Досягнуті успіхи Європейського Союзу підтверджують життєдайність ідеї європейської інтеграції, доводять високий рівень утвореної інтеграційної системи впорядкування. Інтеграція по-європейськи дійсно є вінцем попереднього політичного, економічного та соціального розвитку Західної Європи.

З досвіду генеалогічних досліджень в архівах Німеччини
Олександр Краковський
20.07.2017, 22:27

З 2011 року я займаюсь дослідженням власного родоводу. Як і багато інших людей, я починав, майже нічого не знаючи про своїх предків. Однак мені пощастило знайти вагомі зачіпки, і, врешті-решт, вікно можливостей пошуку відкрилось. І чим далі я цим займався, тим більше можливостей знаходилось. Колишні "непрохідні" гілки раптово "проходились". За шість років мені вдалось дослідити близько п'ятидесяти різних родинних гілок з різних куточків світу. В цій статті я хочу розповісти про пригоди звичайного дослідника родоводу в Німеччині.

Від прабабусі мені дістався скарб - родинний фотоальбом: 35 фотокарток, зроблених приблизно з 1890 до 1916 року. Сьогодні нас цікавить фотокартка Міни Рибкіної - мами моєї прабабусі.

Я нічого не знав про цю людину. Не знала і моя мама, і численні родичі. Було відомо тільки те, що вона була німкенею, яка вийшла заміж за рядового солдата Івана Рибкіна, а останнє місце життя - село Снагость Рильського повіту Курської губернії.

Декілька років я шукав документи в Держархіві Курської області. Але знайшов лише документи про її сестру Ернестіну, що вийшла заміж за відомого архітектора Карла Шольця. Врешті-решт, документи були знайдені в Держархіві Орловської області.

Також мені пощастило знайти цілий ряд документів про родину Міни. Виявилось, що її батько Ернест Еккерт працював водієм локомотивів. Родина поїхала з Німеччини в 1860 році. Спочатку до Новгорода, де тільки що відкрилась залізниця Москва - Новгород. Згодом родина переїхала до міста Орел, потім Дмитровськ, потім Курськ. Останні роки Ернест Еккерт мешкав в місті Таганрог, де мав власний будинок.

Що дуже важливо, в документах зазначалось місце народження Ернеста Еккерта - місто Гальберштадт. Тобто Міна народилась в Магдебурзі, проте її батьки були з Гальберштадту.

Вікно можливостей відкрилось - час рухатись далі!

Я відразу почав готуватись до експедиції на землі предків. Але ще перед тим як їхати, мені вдалось використати інформаційні онлайн-ресурси. Величезна кількість німецьких документів відсканована та доступна безкоштовно онлайн.

Величезний масив документів по місту Гальберштадт, включно з метричними книгами, доступний онлайн безкоштовно на сайті FamilySearch

Не виходячи з будинку, я находжу запис про родину Ернеста Еккерта в адрес-календарі Гальберштадта 1860 року з поміткою "виїхав до Росії"

Я не буду наводити скани всіх документів, що я знайшов завдяки безкоштовному онлайн-сервісу FamilySearch. Їх дуже багато, і мені не вистачить місця у цій статті.

Крім того, я встановив місцезнаходження архівів у Магдебурзі. Їх насправді декілька. Головний - Landesarchiv Sachsen-Anhalt або просто центральний архів землі Саксонія-Ангальт. Як можна здогадатись, тут зберігається основний і найстаріший масив документів. У цьому архіві доволі багато метричних книг, але частина з них зберігається окремо в Archiv der Evangelischen Kirche der Kirchenprovinz Sachsen, тобто в архіві Євангелічної церкви провінції Саксонії.

В цьому місці слід розповісти про збереження джерел генеалогічної інформації. Не важко здогадатись, що відбувалось у Німеччині під час Другої світової війни. Багато архівних документів було втрачено, однак німці завжди дуже серйозно ставились до свого коріння. На відміну від офіційної політики СРСР. З 1937 до 1943 року в Німеччині відбувався масштабний проект з мікрофільмування архівних справ. Працювало близько 12 тисяч волонтерів. Отак вийшло, що багато книжок вже фізично немає, проте зображення їх збереглися. Копії мікрофільмів потім собі зробило багато організацій, у тому числі FamilySearch.

Крім того, в Саксонії-Ангальт існують відділення місцевих архівів у великих містах, таких як Dessau, Merseburg, Wernigerode та Halberstadt. Ці архіви більш нагадують краєзнавчі клуби, зазвичай музей знаходиться поруч. Документи в таких установах часто дублюють з центральних архівів. Проте є і масив документів суто місцевих.

Все. Готово. Час їхати "на місця". Два дні в дорозі на машині, й от переді мною Landesarchiv Sachsen-Anhalt.

Все в архіві зроблено з думкою про доступність. Формальна анкета, ніхто не питає ані про "персональні дані", або ще про щось. Одразу по суті справи. Працівники архіву розуміють, що я хочу. Моя мета - іти далі, наскільки це можливо. На відміну від України, збереженість документів тут набагато більша. В нашій країні нормальне явище, коли по селу за 19 століття є лише метрики за 20 років, але в Німеччині цей показник набагато вищий. В реальності по документам можна пройти до 12-13 століття. В багатьох випадках - ще далі.

В архіві все працює як годинник. Мікрофільми з'являються у мене на столі приблизно від 45 до 70 секунд після замовлення. Я спеціально рахував. Всі вони зберігаються в сусідній кімнаті. Порядок дуже чіткий. Документи з'являються від 2 хвилин до 10. В архіві немає обіду, співробітники протягом дня змінюють один одного. Жодних лімітів. Співробітники не розуміють цього питання. Можна і треба фотографувати все, що забажаєш власним фотоапаратом абсолютно безкоштовно. Можна скористатись спеціальним сканером для мікрофільмів, різними сканерами. Ніхто не рахує сторінки, кількість записів і т.п. Єдина ціна 8 євро - запис на DVD. Все, що туди "влізе" - твоє.

В читальній залі одразу є велика кількість історичних довідників - адрес-календарі, покажчики, генеалогічні видання тощо.

Описи фондів доступні в спеціальній системі на сайті. Орієнтуватись доволі зручно. Єдине, що потрібно - знання німецької мови. Я приїхав, уже знаючи номери справ.

Вислухавши мій запит на дослідження власного родоводу, наскільки це дозволяють документи, співробітники одразу дали мені кілька порад:

1. Документів дуже багато, і це взагалі-то не проблема.

2. Проблема опрацювати увесь цей масив даних, оскільки я хочу познаходити якомога більше документів про кожного із моїх предків. Від початку 19 століття до приблизно 13-14 століття - це просто ДУЖЕ велике дослідження.

Саме тому мені одразу порадили звернутись до професійного дослідника:

1. Мені не доведеться вчити кілька років давню німецьку мову, її всі нюанси, що були в кожному столітті.

2. Професіонал знає свою справу, знає місцеву специфіку, тож дослідження просуватиметься набагато швидше, простіше і дешевше, аніж проводити місяці тут, оплачуючи житло і поточні витрати.

Мені надали контакти шістьох відомих дослідників. Двоє з них розмовляють англійською. З одним із них я невдовзі зустрівся.

Наступний мій архів Archiv der Evangelischen Kirche der Kirchenprovinz Sachsen. Тут зберігаються суто церковні документи. Цей архів виявився трохи меншим, людей тут більше і користування платне - 5 євро на день. Жодних обмежень на фотографування.

Опис фонду церкви Святого Мартіна в Гальберштадті. Метричні книги починаються з 1607 року і далі зберігаються повні колекції по всіх роках. Є більш ранні документи, але вони зберігаються не в цьому архіві.

У німців, окрім звичних для нас "народився, одружився, помер", є цілий спектр додаткових джерел:

1. Документи з конфірмації (аналог першого причастя).

2. Шлюб міг відбуватись декілька днів і в декількох цервах. Саме таку картину я знайшов серед своїх предків. Шлюб в одній церкві, потім в іншій.

3. Переписи прихожан церков.

4. Алфавіти та покажчики. Дуже часто алфавіт був зроблений одразу після закінчення року. Не треба гортати всю книгу, достатньо дізнатись сторінку в кінці книги.

Слід зазначити, що в німецьких метричних записах набагато більше інформації, ніж у російських православних. В записах про жінок завжди використовувалось прізвище чоловіка та дівоче. Ніяких неточних дат. Дуже часто можна зустріти запис про смерть з віком в роках, місяцях та днях. Замість звичних для нас суспільних станів зазначали професію людини. Наприклад: цирульник, пивовар, органіст, механік, доктор, бухгалтер тощо.

Я зробив трохи більш ніж чотири тисячі знімків. Досліджувати на місті - неефективно.

Останній з архівів, який я хотів відвідати, - у місті Halberstadt. Те саме місто, звідки походили мої численні предки.

Архів знаходиться прямо в центрі міста, поруч із соборами Св. Сікстуса, Св. Мартіна та Св. Йоханна, в які ходили мої предки сотнями років!

Архів невеликий, проте дуже затишний, всі документи доступні в цифровому вигляді на комп'ютері. Працівниця дуже зраділа, коли дізналась, що мої предки були з її рідного міста, а я подолав таку відстань, щоб вивчити власний родовід!

Власне, я поклав перед нею все, що мені було відомо на ту годину зі схемами та копіями документів. Вона пішла кудись хвилин на п'ятнадцять. Доки ми з дружиною пили каву, персонал переглянув доступні довідники. І ось перед нами копії домових книг предків, їхні податкові документи і, звичайно, метрики. Мені надали нові записи, які я тоді ще не знайшов. Увесь пазл зібрався. Все - ми дійшли до середини 18 століття, і я остаточно зрозумів, що читати більш ранні записи я вже точно не зможу. Час передавати дослідження місцевим знавцям.

Залишок дня у рідному місті предків ми з дружиною провели, відшукуючи старі будинки, і, власне,.... відвідали предків на міському кладовищі.

У Магдебурзі я зустрівся з чудовим дослідником Карстеном Тюнглером, який взявся за мою справу. Станом на січень 2017 року ми дійшли до середини 17 століття, дослідивши трохи більш ніж п'ятнадцять різних гілок. По деяких гілках вже сьогодні є напрацювання до середини 15 століття, триває пошук ще не знайдених ланок.

Моє дослідження - тільки починається. Попереду багато роботи, оскільки є велика кількість доступних документів.

Досліджуйте власний родовід. Це дуже цікаво! Знахідки можуть бути абсолютно несподіваними і можуть завести вас до місць, про які ви навіть не здогадувались.