Що буде з Нормандським форматом: перспективи та перепони для Зеленського

Фото прес-служби президента

У своїй інавгураційній промові президент Володимир Зеленський стверджував, що мир на Донбасі є пріоритетом і першочерговою метою.

Згодом на Банковій заявили про намір Зеленського активізувати усі комунікаційні майданчики для відновлення переговорних процесів. Лідери Франції і Німеччини підтвердили готовність включитись у цю роботу, делегувавши в Україну з робочим візитом міністрів закордонних справ Жана-Іва Ле Дріана і Хайко Мааса.

Ці дипломатичні сигнали підкреслюють високу імовірність відновлення робочих зустрічей у Нормандському форматі, чи, можливо, навіть зустрічей на найвищому рівні.

Проте є і перепони. Кожен з учасників “Нормандії” обмежений рамками внутрішньополітичних процесів, які впливатимуть не тільки на позиції членів “четвірки”, але й визначатимуть динаміку розгортання діалогу щодо Донбасу.

Через це варто розібратися, якими є інтереси кожної зі сторін.

Німеччина

Остання каденція Ангели Меркель у якості канцлера країни асоціюється з поступовим послабленням позицій цього європейського важковаговика.

Формування коаліції з соціал-демократами півтора року тому потребувало значних поступок, що обмежило поле для дипломатичних маневрів Меркель. А нещодавні результати виборів в Європарламент засвідчили зменшення рейтингів ХДС, що спонукало Меркель підняти питання про пошук нового лідера для політсили, оскільки виникли сумніви щодо спроможності її наступниці Аннегрет Крамп-Карренбауер зберегти позиції нині правлячої партії.

Це можна використати з користю для України.

Меркель у нинішній ситуації буде зацікавлена у тому, щоб компенсувати електоральні втрати перемогою на міжнародній арені, яка б позитивно підсумувала її правління.

Можливо, такою перемогою стане забезпечення миру на Донбасі, або принаймні встановлений рух у цьому напрямку. І навпаки, остаточний провал Мінських домовленостей як проекту Меркель означатиме для неї додаткові репутаційні збитки ще й на зовнішньополітичному треку.

Нині це змушує її підтримувати ідею відновлення всестороннього діалогу.

В Берліні відзначають особливу увагу канцлера до висловленої в команді Зеленського ідеї народного референдуму як інструменту формування політики на донбаському і російському напрямах. Одних телефонних розмов німецькій канцлерці було недостатньо. Вона висловлювала відверте занепокоєння можливістю відходу нової української адміністрації від Мінського процесу, тому однією з цілей вчорашнього візиту очільника МЗС Німеччини Мааса стало саме “звіряння годинників” із Банковою – чи не чекати їй сюрпризів.

Меркель готова виступати ініціатором відновлення повноцінної роботи Нормандського формату, що необхідно враховувати українському керівництву в діалозі між офіційним Києвом і Берліном.

У четвер у фінальному комюніке німецького та французького міністрів, що разом відвідали Київ, прозвучало, що оживлення “Нормандії” може стати першим кроком до налагодження діалогу із західними партнерами. Більше того, в ЗМІ з’явилась інформація про підготовку офіційного візиту Володимира Зеленського до Берліна. Незважаючи на те, що Ангела Меркель матиме безліч проблем на рівні ЄС (вона має домовлятися про більшість у Європарламенті та лобіювати кандидатуру свого однопартійця Манфреда Вебера на посаду голови Єврокомісії), Україна може використати зустріч із певною користю для країни.

Франція

За результатами виборів до Європарламенту Еммануель Макрон зазнав тактичної поразки від головного конкурента з числа популістів – Марін Ле Пен. Суспільство не підтримало глобальні ідеї Макрона з реформування ЄС.

“Жовті жилети” хоч і не увійшли до Європарламенту, але отримали новий привід активізувати кампанію проти президента. За таких умов французький лідер змушений робити більший акцент на вирішенні проблем всередині країни, “Нормандія” ж має незрівнянно меншу вагу.

При цьому Макрон не полишає власних геополітичних амбіцій стати лідером нової Європи, тому зберігатиме інтерес до українського питання.

Проте найближчим часом імовірна лише організація офіційного візиту Зеленського до Франції, яка розцінюватиметься як початковий етап узгодження позицій напередодні проведення зустрічі лідерів у Нормандському форматі.

Росія

У Кремлі критично поставилися до перших кроків і заяв українського президента, продемонструвавши свою готовність до жорсткішої лінії поведінки. Рішення про видачу російських паспортів, розширення санкцій на українську продукцію та створення правової бази для призупинення експорту в Україні нафти і нафтопродуктів мають на меті натиснути на Зеленського та силовим шляхом спонукати його до поступок.

Негативно сприйняли у Москві й небажання використовувати Медведчука як посередника для комунікації.

Водночас на тлі зміни політичних конфігурацій в Україні Кремль намагається переформатувати команду, яка відповідає за політику на українському напрямі. Надходить дедалі більше сигналів про обмеження кураторських повноважень Владислава Суркова та вихід на перший план Дмитрія Козака разом з колишнім послом Росії в Білорусі Михайлом Бабичем. Останній відзначається доволі жорсткою позицією відносно політики Москви на зовнішній арені. Він, зокрема, спровокував значний резонанс своїм відкликанням з посади посла РФ в Мінську, де за короткий проміжок часу встиг стати “персональною проблемою” для Александра Лукашенка. Якщо кадрові зміни дійсно відбудуться, то будь-які поступки Москви стосовно офіційного Києва стануть малоймовірними.

А головне, Путін навряд чи підтримає зустріч у Нормандському форматі на найвищому рівні до остаточного перезавантаження влади в Україні.

В будь-якому випадку, в Кремлі пильно стежать за політичним процесом в Україні та реагуватимуть залежно від сценарію розгортання подій. У Москві чекають завершення виборчої кампанії в Україні і потроху радикалізують градус інформаційної дискусії на внутрішньополітичному треку.

Висновки

Просування до миру на Донбасі вимагає від Зеленського активних дій на дипломатичній арені. Переговори в рамках Нормандського формату – це один з інструментів для цього.

Під час кампанії Зеленський обіцяв дещо змінити Нормандський формат, оновити його, але поки відповідні перспективи не викликають особливого оптимізму. США займають вичікувальну позицію, а ідеї про залучення Британії чи інших гравців поки виглядають туманними. Тому перед новим президентом залишається безальтернативний шлях: налагодити дієву комунікацію з Макроном і Меркель, заручившись їхньою підтримкою.

В позитивному контексті варто сприймати заяви про підготовку офіційного візиту президента до Берліна, який планується на кінець червня. Такий крок може стати важливим сигналом для європейських партнерів, який засвідчить продовження обраного геополітичного курсу новою адміністрацією. Більше того, після зустрічі керівників зовнішньополітичних відомств Німеччини та Франції з Володимиром Зеленським пролунали чіткі заяви, які закликають Кремль проявити політичну волю та звільнити українських моряків з російського полону. І хоча в Росії продовжують закривати очі на подібні заяви, подібні меседжи додають приводів для оптимізму.

В будь-якому випадку, не варто заперечувати той факт, що Мінський формат був виключно політичним рішенням, який не має довгострокових перспектив. Зрозуміло, що нова українська влада не може просто відмовитися від зобов’язань перед зовнішніми партнерами, але сам формат потребує кардинальних змін. Україна повинна виступити в ролі суб’єкта і запропонувати конкретні кроки, які зможуть зрушити процес з мертвої точки і тим самим продемонструють нашу готовність до діалогу.

Автор: Антон Найчук,

кандидат політичних наук, 
директор Фонду громадської дипломатії

© 2014 – 2019, Європейська правда, eurointegration.com.ua

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *