів. Ця стадія, як свідчить історичний досвід, як правило, завершується формуванням нових структур та інститутів, новим етапом еволюційного розвитку державності. Варто відзначити, що обидва тренди розвитку - упорядкування та хаотизації - протягом усієї історії йдуть пліч-о-пліч, але в той чи інший історичний період один із двох трендів превалює, при цьому не виступаючи єдиним. Домінація лінії одного тренду над іншим має відносно довгостроковий характер у світополітичному розвиткові та інституційному вимірі. Тенденції хаотизації та впорядкування проявляються в усіх сферах міжнародних відносин, зовнішньої політики та дипломатії, а саме: воєнно-політичній, економічній і соціально-гуманітарній.

У центр аналізу у своїй монографії С.К. Цатурова вперше в історіографії поставила питання інституту державної служби як складного політико-правового, соціокультурного та інституційного явища, що відображає початковий етап формування, витоки "бюрократичного механізму" та розкриває позачасові риси, притаманні сфері виконавчої влади та особливим соціальним групам чиновництва. Особливу увагу проф. С.К. Цатурова приділяє характеристиці політичної культури тогочасного суспільства: суспільно-політичній, правовій і громадській думці, бюрократичним, дипломатичним практикам, дипломатичному церемоніалу, символічним стратегіям самоіндентифікації тощо.

Автор у передмові зазначає: "... за всіма вчинками і словами чиновників постає незрима постійність і багатогранність, яку я назвала в підсумку "інститутом служби". Формулюючи цю проблему перед собою, я і не передбачала, що дослідження буде тривати ... майже десять років" (с. 5).

На прикладі чиновництва Франції дослідниця показує нерозривний зв'язок між функціями інституту Парламенту та суспільним обличчям його чиновництва, тобто розкриває взаємозалежність особистості й інституту (установи). Професійне та індивідуальне лице чиновництва, сутність парламентської корпорації та самоідентифікація її інституційованих членів, місце Парламенту в політичному та дипломатичному житті - саме ці питання є об'єктом прискіпливого аналізу дослідниці на широкому колі, перш за все, французьких першоджерел, адже тогочасний Парламент був головним інститутом реалізації королівської влади.

Особливу увагу в монографії приділено питанням парламентської етики й елементам етикету тогочасного чиновництва. Особливий інтерес викликає підрозділ, у якому детально описується процедура конкурсного відбору на державну (дипломатичну) службу (с. 259-279). Ця процедура являла собою конкурсний відбір чиновників у формі виборів - голосування з підрахунком голосів (scrutine).

Професорові С.К. Цатуровій вдалося реалізувати поставлену мету - дослідити одну з фундаментальних проблем історичного знання - історії виникнення держави та її публічно-правових і дипломатичних інститутів, на прикладі Франції. У десяти розділах монографії поступово, крок за кроком аналізується розгалужена структура відомств і служб виконавчого апарату як основи інституту державної служби зі своїм правовим статусом, повноваженнями, дисциплінарними нормами й етикою, що в цілому характеризують європейську модель розвитку Середньовіччя та раннього Нового часу, яка заклала основи моделі сучасної, з її інституційними, правовими та ідеологічними основами державного апарату управління і характерними рисами бюрократії як інституції.

У дослідженні аналізується інституційне оформлення відомств і служб корони Франції, зростання чисельності та закріплення штату чиновників, концентрація правових повноважень і політичних прерогатив, особливості комплектування та виникнення прав чиновників на посади, інституційне формування статусу, етики і культури служби на благо держави (розділ ІІІ, с. 353-564).

Підсумовуючи своє багатогранне дослідження, Сусанна Цатурова свідомо і переконливо, на історичних прикладах і аналогіях, підводить читача до висновку, що "... структура влади є прямозалежною від суспільства... При цьому якість владної еліти слугує показником життєдайності державних структур (інститутів), а влада постає "дзеркалом суспільства" (його соціальних, політичних і культурних параметрів), що, безумовно, надає цьому дослідженню не лише наукової, а й суспільної значущості" (с. 564). Ідеться про далеке минуле, а читач бачить історичні корені в нинішніх інститутах влади..., а інколи й проблемах сучасної влади. Сьогодення і моделі розвитку державної та дипломатичної служби, безперечно, проходять крізь віки, історичне минуле, традиції та досвід.

Професор С.К. Цатурова опрацювала значний масив першоджерел і наукової літератури, на сторінках якої міститься багато цінного фактичного матеріалу з історії, теорії та практики державної служби Франції та французької дипломатії. Це дослідження є багато в чому новаторським як за постановкою проблеми, так і за змістом та актуальністю порушених питань, вирішення яких має не тільки наукове, методичне, навчальне, а й практичне значення.

У цілому ж читач отримав у своє розпорядження аргументовану, змістовну, виважену в науково-теоретичному і методичному планах та видану на високому поліграфічному рівні монографію. Сподіваємося, що рецензована монографія зацікавить студентів-міжнародників і слухачів Дипломатичної академії України при Міністерстві закордонних справ України, допоможе їм у кращому розумінні сучасності на історичних прикладах у ході засвоєння начальних курсів "Державне управління і державна служба", "Компаративна історія, теорія і практика дипломатії", "Дипломатія іноземних держав", "Дипломатична і консульська служба", "Світова дипломатія: історія і сучасність" тощо.

Хочеться сподіватися, що ця монографія стане корисною знахідкою для політиків, державних службовців і дипломатів, які з інтересом ознайомляться з витоками державної та дипломатичної служби Франції.


[1] Див. дет.: Kaplan Robert D. The Coming Anarchy / Robert D. Kaplan // Mansbach Richard W., Rhodes Edward. Global Politics in a Changing World. A Reader. - Boston, New York Houghton Mifflin Company, 2000. - P. 105-115; Lake D. Hierachy in International Relations / D. Lake Ithaca Cornell University Press, 2009.