Чому ми переможемо у Гаазі: 7 питань та відповідей про Суд ООН за позовом України проти РФ

В січні 2017 року Україна звернулася до Міжнародного суду ООН з позовом проти Російської Федерації. Ми маємо дві групи вимог: перша – про фінансування терористичних організацій на Донбасі, друга – про дискримінацію кримських татар та українців у Криму.

Україна посилається на порушення Росією двох конвенцій: Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму (відомої як ICSFT, але ми її надалі зватимемо Конвенцією про фінансування тероризму) і Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (відомої як CERD, але ми зватимемо її Конвенцією про дискримінацію).

Про що спір?

За Конвенцією про фінансування тероризму ми просимо суд зобов’язати Росію і її чиновників припинити фінансування тероризму, тобто зупинити передачу коштів і зброї терористичним угрупованням “ДНР”, “ЛНР”, “Харківським партизанам” та асоційованим групам та особам і компенсувати моральну та матеріальну шкоду Україні та постраждалим громадянам.

За Конвенцією про дискримінацію ми просимо суд відновити права Меджлісу, забезпечити право на освіту українською мовою, забезпечити всім мешканцям Криму під юрисдикцією РФ ефективний захист та припинити політику культурного знищення кримських татар, а також виплатити фінансову компенсацію за матеріальну шкоду, заподіяну Україні та жертвам дискримінації.

Це не перші слухання у справі. В березні 2017 року, через три місяці після того, як Україна подала позов, суд розглядав клопотання України про забезпечувальні заходи. І тоді задовольнив наше клопотання лише частково.

В частині дискримінації суд наші вимоги задовольнив, а в частині фінансування тероризму – відмовив, бо Україна не навела достатніх доказів наявності умислу РФ на фінансування саме терористичних актів, а не бойовиків у цілому.

Це вже розгляд по суті?

Ще ні. Росія не поспішає визнавати юрисдикцію Міжнародного суду ООН розглядати цей спір. Річ у тім, що не існує міжнародного “печерського суду”, який міг би розглянути будь-який спір. Кожна країна повинна погодитися розглядати конкретні спори в конкретних судах – це регулюється дво- та багатосторонніми конвенціями.

Так от, зараз Росія намагається довести, що спір непідсудний цьому суду. Отже, ці два дні, а ще завтра і післязавтра, слухання будуть лише в частині того, чи має право Міжнародний суд ООН розглядати цей спір.

Тепер – про аргументи сторін.

Основні баталії точаться навколо того, чи існує взагалі спір за цими конвенціями, чи “достатньо чемно” Україна вела переговори з Москвою про досудове врегулювання, та, власне, про те, чи є факти фінансування тероризму і дискримінації.

Позиції сторін

Отже, що пояснювали у Гаазі російські юристи та як спростовували їхні аргументи представники України? Пройдемося за всіма ключовими позиціями.

– То чи є суперечка?

Росія вважає, що під виглядом спору про дискримінацію і про фінансування тероризму Україна намагається визнати незаконною анексію Кримі і захоплення територій Донбасу. Росіяни посилалися на заяви українських посадовців про “наміри покарати Росію за Крим”.

На що Україна відповідає, що вона, звісно, незадоволена також захопленням територій – і анекcією Криму, і гібридною війною на Донбасі, але в даній справі йдеться про інший вимір конфлікту – саме про той, який підпадає під дію конвенцій.

– Як проводилися переговори?

Обидві конвенції передбачають, що сторони мають провести переговори з досудового врегулювання спору. Росія наполягає, що Україна намагалася “мирно домовитися” з нею без особливого завзяття.

Образно кажучи, Москва не помітила в очах українців натхнення врегулювати суперечку – мовляв, українська сторона робили це суто щоби виконати формальності. На що Україна заперечувала, що робила все можливе для успішних переговорів, натомість росіяни затягували процес або ж взагалі відмовлялися від консультацій.

 Чи спонсорують росіяни тероризм?

Росія від початку судового процесу стверджує: все, що відбувається на Донбасі – це внутрішній військовий конфлікт, а не терористична діяльність. Відповідно, Україна має довести, що це не так, і що Росія справді порушила Конвенцію про фінансування тероризму.

Наприклад, Росія каже, що обстріл контрольно-пропускних пунктів – це припустимі дії під час військових дій, а ніякий не тероризм. Україна заперечує, що перехоплені переговори бойовиків та карти ушкоджень доводять, що бойовики були керовані росіянами і що вони мали намір обстрілювати саме житлові будинки, аби залякати цивільних громадян.

В ситуації з літаком MH17 Росія каже, що бойовики не знали і не могли знати, що збивають цивільний літак, відповідно, був відсутній умисел вчинити саме терористичний акт. На це Україна заперечує, що Росія, коли давала “мавпі” автомат, мала розуміти, що “мавпа” не відрізнить цивільний літак від бойового.

– “А хіба є терористи на Донбасі?”

Ще один приклад, який ілюструє лінію захисту Росії. РФ каже, що тільки Україна називає бойовиків “ЛНР” і “ДНР” терористичними організаціями. Жодна міжнародна організація такого статусу за ними не визнала; а раз це не тероризм, то байдуже, чи фінансує його Росія.

На це Україна розводить руками і каже, що Конвенція про тероризм не так дурна, щоб встановлювати необхідність якогось “офіційного” визнання терориста терористом. Важливий сам факт того, чи здійснює організація терористичні дії чи ні.

– Що з дискримінацією?

Росія каже, що ті проблеми меншин у Криму, про які говорить Україна, є дискримінацією за політичними мотивами, і тому вони не підпадають під дію Конвенції про дискримінацію. На думку Росії, Конвенція також не охоплює дискримінацію за релігійною ознакою і дискримінацію в освіті. На що Україна відповідає, що Росія намагається штучно обмежити дію Конвенції, хоча насправді потрібно дивитися на сам факт наявності дискримінації по суті, а не за формою.

Що далі?

6 і 7 червня відбудеться наступний раунд слухань. Завтра Росія озвучить свої заперечення щодо позиції, яку у вівторок висловила Україна. А 7 червня те саме зробить Україна. Тоді суд піде думати. Якщо він визнає юрисдикцію розглядати спір, то призначить дату слухання по суті.

До слова, попри те, що суд ще не визнав свою юрисдикцію, Україна вже подала основний меморандум по суті – це 447 сторінок юридичного тексту плюс ще 17 тисяч сторінок додатків. Якщо суд визнає свою юрисдикцію в цій справі, то Росія матиме час подати контрмеморандум до 12 липня.

Подальшу лінію захисту Росії вже можна передбачити за тими виступами, які вже пролунали від її представників. Спрощено вона виглядає так: ніякий це не тероризм, а військові дії; ніяка це не дискримінація кримських татар, ви просто намагаєтеся визнати анексію незаконною. А окупацію Донбасу та анексію Криму ви не може оскаржити в жодному суді світу, бо Росія не дає і не дасть своєї згоди на такий суд.

Варто наголосити: навіть у разі перемоги України у цій справі Суд ООН справді не визнає Росію агресором і не скасує рішення Держдуми про анексію. В рамках даного позову це не є можливим. Інструментарій міжнародного права є доволі обмеженим, але він допомагає збудовувати фундамент під позицією України. Тому перемога у цій суперечці дуже важлива, і ми впевнені, що вона матиме місце.

Представники України у ці дні виглядали у Гаазі значно впевненіше за росіян.

І рішення на користь нашої держави – якщо та коли воно буде винесене у Гаазі – стане дуже вагомим блоком у цьому фундаменті. Воно допоможе нам втримувати непорушними санкції проти Росії. І, звісно ж, одного дня воно стане на користь у відновленні суверенітету України на всій її території – і в Криму, і на Донбасі.

Автори: 

Микола Юрлов, юрист ENGARDE,

Дмитро Гадомський, адвокат, партнер Axon Partners,

для “Європейської правди”

© 2014 – 2019, Європейська правда, eurointegration.com.ua

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *