Хрестові походи – політика чи релігія?

Із відповіддю на це запитання можна ознайомитися у статті Мірназіма Джафарова. провідного наукового співробітника Інституту Історії ім. А. Бакиханова Національної Академії Наук Азербайджану «Таємні товариства Середнього Сходу і Ватикан у період Хрестових походів», опублікованій у журналі «Зовнішні справи» № 1 за 2019-й рік.  Першим і найдавнішим товариством такого роду, зазначає автор, був Іоаннітскій орден. При самому виникненні він приєднався до однієї скромної релігійної громади, яка існувала в Святому Граді вже досить давно. Панталеон Мауро, багатий громадянин з Амальфи, заснував тут монастир Maria delia Latina, що повинен був служити притулком для купців, котрі приїздили до Єрусалима з його батьківщини. Згодом мирна чернеча громада перетворюється на духовний лицарський орден тамплієрів, творцем якого став Раймунду дю Пюї.

Із часом війна хрестоносців за «звільнення» Єрусалима проти турків-сельджуків перетворилася на релігійну війну християн і мусульман. Як зазначає Ф. Успенський: «Коли первинна мета хрестоносного руху перестала бути керівним мотивом, висунулися на перше місце політичні міркування. Не про Єрусалим і не про звільнення Гроба Господня з рук невірних стали думати вожді хрестоносців, а про заснування незалежних князівств на Сході, про завоювання Візантії – нарешті, про торговельні переваги в областях візантійських і мусульманських».

                                                                                                      Інф «.З.С.»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *